19/12/2008
0
Цього року на Буковині видано рекордну кількість мисливських ліцензій – близько 6 тисячам 200 мисливців, – стверджує прес-служба Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства. І це, незважаючи на усі труднощі мисливської справи – фінансові, бюрократичні, врешті-решт фізичні. До того ж, зима цього року несніжна, а отже, висліджувати диких звірів вкрай важко.
Максим Станкевич, один з новоспечених мисливців, розповів, які процедури йому довелося пройти та скільки часу витратити на отримання мисливської ліцензії.
"Мені довелося пройти ряд доволі неприємних бюрократичних процедур. По-перше, необхідно було отримати довідку з обласної психіатричної лікарні. Далі – довідку з наркодиспансеру. Причому не лише у зв’язку з тим, що мене там немає на обліку. Довелося здавати аналізи, які б підтвердили, що не вживаю наркотичних речовин. Потім довідка з ВВІРу про те, що не був засудженим. За кожну довідку є офіційний платіжний внесок, який потрібно сплатити. За ці три документи мені довелося заплатити приблизно 120 гривень. Збирання довідок зайняло трохи більше тижня.
Через те, що я військовозобов’язаний, мені необхідно було отримати у військкоматі посвідчення про прописку до призовної дільниці. Потім – пройти медичну комісію. І вдруге, після наркодиспансеру, – здавати всілякі аналізи. Окрім цього, навіть зважаючи на те, що отримував дозвіл на зброю, однаково змушений був проходити хірурга, кардіолога, окуліста та інших лікарів. Щоб потрапити на прийом до деяких з них, доводилося вистоювати великі черги, іноді навіть не з першої спроби потрапляв. Єдиний позитив у тому, що я студент – тому усе обстеження було для мене безплатним. Але саме на цьому етапі витратив найбільше часу – щось зо десять днів.
Далі – візит до відділу дозвільної системи обласного управління внутрішніх справ України. Там потрібно пояснити, навіщо тобі потрібна рушниця, звідкіля з’явилися наміри стати мисливцем. Після такої "співбесіди", мене направили до районного відділу міліції. Там я вже здав усі отримані документи та довідки й почав чекати на отримання самого дозволу про придбання вогнепальної гладкоствольної зброї. Його видають приблизно через 8-9 днів після подання заяви та необхідних документів.
Причому після отримання дозволу, потрібно протягом трьох місяців придбати рушницю, інакше дозвіл втрачає силу. А рушниці зараз подорожчали – придбати за 2-2,5 тисячі гривень, навіть вже таку, що була у використанні, дуже проблематично.
Після придбання зброї потрібно знову йти до районного відділу міліції (за місцем проживання) вже з придбаною рушницею. Зрештою, перевіривши рушницю, працівник дозвільної системи дав добро. Тепер необхідно обов’язково придбати сейф для зберігання рушниці. Його вартість – приблизно 800 гривень.
Після цих випробувань потрібно вступити до однієї з мисливських організацій, щоби отримати статус мисливця. Я звернувся до Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства. Там необхідно здати тест з 24 питань, в якому можна допустити лише 3 помилки. Окрім запитань, відповіді на які дійсно повинен знати мисливець, зокрема про техніку безпеки, у "запитальнику" були сентенції на кшталт: "Скільки яєць можна знайти в гнізді тетері?", "Кого потрібно відстрілювати, щоби продовжити популяцію кабанів?". На такі запитання людина, яка ще не має досвіду полювання, просто не може дати відповідь. Проте добре, що екзаменатори це чудово розуміють, та пішли мені назустріч.
На складання іспиту та отримання відповідних документів витратив ще 80 гривень. Всі витрати офіційні.
Далі потрібно стати членом УТМР – Українського товариства мисливців та рибалок. Для цього необхідно зробити щорічний членський внесок розміром у 120 гривень (щороку ця сума варіюється залежно від економічного становища в країні).
Окрім цього, кожен мисливець (і це прописано законодавством) має трудове зобов’язання. Тобто, раз на рік він повинен приходити до організації та займатися суспільно корисною працею, пов’язаною з лісовим господарством, наприклад, в’язати віники або збирати хмиз. Щоправда, від цього трудового зобов’язання можна також офіційно відкупитися сумою у 250 гривень.
Пройшовши усі дантові кола, я, нарешті, мав всі законні підстави на зберігання та володіння мисливською зброєю. Проте момент: кожні два-три роки необхідно проходити медичне обстеження, щоби підтверджувати право на володіння зброєю".
Проте, як не дивно, всі ці складності не стають на заваді діючим мисливцям та тим, хто бажає долучитися до їх касти. Та, виглядає, у рідній країні дедалі більше створюється передумов для того, щоби мисливство стало лише елітним заняттям. Адже нині придбати кроля на ринку значно дешевше, ніж сходити на полювання, що може бути й без результату. Для прикладу – ліцензія на відстріл кабана коштує від двох до трьох тисяч гривень. Якщо вдалося вполювати здобич, її необхідно віднести єгерю. Після чого викупити за певними розцінками. Причому, не обов’язково купувати цілу тушу впольованої здобичі. Якщо мисливець відмовився викуповувати трофей або його частину, то змушений повертатися з полювання без здобичі, а "конфісковану" тушу можуть викупити інші мисливці, в яких полювання було, можливо, не таким результативним, або вони просто не такі вправні, зате мають більше грошей.
"Якщо виходити з меркантильних міркувань, то жодне полювання не окуповується, – каже Максим. Як офіційний, такий спосіб заробітку не може бути прибутковим. Проте це азарт, справжнє випробування своєї сутності. Міркуйте самі – вставати потрібно до схід сонця, йти холодним лісом, обливаючись потом, нести на собі важку амуніцію. Не дає спокою і той факт, що рушниця заряджена бойовими набоями та знята із запобіжника. На полюванні треба ходити з рушницею, готовою до пострілу, адже часу на постріл дуже мало. Часто не більше 2-3 секунд".
