26/06/2025
0Ирина Александровна начинает процесс осмысления итогов публичного обсуждения новой концепции Лесного Кодекса. Огромное ей СПАСИБО! Как пойдет этот процесс, во многом зависит от офиса проекта, который многократно обещал представить все материалы и запись обсуждения. Однако все мы знаем, что “обещать не значит жениться”…М.П.
Два дні онлайн беру участь в семінарі з обговорення концепції нової редакції Лісового кодексу України та прогалин і неузгодженостей із лісовим законодавством країн ЄС. Вельми представницький семінар за участю міністерства захисту довкілля і природокористування, комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, ДП «Ліси України», профільних науковців, практиків і громадських організацій.
Лісовий кодекс України прийнятий ще в 1994 році і за цей час необхідно, як кажуть, звірити годинники: чи відповідають норми Кодексу сучасному стану і вимогам лісових відносин.
З другого боку наше законодавство повинно узгоджуватись з законодавством Європейського Союзу і ми повинні мати однаковий термінологічний апарат, щоб хоч однаково розуміти про що ми говоримо.
Семінар відбувся в формі швидкого обговорення реального стану справ в лісовому господарстві. Зараз не йшла мова про нову концепцію і я вважаю, що це найближчим часом і не відбудеться. З моєї точки зору, багато буде залежати від того, чи спрацює стратегія діяльності монополіста ДП «Ліси України».
В своєму виступі я сказала про певне дежавю в своєму житті: так як створюються ДП «Ліси України» зараз, в 2006-2008 створювалися найбільші агрохолдинги України: набиралась вся земля, яка лиш була в доступі, все централізувалось, офіси були в столичних бізнес-центрах, служби охорони, закупки всього на тендерах. Тоді у багатьох була ідея- фікс набрати земельні банки, вийти на ІРО, залучити кошти і зажити далі. Але сталася світова валютна криза і всі жили з того, що насправді заробили.
Мої питання традиційно стосувалися того, яка соціально-економічна роль ДП «Ліси України» в житті гірських громад. Коли ліс займає 70-80% території громади, але в ньому немає робочих місць, його продукція не забезпечує роботою мешканців громад, то чому дивуватися, що люди з сіл їдуть за кордон.
Місцеві ради за останні роки не дораховуються сотень мільйонів гривень надходжень податків з доходів фізичних осіб з лісгоспів чи по-нинішньому , надлісництв , а це значить, що йдуть скорочення.
В нас зараз відсутня Державна Стратегія в лісовому господарстві. Цей документ повинен дати офіційне бачення держави, що вона закладає в розуміння управління лісами: якщо максимальний прибуток від фінансової діяльності ДП «Ліси України», тоді необхідно дати відповідь з чого жити громадам і переробникам.
Якщо ДП «Ліси України» нарівні з іншими відповідає за соціально- економічний розвиток – тоді необхідно створювати робочі місця і не бути монополістом в лісі.
Також треба зауважити, що і заповідники не хочуть платити за свої землі або лише мінімальну ставку.
Навела в приклад статті Лісового кодексу, які дозволяють і довгострокове тимчасове користування лісами, і провадити в лісах рекреаційну та іншу діяльність. Але ж практики застосування цих статей або немає або навколо них такий ареал корупції і кримінальних справ, що тут не про розвиток.
При такому стані справ в найбільш лісистій області держави, я зовсім не дивуюся, що місцеві ради погоджують гідро- і вітроелектростанції: хоч якісь гроші в бюджет, коли з нього вийшли доходи від лісів.
“Ліси України” не можуть забрати собі всі землі. Наприклад: ми бачимо, що міста вперлися в ліси і поля і необхідно щось вирішувати: чи забудовувати кожен клаптик в місті і гнати висотки, чи все таки є можливість вийти на інші простори.
Сподіваюся, що цей семінар стане постійно діючою площадкою і можливо навіть рушійною, судячи з представництва.
Однак проблеми вимагають чесного обговорення і чесного вирішення проблем, інакше зупинимося лише на лінгвістичній частині узгодження термінології з європейським законодавством.
