Українські асоціації деревообробників: від популізму до ефективності

Профільні асоціації деревообробників складають систему організованого представництва деревообробного бізнесу України, яка сьогодні є слабкою, фрагментованою й переважно декларативною.

На сьогодні в Україні налічується 25–30 діючих об’єднань деревообробників, зареєстрованих як громадські спілки або асоціації. Із них лише 6–8 реально активні, мають публічні сторінки, аналітичні позиції або комунікацію з владою.

Типологія (класифікація) асоціацій

Регіональні асоціації працюють у межах областей, мають зв’язки з ОВА, зосереджені на місцевих проблемах (Львівська, Волинська, Рівненська, Закарпатська та інші). Асоціація лісозаготівельників та деревообробників Львівщини на сьогоднішній день має найбільшу результативність та креативність, більш властиву загальнонаціональну асоціацію. Неабиякою мірою цьому сприяє тісна співпраця асоціації з НЛТУ, регіональними та центральними органами державної влади.

Галузеві / виробничі асоціації охоплюють певний сегмент (лісозаготівля, меблева, пиломатеріали, CLT) – Українська асоціація меблевиків, Асоціація CLT-виробників та інші.

Всеукраїнські спілки декларують представництво всієї галузі, але часто афілійовані з ДПЛУ або біржами – ГС «Асоціація деревообробників України» (АДПУ). Власної концепції та моделі лісового ринку АДПУ не має і в усьому згодна з політикою АДПУ та ліцензійних бірж, радше представляючи інтереси останніх, ніж членів власної асоціації. Якщо немає орієнтирів для руху, то будь-який напрямок можна вважати вірним.

Експортно-орієнтовані / галузеві союзи орієнтовані на зовнішню торгівлю, стандарти FSC, EUDR (FSC Україна, Європейська бізнес-асоціація (EBA Wood Group).

Протокольний порядок місць глав асоціацій за дальнім столом від середини столу на нещодавній нараді в Мінекономіки свідчить про їхній офіційний статус. Зворотний порядок місць від кінця столу показує їхній реальний рейтинг у їхніх практичних справах. 

Охоплення ринку

Загалом в Україні діє понад 3 500–4 000 деревообробних підприємств (від малих до великих).

Асоціації охоплюють орієнтовно:

• 10–15 % усіх підприємств — формально (через членство);
• 25–30 % — якщо врахувати асоційовану участь, неформальні зв’язки та спільні ініціативи.

Для порівняння: у країнах ЄС аналогічні національні об’єднання представляють 70–90 % галузі.

Таким чином, українські асоціації поки що не мають “критичної маси” впливу, яка б дозволяла їм стати рівноправним партнером держави.

Взаємодія з органами влади

Листи-звернення, позиційні заяви – найпоширеніша форма, переважно реактивна. Ефективність Низька, а останнім часом нульова. Зі зразками листів-звернень та формальними відписками на них можна ознайомитися на даному сайті.

Круглі столи, публічні консультації – організовуються парламентськими комітетами, Мінекономіки або ОВА. Пропозиції часто не враховуються. Ефективність Середня/Формальна. Комітетом Верховної Ради було проведено вісім круглих столів при доопрацюванні проекту ЗПУ № 13227-д, але жодного впливу на остаточну версію зазначеного ЗПУ вони не вказали. Очевидно, все вже визначено наперед впливовою групою, що лобіює.

Меморандуми про співпрацю – деякі асоціації (як АДПУ) підписують із ДПЛУ, фактично легітимізуючи політику державного оператора. Ефективність Суперечлива (конфлікт інтересів). Спільна діяльність із монополістом може лише одна – вірне йому служіння. Одним цим меморандумом АДПУ, яка претендує на загальнонаціональну, моментально «спалилася» як агент впливу.

Спільна розробка нормативних актів – Залучаються лише “зручні” структури. Незалежні асоціації зазвичай ігноруються. Ефективність Мінімальна.

Громадські ради при міністерствах (комітетах та агентствах) працюють формально, вплив обмежений. Ефективність Низька.

Основні бар’єри ефективності

• Відсутність єдиного координаційного центру (аналог EOS у ЄС).
• Немає юридично закріпленого статусу представницької організації галузі.
• Низький рівень професійної підготовки кадрів для лобіювання.
• Залежність від місцевих адміністрацій або ДПЛУ — замість самостійності.
• Розпорошеність і конкуренція між асоціаціями, що унеможливлює спільну позицію.

Що потрібно для переходу до європейського рівня

1. Об’єднання регіональних асоціацій у єдину всеукраїнську структуру.
2. Формалізація діалогу з урядом — створення Національної ради деревообробної промисловості.
3. Професійна аналітика та юридична підтримка для участі в законотворчому процесі.
4. Єдине інформаційне поле — публікація позицій, аналітики, даних ринку.
5. Європейська інтеграція — співпраця з EOS, CEI-Bois, EUMABOIS.

Висновок

В Україні існує близько 30 асоціацій деревообробників, але їхня реальна ефективність поки що не перевищує 20 % від потенціалу.

Без створення єдиного координаційного органу, аналітичного центру та законодавчо закріпленого статусу представництва, вони залишатимуться роз’єднаними та слабкими, дозволяючи державним корпораціям монополізувати галузеву політику.

