Чи потрібний Україні Закон про ринок деревини?

Наразі у Комітеті з питань економічного розвитку ВР перебувають на розгляді 4 версії Законопроекту Про ринок деревини № 13277.

Ось короткий аналіз змісту кожного проєкту:

1. Доопрацьований проєкт (№ 13227 від 01.05.2025)

• Встановлює обов’язковість реалізації всієї деревини через ліцензійні біржі.
• Регулятором формально визначається Кабмін, але функціонал де-факто передається НКЦПФР.
• Передбачає збереження «комерційної таємниці» результатів торгів (відсутність прозорості).
• Створює модель, максимально схожу на ПЗУ №4197-д (2020 р.), але у спрощеному вигляді — фактично під потреби ліцензійних бірж.

2. Альтернативний проєкт (№ 13227-1 від 12.05.2025)

• Декларує потребу «уніфікації правил біржової торгівлі».
• Відрізняється техніко-юридичними деталями: наприклад, більш чітко описує процедуру ліцензування бірж, посилює їхній вплив як організаторів торгів.
• Так само передбачає 100% біржову торгівлю без винятків для аукціонів чи прямих контрактів.
• Позиція покупців (особливо середнього та малого бізнесу) не врахована.

3. Альтернативний проєкт (№ 13227-2 від 16.05.2025)

• Має акцент на «єдиній електронній системі біржових торгів», але адміністрування знову ж таки передається приватним ліцензійним біржам.
• Пропонує централізовану систему обліку договорів, але не передбачає механізмів контролю виконання зобов’язань.
• Ніяк не розв’язує проблему пересортиці, якості та відповідальності за невиконання договорів.

4. Альтернативний проєкт (№ 13227-3 від 16.05.2025)

• Подається як «компромісний», але теж зводиться до тієї ж моделі:
  • біржова торгівля деревиною є обов’язковою;
  • регулятором вказано Кабмін, але контроль лишається у НКЦПФР;
  • деревина визначається «біржовим товаром», хоча реально мова йде про круглі лісоматеріали, які не відповідають міжнародному визначенню біржових товарів.
• Містить косметичні зміни у термінології, але не зачіпає суті.

Головний висновок

Усі чотири законопроєкти:

• не створюють справжнього ринку, де є баланс інтересів виробника та переробника;
• залишають монопольну модель із перекосом на користь продавця (ДПЛУ + біржі);
• не враховують специфіку деревини як товару (яка вимагає попереднього огляду, а не лише «цифрової заявки»);
• є, по суті, «переписаним» законопроєктом № 4197-д, але в більш «урізаному» та лібералізованому під потреби бірж вигляді.

Тобто ми маємо справу з тим же самим інструментом, що й 4197-д, але ще більш «зашліфованим» для закріплення моносуб’єктної моделі: продавець + біржа, без реального ринку.

Жодної фантазії, креативності, нових підходів автори наведених вище проектів ЗПУ не виявили попри те, що вони кілька місяців спілкувалися з бізнесом, асоціаціями, експертами. Всі зроблені зусилля були витрачені даремно. Краще б розробники звернулися до штучного інтелекту, результат був би набагато ефективнішим. Заодно по ходу і свій інтелект би підтягнули. А так, ПЗУ звучить як із вуст Великого комбінатора із «12 стільців»: «Давай гроші! Гроші давай!»

Кажуть, що як корабель назвеш, так і попливе. Якщо хаос панує в основі термінології, то й практика буде відповідною, що постійно і спостерігається в біржових торгах “необробленою деревиною”. Звичайний банальний гешефт, а не технологічний прорив, як заявляють реформатори.

Чому законопроект про «ринок деревини», а не про «ринок круглих лісоматеріалів», як він називається у всьому світі? Тільки тому, що НКЦПФР вирішило, що деревина – це біржовий товар, а отже, організація реалізації «деревини» є сферою її діяльності і потрапляє під її юрисдикцію? Але деревина – це природний матеріал з целюлози та лігніну, що утворюється під корою гілок, стовбурів та коренів. В принципі, як товар вона може бути реалізована, наприклад, під час продажу лісу на корені, але такої форми торгівлі в Україні немає. В інших випадках продається виготовлена ​​з деревини лісопродукція.

Ліцензійні біржі у своїх Регламентах визначають товар реалізації ще як «необроблена деревина», що залишається повною загадкою для покупців, оскільки тлумачення цього туманного терміна у Регламенті не наводиться, а насправді її просто немає. Особливо екзотично звучить така сентенція ліцензійних бірж: «на біржових торгах реалізуються деривативи, основним базовим активом яких є необроблена деревина».

Очевидно під «необробленою деревиною» розуміється якийсь первозданний природний матеріал із целюлози та лігніну настільки високої та стандартної якості, що він може вважатися біржовим товаром.

