Особливості лісових реформ України

Замечу, что в этой статье речь идет не о лесных реформах вообще, а только об одном их компоненте, – изменении правил торговли древесиной. Не понятно, как получены приведенные Валерием Ивановичем оценки влияния изменений правил торговли на развитие ЛПК, хотя интуитивно я с ними в основном согласен. В целом статья очень интересна и своевременна. Хотелось бы чтобы участники событий (“реформ”, которые описаны Валерием Ивановичем)  поделились своими мыслями и воспоминаниями. Это важно.  Как это не печально, но сейчас лесная  власть растит поколение “родства не помнящее” или другими словами новую инкарнацию “потерянного поколения”… для которого мерилом успеха является “наличие связей” и “доход любой ценой”. М.П.

Лісова галузь є складовою лісопромислового комплексу, іншою складовою якого є деревообробна галузь. Обидві галузі — частини одного ланцюга доданої вартості (ЛПЦ):Ліс → Заготівля → Первинна обробка → Глибока переробка → Експорт/внутрішнє споживання.

Але чомусь реформи завжди відбуваються виключно в лісовій галузі і часто без урахування інтересів деревообробної галузі, за рідкісним винятком, а тому мають односторонній, а іноді відверто лобістський чи корупційний характер, які мають незначний чи негативний вплив на ефективність розвитку лісопромислового комплексу (ЛПК) загалом.

Реформа 2007 р. щодо впровадження аукціонної форми продажу необробленої деревини є одним із таких рідкісних позитивних винятків

До 2007 року реалізація деревини часто здійснювалася через прямі договори за «домовленостями», що сприяло корупції та «привілейованому доступу». Аукціони запровадили єдині правила для всіх учасників ринку: відкриті ціни, єдина стартова база, конкуренція за ресурс.

Результати торгів створили ціновий індикатор вартості деревини — базу для укладання комерційних угод, орієнтир для податкових і митних органів. Збільшення середніх цін на деревину у 2008–2012 рр. підтверджує вплив конкуренції на підвищення вартості ресурсу для держави.

Участь в аукціонах дозволила середнім і малим деревообробникам отримувати доступ до ресурсів на однакових умовах із великими гравцями. Було запроваджено локальні (обласні, регіональні) майданчики, що наближувало деревину до споживача та знижувало транспортні витрати.

Публічні торги дозволили збільшити доходи лісогосподарських підприємств, а відтак і обсяги податків та інвестицій у відтворення лісів.

Реформа-2007 сприяла зростанню та ефективному розвитку всього ЛПК загалом.

Оцінка впливу на розвиток ЛПК: +30%

Пілотний проект КМУ 2019-2021рр. з реалізації 25% заготовленої в державних лісах деревини через електронно-торговельний майданчик державного оператора Прозорро. Продаж був іншою сприятливою для ефективного розвитку ЛПК реформою

Реалізація деревини здійснювалася на 3-х етапних електронних аукціонах, які забезпечували конкурентність продажу деревини та водночас обмежували надмірне зростання ціни. Більше того, торги були справді прозорими. Покупці з початком торгів бачили з ким саме вони торгуються, а після закінчення торгів, інформація про результати торгів, з іменами переможців та їх результатами публікувалася на сайті Прозорро. Продажі, що виключало можливі маніпуляції. У 2021 р. пілотний проект раптово і без пояснення причин було перервано, а така ж раптова поява ліцензійних бірж як монополістів лісового ринку означила і причину: зачистка ринку деревини від «неліцензійних» конкурентів.

Оцінка впливу на розвиток ЛПК +40%

Але були й такі реформи у лісовому секторі, які супроводжувалися явним лобістським та корупційним інтересом.

Впровадження електронного обліку деревини (ЕУД) у 2015 р. було однією з таких лобістських реформ.

Одночасно з впровадженням сучасної цифрової технології з ЕУД здійснювалися корупційні дії щодо постачання обладнання та витратних матеріалів для нього за завищеними цінами. Внаслідок цього з’явився електронно-ручний гібрид ЕУД, що допускає маніпуляції з обліковими даними ЕУД, що впливають на ціноутворення врахованих круглих лісоматеріалів.

