30/11/2025
0Пока нет света, разбираю архивы… Иногда наталкиваюсь на материалы, некоторые из которых возможно пригодятся тому, кто будет писать историю лесного хозяйства независимой Украины, а некоторые уже сегодня воспринимаются как пророчества…. М.П.
Шановні Юрій Віталійович, народні депутати, колеги!
Цими днями ми вшановуємо дві знаменні дати – 55 років утворення Міністерства лісового господарства України та 100-річчя з дня народження першого Міністра, під керівництвом якого і було утворено Міністерство, Лук’янова Бориса Миколайовича. Ці дати не просто спів пали – так вирішив Господь Бог, така доля лісового господарства. Останні десятиріччя були для України надзвичайно складними, часто хаотичні та незрозумілі дії влади приводили до трагічних наслідків. Лісова галузь завмерла в очікуванні чергових змін. Й чи будуть вони виваженими і підуть на користь галузі і людям – покаже час. Але сьогодні зрозуміло одне –історія йде по колу (на жаль!), а не по спіралі. Й ми повинні зазирнути в минуле, прислухатись до тих, хто вже на небесах і не можуть самі розповісти про себе, про свої вчинки і дії. За них говорять справи і спогади сучасників (деякі, Слава Богу, ще живі!).
Однією з величних постатей в історії розвитку лісового господарства України був Лук’янов Борис Миколайович. Його біографія одночасно і складна і проста. Народився в сім’і лісівник, рано пішла з життя мама, школа, інститут в Голосієво, війна, фронт. Нагороди самі за себе говорять: орден Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги» і інші. Робота лісничим, старшим лісничим після війни. Навчання в Москві, робота заступником Міністра Лісового господарства в Литві. Після реорганізації в 1953 р. переведений директором Сторожинецького лісового технікуму, а з 1954 р. – заступником Міністра сільського господарства Української РСР, начальником головного управління лісового господарства і степового лісорозведення, де працював по 1959 р. (куди нас заніс вихор реформаторів). Не можу не сказати, що після війни по 1953 р. існувало Міністерство лісового господарства, керували яким Черніков и Солдатов. Ви повинні знати, що в 1948 р. була прийнята відома постанова про розгортання робіт по захисту земель від вітрової та водної ерозії. Було створено 600 нових підприємств, 20% запланованих по СРСР робот перепало виконати українським лісоводам. Підкреслюю: створили нові, а не скоротили існуючі підприємства. Лісівники гідно виконали це завдання. Це були особистості – освічені, високофахові, чесні, віддані до кінця вибраній професії.
Разом с тим історія не забуде, що коли лісівники були під так званим управлінням Міністерства сільського господарства, по лісах України прокотилась хвиля страшних перерубів (особливо в Карпатах), в рік рубали по 2-3 розрахункових лісосік. Борис Миколайович зробив все, щоб вирватись з «гарячих обіймів» аграрників і в 1959 р. був створений Главк при Раді Міністрів УРСР по лісовому господарству і лісозаготівлях. А 29 червня 1966 р. було утворено утворено Міністерство лісового господарства Української РСР. Сьогодні, «патріоти» які на дендрологію в кращому випадку кажуть «дрендологія», звинувачують, мов бігали до Москви і заглядали московським боярам в рот. Відповідаю словами легендарного Брежнева В.М.: «Чушь собачья». Запам’ятайте: всі кадрові питання вирішувались в Києві, фінансування с республіканського бюджету і т.д. В Україну, як до флагмана в питаннях ведення комплексного лісового господарства їздили за досвідом лісівники з усіх республік СРСР. Робоча група, яку очолювали Сабдир А.І., Святецька А.В. підібрала цікаві архівні документи.
В 1971 р. виповнювалось 50 років Лук’янову Б.М. Голова Ради Міністрів УРСР Щербицкий В.В. звернулся до Президии Верховной Ради УРСР з проханням про присвоєння почесного звання Заслуженого лісовода УРСР Лук’янову Б.М., е зазначено: «За роки 1966-1970 посаджено і посіяно під керівництвом Лук’янова Б.М. 498 тіс.га нових лесов, в т.ч. на ярах і пісках 185 тис.га, 31 тис.га полезахистних лісосмуг».
