19/12/2008
0
На ринку деревини ліс подешевшав на 30%. Якщо на початку року кубометр «лісу» коштував близько 400 гривень, то сьогодні така ж кількість сосни в кругляку має вартість усього 280 гривень.
Сьогодні, коли навіть власні болячки списують на світову кризу, можна сказати, що це вона, клята в усьому винна. Однак голова Ізюмського держлісгоспу Анатолій Павленко причину бачить в іншому – у пожежі, яка у серпні знищила в районі 1600 га лісу. Причому, 272 га – культури, котрі ще «не зіпнулись», тобто посадки віком до 6 років.
ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ
В усі часи займатися лісом – не проста справа, адже завжди знаходяться люди, котрі не садять дерев, але хочуть на цьому заробити. За часів Петра І ліси над Сіверським Дінцем були вирубани до пня: тутешня сосна, як ніяка інша, годилася на корабельні щогли. Словом, ліс послужив утвердженню імперських планів панування Росії на Чорному морі.
А через століття у цих місцях вже запанували піски. Пізніше ліс також ішов під сокиру, коли в імперії почав розвиватися капіталізм.
Його спалювали у череві парових машин, відправляли в Європу, заробляючи золото. Утім, завжди знаходилися люди, які уперто відновлювали ліси над Дінцем.
Сьогодні Ізюмський держлісгосп – найбільший на сході України, хоча, за словами Анатолія Павленка, насаджувати ліси в наш час набагато важче, ніж сто років тому. Якщо колись зі звичайної шишки, котру саджали як картоплю, виростала сосна, то сьогодні саджанці вирощують у теплицях у спеціальних горшечках з торф’яною сумішшю, застосовуючи штучне поливання. Інакше у часи глобальних кліматичних змін, за більш сухої річної погоди, саджанці не ростимуть. А це надто дорого обходиться.
Зате глобальне потепління робить життя шкідників «курортним». Комахам та різним жучкам вже не потрібно ховатися глибоко в землю, адже вона не промерзає. Ті ж хробаки можуть шкодити лісу ледве не круглий рік. Отож роботи в лісників вистачає. Особливо в Ізюмському держлісгоспі, який минулого серпня пережив одну з найбільших у власній історії пожеж.
НА ЗГАРИЩІ
Коли дивишся на згарище, де стирчать обсмалені стовбури, то набираєшся песимізму принаймні на місяць. Проте лісівники стверджують, що ліки від нього – робота. А її сьогодні в ізюмчан вистачає. Адже, згідно з Лісогосподарським кодексом, потрібно вирубати горільник уже до кінця березня, інакше шкідники знищать довкола пожежі великі ділянки лісу.
Утім, величезну площу у 1600 гектарів навряд чи можна засадити за рік. Власне, ліс садять зазвичай навесні за короткий проміжок часу.
− У цьому році я планував посадити 400 гектарів лісу восени, 700 – весною, – говорить Анатолій Павленко, – але суха погода дозволила нам засадити лише 20 гектарів у вологіших місцинах. Тепер сподівання на весну, для якої вже підготували 230 гектарів ґрунту…
Директор запевняє, що власного посадкового матеріалу їм вистачить, адже виростили 7,5 мільйонів саджанців зараз, та ще й з минулого року залишилося 700 тисяч. Ними можна засадити 100 тисяч гектарів. Щоправда, вирощувалися саджанці не для себе, а для Херсонщини, де – пам’ятаєте? – навіть Президент брав участь у гасінні пожежі, яка знищила 13,5 тисяч гектарів лісу. На саджанцях могли б заробити півмільйона гривень.
Натомість доведеться «лікувати» власне згарище.
УРОКИ СТИХІЇ
Коли я запитав пана Павленка про уроки вогняної стихії, то він почав говорити про дороги.
– Квартальна сітка лісів повинна мати тверде покриття, – говорить він. – Це не якась забаганка. Щоб пожежі швидко не розгоралися, потрібно своєчасно до них устигнути.
