Лісова реформа чи картельна змова?

Якщо державна галузь не вражена корупцією, отже, вона нікому не потрібна. Лісова галузь потрібна багатьом, тож не дивно, що вона загрузла в корупції. Корупція – це прямий та ефективний спосіб досягнення поставлених цілей незаконними засобами. Починалася вона з банальних хабарів у конвертах, що таємно. На зміну їм прийшла оплата фейкових маркетингових послуг, які здійснюються вже публічно та документально оформлені.

Ну і вищий пілотаж сучасної корупції – організація псевдореформи, в даному випадку лісової, яка подібно до військової доктрини «Шок і трепет» забезпечує швидке досягнення переважання. При цьому гучні та пишні заяви про неймовірні можливості, які з’являться завтра, більше насторожують, ніж викликають довіру. Насправді ж усе зводиться до укрупнення, централізації, монополізації та встановлення загального контролю за лісовим ринком, обсягами заготівлі, реалізації та цінами з метою отримання максимально можливого прибутку продавцем та організатором біржових торгів. Іншими словами, створюється досконаліша корупційна інфраструктура з великими можливостями та потоками.

Спільна діяльність ДПЛУ та ліцензійних бірж на лісовому ринку за зовнішніми ознаками сильно нагадує картельну змову.

1. Ознаки, які можуть свідчити про картельність

• Монополізація пропозиції: ДПЛУ фактично є єдиним продавцем ділової деревини в Україні → ринок має ознаки природної монополії (~95%).
• Обмежене коло майданчиків: ліцензійні біржі з ліцензіями НКЦПФР отримали фактичний ексклюзив на проведення торгів → відсутність державної конкуренції (Прозорро.Продажі усунуто).
• Формальна конкуренція, фактична уніфікація правил: усі біржі працюють за схожим регламентом, що не створює справжньої цінової конкуренції між ними.
• Неповне виконання договорів (60–70%): дозволяє зберігати дефіцит та штучно підтримувати високі ціни.
• Вигода для обмеженого кола учасників: продавець (ДПЛУ) та біржі отримують користь від зростання стартових цін і комісійних, тоді як переробка втрачає економічну доцільність.

2. Чому це схоже на неформальний картель

• Немає прямої угоди, але є узгоджені дії: контроль цін та обсягів реалізації деревини, усунення конкурентного майданчика (Прозорро), збереження дефіциту.
• Наявність спільної зацікавленості: і ДПЛУ, і біржі виграють від дорогих і не завжди виконаних угод.
• Відсутність урахування інтересів ринку: деревообробна галузь (ЛПК), МСБ, кінцевий споживач — залишаються поза системою прийняття рішень.

3. Чому юридично важко довести картель

• Картельна змова — це таємна домовленість приватних учасників, а тут формально діють державний монополіст і регулятор.
• Схему позиціонують як «ринкову реформу» з «біржовими принципами».
• НКЦПФР і КМУ формально надають цьому легітимності.

4. Наслідки для ЛПК України

• Зниження завантаження потужностей → втрата експортних можливостей.
• Непередбачувані ціни → інвестиційна непривабливість.
• Вихід МСБ з ринку → концентрація на кількох великих переробниках.

Висновок: Так, діяльність ДПЛУ та ліцензійних бірж можна вважати неформальною картелеподібною моделлю, яка створює контрольоване середовище цін та обсягів реалізації деревини з метою максимізації доходів продавця та бірж.

Проте юридично це не називають «картелем», бо участь державних структур та формальна публічність надають моделі «законної» форми. Це радше інституційна змова під прикриттям біржової торгівлі, ніж класичний картель.

Довідка

Сучасне антимонопольне законодавство забороняє картелі. Картельна змова (або «угода») протирічить статтям 101 та 102 Договору про функціонування Європейського союзу і відноситься до організованої злочинності.

На відміну від інших, стійкіших форм монополістичних структур (синдикати, трести, концерни), кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність. Об’єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажу, регулювання обсягів виробництва, узгодження умов збуту продукції, найм робітників. Картелі діють, як правило, в рамках однієї галузі, їхнє існування ускладнює функціонування ринкових механізмів.

В основі механізму постійного зростання біржових цін на деревину, що реалізується, лежить технологія «порочного цінового кола»: штучний дефіцит → завищення цін → невиконання договорів → нове скорочення заготівлі → новий виток дефіциту. Це класичний приклад неефективної ринкової моделі, де відсутність невідворотності відповідальності спотворює ринкову рівновагу.

Привідним механізмом руху за «порочним ціновим колом є невиконання біржових договорів.

Що саме сприяє якісному виконанню договорів — перелік факторів (концентрат досвіду країн із високим виконанням)

1. Жорсткі фінансові гарантії (завдаток / гарантійний депозит)
   • Учасник вносить заставу, яка автоматично конфіскується при відмові від виконання. Це відсікає «пусті» ставки.
2. Невідворотні санкції і блокування участі
   • Автоматичне тимчасове/постійне блокування порушників від участі в майбутніх торгах; адміністративні штрафи; кримінальна/фіскальна відповідальність у разі шахрайства.
3. Чіткі та швидкі процедури стягнення і компенсації
   • Механізм «другого покупця» (лот переходить до наступного учасника) і швидка процедура перерахунку / доплати. Це гарантує реалізацію фактично всього обсягу.
4. Юридична зрілість контрактів та спеціалізований арбітраж
   • Типові біржові контракти з чіткими строками, умовами приймання-передачі й незалежним (оперативним) арбітражем для спорів.
5. Прозорі правила і публічна звітність
   • Публікація виконання договорів за регіонами/лотами/учасниками; суспільний контроль знижує спроби маніпуляцій.
6. Обмеження участі перекупників
   • Кваліфікаційні вимоги: наявність переробних потужностей, сертифікатів або гарантій використання сировини — це зменшує спекулятивний попит.
7. Операційна готовність постачальника
   • Певні державні/регіональні плани заготівлі, які гарантують, що оголошені обсяги реально можуть бути заготовлені.
8. Санкціонований контроль якості та приймання
   • Порядок огляду лоту до аукціону та процедура приймання/складматеріалу з чітким актуванням недоліків.

Конкретні елементи політики/регулювання, які варто впровадити Україні (комплекс заходів)

1. Обов’язковий гарантійний депозит (завдаток) для покупця і продавця.
2. Автоматичний механізм переходу лота до другого переможця при зриві зобов’язань.
3. Публічний реєстр виконання договорів (щомісячні/квартальні дані) — % виконання по бордам/регіонах.
4. Кваліфікаційні вимоги до учасників (щоб обмежити перекупників без переробки).
5. Незалежний арбітраж/біржова палата з експрес-процедурами вирішення спорів.
6. Санкції та тимчасове блокування для порушників (поки не виконано рішення арбітражу).
7. Підтримка довгострокових контрактів/форвардів для стабілізації попиту (тоді менше спекуляцій у спотових аукціонах).

Коротке резюме / практичний висновок

• Країни, де аукціонні правила жорстко виконуються (депозити, санкції, блокування) — мають високе виконання договорів (під 90–100%).
• В Україні — основна проблема не стільки в техніці аукціонів, скільки в відсутності невідворотних покарань, слабкому контролі та наявності перекупників.
• Щоб досягти ~100% виконання, треба система гарантій + автоматичні санкції + прозорий публічний облік + кваліфікаційні вимоги — це перевірена практика в країнах із високим виконанням.