Нещодавно Президентом України було поставлено фантастичне, але реальне завдання створювати по 100 тис.га нових лісів щорічно.
Так, це можливо. Але для цього потрібно:
- Вчасне виділення земель лісівникам під залісення. Беручі до уваги, що основні площі земель під посадки це регіон півдня і сходу України, ні в якому разі не скорочувати лісгоспи. А що плануєте зробити Ви?
- Виділення коштів. Державних!, а не проводити експропріацію коштів в лісгоспах Карпат, Полісся.
- Кадрове забезпечення. Висококваліфіковані кадри є (точніше, – поки ще є.)
- Воля керівника галузі. По-моєму, вона у Вас, Юрій Віталійович, є.
Так що, як говорить мій друг, бувший міністр торгівлі України Слєпічев О.І.: «В добрій путь, тёплого попутного ветра».
Керівництво країни високо оцінило титанічну роботу Лук’янова Б.М. Він був нагороджений 3 орденами Трудового Червоного Прапора, Орденом Жовтневої революції, медалями ВДНГ і іншими. Борис Миколайович тричі обирався депутатом Верховної Ради УРСР.
Сегодні я не можу не сказати про соратників Міністра. Це: Байтала, Бабіч, Улицький, Толчеев, Мартинюк, Конончук, Десятник, Вакулюк, Капусенко, Боденков, Бродський, Бабіч І.Л., Заремський, Авраменко, Андрусишин, Мірошников і інші. Це начальники обласних управлінь л/г і л/з: Гаврилюк, Зубанюк, Фортюк, Телішевський, Ковтонюк, Козирацький, Варенніков, Ісаенко, Парасенко, Гафтанюк, Іжевський, Анацький і богато інших яскравих особистостей. А ще сотні і сотні директорів лісгоспів, ЛМС, лісничих і інших самовідданих лісоводів.
Пройшло 42 р. як пішов з життя Борис Миколайович. Але с роками стає все більш значимою для нас, його нащадків ця грандіозна постать, ця велична Людина з її розумом, діями.
Борис Миколайович!
Спасибі Вам за все. Ми будемо Вас пам’ятати вічно!
Простіть окремих невігласів, як говорив Вакулюк П.Г. За все, що буде зроблене краще і в більших масштабах, ніж зробили Ви – честь і хвала сучасникам. За розруху і поневіряння – ганьба на віки!
І останнє.
Юрій Віталійович,
Я пообіцяв Вам не критикувати відкрито дії керівництва Мінекології. Я завжди тримаю слово. І не я вніс дезінформацію Володимиру Олександровичу, що в галузі 50 років не проводилось ніяких реформ. Мертві не можуть відповісти. В живих з 5 післявоенних Міністрів залишився я один.
Я сказав Чаадаев: «Я не научился любить свою родину с закрытыми глазами, со склоненной головой, с закрытым ртом».
Так от слухайте всі: галузь постійно реформмувалась на марші, а головне – були результати. І це – факт!
В 1994 р. будучі на посаді Першого віце-прем’ер Міністра України, я зустрічав делегацію Молдови на чолі з Прем’ер-Міністром. По дорозі до Києва я запитав у Прем’ер-Міністра: «А як справи у Ваших сусідів, у румун?»
Він розповів, що іде суд над сином Чаушеску. І на суді син, відкидаючи звинувачення на адресу батька, що той нічого не зробив, сказав: «Вы успевайте белить то, что построил мой отец».
Так от, я хочу відповісти тим, хто приходив після нас – правим, лівим, червоним, біло-голубім і іншим кольорам райдуги – ви по приходу до влади об’являли, що прийняли Гваделупу, а закінчили збором хабарів за продані посади. Фініш у вас полущився один: кирзовий чобіт під зад і повне забуття.
Так от, я хочу відповісти тим, хто приходив після нас – правим, лівим, червоним, біло-голубім і іншим кольорам райдуги – ви по приходу до влади об’являли, що прийняли Гваделупу, а закінчили збором хабарів за продані посади. Фініш у вас полущився один: кирзовий чобіт під зад і повне забуття.
І я звертаюсь до всіх в цій залі: якщо ви не можете захистити минуле и сучасне, – ви ніколи не побудуєте майбутне!». І це було життєве кредо вічно живого в пам’яті нащадків Лук’янова Бориса Миколайовича.
