13/11/2025
0Для притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 246 Кримінального кодексу України достатньо самовільно зрубати навіть одне дерево мінімального діаметра. Чи справедливий закон?
Під час аналізу судової практики автор дослідження відібрав 43 вироки судів першої інстанції, за якими до кримінальної відповідальності притягнули осіб, що завдали шкоди на суму до 15 140 грн та були засуджені за згаданим вище законом. Розмір шкоди був обраний не випадково: він становить 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що застосовується законом для кваліфікації злочинів. Така сума обрахована на підставі такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №575.
В результаті встановили таке:
- у 32 вироках винні особи були притягнуті до відповідальності за незаконну рубку одного дерева;
- у 12 вироках відбулася вирубка дерев діаметром до 10 см включно;
- у 22 вироках предметом злочину були породи дерев, що не відносяться до головних лісоутворюючих порід, є малоцінними, виконують роль супутніх порід;
- у 33 вироках місцем вчинення злочинів були заказники (як лісові, так і ботанічні, загальнозоологічні тощо) або національні природні парки (переважно — господарські зони);
- середній розмір завданої порушниками шкоди склав 5-8 тис. грн;
- у 37 вироках винні особи були звільнені від відбування покарання із випробуванням, відповідно до статей 75, 76 Кримінального кодексу України;
- згідно з мотивувальними частинами вироків почасти такі особи були особами пенсійного віку, інвалідами, навіть жінками.
В більшості вироків за цією статтею суди не вказують, чи було порушникам відомо, що вони вчиняють рубку саме у межах природно-заповідної території. Через те що межі більшості територій природно-заповідного фонду не визначені, винним переважно не відомо, що вони скоюють рубку саме на охоронюваних територіях. Відповідно, останні не вчиняють рубок у межах особливо охоронюваних територій цілеспрямовано.
Частина громадян вчиняє незаконні рубки у прилеглому природно-заповідному фонді через складність або проблемність законного придбання дров у місцевих національних природних парках чи лісогосподарських підприємствах. Ці установи не можуть заготовляти ліс в достатніх обсягах через екологічні обмеження законодавства.
Окремо слід звернути увагу на поодинокі рішення, в яких суди визнавали винуватцями осіб, що перебували на обліку у нарколога, притягувалися за зберігання наркотичних речовин, боєприпасів, або мали психічні захворювання. Це може викликати підозри про потенційну фальсифікацію доказів працівниками поліції та притягнення невинуватих до кримінальної відповідальності. Такі зловживання, як правило, вигідні оперативним працівникам, та вчиняються, щоб штучно наростити показники викриття тяжких злочинів, до яких відноситься частина 3 статті 246 Кримінального кодексу України.
Принагідно слід розглянути проблему неспівмірності такс. У порівнянні зі скасованою постановою Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013, що визначала аналогічні такси за незаконні рубки у межах природно-заповідного фонду, нові розміри згідно з постановою Кабінету Міністрів України №575 в середньому зросли у 28-30 (!) разів. Як випливає із нижченаведеної таблиці, аномально високі розміри такс стали навіть вдвічі більшими за вирубку червонокнижних дерев. Така політика є щонайменше нелогічною, адже цінність та екологічна значущість червонокнижних дерев є вищою, аніж поширених насаджень, хоч і розташованих у межах природно-заповідного фонду. Перевищення такс у цьому випадку спотворює принцип пропорційності відповідальності та співмірності екологічної цінності предмета правопорушення. Крім того, нові такси у середньому у 8-9 разів перевищують відшкодування у «звичайних» лісах, що не мають охоронюваного статусу.
| Такси (грн.):2025 рік | |||
|---|---|---|---|
Діаметр дерева у корі біля шийки кореня, сантиметрів | За незаконну рубку дерев в межах території ПЗФ, згідно Постанови КМУ від 10.05.2022 № 575 (додаток №1) | Розміри компенсації за незаконну рубку дерев, що занесені до Червоної книги (зниклі) згідно постанови КМУ від 17.11.2012 №1030 (додаток 3) | За незаконну рубку інших дерев до ступеня припинення росту, згідно Постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 (додаток №1) |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| до 6 | 2 385,77 | 287 | 265,82 |
| 6.1 – 10 | 2 385,77 | 492 | 265,82 |
| 10,1-14 | 4 151,45 | 574 | 468,35 |
| 14,1-18 | 10 856,83 | 656 | 1 202,51 |
| 18,1-22 | 22 049,98 | 11 070 | 2 468,31 |
| 22,1-26 | 38 781,9 | 15 580 | 4 335,38 |
| 26,1-30 | 61 304,83 | 20 090 | 6 835,35 |
| 30,1-34 | 82 188,2 | 28 490 | 9 170,74 |
| 34,1-38 | 104 542,97 | 36 900 | 11 677,02 |
| 38,1-42 | 128 348,12 | 45 305 | 14 341,54 |
| 42,1-46 | 152 289,9 | 61 500 | 17 012,38 |
| 46,1-50 | 176 063,52 | 69 700 | 19 676,86 |
| За кожне 1-сантиметрове перевищення 50 – сантиметрового діаметра | 5570,3 | 1640 | 664,54 |
Тож суттєве підвищення такс створило очевидну проблему несправедливої відповідальності. Розміри відшкодування перестали бути співмірними з екологічною шкодою та фактичною матеріальною шкодою. Так, за малозначну незаконну рубку накладаються санкції, які у десятки разів перевищують реальну вартість завданих природі та економіці збитків. Такий стан суперечить базовим засадам права – справедливості та пропорційності покарання. Особа, яка вчинила дрібне правопорушення (наприклад, зрізала одне дерево з мізерним діаметром 10-15 см в межах природно-заповідного фонду), за ступенем відповідальності стає злочинцем та змушена сплатити 5-10 тис. грн. Унаслідок, нарахована шкода втрачає превентивний та виховний ефект і сприймається як надмірне та репресивне покарання.