З метою здешевлення проекту ЕУД завмер геометричних розмірів (довжина, діаметр), визначення обсягу круглих лісоматеріалів вироблявся вручну, що забезпечувало точність виміру +/-10% замість точності електронного виміру +/-1%.

Ще гірше були справи з візуальним сортуванням круглих лісоматеріалів за якістю. Замість точності електронного сортування за якістю +/-1% візуальне сортування забезпечує точність +/- 20-30%, що супроводжується наявністю великого відсотка пересортиці в врахованій в електронній базі ЕУД деревини.

Майстер лісу проводить візуальне сортування заготовлених круглих лісоматеріалів за якістю на лісосіці. Якість нижнього ряду колод можна оцінити лише по торцях. За такою самою методикою УЄБ перевіряє правильність відвантаження виграних на біржових торгах лотів у своїх рекламних відеороликах.

Власне безпосередньо ЕУД починався з моменту введення даних до бази ЕУД та подальших операцій з ними у цифровому форматі. Ручний характер введення даних до бази ЕУД допускав можливість введення не тільки неточних, а й свідомо хибних даних із наступних маніпулятивних дій.

Зміст такої недосконалої системи ЕУД обходиться лісовій галузі близько 40 млн грн на рік, що забезпечується не за рахунок лісової галузі, а за рахунок покупців деревини через закладені 10% собівартості 1 м3 заготовленої деревини, яка у грошовому вираженні сьогодні становить близько 180 грн/м3.

Розрахунки показують, що забезпечення, наприклад Львівської області, сучасним портативним, повністю автоматизованим електронним обладнанням з вимірювання та сортування заготовлених круглих лісоматеріалів та автоматизованим введенням отриманих даних до електронної бази даних коштуватиме 5,5 млн грн, які окупляться протягом двох років.

Тим не менш, протягом 10 років дії гібридного та неточного ЕУД, що містить велику кількість пересортиці круглих лісоматеріалів, жодних заходів щодо усунення недоліків не вживається, а покупці деревини несуть підвищені, нічим не обґрунтовані витрати на закупівлю деревини.

Ймовірно, керівництво лісової галузі такий стан справ цілком влаштовує, як можливість отримання додаткового прибутку на пересортиці, тому воно ніяких заходів не вживає. Складніше зрозуміти, чому це влаштовує профільні асоціації деревообробників, члени яких зазнають прямих фінансових збитків через некомпетентність та жадібність відповідних чиновників.

Оцінка впливу на розвиток ЛПК: -10%

 

Лісова реформа 2021-2025 має яскраво виражений лобістський характер

ДПЛУ має деревину, але не зобов’язане забезпечувати внутрішній ринок, а ГАЛРУ має зобов’язання, але не має доступу до ресурсу. Це призводить до того, що національні деревообробні підприємства конкурують з експортерами за ресурс, який за Конституцією ст.13 є власністю народу, а не комерційним активом.

У такий спосіб створюється ключове протиріччя реформи 2021–2025 років — відрив права власності на деревину від публічного зобов’язання забезпечувати інтереси громадян та національного виробника, що справді створює системний конфлікт інтересів.

Монополізація ринку деревини, зменшення обсягу заготівлі та спекулятивна біржова торгівля через приватні товарні біржі постійно створюють дефіцит деревини, що веде до зростання попиту та цін на деревину.

Конфлікт вирішився силовим методом із використанням адмінресурсу вищої ланки на користь створеної держкорпорації ДПЛУ на основі узурпації права власності на заготовлену деревину та організації комерційної діяльності з метою отримання максимально можливого прибутку.

З метою централізації фінансової діяльності та здійснення повного контролю за лісовими ресурсами створюється єдиний та безальтернативний біржовий ринок під його фактичним регулятором – НКЦПФР та у виконанні визначених нею ліцензійних бірж.

