27/09/2016
0В середині вересня цього року я мав нагоду відвідати Гомельську область, що у Білорусі. Відрядження передбачало тісне спілкування з гомельськими лісоводами. Пощастило спілкуватися з багатьма: від керівництва Гомельського виробничого об’єднання до звичайних робітників на лісосіці. Всіх цікавило питання змін і реформ у лісовому господарстві на Україні. Один зі співрозмовників, натякаючи, що проблем вистачає і в білорусів, махнув рукою і сказав: "У нас теж постійні реформи".
Якими проблемами переймаються лісоводи Білорусі?
Управління
Система управління схожа на ту, яка була в Україні в середині 90-х: Міністерство – виробничі об’єднання – лісогосподарські підприємства, а також відомчі наукові установи, проектно-дослідні, навчальні, мисливські підприємства, власні видавництва, підприємство "Беллєсекспорт".
Свого часу Білоруси експериментували з підпорядкуванням лісового відомства іншим міністерствам, але визнали цей шлях помилковим через специфіку лісового господарства та повернулися до варіанту з окремим міністерством. І поступили вірно. Були розроблені і виконувалися програми розвитку мисливського господарства, механізації лісозаготівель, лісових розсадників тощо. Під програми технічного переоснащення навіть був взятий і вже виплачений кредит Всесвітнього банку.
Є програма розвитку лісового господарства до 2030 року. Більш того, білоруси беруть другий кредит Всесвітнього банку на будівництво розсадника по вирощуванню посадкового матеріалу із закритою кореневою системою, який обладнають автоматичною лінією посіву в касети.
Як пояснив мені головний лісничий Рєчицького дослідного лісгоспу, механізоване наповнення касет ґрунтом — важливий елемент вирощування розсади ЗКС. Вони пересвідчились на власному досвіді: щільність ґрунту в касетах критично впливає на якість посадкового матеріалу і не можливо досягти потрібного стабільного результату при ручній набивці касет.
В 2015 році ухвалений новий Лісовий Кодекс. В цьому році всі інститути працюють над новим збірником правил, адаптованим під змінений Кодекс.
Ліси сертифіковані за системами FSC та PEFC. Крім того, є власна білоруська система, яка враховує вимоги FSC та PEFC.
Вже працює лісова геоінформаційна система. На смартфоні лісничого, який нас супроводжував, встановлена програма ГІС, яка містить інформацію про той чи інший масив і є альтернативою звичайного планшету. Програма дозволяє оперативно внести інформацію про проведені заходи, прив'язатися до місцевості, зробити заміри по площі. Але при відведенні в рубку, згідно правил, все ж необхідно робити інструментальну зйомку.
Лісове господарство
На нашій сімейній присадибній дільниці вже третій рік поспіль добрий врожай персиків. Наче б нічого дивного, але Чернігів знаходиться у зоні Полісся! Ще 20 років тому таким врожаєм хизувався мій однокурсник з Черкащини. На скільки змістились на північ кліматичні зони: 200, 300 кілометрів?
Поки окремі українські лісоводи намагаються "достучатися" до керівництва галузі та країни з проблемами, які загрожують майбутнім поколінням, білорусі почали діяти. Міжнародна науково-практична конференція «Досвід управління лісовим господарством у Республіці Білорусь і суміжних державах та перспективи об’єднаного подолання глобальних викликів сучасності», яка відбулася в Мінську 15—16 вересня цього року — показник успіхів білоруських лісоводів.
У Державні дослідній лісогосподарській установі "Рєчицький дослідний лісгосп" (так перекладається офіційна назва лісгоспу, де я побував) вже стикалися з проблемою всихання ялинників, яку пов'язують саме зі зміною клімату та гідрологічних умов. Тепер черга дійшла до соснових насаджень.
Створення змішаних культур у гомельчан — це аксіома. Наприклад сосну садять за схемою: 7-сосни, 3-берези. Можливі інші варіанти в залежності від природних умов. Лісничий весь час наголошував, що при виборі порід та схем посадки орієнтуються в першу чергу на ґрунтові умови.
Широко використовуються вузьколісосічні рубки з наступним сприянням природному поновленню. Смуги таких рубок часто можна побачити прямо з автошляхів. Експериментують з іншими способами рубок.
Мене вразила одна лісосіка, яка виглядала, наче лісоруби “по-хижацькі” вибрали кращий дуб, а другий ярус і підлісок залишили. Виявилося, що це була соснова ділянка головного користування, на якій залишили весь дуб. Рєчицький лісгосп знаходиться у найсприятливішій зоні для вирощування дубу в Білорусі і завдання – замінити соснові насадження дубовими там, де це можливо.
