Ризики подальшої централізації ДП «Ліси України»

Централізація – це зосередження (концентрація) процесу прийняття рішень та владних повноважень на верхніх ієрархічних рівнях управління.

Децентралізація – це процес передачі повноважень у сфері прийняття рішень щодо певних питань нижнім поверхам управлінської структури.

Централізація управління держпідприємствами сама по собі:

• не заборонена Конституцією;
• допускається Законом «Про управління об’єктами державної власності»;
• допускається Господарським кодексом.

Принцип централізації як інструмент управління може мати різні наслідки. Головна його небезпека – монополізація ринку деревини і саме це й відбулося в ході лісової реформи, яка змінила модель ринку, причому це було легалізовано КМУ, який прийняв ухвалу від 26 липня 2022р. № 834, яким «деревина (лісоматеріали)» визначаються біржовим товаром та його реалізація можлива виключно через біржові торги.

Постанова фактично змінила модель продажу ресурсу, передала продажі приватним ліцензованим біржам, вивела з процесу державного оператора Prozorro.Продажі.

Зазначена постанова є явно лобістською і абсолютно некомпетентною, що компрометує КМУ. У законодавстві України товар — це продукція, що має визначені споживчі, якісні та кількісні характеристики; може бути ідентифікована, стандартизована та облікована.

«Деревина» як абстрактна сировина (біологічна тканина): не має товарних характеристик; не є об’єктом цивільного обороту; не може бути предметом біржової торгівлі.

Товаром є виключно лісопродукція, зокрема: круглі лісоматеріали, пиломатеріали, дров’яна деревина, технологічна сировина, лише після класифікації за ДСТУ (розмір, порода, сорт, якість).

➤ Висновок

Включення до переліку біржових товарів терміну «Деревина (лісоматеріали)»:

• є юридично некоректним;
• суперечить принципам товарної ідентифікації;
• створює простір для довільного трактування.

Круглі лісоматеріали не відповідають критеріям біржового товару, оскільки:

• кожне дерево унікальне за формою, кривизною, сучкуватістю;
• автоматизований обмір не забезпечує достовірність;
• ЄУД не виключає: пересортицю, маніпуляції з якістю, розбіжності між обліком і фактом.

Круглые лесоматериалы могут реализовываться через аукционы или по прямым договорам (офертам).

Розглянемо централізацію як економічну модель управління ресурсом.

Мова йде не просто про адміністративне укрупнення, а про концентрацію в одному суб’єкті:

• управління лісовим фондом;
• продажів;
• фінансових потоків;
• інвестиційних рішень;
• доступу до ресурсу.

📌 1️⃣    Ринкові ризики

🔹 1.1. Посилення монопольної сили продавця

Чим більша централізація — тим:

• слабша переговорна позиція переробника;
• менша гнучкість регіонального ціноутворення;
• більша можливість адміністративного впливу на ринок.

У довгостроковій перспективі це призводить до:

• витіснення малих і середніх переробників;
• укрупнення покупців;
• зниження конкуренції вже на стороні переробки.

👉 Формується двостороння олігополія.

🔹 1.2. Волатильність цін при централізованих рішеннях

Один центр прийняття рішень означає:

• єдину політику стартових цін;
• одночасну зміну правил для всіх регіонів;
• синхронізацію ризиків.

У децентралізованій системі шоки «розмазуються» регіонально.У централізованій — вони стають системними.

🔹 1.3. Зниження адаптивності до ринкових криз

При падінні попиту (як 2022–2023 рр.):

• регіональні структури могли б швидше адаптувати обсяги;
• вводити локальні контракти;
• працювати з конкретними інвесторами.

Централізована система реагує повільніше через бюрократичну інерцію.

📌 2️⃣    Інвестиційні ризики

🔹 2.1. Втрата довгострокових стимулів для переробки

Якщо доступ до ресурсу:

• залежить від короткострокових аукціонів,
• або від централізованих квот,

переробник:

• не інвестує у глибоку переробку,
• не заходить у CLT, MDF, біохімію,
• не бере довгострокові кредити.

Це стримує технологічну модернізацію країни.

🔹 2.2. Централізація інвестиційних рішень

Коли інвестиційний бюджет сконцентрований у центрі:

• регіони втрачають автономію,
• рішення приймаються за загальнонаціональною логікою,
• локальні особливості ігноруються.

Це знижує ефективність капіталовкладень.

📌 3️⃣    Фінансові ризики

🔹 3.1. Концентрація фінансових потоків

Великі централізовані бюджети:

• підвищують корупційні ризики,
• створюють політичну вразливість,
• стають об’єктом зовнішнього впливу.

Децентралізовані системи менш вразливі до «системних» збоїв.

🔹 3.2. Ризик перетворення держоператора на фіскальний інструмент

За дефіциту бюджету держава може:

• вимагати максимізації прибутку;
• підвищувати стартові ціни;
• скорочувати інвестиції в лісовідновлення.

Тоді стратегія змінюється з:

«сталий ресурс» на «максимальний дохід зараз».

📌 4️⃣    Галузеві ризики

🔹 4.1. Ослаблення малого та середнього бізнесу

Централізована біржова модель:

• краще працює для великих компаній;
• складніша для малих регіональних переробників.

Результат — концентрація переробки.

🔹 4.2. Втрата регіонального розвитку

У країнах ЄС лісова політика інтегрована з:

• регіональною зайнятістю,
• підтримкою громад,
• розвитком кластерів.

Надмірна централізація послаблює цей зв’язок.

📌 5️⃣    Стратегічні ризики до 2030 року

Якщо тренд централізації збережеться, можливі сценарії:

Сценарій А – “Фіскальний оператор”

ДП стає інструментом наповнення бюджету.Глибока переробка стагнує.

Сценарій B – “Двостороння олігополія”

3–5 великих переробників отримують стабільний ресурс,малий бізнес зникає.

Сценарій C – “Регуляторний конфлікт з ЄС”

При інтеграції в ЄС може виникнути питання:

• чи не є модель прихованою державною монополією,
• чи відповідає вона принципам конкуренції.

📌 6️⃣    Що НЕ є ризиком

Для балансу:

Централізація має і переваги:

✔ уніфікація обліку;
✔ контроль за незаконними рубками;
✔ цифровізація;
✔ стандартизація процедур.

Проблема не в централізації як такій, а в повній монополізації ринку без контрактного балансу.

🎯 Ключовий стратегічний ризик

Якщо модель залишається:

централізований продавець + короткі аукціони + відсутність індексного ціноутворення,

Україна може зафіксуватися як:

• експортер пиломатеріалу,
• з низькою глибиною переробки,
• з високою ціновою волатильністю.

📊 Системний висновок

Подальша централізація без впровадження:

• довгострокових формульних контрактів;
• регіональної автономії;
• механізмів підтримки переробки;

підвищує:

• інвестиційні ризики;
• структурні перекоси;
• залежність галузі від адміністративних рішень.

Декоративний характер наглядової ради при ДПЛУ та громадської ради при ДАЛРУ ще більше сприяє посиленню централізації ДПЛУ.