19/06/2025
4Юрию отдельное спасибо за список… Будем с ним работать, хотя многие и так в наших планах на награждение? посадку? вербовку? (вспомню – подчеркну).
Кстати, что это за “Алёнушка” грустит над государственным флагом между провинциальным историком-лесоторговцем и архитектором лесных реформ ? Неужели её братики теперь козлятушки? М.П.
Саме це є головною і беззаперечною метою ПЗУ “Про ринок деревини”, а не політичні ігри чи шкурні інтереси окремих спільнот. На цьому наголосив під час робочої зустрічі з обговорення законопроектів “Про ринок деревини” та узгодження комітетської версії до першого читання.
Wood Industry UA, Федерація роботодавців України спільно з народним депутатом Олександр Ковальчук зареєстрували альтернативний проект закону, який пропонує реальну модель захисту малих переробників. Загалом у Раді зареєстровано 4 версії ПЗУ, на основі яких буде сформована компромісна комітетська версія.
Участь у засіданні робочої групи взяли:
Світлана Гринчук – Міністерка захисту довкілля та природних ресурсів
Представники Міністерства економіки України
Дмитро Наталуха – голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку
Олександр Ковальчук – заступник голови комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики
Юлія Тимошенко – голова фракції “Батьківщина” у Верховній Раді
Богдан Кицак – голова робочої групи з питань реформування ринку деревини
Народний депутат Ярослав Рущишин
Народний депутат Ігор Марчук
Народний депутат Олександр Матусевич
Юрій Болоховець – генеральний директор ДП “Ліси України”
Руслан Крикун – керівник відділу використання лісових ресурсів Державного агентства лісових ресурсів
Ігор Гужва – керівник Інституту інформатизації та моделювання економіки
Віктор Симоненко – радник голови комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Олега Бондаренка
Представники профільних деревообробних та біржових асоціацій
4 коментаря
Advokat_Storchous
Стосовно ринку деревини: якщо не законом його врегулювати, то чим ? За конституційним підходом, найбільш важливі суспільні відносини визначаються законами, що обов язкові для всіх суб’єктів права (в т.ч. – органами місцевого самоврядування). У 2021 році біржову торгівлю деревиною пролобіювали біржовики. В ЗП Про ринок деревини це становище (при наявності політичної волі) можна скоректувати, привести у відповідність до законів здорової економіки.
Чи слід надати можливість комунальним лісгоспам самостійно вирішувати, як проводити продаж деревини, без спеціального законодавства (тобто так як було до наказу №42 – 2007 року ?) . Відповідь однозначна… Як тоді тер. громади повинні вирішувати, як реалізовувати власний ресурс, якщо не на засадах конкуренції ? Збирати народне віче, місцеві референдуми ? Голосувати на сесіях місцевих рад, кому продати 20 кубів останнього ділового дубу із комунального лісу ? У здатність тер громад самостійно, ефективно, справедливо та прибутково (без прямих законодавчих приписів) розпоряджатися власним ресурсом я слабо вірю. «Місці еліти» ще, на жаль не на тій стадії свідомого розвитку. Наочний приклад – земля. За 30 років незалежності можна декілька десятків томів написати з описом корупційних схем , як представники місцевого самоврядування «ефективно» нарозпоряджались ключовим свяченим ресурсом – власністю громад.
Тому і випадку з деревиною треба обирати: або умовно віддавати 1 % приватним біржам чи електр. майнданчикам – або директор комунального лісгоспу із головою обл ради щороку куплятимуть собі по туарегу, а у самого лісгоспу буде 0.1 % рентабельності чи взагалі – щорічні збитки. Жодних ілюзій та романтизації «чесних» громад, як ефективного власника деревини бути не повинно. Приписи тільки на рівні закону. Деревина, як державний чи комунальний ресурс повинна реалізовуватись виключно на конкурентних засадах або через механізми ринкових цін (біржі, електр. майданичики), виключно прозоро, публічно. Звісно, в цьому кубіку-рубіку є мільон нюансів, які і треба було вирішити …. Біржова торгівля/електронні майданчки та цінова стабільність – речі мало сумісні. Передбачити на рівні закону альтернативу біржам – прямі договори із запобіжниками зловживань. Такі речі можна було б виправити, згладити у правилах продажу деревини, що мають бути підзаконним актом, в які періодично вносити зміни, але аж ніяк не в текст закону. Натомість в ЗП 13277 від 29 04 25 обрано протилежний варіант: виглядає так, наче вирішили влаштувати диверсію для профільного бізнесу …. Взагалі, весь цей законопроект – повний треш та посібник, як не треба писати економічні закони. Врахували по максимуму майнові інтереси продавців, посередників з клірингами та інформ агентами, утримувача бази даних та гравців великого бізнесу. Декілька разів пересмикнули Конституцію… Законодавство про державну регуляторну політику взагалі запхнули хто зна куди… Держлісагентство