28/11/2025
0Висадити за три роки один мільярд нових дерев, а за десять збільшити площу лісів на один мільйон гектарів. Такою була мета програми «Зелена країна», яку проголосив президент Зеленський у червні 2021-го.
Наприкінці листопада 2025-го лісівники відзвітували про виконання принаймні першої частини плану урочистою висадкою «мільярдного дерева» на території Центрального військового шпиталю у Києві, а також у різних областях України. Але диявол криється в деталях.
То що ж насправді ми здобули і чи стало більше лісу? Пояснює Петро Тєстов, експерт з питань ведення лісового господарства, керівник аналітичного відділу Української природоохоронної групи.
Фото: facebook/Державне агентство лісових ресурсів України
А за деревом дерево
Що це за така цифра «один мільярд дерев» — це багато чи мало?
Щоб оцінити масштаби, звісно, коректніше переводити все в гектари. Якщо узагальнимо цифри, які на наш запит надало Держлісагентство, то побачимо, що з осені 2021 року, коли стартувала програма, і по осінь 2025-го, коли відзвітували про її виконання, лісівники створили приблизно 140 тис. га лісу. В останні три роки висаджували десь по 30 тис. га дерев.
І тут є важливий нюанс. Йдеться не про нові площі лісів, а лише про їх відновлення на місці зрубів, які лісівники так чи інакше мають заліснювати упродовж двох років. Це їхній обов’язок.
Нових же лісів за цей період з’явилося до 15 тис. га. Якщо згадати, що загальна площа лісів у нас, за офіційними даними, становить 9,6 млн га, то це 0,15 % від цієї цифри — реально дуже і дуже мало.
Тобто лісівники фактично здебільшого рутинно відновлювали ліси після рубок, що вони в будь-якому разі мають робити. І назвали її мільярдом дерев.
Ось, наприклад, лідером із заліснення в рамках програми «Зелена країна» стала Житомирська область. Чому так? Усе просто. Тому що 2020 року там були великі лісові пожежі, відповідно лісівники провели великі суцільні санітарні рубки. А що більше зрубали, то більше посадили.
А скільки саджали протягом року раніше, для порівняння?
Більше. Скажімо, 2015 року — 48,6 тис. га, наступного — 50 тис. га. Цифри поступово зменшуються з 2018-го. Але насправді це не зрада. Просто почали менше робити суцільних рубок, коли видаляють або всі, або майже всі дерева на ділянці, бо Держлісагентство поступово переходить на вибіркові.
Цьому сприяє законодавство. Зокрема, 2016 року і згодом 2021-го відбулися зміни у правилах санітарних рубок, пов’язаних з вилученням хворих, пошкоджених або загиблих дерев. І якщо вже здійснили суцільні санітарні рубки, то треба скоротити обсяги суцільних планових.
Фото: Державне агентство лісових ресурсів України
Головна ж ідея вибіркових рубок саме в тому, що дерева вирубують поступово, аби далі ліс міг відновитися самостійно. У ньому з’являється вікно, в яке потрапляє світло, конкуренція між деревами зменшується — і це дає змогу насінню проростати. І в 99,9 % випадків ліс чудово відроджується. Тільки в окремих ситуаціях на місцях вибіркових рубок дерева висаджують.
До слова, на частині суцільних рубок теж не садять ліс, а обмежуються так званими заходами зі сприяння природному поновленню. Наприклад, десь роблять борозни, в які далі насівається насіння з дерев. Якщо, наприклад, зрубали вільховий ліс, то на місці зрубу здебільшого взагалі нічого не роблять спеціально, бо вільха сама відросте з пня або насіється.
Тобто те, що стали менше саджати лісу на зрубах означає лиш те, що тепер менше зрубів і це нормально. Інша річ, що раніше мільярд дерев могли висадити за два роки, а зараз на це пішло чотири.
А що з новими лісами? Де ті насадження з’явилися?
