23/07/2025
0У низці країн Європейського Союзу деревина прямо або опосередковано визнана публічним ресурсом стратегічного значення, що знаходить відображення як у лісовій політиці, так і в організації ринку деревини та державній підтримці деревообробки.
В Україні громадський ресурс деревини у ході Лісової реформи 2021-2025 став комерційним активом єдиного Державного підприємства Лісу України (ДПЛУ), яке наразі трансформується у держкорпорацію у формі АТ. Ліс на корені належить народу, а заготовлена в ньому деревина йому вже не належить. Він її звичайно може отримати, але лише на комерційній основі та за максимально можливою ціною. А ціни набирають висоту як реактивний винищувач на етапі зльоту та набору висоти.
Реформатори голосно заявляють, що вони перемогли корупцію в конвертах, але натомість вони фактично створили корупційне середовище вищого рівня.
Підстави:
- Приватні біржі встановлюють правила гри для продажу державної деревини (власність народу, ст. 13 Конституції), з власною мотивацією — максимізація прибутку біржі.
- НКЦПФР регулює біржову діяльність, але не має компетенції в лісовій політиці.
- Міндовкілля та ГАЛРУ, формально відповідальні за політику у сфері лісу, не впливають на реалізацію деревини, тобто втрачають контроль над ресурсом.
- ДП «Ліси України», маючи право власності, але не маючи зобов’язань щодо забезпечення вітчизняної деревообробки, діє як прибутковий трейдер, а не як розпорядник державного ресурсу. Комерційна діяльність з реалізації заготовленої в державних лісах деревини закріплено у Статуті ДПЛУ.
Це становить системний конфлікт інтересів між:
- власником (народом через державу),
- користувачем (ДПЛУ),
- організатором торгів (приватна ліцензійна біржа),
- покупцями (особливо вітчизняними деревообробниками).
Конфлікт інтересів за допомогою адмінресурсу вирішується на користь продавця (ДПЛУ) та організатора торгів (ліцензійні товарні біржі) шляхом встановлення обов’язкових біржових торгів через приватні ліцензійні товарні біржі за встановленими ними «Регламентам проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини та пиломатеріалів».
Тобто заготовлена у державних лісах деревина продається приватними товарними біржами за встановленими ними правилами торгівлі необробленої деревини з метою отримання максимально можливого прибутку. При цьому “деревина” (матеріал) оголошена біржовим товаром, а на біржових торгах на цій сумнівній основі реалізуються круглі лісоматеріали (товар з розрахунковими розмірно-якісними характеристиками, оскільки деревина ще не заготовлена) у формі форвардів. Переможці аукціонів отримують не той товар, який зазначений у біржовому свідоцтві, а фактично наявний на складі відправника вантажу на момент відвантаження, тобто він ніколи не відповідає договірним умовам оскільки круглі лісоматеріали біржовим товаром не є. Відповідно вартість закуплених лотів та ціна, а часто й обсяг фактично відвантажених лотів завжди відрізняється від розрахункових.
«Регламентам проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини» не визначає порядок остаточного взаєморозрахунку між продавцем та покупцем за кількістю та якістю відвантажених круглих лісоматеріалів та відповідальність сторін. Колись такий порядок був розроблений Кабінетом міністрів СРСР, ним довго користувалися й у незалежній Україні, але розробити свій порядок якось не склалося, а радянський порядок став не патріотичним.
В результаті покупець має самостійно домовлятися із продавцем про остаточний взаєморозрахунок на основі вимог Цивільного кодексу України. У результаті, з чим реформатори боролися, на те вони й напоролися – корупційні ризики, що виникають під час остаточних взаєморозрахунків. Оголошена перемога над корупцією виявилася «пірровою». «Наша пісня гарна – починай із початку». Особливо з урахуванням пересортиці та дефективного ЕУД, який уже десять років ніхто виправлятиме і не думає. Це як рубати «сук прибутку», на якому сидиш комфортно. Для продавця тут взагалі відкривається «лісовий клондайк», яким він завжди користувався. Тим більше, що багато щасливих володарів лотів часто на це не звертають уваги, тільки пізніше потилицю чухають, коли його бухгалтерія повідомляє про надто високу собівартість продукції всупереч здавалося б цілком прийнятною закупівельною ціною.
