Як не втратити національну ідентичність українського лісу

Як не втратити національну ідентичність українського лісу. Фото – UNCG

Депутати Верховної Ради України нещодавно прийняли закон №5650, який захищає самосівні ліси та вводить низку корисних змін, зокрема й у Лісовий кодекс України, а саме: вказує на недопущення інвазій чужорідних видів у природні екосистеми при лісовідновленні та лісорозведенні.

29 вересня з’являється Указ Президента №675/2022, який у пункті 1.7 містить загрозливі пропозиції щодо перетворення частини лісів на плантації видів чужинців, більшість з яких здатні до інвазії та спричиняють втрату біорізноманіття українського лісу. 

Звичайно, що директива прихована під пропозицією академікам бюджетних установ все це обґрунтувати і подати від свого імені. Цікаво хто і для чого лобіює такі небезпечні пропозиції і підсовує їх вже вдруге Президенту України? Нагадаємо, що попередній Указ, який отримав безліч критики від природоохоронців і який не вдається виконати, про що свідчить повторне нагадують про необхідність його виконання в Указі №675/2022, стосувався мільярда дерев за 3 роки та мільйона гектарів нового лісу.

Отож до чого тут лісовідновлення і чому багатьом підприємствам лісового господарства України слід припинити діяльність, що сприяє втраті біорізноманіття та є загрозою національної ідентичності – робота для РНБО та СБУ. 

Україна велика країна і багата на біорізноманіття, яке формувалося тисячами років. Висаджуючи в лісах немісцеві види дерев, лісівники збіднюють лісове біорізноманіття. Обгрунтування на кшталт того, що більшість деревних видів завезених в Україну з Азії чи Америки збільшують продуктивність лісу є пережитками програм будови комунізму в радянському союзі, які схоже переписуються горе лісівниками з року в рік. 

Дерева-чужинці десятиліттями самостійно, чи за допомогою лісівників, розселяються в лісі України, пригнічуючи та витісняючи місцеву флору та фауну. А скільки їх потрапляє в заповідники та національні природні парки України насінним шляхом чи вегетативно? Хто нестиме відповідальність за злочини проти довкілля? 

Висаджування в лісах немісцевих видів є не лише небезпечною для біорізноманіття, а й для збереження національної ідентичності українців, втрата якої є загрозою для національної безпеки держави. 

Уявіть собі Карпати без смерек, ялиць, буків, а натомість засаджені чужинецькою псевдотсугою Мензиса (родом з Америки) чи модриною японською або європейською (остання природно росте лише на незначній площі в Карпатах де її й слід берегти і відновлювати). Чи до таких «високопродуктивних» лісів з дерев-чужинців звикли гуцули та бойки, чи таким бачили і описували Українські Карпати Іван Франко та Юрій Федькович, чи таким ходили опришки з Довбушем? Ні, це чужий для них ліс. 

Багатьом українцям знайомі та рідні діброви Тернопілля, Хмельниччини, Вінниччини та Черкащини, але там зараз на тисячах гектарів росте дуб червоний – чужинець з Північної Америки. Чому ж так не шанують і намагаються викоренити нашого місцевого – дуба звичайного? Можливо тому, що десятки дерев дуба звичайного в Україні ще зберігають пам’ять про славних гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, отамана Максима Залізняка, видатного поета і художника Тараса Шевченка. Чому ж намагаються знищити пам’ять про них в українському лісі?

Є ще ліси, які пам’ятають бої армії УНР, подвиги січового стрілецтва, офензиву Української Галицької Армії, бої козаків Холодноярської республіки, звитяги українців у Другій світовій війні та героїзм УПА. Чому ж так легко перетворюють УКРАЇНСЬКИЙ ЛІС на плантації видів-чужинців і позбавляють нас героїчної історії та біорізноманіття? Знову «какая разніца»?

Уряди розвинених країн, що дбають про свій народ; його культурну та історичну спадщину; ліси, як чинник формування екологічно стабільного середовища, не лише забороняють використання видів-чужинців в лісі, а й борються з ними. 

Маємо повернути українцям УКРАЇНСЬКИЙ ЛІС і впевнитися, що заборона буде не лише на папері. Звісно, проблемними залишаться штучні ліси в Степовій зоні, де більшість видів дерев ростуть за межами свого ареалу. Тут потрібно виробити окремий підхід, а поки його немає повинна діяти повна заборона на висаджування дерев-чужинців на всій території України крім степу. До прикладу, відповідь Лісової служби США на немісцеві інвазивні види втілена в Національній стратегії та Плані запобігання появі та поширенню інвазивних видів, які були розроблені після президентського указу 1999 року.

За даними Invasive Plant Atlas of The United States інвазивними у США вважають більшість відомих нам рослин, що є корінними в Україні, зокрема дуб звичайний, сосну звичайну, ялину європейську, ліщину звичайну, вільху чорну, клен явір, клен гостролистий, клен польовий та багато інших, хоча частина з них ростуть в Америці швидше за місцеві види. Так у США захищають свій ліс, свою національну спадщину та біорізноманіття. А в Україні?

Будь який виняток із заборони на види-чужинці в лісі й надалі буде діяти на користь ворогам України, які мріють про знищення її природного біорізноманіття і багатства та втрату національної ідентичності і пам’яті. 

Надіємось, що невід’ємна частинка нашої історичної і культурної спадщини та чинник екологічно стабільного середовища – український ліс, буде збережено та примножено не через перетворення його на плантації. Для цього має бути затвердження Міндовкілля і Кабміном списку інвазійних видів (для тих, що не хоче бачити як захоплюють наші ліси види-чужинці) і розробка Стратегії реагування на інвазійні види в лісах України (їх викорінення та контроль за появою). 

За свій ліс, свою історію, національну самобутність та майбутнє українцям варто боротися!