Якщо проаналізувати динаміку висадки нових лісів, то спостерігається збільшення площ під ними. Бо, наприклад, у 2023 році посадили 5,9 тис. га, ув 2024-му — 6,2 тис. га, а перед тим у середньому саджали десь по дві тисячі гектарів на рік.
Які території для цього використовують — інше цікаве питання. Якщо подивитися на характеристику лісів України, яку дає Держлісагентство (це дані 2011 року, а після того ніхто нічого не рахував), то із загальної площі лісового фонду 10,4 млн га, лісовою рослинністю вкриті 9,6 млн га. Тобто були території, не вкриті лісом.
Фото: Державне агентство лісових ресурсів України Висадка молодого лісу
Свого часу, десь у 2010-х, лісівникам передали багато земель під заліснення, які не підходили для сільського господарства. Це всілякі балки, яри, кам’янисті ділянки, переважно в південних і східних регіонах. Йдеться про Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Донецьку області, а також Дніпропетровську. Але оскільки після 2014 року фінансування галузі обмежили, а нові ліси саджали за бюджетні кошти, то цих ділянок не чіпали. Після того, як з 2021 року, коли і стартувала програма, знову почали давати гроші, їх масово заліснювали.
Ще є невелика кількість територій, які лісівникам в останні роки вдалося отримати від громад. Але в основному засаджували саме ті землі, які в них уже були. Головна ж проблема в тому, що в значній своїй частині це степи. Хоча є зобов’язання зберігати цінні нелісові екосистеми, доля степових ділянок залежала від підходів, які обирали в різних областях. Приміром, у Миколаївській створили робочу групу — екологи разом з лісівниками виїжджали на місце, аналізували, степ чи не степ. Якщо степ, то залишали в спокої, не степ — заліснювали. Робоча група працювала в Черкаській області. На цьому, здається, все. В інших областях заліснювали все підряд, зокрема, і степи, і луки.
Буквально недавно була скандальна історія в Чернігівській області. Лісагентство попіарилося, як гарно вони посадили ліс на п’яти гектарах, зробили багато красивих фото. Землю лісівники отримали від Срібнянської громади два роки тому. Але насправді вони заліснили степову ділянку, фактично знищивши її.
Нині значна частина таких земель лісівників, переданих під заліснення, є в районах, де тривають бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях. За моїми оцінками, є приблизно 20 тис. га, які ще залишаються доступними для висадки лісу. Але повертаємось до того, що половина з них — це степи. А руйнувати одну екосистему, щоб створити іншу — це нісенітниця.
Також у землях лісівників завжди були галявини, сіножаті, пасовища. Історично так склалося, що лісове господарство часто пов’язане з мисливським. Тому десь, приміром, були ділянки, де заготовляли сіно для підгодівлі тварин, десь вирощували кукурудзу для кабанів, яку лишали їм на зиму. Десь були галявини. Їх теж масово позаліснювали. І це велика проблема, оскільки для багатьох видів потрібні нелісові екосистеми. А коли все суцільно засаджують деревами, то фактично завдають удару по лісовому біорізноманіттю. З погляду його збереження, краще було б більшість тих ділянок у лісі лишити, як є, а не заліснювати.
Самосійні і нічийні
Тобто говорити про якийсь проривний ефект від програми насправді не можна?
Так. Але з об’єктивно позитивного, що ми отримали від програми, то це ухвалення закону про самосійні ліси. Він дає шанс зберегти їх і завдяки цьому збільшити лісовий фонд.
Йдеться про ліси, які утворилися природно на закинутих колись сільгоспугіддях. Але офіційного статусу лісу вони не мали. Землі під ними перебувають переважно у власності громад. І громада може передати самосійний ліс ДП «Ліси України» або ж створити своє комунальне підприємство, змінивши за відносно спрощеною процедурою призначення земель із сільськогосподарських на лісогосподарські. Або ж передати комунальним лісгоспам, які належать обласним радам. Такі є, приміром, у Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Івано-Франківській областях.