Як це організовано в ЄС (для порівняння)

• У кожній країні ЄС існує єдина національна асоціація деревообробної / лісопильної промисловості, до якої входять усі профільні об’єднання.
• Вона представлена в Європейській федерації лісопильної промисловості (EOS), що має офіс у Брюсселі, фахових юристів, аналітиків і постійний канал комунікації з Єврокомісією, Радою ЄС і Європарламентом.
• ЄС не має «ручних» асоціацій — якщо уряд ігнорує ринок, асоціація оприлюднює аналітичний звіт, подає скаргу або виступає в ЗМІ. Це працює.

EOS представляє ефективну систему лобіювання інтересів деревообробної галузі: національні асоціації на федеральному рівні, EOS лише на рівні керівництва ЄС.

Що потрібно зробити українським асоціаціям (покроковий план)

Крок 1. Об’єднання

1. Створити Національну координаційну раду деревообробних асоціацій України (НКРДАУ) — спільний орган координації дій (аналог EOS на національному рівні).
2. Включити в неї регіональні асоціації на паритетній основі (щоб жодна не домінувала).
3. НКРДАУ має затвердити спільну позицію щодо ключових реформ (ринок деревини, податки, приватизація лісів, лісовпорядкування).

Крок 2. Професійна експертиза

1. Створити невеликий Центр аналітики та правового супроводу, який готує:
   • юридичні висновки;
   • альтернативні законопроєкти;
   • короткі аналітичні записки для депутатів і міністерств.
2. Можна залучати викладачів НЛТУ, економістів, юристів-волонтерів, грантову підтримку від EU4Business чи GIZ.

Крок 3. Єдиний комунікаційний фронт

1. Запустити спільну інформаційну платформу / портал деревообробних асоціацій — публікувати офіційні позиції, звіти, відповіді на законопроєкти.
2. Вести єдину лінію комунікації зі ЗМІ (щоб влада не маніпулювала “альтернативними” думками).
3. Створити депутатську міжфракційну групу підтримки деревообробної промисловості у Верховній Раді — офіційний канал лобіювання.

Крок 4. Зовнішня легітимність

1. Подати заявку до Європейської асоціації лісопильної промисловості (EOS) як спостерігача.
2. Участь у європейських форумах, міжнародних виставках, круглих столах — щоб українські асоціації стали частиною європейського діалогу.
3. Використати цей статус для підсилення тиску на уряд у переговорах («наш підхід відповідає європейським стандартам»).

Крок 5. Система внутрішньої єдності та прозорості

1. Запровадити кодекс етики асоціацій:
   • заборона на конфлікт інтересів;
   • публічне розкриття джерел фінансування;
   • колективне ухвалення рішень більшістю.
2. Впровадити внутрішню звітність: хто і як представляє асоціацію на державному рівні.
3. Відстежувати ефективність дій — показники: кількість врахованих пропозицій, публікацій, зустрічей.

Як взаємодіяти з державними органами

• Не чекати запрошення — ініціювати зустрічі та офіційні консультації, пропонуючи конкретні рішення.
• Використовувати публічний тиск: пресконференції, аналітичні звіти, звернення через парламентські комітети.
• У разі ігнорування — реєструвати альтернативні проєкти через депутатів, які підтримують галузь.
• Створити реєстр позицій асоціацій — щоб фіксувати, які пропозиції були подані, які враховані, а які — проігноровані.

Очікуваний результат

Через 1–2 роки реалізації такої моделі:

• Асоціації отримують офіційний статус представника галузі при Мінекономіки та Міндовкіллі;
• Усі законопроєкти щодо лісу та деревини проходять обов’язкову експертизу координаційної ради;
• Україна отримує єдину публічну позицію галузі, яку не можна ігнорувати;
• Виникає реальна альтернатива “ручним” структурам типу АДПУ.

Підсумок

Щоб досягти ефективності рівня ЄС, українські асоціації мають:

1. Об’єднатися у єдину національну коаліцію.
2. Професійно готувати аналітику та законодавчі ініціативи.
3. Працювати як єдиний комунікаційний центр з урядом і парламентом.
4. Забезпечити публічність, репутацію і зовнішнє міжнародне визнання.

Важливу роль у вирішенні цих завдань належить переформатованому Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства.

Заміна міністра вже дає добрий знак розвитку українського ЛПК. При старому міністру до мінекономіки неможливо було достукатися. На всі звернення деревообробники отримували формальні відписки, з якими можна ознайомитися на цьому сайті.

При новому міністру  рівень взаємодії міністерства з бізнесом значно підвищився до розширеного засідання з питань розвитку лісової та деревообробної галузі, тобто комплексного розгляду проблем всього лісопромислового комплексу, а не лише лісової галузі, як це робилося донедавна на шкоду розвитку деревообробної галузі.

Як вирішуватимуться проблеми українського ЛПК, багато в чому залежатиме також від дій асоціацій деревообробників, але не тих, голови яких на фотографії сидять ближче до середини столу, а тих, що сидять із краю. Вони мають більше інноваційних ідей, рішучості, завзятості, енергії та бачення майбутніх перспектив вітчизняної деревообробки.

Одночасно асоціаціям деревообробників для підвищення їхньої ефективності доцільно зробити п’ять кроків, зазначених вище, для переформатування своєї діяльності.