Чотири роки лісової реформи 2021-2025 показали, що її вигодаодержувачами є ДПЛУ, ліцензійні біржі та великий бізнес, особливо з іноземним капіталом.

Доходи ДЛПУ від реалізації заготовленої деревини у 2024 р. становили 11,2 млрд грн або 85% від усіх доходів держпідприємства. Чистий прибуток склав 1,8 млрд грн. Виплачено дивіденди до бюджету 1,3 млрд грн. ДПЛУ за 2024 р. збільшило свій прибуток на 1000% порівняно з 2021р.

Розрахунковий дохід ліцензійних бірж у 2024 р. при обсязі ринку деревини близько 30 млрд. грн. та середньому коефіцієнті біржових послуг 1,2% склав від 350 до 400 млн. грн., а реалізація деревини за прибутковістю вперше вийшла на друге місце серед усіх реалізованих на ліцензійних біржах.

Іноземні компанії здатні купувати великі лоти (300–2 000 м³) и при этом переплачувати 10–20% до стартової ціни, гарантуючи собі безперебійне постачання.

Приклад: у березні 2025 р. компанія з іноземним капіталом у Волинській області придбала сосновий пиловник за 4 200 грн/м³, коли середня ціна по регіону була 3 750 грн/м³.

Іноземні компанії часто викуповують форвардні обсяги (на 3–6 місяців наперед). Це зменшує вільний обсяг на поточних біржах та піднімає ціни на залишкові лоти.

Умови закупівлі іноземними компаніями (вимоги до довжини, вологості, логістики) впливають на сортування та логістику філій ДПЛУ. Таким чином формуються нові стандарти лотів, які підвищують витрати для менших гравців.

Іноземні компанії виявилися набагато розумнішими за українських чиновників. Їм не потрібен експорт необробленої деревини, переробляючи деревину на місці її заготівлі вони зароблять набагато більше на експорті готової продукції за рахунок доданої вартості, що ми й бачимо на основі наведених вище прикладів.

Водночас собівартість деревини в продукції в 2024 р. зросла на 20-25%. Обсяги переробки пиловника зменшились на -23%. Кількість активних малих та середніх підприємств скоротилася на 32%.  Малі та середні підприємства зазнали найбільшого тиску через високі біржові ціни та обмежений доступ до ресурсів. Така тенденція збереглася у 2025 р. і з ймовірністю 60% можна припустити, що вона збережеться і в 2026 р., що видно на наведеному вище графіку з динамікою середніх цін на сортименти деревини.

Виходячи з спрямованості та змісту Лісової реформи 2021-2025, що проводиться, є всі підстави припустити, що реформа задумана виключно в інтересах держкорпорації ДПЛУ, ліцензійних бірж і великого бізнесу. При цьому головним її рушійним мотивом є отримання максимально можливого прибутку будь-якими можливими засобами, зокрема маніпулятивними.

Оцінка впливу реформи 2021-2025 на розвиток ЛПК: -16%

Висновок

1. Лісові реформи в Україні з різних суб’єктивних причин мають низьку ефективність унаслідок бюрократичної некомпетентності, заміни науково обґрунтованих рекомендацій лобістськими інтересами груп впливу та відсутністю реального громадського контролю.
   
   
2. Відсутність стратегічної координації веде до втрати конкурентоспроможності вітчизняної обробки, зростання експорту сировини замість продукції з високою доданою вартістю, деіндустріалізації регіонів.
   
   
3. АТ «Ліси України» в сучасному вигляді не є оптимальною структурою, якщо вона не виконує суспільну функцію та не підконтрольна інституційному регулятору або громадському нагляду. Розв’язання конфлікту між правом власності та зобов’язанням щодо соціального забезпечення деревиною можливе лише через реформу моделі реалізації деревини, розділення функцій виробника, регулятора і державного ЕТМ, та закріплення пріоритету публічного інтересу на рівні закону.

Оптимальна структура АТ Лісу України, прозрачний та соціально відповідальний ринок деревини є темами подальших публікацій та обговорень на сайті «Відкритий ліс».