Звісно, все не так просто. Бо громади насправді не прагнуть визнавати ці території лісами і передавати комусь. Економічно набагато вигідніше здати їх в оренду фермеру, який усе розкорчує, щось вирощуватиме і буде платити податки. Плюс зараз ситуація погіршилася через тиск аграрного бізнесу, який релокується. Підприємці потребують площ для вирощування сільськогосподарських культур, а вони переважно вже зайняті, тому і заходять на такі невикористовувані території, де є самосійні ліси.
Тобто це ті ліси, які вже в нас є, але ми їх поступово втрачаємо. А лісівники не те що дуже активно ведуть перемовини з громадами про їх узаконення. Хоча за останній рік прокуратура напрацювала відповідну практику і через суд вимагає від ОТГ визнавати самосійний ліс лісом, що і написано в законі. Тож є шанс, що завдяки цьому вони отримають офіційний статус і захист.
Фото: Державне агентство лісових ресурсів України
Тим паче, що для самосійних лісів інститут «Ліспроєкт», підпорядкований Держлісагентству, розробив відповідну ГІС-систему. Вони за супутниковими знімками оцінили тип ландшафту, наклали дані на кадастрову карту, на карту лісів — і в принципі система в напівавтоматичному режимі визначає їх. І якщо лісівники виїхали на місце, побачили там дійсно ліс, то залишається тільки підготувати документи, щоб перетворити його на повноцінний. Там, де громада не погоджується, прокуратура в судовому порядку примушує її до цього.
Власне, враховуючи втрати лісів на сході через війну, правильно було б компенсувати це хоча б збереженням самосійних лісів на заході або в інших областях. Проте наразі виходить навпаки. Вони йдуть на компенсацію втрат аграрного виробництва в зонах, охоплених бойовими діями. І тут ситуація якраз катастрофічна, бо всі кажуть про шкоду лісу від тих самих пожеж, але заходів, щоб хоч зрівноважити б це, не здійснюють. І про це, здається, взагалі ніхто не думає і нічого не робить, крім екологічної прокуратури.
Наразі цифри площ самосійних і нічийних лісів, на які вже оформило права ДП «Ліси України», дуже маленькі. Приміром, з початку 2025 року це 9,5 тис. га.
Це мало. З приводу нічийних, а точніше необлікованих лісів. Це ліси, які свого часу висадили колгоспи, а далі в період реформ 1990-х років так вийшло, що в них не лишилося власника. Або ж власник зник свідомо, як трапилося з лісами біля Бучі, Ірпеня, Биківні, які потім забудували. Тобто глобально, на відміну від самосійних лісів, це ліси, які створила людина, але з різних причин, не завжди корупційних, вони залишилися без господаря.
Так от, цих нічийних лісів станом на 2011 рік було декілька сотень тисяч гектарів. Зараз, за моїми оцінками, їх приблизно 100 тис. га. Головна причина, чому цих лісів мізерно мало офіційно передали «Лісам України», — бо лісівники, як і у випадку із самосійними лісами, не працюють належно. Наприклад, на засіданні екологічного комітету Ради ще на початку 2024 року це питання порушували і ставили задачу лісівникам порахувати, скільки таких лісів. До пуття ніхто нічого не зробив. Буквально нещодавно знову Українська природоохоронна група спільно з народною депутаткою Юлією Овчинніковою почали збирати цю інформацію. Остаточних цифр поки що немає. Але можу навести як приклад Львівську область, бо там обласна адміністрація звела їх. Виявилось, що в них 31 тис. га лісів, не наданих у користування. Тобто нічиїх.
Львівська область лісиста, але це все ж не Рівненська, не Волинська, Чернігівська чи Житомирська, де такі цифри будуть значно більші. Водночас, на жаль, спроможність української лісової галузі дуже низька. Вона заточена переважно на заготівлю деревини, фахівців поскорочували, і банально нікому працювати із цим системно. Тільки знов же в останній рік процес трохи активізувався.