Власне, в Україні будівництво лісогосподарських доріг розпочалося ще 5 років тому. Але стосувалося це Прикарпаття і Закарпаття, де ліс потрібно вивозити з гірських важкодоступних місць. У нас великих проблем з вивезенням лісу немає, однак, коли сталася пожежа, важкий транспорт розбив у сипучих пісках такі колії, у яких застрягали всюдихідні пожежні машини. Словом, сьогодні на території держлісгоспу вже споруджено 3,5 кілометри «білого шосе». Так дорожники називають шлях з утрамбованого білого шлаку.
Під час надзвичайної ситуації також говорилося багато про «квартальні розриви», тобто просіки, які відділяють одну ділянку лісу від іншої. Учені вважали, що, в разі пожежі, вони мали не допустити перекидання вогню з одного кварталу на інший. Мабуть, помилялися. В умовах, коли грошей на обробіток цих смуг не виділялося, вони заросли бур’янами. Дехто переконаний, що, замість того, щоб запобігати поширенню вогню, «розриви» стали «бікфордовими шнурами» між кварталами.
Проте у Анатолія Павленка є ще одна думка: не такий страшний бур’ян, котрий міг спричинити низову пожежу, як ті протяги, що виникали завдяки розривам. Власне, вони забезпечили кращий доступ повітря. Отож за серпневої сухої вітряної погоди, через контраст надвисоких і низьких температур, розриви всмоктували гілки та шишки й потім «кидали» їх ледве не на півкілометра.
Окрім того, на думку директора, якщо в пожежонебезпечний період буде вільний доступ населення до лісу – до того ж ніхто не нестиме суворої відповідальності за порушення правил безпеки, як тепер, – вирішити проблему з пожежами буде неможливо.
КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?
Стосовно ізюмської пожежі заведено кримінальну справу, але відповіді на питання «що спричинило пожежу?» поки що немає. Легше всього все списати на недбалість лісників. Ось вони під рукою – шукати нікого не потрібно.
− Мені легше сидіти й спостерігати, щоб не горіло, – говорить Анатолій Павленко. – Окрім того, здійснювати планові рубки, вести догляд, на що виділяються бюджетні кошти. Подумайте, хто буде шукати собі зайву роботу?
А от для того, щоб стверджувати про підпал, пан Павленко має багато підстав. Плюс досвід роботи у лісі з 1974 року. Зважте, лише з 12 по 19 серпня виникло 24 пожежі (іноді 6 загорянь на день), тоді як за все перше півріччя – всього 6. Спалахував ліс у тих місцях, де людей, зазвичай, не буває. Нічого подібного не було навіть у найбільш грибні сезони.
Бувало, не встигне повернутися машина з пожежі в Ізюмському лісництві, а з вертольота вже запримітили нову небезпеку – в Придонецькому лісництві. Там, посеред озера, горіла суха осока. Як вона могла спалахнути в поймі між дубовим та сосновим лісом? А те, що кілька пожеж виникало на одній лінії майже одночасно, хіба випадковість?!
Але якщо палять ліси, то комусь це вигідно. На думку директора держлісгоспу, подібне може чинити той, кому потрібна дешева деревина. Тобто – споживачі. Власне, якщо раніше на ринку був її певний дефіцит, то сьогодні – надлишок. Адже вирубаний за такий короткий час горільник суттєво вплинув на ринок.
− Кожну нараду я починаю з виконання плану реалізації, –говорить Анатолій Павленко. – Ми зупинили розробку згарища, бо все довкола затоварене лісом. Натомість бракує споживача, хоча ліс якості не втратив, доска з нього чиста.
Годиться він і на рудостойку для шахт. З горільника вона набагато дешевша, ніж з ділової деревини. І, може, я помиляюся, але є люди, вельми зацікавлені в горілому дешевому ізюмському лісі…