До речі, дуб червоний з недавнього часу у них визнаний "небажаною" породою. Товарності не дає, розростається і глушить інші породи.
Відмовляються білоруси від маленьких лісових розсадників, розкиданих по лісових масивах, на користь більш крупних "базових". Я спитав як використовуються площі колишніх розсадників: заліснюються, віддаються під сіножаті, сільгоспкультури чи ще як? Відповідь логічна: на сільськогосподарські землі великий податок, тому вигідніше по-максимуму переводити все у землі лісового фонду.
За планом роботи нам необхідно було відвідати загущені середньо-вікові насадження. В лісгоспі розвели руками: "Таких нема". Дійсно, за три дні я таких не зустрів. Може погано шукав? Рубкам догляду приділяється велика увага. Санітарних – мінімум і лише там, де дійсно всохло.
Я був здивований тим, що рядові білоруські лісівники спокійно реагують на зміни до Лісового Кодексу, які почнуть діяти з наступного року. Секрет простий: вони впевнені, що отримають чіткі інструкції – “Технічні кодекси” – для практичної роботи.
На відміну від України, в Білорусі правила ведення лісового господарства прописані чітко. Це так звані “Технические кодексы устоявшейся практики”. Тому “незаконна рубка” для них — це виключно “самоволка”. Натомість в Україні, через заплутане законодавство, практично під любу рубку можна знайти офіційну підставу, що стає причиною обурення з боку громадськості.
Справжній шок мене чекав на прохідній рубці. На деревах ні зарубок, ні клейм!
Виявляється, що матеріальна оцінка прохідної рубки зроблена на підставі закладеної пробної площі! Похибка запланованої та фактично зрубаної деревини допускається в межах +/- 20 %.
Так повинна виглядати довіра до лісників!
Але це не єдине нововведення на рубках.
Господарська діяльність
Білоруси в своїх реформах роблять наголос на якості: якості роботи, якості результатів і якості життя тих, хто працює.
На прохідній рубці нема жодного лісоруба! Тільки вальники лісу і майстер. Вальників стільки, скільки дозволяє безпечно розставити конкретна ділянка. Працює сам, без помічника. Виконує всі операції: вибір дерева, звалювання, розмітка, обрізка гілок, розкряжування. Це так званий “шведський” метод організації праці.
Екіпірування робітника як на картинці з каталогу: спецкостюм, спецвзуття, каска із забралом, навушники, на поясі рулетка, яку можна зачепити за комель дерева, клин або лопатка.
На початку прохідної рубки робітникам провели інструктаж і далі, вальник сам визначає яке дерево зрубати, яке залишити. Така організація праці на лісосіці потребує кваліфікованих працівників, заробітна плата — відповідна.
Пробують білоруси працювати з підрядними бригадами. Але це не дуже розповсюджена практика.
Якість лісогосподарських робіт висока. Це результат продуманої лісової політики. Лісгоспи Гомельського об'єднання, які заготовляють 2,5 млн. кубометрів деревини на рік, отримують бюджетне фінансування на лісогосподарські роботи до 30 % їх обсягу!
Рєчицький дослідний лісгосп, який рубає трохи більше 100 тисяч кубів на рік, отримує з бюджету до 22 % на фінансування лісового господарства і його керівництво щиро дивується, коли чує про проблеми фінансування в Україні.
В цьому лісгоспі понад 350 працівників. Середня зарплата біля 350 доларів США, а у кваліфікованих робітників (вальників, операторів харвестерів, водіїв лісовозів) може доходити до 500. На підприємстві більше 130 одиниць автотракторної техніки. Крім звичайних вантажних автомобілів, є 3 щеповози, декілька харвестерів різного класу (для рубок головного користування і рубок догляду).
У білорусів діє цікава програма, коли списана з військових частин техніка направляється на потреби народного господарства. Це може бути вантажівка, місце якої у військовій частині займе новий МАЗ. А може бути гусенична БМП, яку в лісгоспах переобладнують для гасіння пожеж на болотах.
Керівництво галузі зробило глибокий аналіз доцільності деревообробки і відмовилося від дрібних, нерентабельних лісопилок. У Гомельському об’єднанні цехи залишили у 14 із 21 лісгоспів. Ті, що залишились, модернізували, орієнтуючись на переробку середньо- та дрібнотоварної сировини переважно на круглопильних верстатах. Проводиться переоснащення для випуску готової продукції: сушка, оциліндровка, погонажні вироби. За рік переробляють біля 200 тисяч кубів деревини (8% заготівлі).
За першою програмою кредитування Всесвітнього банку були закуплені, зокрема, харвестери і форвардери. Придбані харвестери є як зарубіжного (наприклад “Ponsse”), так і власного виробництва (“Амкодор”). Рівень механізації лісозаготівель в-середньому по Гомельському об'єднанню сягає 40 %. В передових лісгоспах — до 50 %.