Фото: Державне агентство лісових ресурсів України
У 2022-му в лісовому кодексі з’явилася норма, яка сприяла передачі нічийних лісів під охорону. Якщо в них відбулася незаконна рубка і того, хто це зробив, не змогли зловити, то відповідальність за збитки нестиме ОТГ як власник цієї землі. Екоінспекція почала застосовувати цю норму у 2023-му, у наступні роки формувалася судова практика, і зараз вона вже остаточно сформована. Верховний Суд підтвердив, що екоінспекція має право стягувати збитки, а громада має їх сплатити. Так було, приміром, в історії з Пулинською селищною радою на Поліссі. 2023 року на землях у її комунальній власності незаконно вирубали понад дві сотні дерев. За розрахунками екоінспекції, це завдало збитків на 1,8 млн грн, які і мала компенсувати селищна рада. Через суд після кількох апеляцій екоінспекція зрештою домоглася виплати.
Тож є сподівання, що це спонукатиме громади охороняти такі ліси і комусь їх передавати, чи то ДП «Ліси України», чи то своїм підприємствам, щоб були відповідальні за них.
Якщо все залишити, як є, то якою буде доля таких лісів?
Самосійні на тих ділянках, які можна використати в сільському господарстві, рано чи пізно викорчують. Ми бачимо це по ситуації навіть із самосійними березовими й вільховими лісами на заболочених землях. Зараз розчищають канали, заново осушують землі, і ділянки йдуть в обіг. Ті самі самосійні ліси в Карпатах на полонинах, які заростають і які орати не можна, слугують джерелом незаконних рубок.
Щодо необлікованих, нічийних лісів, які не надані в користування. Якщо вони десь біля населених пунктів, приміром, на берегах річок, які можна забудувати, то такі місця підуть під забудову, як це вже відбувається. Якщо такі ліси віддалені, то вони йдуть під незаконні рубки — і це теж відбувається масово, на жаль. Бо це таке місце гарантованого незаконного збагачення.
Фото: eco.rayon.in.ua
Селянський ліс на Рівненщині, де роками тривала наймасштабніша незаконна вирубка
Як той кейс з незаконною рубкою в «нічийному» Селянському лісі на Рівненщині (її називають наймасштабнішою в лісовій галузі. — LB.ua). За офіційними даними екологічної інспекції, там нарахували більш ніж 100 тисяч пнів (остаточні розрахунки показали, що йдеться про пів мільйона пнів і збитки на 3,4 млрд грн. — LB.ua). І це свавілля величезного масштабу. Уперше це питання порушували на екологічному комітеті ще на початку 2022-го, потім знову на початку 2024-го. І тільки після того, як втрутилися з Києва, сказали «досить, скільки можна», це питання почали вирішувати. Тобто всі про все знали, але поки на цю історію не звернули увагу в столиці, ніхто нічого не робив. При цьому це відбувалося недалеко від Рівненської АЕС, у регіоні, де мав би бути особливий контроль правоохоронців.
Не для галочки
Як би це могло виглядати, якби «Зелену країну» реалізовували нормально?
Тут треба зробити одну ремарку заради об’єктивності. 2021 року я працював у Міністерстві довкілля, і коли цю програму запускали, ми як міністерство надали свої пропозиції. З того всього врахували в подальшій реалізації тільки одну — пропозицію про самосійні ліси.
Як мали б робити? По-перше, у тих самих лісників є досить землі в межах лісового фонду, яку використовують під сільське господарство. Це корупційна схема, і є багато позовів прокуратури через так звану спільну діяльність, періодично когось ловлять. Ці землі точно можна було б заліснити.
По-друге, в Україні є велика кількість земель, які, відповідно до земельного законодавства, заборонено використовувати для ведення сільського господарства. І там мали б садити ліс. Це ті самі деградовані землі, малопродуктивні, техногенно пошкоджені. Але оскільки дотримання законодавства ніхто не контролює, на практиці відбувається протилежне і їх використовують у сільському господарстві.