Існує два способи максимізації доходу від реалізації деревини: підвищення обсягів заготівлі деревини та… зменшення обсягів заготівлі деревини, що у свою чергу підвищує попит, а відповідно і зростання цін реалізації деревини. З погляду комерційної діяльності з метою отримання максимально можливого прибутку другий спосіб штучного створення дефіциту товару на ринку кращий як менш витратний.
До війни в середньому заготовлялося 18-19 млн м3 деревини, в 2024 р. – 12,6 млн м3, план сортиментної заготівлі деревини на 2025 рік передбачає обсяг заготівлі в межах 12,134 млн м3.
Як зазначає керівник ДПЛУ Юрій Болоховець: “На відміну від Німеччини, Польщі, країн Балтії та Скандинавії Україна повною мірою не використовує ресурсний потенціал лісів. У рамках діючих екологічних обмежень (досить жорстких навіть у порівнянні з ЄС) без зменшення площі лісового покриву ми здатні заготовляти близько 20 млн. м3”.
А хто, цікаво, має працювати над ресурсним потенціалом країни? На відміну від країн ЄС чисельність державного апарату України постійно зростає, водночас якість державного управління лише погіршується.
Причина: низька кадрова ефективність – відсутність конкуренції, номінальні призначення за політичною лояльністю. У результаті компетентність та моральна оцінка дій чиновників перебуває у негативній зоні. Вони служать тому, хто їх призначив і виконують лише те, що їм скажуть.
Не використовувати повністю ресурсний потенціал лісів комерційно вигідно ДПЛУ з метою отримання максимально можливого прибутку, про що свідчить практика реформованого біржового ринку деревини України.
Таким чином, потенціал для нарощування обсягів заготівлі начебто є, але ринкова практика показує, що доходи продавця та організаторів торгів і так ростуть стрімко, причому без будь-яких додаткових виробничих витрат.
Деревина як публічний ресурс стратегічного значення в Україні перетворився на комерційний ресурс, який використовується ДПЛУ на власний розсуд у порушення Конституції України. Внаслідок цієї практики стрімко зростають доходи, грошові оклади та премії співробітників ДПЛУ, ліцензійних бірж, але скорочуються доходи, обсяги переробки, робочі місця та кількість деревообробних підприємств.
Продавати дефіцитну заготовлену деревину вітчизняним деревообробникам за подвійною і більшою ціною розуму багато не треба, але з державної точки зору це навіть не безглуздо, а злочинно. І це в умовах, коли державі кожна копійка дорога. Деревообробна галузь за рахунок доданої вартості дає багаторазово більший дохід, який не можна порівняти з доходами від торгівлі заготовленою деревиною. Це давно зрозуміли зарубіжні деревообробні компанії, які відкрили своє виробництво в Україні та експортують не круглий ліс, а готову продукцію. І лише для українських чиновників ця нескладна істина досі не досяжна, судячи з їхньої руйнівної діяльності щодо вітчизняної деревообробки. І все лише тому, що у них на першому місці не державний, а особистий інтерес.
ДПЛУ в ході лісової реформи став трейдером із реалізації заготовленої ним у державних лісах деревини через спекулятивну торгівлю в своих корпоративных интересах. КМУ, Міндовкілля та ГАЛРУ, відповідальні за формування та проведення лісової політики від контролю за належним використанням лісових ресурсів самоусунулися, функції регулятора ринку деревини практично перейшли до НКЦПФР та ліцензійних бірж.
Про рівень компетентності НКЦПФР про ринок деревини свідчить встановлений біржовий ринок щодо реалізації круглих лісоматеріалів, про що йшлося вище.