У біржовому бюлетені найменування реалізованого товару визначено як “сКруглі лісоматеріали”. Приставка “с” означає, що круглі лісоматеріали виготовлені відповідно до гармонізованих європейських стандартів на круглі лісоматеріали. Ця лісопродукція є вже обробленою деревиною, що включає близько десяти операцій при своєму виготовленні та має певні споживчі властивості. У ході виробництва круглих лісоматеріалів з необробленої деревини в результаті недосконалості технологій і людського фактора (персонал у ході виробництва може «накосячити») і кінцева продукція може не відповідати заявленим властивостям (пересортиця або невідповідність за якістю), що на практиці спостерігається часто-густо. Саме тому круглі лісоматеріали не можуть бути біржовим товаром, а оскільки необроблена деревина в очах ліцензійних бірж має якийсь ореол “безпорочності”, то її і оголосили біржовим товаром, хоча абстрактне поняття деревини також не може бути біржовим товаром.

Тим не менш, «необроблена деревина» реалізується як гарячі пиріжки, а прибуток, що отримується від неї у ході спекулятивної торгівлі, не можна порівняти з прибутком, що отримується деревообробниками. Те, що ДПЛУ та ліцензійним біржам добре, то деревообробникам смерть.

Існують ключові показники ефективності (KPI) для кожної сфери діяльності. KPI фондового ринку НКЦПФР орієнтовані на фінансові інструменти та інвесторів. KPI лісового ринку відсутні, орієнтація виключно на фінансові показники ДПЛУ та бірж, без врахування інтересів виробників та кінцевої переробки.

Тобто головний недолік – ринок деревини живе за «чужими» KPI, які не відображають реальної ефективності для економіки. В результаті виробнича діяльність деревообробної галузі йде наперекосяк.

Деревина в природному стані (як матеріал у гілках, стовбурах та коренях) в принципі не може бути товаром, а круглі лісоматеріали, що вже пройшли низку технологічних операцій, є продукцією, але не можуть бути стандартизованим біржовим товаром через індивідуальні відмінності. Це підтверджує, що Україні не потрібен закон «про ринок деревини» в нинішній редакції, а потрібен «закон про ринок круглих лісоматеріалів» з акцентом на гарантії якості, прозорість торгів та баланс інтересів.

1. Яким має бути закон для України

Закон має виходити з того, що:

• Товар реалізації – круглі лісоматеріали (продукція), а не «деревина» як безформний матеріал.
• Форма реалізації – аукціони з можливістю попереднього огляду або прямі договори/оферти.
• Гарантії для покупця – прозорий облік, сертифікація, стандарти якості, механізми оскарження.
• Гарантії для продавця – виконання договірних зобов’язань покупцем, своєчасна оплата, захист від шахрайства.
• Обмеження спекуляцій – чітке визначення статусу «перекупників» та регулювання їхньої діяльності.
• Регулятор – має бути галузевий (Держлісагентство / Мінекономіки) + незалежний арбітраж, а не НКЦПФР. Возможно Национальная комиссия по деревообработке и рынку круглых лесоматериалов (НКДРКЛ).

2. Структура закону (приклад)

Закон України «Про ринок круглих лісоматеріалів»

Розділ I. Загальні положення

• Визначення термінів (круглі лісоматеріали, аукціон, оферта, сертифікація).
• Об’єкт регулювання – виключно круглі лісоматеріали, а не «деревина».

Розділ II. Суб’єкти ринку

• Продавці: державні та приватні лісокористувачі.
• Покупці: деревообробні підприємства.
• Посередники: лише за ліцензією та в обмежених обсягах.

Розділ III. Форми реалізації

• Аукціони з попереднім оглядом лотів.
• Прямі договори (оферти) для малих партій.
• Електронна система реєстрації торгів, але не обов’язково біржова.

Розділ IV. Гарантії якості

• Сертифікація походження та якості (зразок: EUTR/EUDR).
• Незалежні експерти – обов’язкова опція за ініціативою сторін.
• Витрати на експертизу: за замовником перевірки.

Розділ V. Контроль і відповідальність

• Невиконання договорів – штрафи і тимчасове відсторонення від торгів.
• Прозорість: відкритий доступ до протоколів торгів.
• Баланс інтересів: обмеження концентрації обсягів в одних руках.

Розділ VI. Державна політика

• Пріоритетне забезпечення внутрішнього ринку.
• Прозорість доходів лісової галузі.
• Врахування екологічних стандартів та відновлення лісів.

3. Світові аналоги

• Литва – Baltpool: торги круглими лісоматеріалами через електронну систему з державною сертифікацією.
• Австрія, Німеччина – моделі лісових аукціонів, де покупці оглядають продукцію перед торгами.
• Фінляндія, Швеція – домінування довгострокових контрактів + відкриті цінові індикатори.
• Польща – змішана система: аукціони + довгострокові прямі договори з деревообробниками.

✅ Отже, Україні потрібен не закон «про ринок деревини», а закон про ринок круглих лісоматеріалів, який би:

1. Відповідав природі продукції,
2. Забезпечував прозорість і баланс інтересів,
3. Унеможливлював спекулятивну монополізацію.