Такий підхід дискредитує саму ідею охорони природи, адже створює відчуття, що законодавство займається не справедливим захистом довкілля, а лише формально накладає непомірні фінансові санкції на винних осіб. Показово, що нерідко до категорії «злочинців» потрапляють соціально вразливі групи — пенсіонери та особи з інвалідністю, які через обмежені матеріальні можливості не здатні відшкодувати завдану шкоду у встановлених розмірах. Тому запровадження вкрай високих такс за незаконні рубки в лісах природно-заповідного фонду призвело до того, що їхнє відшкодування стає досить великою «санкцією» для порушників. По суті, значно більшою у порівнянні із суворістю реальних покарань кримінально-правової норми.
На обґрунтування декриміналізації невеликих незаконних рубок у межах природно-заповідного фонду слід зазначити, що чинна редакція санкції за частиною 3 статті 246 Кримінального кодексу України не передбачає стягнення із винних осіб штрафів як основного покарання. Натомість запровадження адміністративної відповідальності за вчинення незаконних рубок в межах території та об’єктів природно-заповідного фонду збільшить надходження до бюджету у вигляді стягнутих із порушників адміністративних штрафів, що матимуть суттєві розміри (приміром, від 13600 грн до 20 400 грн). Адміністративна санкція у такому випадку буде адекватною рівню суспільної небезпеки: вона дозволятиме карати порушників за незначні самовільні рубки без надмірної криміналізації.
Тобто, передбачається, що у випадках вчинення рубки 2-3 дерев діаметрами 6-20 см в межах лісів та інших насаджень природно-заповідного фонду порушник має сплатити адміністративний штраф у розмірі 13 тис. грн, а також покрити завдану шкоду в межах 5-14 тис. грн, судовий збір – близько 600 грн. Отже, загальні майнові втрати порушників від допущених порушень в середньому складатимуть 21-26 тис. грн, які будуть сплачуватись до відповідних бюджетів. З огляду на середній рівень заробітної плати в Україні станом на 2024 рік (21 473 грн) та існуючі інфляційні процеси, очевидно, що такі розміри майнового впливу будуть реалістичними для порушників.
Додатковим аргументом на користь декриміналізації наведених невеликих рубок буде те, що кримінальні провадження потребують значних ресурсів: роботи слідчих, оперативних працівників, слідчих дій, експертиз, залучення прокурора як процесуального керівника, судового розгляду тощо. Тому при дрібних злочинах, якими є незаконні рубки 1-3 молодих дерев, зараз витрати держави на кримінальне переслідування очевидно перевищують розміри шкоди, що завдається довкіллю. Натомість декриміналізація таких дій та їх включення до адміністративних проступків стане простішим та швидшим інструментом, що дозволятиме оперативніше реагувати на порушення.
Загалом, запровадження адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 90 Кодексу України про адміністративні порушення за невеликі самовільні рубки дозволить оперативно притягати винних без затягування судових процесів. А також розвантажить суди внаслідок зменшення тривалої процедури судового розгляду кримінальних проваджень.
Проведене дослідження дає змогу зробити висновки, що попри активне застосування частини 3 статті 246 Кримінального кодексу України у судовій практиці, чинна редакція кримінально-правової заборони не позбавлена суттєвих недоліків, що порушують принципи справедливості, законності та економії засобів кримінальної репресії. У зв’язку з цим законодавчий опис складу вказаної норми потребує удосконалення в частині декриміналізації протиправних діянь.
За матеріалами аналітичного дослідження Олега Сторчоуса.
Публікацію створено ГО «ЛІіС» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «ЛІіС» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