Подібна модель ринку деревини, де приватні біржі повністю контролюють правила торгівлі заготовленої в державних лісах деревини в ЄС чи ОЕСР немає.
У 2007 р., коли у практику торгівлі необробленої деревини було вперше впроваджено аукціонну форму торгівлі необробленою деревиною, яку проводили обласні товарні біржі, але за правилами торгівлі, розробленими тоді Держкомітетом лісового господарства України за погодженням з КМУ. Ці ж правила у урізаному вигляді нині лежать в основі Регламентів біржової торгівлі необробленою деревиною ліцензійних бірж. Тільки тепер це не аукціони, а біржові торги, що не відповідає природі та характеру ринку деревини, оскільки через неможливість забезпечення реальної стандартизації круглих лісоматеріалів вони не можуть бути біржовим товаром.
Як показує практика світового лісового ринку, найбільш поширеними формами торгівлі круглими лісоматеріалами у світі є прямі договори (оферта) та електронні аукціони.
Найбільш перспективна модель ринку деревини в Україні з’явилася у 2020-2021 роках у вигляді експерименту реалізації 25% заготовленої деревини через електронні аукціони на ЕТП державного оператора Прозорро.Продажі, яка найбільшою мірою відповідала найкращим європейським моделям ринку деревини, наприклад, Baltpool (Литва).
Висновки:
- Україна не визнає деревину як публічний стратегічний ресурс у законі, попри те, що 100% державних лісів є суспільною власністю.
- Деревина реалізується винятково на комерційних умовах, без пріоритету для МСП, без обмежень на експорт, через приватні товарні біржі, які не підпорядковуються Міндовкіллю.
- Це створює конфлікт інтересів між публічною власністю на ліс та приватними механізмами реалізації деревини.
Можливі шляхи вирішення існуючих проблем ринку деревини України
- Закріпити у законодавстві статус деревини як публічного стратегічного ресурсу
- Доповнити Лісовий кодекс України статтею:
“Деревина, заготовлена у державних лісах, є публічним ресурсом стратегічного значення, що використовується в інтересах суспільства та економіки держави”.
- Визначити законодавчо обов’язки ДПЛУ щодо забезпечення локального виробництва
- Створити норму, яка зобов’язує АТ «Ліси України»:
- продавати частину обсягів (наприклад, 30–40%) на умовах локальних оферт або прямих договорів з переробниками, які мають виробничі потужності в Україні;
- публікувати річні плани продажу за категоріями: оферти, аукционы, спецпотреби.
- Відновити реалізацію необробленої деревини через державного оператора ЕТП “Прозорро”.Продажі
- Цей захід сприятиме децентралізації ринку деревини та створенню конкуренції серед продавців
- Через цей торговий майданчик можна реалізовувати обсяги необробленої деревини, призначені для МСП
- Впровадити механізм пріоритету для українських деревообробників
- Визначити в законі категорії суб’єктів, які мають переважне право викупу деревини, зокрема:
- МСП з ліцензією на деревообробку;
- суб’єкти господарювання з реєстрацією та переробкою в Україні;
- учасники деревообробних кластерів.
- Створити державний реєстр оферт і договорів на деревину
- Через ЄУД або нову платформу забезпечити:
- електронну подачу заявок на довгострокові контракти;
- відкритість умов та цін;
- публічний контроль реалізації за пільговими схемами.
- Забезпечити вплив профільного міністерства та громадськості на регулювання торгівлі
- Визначити, що правила торгівлі деревиною затверджуються за погодженням з Міндовкіллям, а не лише товарною біржею;
- Надати консультативне повноваження бізнес-асоціаціям (як в Німеччині, Франції).
- Оновити підзаконні акти:
- Затвердити Типовий регламент реалізації деревини через договори оферти;
Встановити цільові квоти реалізації деревини через соціальні механізми (оферти, прямі договори, резервування обсягів для ОТГ).
Примітка: пункт 2 можна вирішити кардинальніше, якщо право власності на заготовлену деревину залишити за державою.
