Григорій Гомель: “Наш народ і наша влада, вас грабують і вам так нада”?

Рік тому я писав на своїй сторінці про незаконну приватизацію 15.3 га лісу, що завжди належав біличанам. Про те, що невідомі особи з мішком грошей оформили цей ліс на невідому 86-річну Любаву і того ж дня оформили на 50 років аренду в Краєвиді Поділля. Так от серіал продовжується, про останні новини буду інформувати, прошу поширювати. Десь в середині 90-х до мене у Вендичани заїхав Микола Юрчишин і запитав, чи я не поїду до мами. У Біличин до мами, я виривався як тідьки була можливість, при всякій нагоді, а тут якраз завтра субота. Про свій візит зі столиці Микола Миколайович не дуже хотів розповідати, сказав що “Сільські вісті” командирували його до села Тропова, через лист місцевої жительки, яка скаржилася, що сусіди перекрили до її городу дорогу. Вона спочатку поскаржилася в район, де її начальник земельних ресурсів видав папір, що вона має повне право на дорогу до свого городу, а коли сусіди на той папір начхали, написала в столичну газету. Про те, що М.Юрчишину голова адміністрації В.Обертас надав свою службову волгу для поїздки столичного журналіста в найвіддаленіше село району і всі інші тонкощі його віщиту я дізнався пізніше. А тоді наступного дня, зранку ми виїхали до його Ялтушкова, і мого сусіднього Біличина. Він до свого рідног батька, я до своєї ріднох неньки. По дорозі Микола Миколайович все щось думав, а я слідкував за дорогою і показниками свого ГАЗ 69-го. Коли проїхали Вендичанську Дубину і появилися тополі до Кукавки він бере тай каже: ” Я придумав назву, буде – Мандат баби Наді” і більше ні слова. Десь через тиждень читаю в “Сільських вістях ” статтю: ” Мандат баби Наді “. Про неї говорять в магазинах і зупинках. Їду в автобусі, жінки обговорюють “Мандат баби Наді”. Розповідали, що баба Надя, після розголосу не мала ніяких проблем, сусіди стали добрими, до неї приїзджали навіть з району, просили бамагу, що все владналося. В ті часи до кожної скарги влала відносилася більш серйозно. А коли звертався хтось до депутата, то до того на кого скаржилися вже могло навідатися і ОБХС і прокурор. Останні 25 років все змінилося, на простих людей, пенсіонерів ніхто не звертає уваги, собака гавкає, а караван іде, грабує державу і людей. Як говорило совєцьке прислів’я: “Наш народ і наша влада, вас грабують і вам так нада”. Я не раз чув від друзів і знайомих, що до депутата сьогодні не попадеш, кажуть легше дозвонитися в Пентагон чим до свого депутата: то не та адреса то не той телефон, то він у столиці, то у відпусткці. З ким не спілкувався ніхто не сказав, що був у депутата і він допоміг. Хіба що своїм родичам. Тому звертатися до місцевої влади, до депутата марна справа. Кажуть, що в Бару голова ОТГ В.Саволюк ніхто, він нічого не вирішує, лише одержує солідну зарплату, там усім заправляє якийсь адвокат і депутат на букву чи то Х, чи Ж, прямо як в італійському серіалі 80-90-х років “Спрут”, всі події ніби під копірку. Наглядний приклад: Восени з дружиною вирішили виготовити документацію на присадибну ділянку, нам порадили звернутися в Бар до приватного землеміра. Той оперативно приїхав, обійшов участок з якоюсь паличкою, що працює від супутника і каже, що 5 метрів вашого приватного участка від траси і огорожі разом зі старою, викладеною з каменя колишнім господарем криницею, не ваші, напевно сталася якась помилка. Дійсно помилка, адже наша огорожа находиться рівно на одній лінії з горожею сусідів. Ми з дружиною показуємо, що ось документи на купівлю хати, де при дорозі вказана наша криниця, ось пряма по огорожі сусідів, ми ніяк не могли залізти на сантиметр, ще стоїть старий стовп від минулих господарів. Він каже, звертайтеся в район, а може і в суд. От такої. Сьогодні простій людині, а тим більше пенсіонерам звиртатися в суд не по кишені і всі знають що це даремна справа. Тому на перших порах занесли листа голові ОТГ. Там до голови не допустили, сказали залишити листа на першому поверсі. Приємна дівчина взяла лист, записала в якусь книгу. Я говорю їй, що на моїй копії поставте номер вхідного і щтемпель. Вона знітилась, але дрібним шрифтом в самому низу поставила номер 08-23/508, 11.11.2024р, але штемпель і свій підпис відмовилась ставити, мотивуючи це тим, що тепер нові правила. Потім сказала, що чекайте відповіді.

На слідуючий день телефонують дружині і просять з’явитися в адміністрацію на другий поверх до якоїсь Альони. Дружина на слідуючий не поїхала, а числа 20 була у Адьони Баламей, котра запропонувала написати нового листа голові ОТГ, щоб скоріше вирішити, бо той що давала на перший поверх, до другого напевно не дійшов. Дружина має добру пам’ять, написала у новій заяві теж саме. Альона каже чекайте. Чекала, відповіді так і не було, тому ми, 22 лютого 2025р послали Сауляку вже заказного листа з увідомленням. Копії листа і підпис на увідомлені Сауляка нижче прикладаю. Він датований 27.02.2025.

Жодної відповіді так і не одержали до сьогодні. Тепер сам думаю, як таке може бути- там іде війна, гинуть люди, а тут чиновники протирають штани, одержують досить високі зарплати і не можуть пенсіонерці написати просту відповідь. А поки що, я жартую і кажу дружині, будеш їхати в Попівці на Проводи, зустрінеш там Гройсмана, свого земляка, який також напевно відвідує своїх предків і запитай у нього, де він для Бару такого голову знайшов і ним піклується, який і район профукав, туї біля нашої школи вирізав і дороги довів до ручки, не може навіть організувати ремонт, та навіть простої відповіді на заяву пенсіонерки не дасть. В другій серії розповім про загадкового мафіозі-рішалу Ігоря і барський Твін пікс.