Приміром, більшість техногенно пошкоджених земель до початку повномасштабного вторгнення була в межах Житомирської області. Вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, мали офіційний статус радіаційно забруднених, але на них усе рівно вирощують сільськогосподарські культури. З цього питання навіть працювала тимчасова слідча комісія Верховної Ради.
Те саме можна сказати і про малопродуктивні чи деградовані ділянки, які підлягають консервації, але їх усе одно незаконно використовують у сільському господарстві. Скажімо, є багато схилів, на яких внаслідок ерозії були сильні втрати ґрунту, проте їх продовжують обробляти. Або на Поліссі є піщанисті землі, і в суху весну пилові бурі — це вже стандартна картина там. На подібних ділянках мали б саджати ліс.
Фото: Суспільне Рівне Висадка сіянців.
Але над цим взагалі мало хто працює. Процедура консервації передбачає виїзд Державної екологічної інспекції або Держгеокадастру, які повинні провести перевірку, підготувати документи, що ділянку необхідно консервувати. Якщо її власник не згоден, то діяти доведеться вже через суд. А на час повномасштабного вторгнення планові перевірки заборонені, позапланових дуже важко домогтися. Плюс якщо раптом дані про склад ґрунтів застарілі, то треба ще довести, що він деградований. Одного огляду для цього недостатньо, хоча візуально і так все зрозуміло. Доведеться провести аналіз, заплатити кошти, а їх в умовах повномасштабного вторгнення в держустанов немає.
Або, приміром, фермери незаконно розорали прибережну смугу, а це масова історія. Цей факт фіксує екоінспекція, підраховує збитки для відшкодування. І далі ці території залишаються закинутими, і в більшості випадків заростають інвазійними видами. Не кажу, що всюди, але на тому ж Поліссі, де таку прибережну захисну смугу незаконно розорали, її цілком нормально було б заліснити. І це було б win-win і для лісу, і для біорізноманіття.
У нас в Українській природоохоронній групі є один приклад, коли ми в Хмельницькій області домоглися, щоб на землях, які громада використовувала незаконно під сільське господарство, висадили ліс. Ми наполегливо писали скарги в поліцію, в прокуратуру. Поліція відкрила кримінальне провадження, і громада вирішила, що не хоче після поліції мати справу ще й з прокуратурою. Але це мали б робити не силами громадської організації, а централізовано, як державну політику.
Фото: з фейсбук сторінки Петра Тєстова
Петро Тєстов з колегою
Наведу ще один показовий приклад. Колись усі сільськогосподарські землі, які були державні і які не перейшли в рамках реформи громадам, зібрали в одному підприємстві «Земельний банк». Тепер воно надає їх в оренду під сільське господарство. І коли стартувала програма «Мільярд дерев», проводили переговори з Фондом держмайна, з іншими держструктурами, щоб передати їх державним лісівникам під заліснення. Але, на жаль, цього не сталося — і маємо, що маємо.
А загалом наскільки великий потенціал для збільшення площі лісів у нас ще є?
Точної цифри немає. Аграрна наука каже про декілька мільйонів гектарів тільки деградованих земель. У межах офіційних шарів Держгеокадастру, де є занесені в кадастр дані про деградованість, реально було б отримати декілька сотень тисяч гектарів для заліснення.
Але це важкий шлях. Для цього треба постійно вести переговори з громадами. Це, відповідно, мали б десь іти на поступки аграрії, мали б працювати органи влади, екоінспекція, прокуратура, міністерство, Лісагентство. Але оскільки спроможності немає, політичної волі це робити теж не було, то стосовно «Зеленої країни» пішли найлегшим шляхом. Тобто порахували відновлення після рубок, яке лісівники і так роблять, плюс заліснили землі, які і так їм належали.
Олена Струк, кореспондентка LB.ua
