Пропозиція деревообробників Прикарпаття про розробку нового Законопроекту Про ринок деревини

Вчора з командою побратимів- голів асоціацій Брошнева, Верховини, Рожнятова, Надвірної представляв позицію деревообробників Прикарпаття на черговому засіданні комітету Верховної Ради, де вкотре розглядалося питання законопроектів про ринок деревини. Їх сьогодні вже три. Позиція нашої Прикарпатської асоціації залишається незмінною.

Мета закону:

створити умови для :

1. Розвитку галузі, залучення інвестицій / в такому стані галузь майбутнього не має/.

      2. Зростання надходжень до бюджетів всіх рівнів. Особливо це необхідно громадам.

      3. Зростання добробуту населення через збільшення робочих місць та заробітніх плат.

Для цього необхідно стабільне забазпечення підприємств деревиною за економічно обгрунтованими цінами.

Для досягнення цієї мети Закон повинен визначити поняття :

1. Місцевого переробника, а це підприємство, виробничі потужності якого розташовані на території району, області.
2. Малого переробника, а це підприємство, яке переробляє до 1000 м.куб.за рік. Таких підприємств на Прикарпатті 80%. Біля 15% до 2000 м.куб. і тільки 5% переробляють більше 2000 м. куб., – це середні і великі підприємства.

Задля досягнення мети Закон повинен містити норми, які регулюють наповнення ринку і усунуть можливість маніпуляцій ціною деревини через створення штучного дефіциту.

Яскравим прикладом є сьогоднішня ситуація на ринку. Маємо 2 млн. м.куб. офіційного а реального 3-4 млн.м.куб. приросту, мільйони кубічних метрів зрілих та перезрілих лісів, більше ста тисяч всихаючих смерічників, які гниють в лісах, а на ринку дефіцит і ціна хвої сягнула до абсурдного рівня 6 тис. грн. за м.куб.

Основою забезпечення підприємств деревиною мають бути прямі угоди оферти.

Ми це бачимо наступним чином:

• переробник подає лісокористуаачу декларацію про наміри переробки на наступний період, куди вносить дані про об’єми перероблені за попередній період.
• суму сплачених податків а саме ЄСВ, ПДФО від працівників, безпосередньо зайнятих у переробці. У свою чергу ці дані дадуть цифру податкового навантаження на м.куб.
• декларація підтверджується фіскальною службою.

Лісокористувач ділить об’єм заготівлі на отриману сумарну одиницю і розподіляє ресурс. Виділені об’єми погашають декларацію.

Наглядові функції за достовірністю даних Закон повинен делегувати профільним асоціаціям.

Для місцевого виробника необхідно передбачити не менше 75% від загальної маси заготівлі.

25% на аукціон, який повинен використовуватися як експерт цін. При цьому аукціони повинні проводитися місцевими спеціалізованими підприємствами в кілька етапів:

• регіональний / обласний/ для малих підприємств.
• загальний для середніх та великих .

20% про які йшлося у доповіді п. Кіцака це лоббі кількох підприємств , які претендують на 80% деревини україни. Якщо в законі присутня така цифра, подальша дискусія не має сенсу.

На сьогоднішній день місцевий виробник переробляє 90% місцевого ресурсу з аналогічним дефіцитом, тобто виробничі потужності простоюють на 50, а подекуди і 100%.

В таких умовах про розвиток не може бути мови.

Що потрібно для розвитку?

Вільні обігові кошти, рентабельність хоч би на рівні 20- 30%. В умовах штучного дефіциту і абсурдних цін це недосяжна мета.

Якщо Закон і надалі буде будуватися на тезі, що деревина , біржовий товар а ринок це реалізація через прокладку- монополіста, тобто біржу, яка зацікавлена у зростанні ціни, його прийняття сенсу не матиме.