Літом цього року наших сусідів настигло велике лихо: бурелом знищив лісів загальним запасом 2,5 мільйони кубометрів деревини. Вже зараз білоруси із впевненістю кажуть, що бурелом буде розчищений до середини листопада. Тобто все буде зроблено протягом трьох місяців!
Ходити по бурелому чи вітровалу навіть без пилки небезпечно. Тому всі наявні харвестери з усіх лісгоспів республіки кинули на розчистку небезпечних завалів.
Це приклад далекоглядної політики і держави, і лісового відомства.
Відносно недавні “віяння” в галузі – створення в лісових масивах баз відпочинку для мисливців і туристів. Корективу в ці плани вносить депопуляція кабана через африканську чуму, але лісники і мисливці сподіваються на кращі часи.
Натомість скорочується кількість “місць відпочинку” вздовж трас. Вважається, що з розвитком придорожньої інфраструктури, автозаправних станцій, потреба в таких майданчиках зменшується, а підтримувати їх в належному стані складно.
Охорона лісів
Республіканське Міністерство лісового господарства пильно слідкує за технічними новинками, які полегшують охорону лісів від пожеж і самовільних рубок, і приймає їх на озброєння.
Спостережні вежі обладнані відеокамерами. При цьому за зображення з камер бачить не лише черговий, а й директор лісгоспу чи головний лісничий на комп'ютері, не виходячи з власного кабінету.
Використовують фотопастки. Це пристрій маскувального кольору, який містить акумулятор, відеокамеру, датчик руху і радіопередавач, якій відсилає фото чи відео. Пастка закріпляється біля лісових шляхів так, щоб на знімках було видно номер автомобіля.
Головний лісничий із задоволенням розповів чи то байку, чи то бувальщину про те, як один чоловік, знайшовши таку пастку, зняв її і кинув собі в авто. Яке ж було здивування, коли вечором до нього додому завітав наряд міліції, щоб повернути вкрадене.
Вже є перші експерименти з використанням так званих “дронів” — квадрокоптерів. В лісгоспах багато молодих спеціалістів, які швидко освоять новий метод охорони одразу, як буде дано зелене світло.
Нарікає лісова охорона на складність оформлення протоколів на порушників. За неправильний протокол можуть сильно покарати. Тому вони намагаються не ганятися за порушниками, а записати номер машини, а ще краще сфотографувати порушника, машину. Потім звернення до міліції — а там знають що робити.
Лісова охорона має спеціальні, майже “рейнджерські”, номерні нагрудні жетони. Не подобається як веде себе володар такого жетону — запиши номер і дзвони “куда следуєт”. Це дисциплінує.
Є в Білорусі Міністерство природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, функції якого аналогічні українському. Проте у структурі охорони природи сусідів суттєва відмінність — це окрема екологічна інспекція при Президенті республіки. Ця інспекція не дивиться ні на звання, ні на зірочки на петлицях. Це дисциплінує вдвічі.
Як висновок
Білоруським лісоводам живеться не просто. Ростуть вимоги до якості господарювання, до росту економічних показників. Відбуваються зміни в економіці. Екологічна ситуація заставляє думати на десятиліття наперед. В таких умовах лісова галузь в Білорусі одна з небагатьох в республіці, яка демонструє стабільний ріст.
Керівництво галузі вистачає і професійних знань і мудрості зрозуміти, що не можна зупинятися на досягнутому. Це важко. Але наздоганяти втрачений час ще важче.
Білоруси не чекають, поки правила рубок остаточно застаріють. Змінилися умови — вони переглянули Кодекс.
Всихають насадження, пропадають культури — експериментують із саджанцями із закритою кореневою системою.
Заробітна плата працівника менша, ніж по промисловості — проводять реформу організації праці.
Падав попит на деревину в світі — почали розвивати власну переробку. Вони створили такі умови, що інвестори вважали за краще будувати в Білорусі, а не в Україні. Дефіцит деревини — ввели мораторій. Надлишок — дали квоту на його експорт.
А головне — це відповідальність. Це знання того, що за свої дії або бездіяльність необхідно відповідати. Якщо відповідальність — частина системи управління, вона виводить роботу на новий рівень якості. Саме цього не вистачає Україні.
P.S. Висловлюю подяку за можливість відвідати Білорусь і отримати задоволення від спілкування з лісоводами Гомельщини програмі ФЛЕГ ІІ, Олегу Листопаду, а також тим, хто допоміг організувати цю поїздку.
Ляховой Юрій
Асоціація “Чернігівлісдеревпром”