прирівняли до міністерства, регулятора та інспекції в одному статусі, забувши про профільний Закон Про ЦОВВ… Цікаво, що депутати профільного комітету себе не забули в ньому згадати в якості «вирішувача деревообробних доль». Вішенька на торті – дописали про участь в комісії про розгляд скарг «громадських організацій у сфері ринку деревини» – таких собі донкіхотів-безсребреників, що оплачують рекламу законопроектів в фейсбуці та завалювали статтями ліга-нет про шалені перемоги реформ на ринку деревини. Але за гучними заявами про розвиток та турботу про вітчизняний деревообробний бізнес, якось упустили інтереси тих, хто за цей весь бенкет платить і заради кого весь цей норматив і ухвалюють – власне за сам бізнес. Їм залишили тільки обов’язок платити всім, очевидно вирішивши, що повністю опанували мистецтво общипувати курицю. Як сказав колись голова податкового комітету ВР…
Щодо прав власності на деревину – йдеться про право господарського відання на майно держ підприємств, що закріплене у статті 136 поки що чинного Господарського кодексу. Все виробляють державні підприємства – добувають вугілля в шахтах, вирощують помідори, збирають танки чи заготовляють деревину – увесь цей товар (стаття 139 Госп кодексу) належить на правах господарського відання. На цій підставі (+ 178 Цив кодексу) лігоспи і мають право реалізовувати деревину у спосіб, що може визначатися державою за спеціальним законодавством. Не бачу тут правової проблеми: абсолютно робоча модель. Інше питання реалізація самої ідеї – то треба відокремлювати котлети від мух. Тобто, ідею від способу і реалізації, нюансів впровадження: гнілого лобізму, тупої жадності, муток, тєм, рішалова тощо. Приміром, той же електронний облік деревини – по своій суті це ефективна та зручна штука. Здавалось би – зроби якісно, продумай, встанови помірковану цінову політику на послуги, напиши правову базу, не зловживай, удосконаллюй та й хай собі працює… Але ніт ! Ні в Україні… У нас знайдуться кулібіни, щоб хакнути той ЄДСЕОД на користь своєї кишені. Мітрополіт Любомир Гузар колись сказав, що основна причина України – моральна деградація, а все інше – наслідки. Саме моральна деградація охопила багато сфер державного управління та секторів економіки, особливо тих, де багато «держави». В епоху цифровізації весь цей крінж – як на долоні. І лісовий сектор тут не виключення.
popkov
Олег, была очень насыщенная неделя и мне катастрафически не хватало времени и сил. Отсюда такая большая задержка с ответом. Извини. Ниже тезисно изложен мой взгляд по поднятым тобой вопросам.
1. Классическая рыночная экономика отличается от плановой отсутствием государственного воздействия на распределение товаров. Торговые отношения регулируется законами спроса и предложения.
2. Судьбой своего имущества распоряжается собственник. В рыночной экономике и растущий лес и заготовленная лесопродукция является имуществом. Собственник может оставить его себе и использовать для рекреации, переработать на своем предприятии, передать или продать кому угодно и в какой угодно форме.
3. В Украине 99% всех лесов относятся к публичным. Условно их можно разделить на леса государственного (ДП Леса Украины) и местного значения (государственные леса областного подчитения, леса районов и территориальных громад) , а также специализированные леса (леса территорий ПЗФ, военные леса, леса санатроиев и монастырей и т.п.). Все эти леса находятся в постоянном пользованиии, но интересы и приоритеты их пользователей разные. Далеко не все подобно Болоховцу видят свою задачу в увеличении прибыли любой ценой.
4. Принимая закон устанавливающий единые правила торговли для всех публичных собственников государство грубо нарушает права большинства из них.
5. Фактически государство одновременно является монопольным собственником 70% лесов и 80% заготавливаемой в стране древесины и законотворцем. Остальные постоянные пользователи являются его конкурентами. Устанавливая закон регулирующий поведение своих конкурентов государство грубо нарушает конституционные нормы и законы рыночной экономики.
6.В современных условиях государство может и должно осуществлять правовое регулирование торговли своими лесами. В Европе это делают все без исключение. Правовые акты, – обычно правила и концепции торговли древесиной, с развивающими их документами, устанавливают на уровне правительства, профильного министерста или структуры осуществляющей хозяйство в государственных леса.
7. В Украине правовое регулирование торговли затруднено наличием в лесном праве химерного понятия унаследованного из проекта советского права времен перестройки и существенно ухудшеного украинскими уже независимыми законотворцами (постоянный пользователь с правами собственности на заготовленные лесоматериалы и доходы от их реализации. Считаю, что от этого понятия надо отказываться.
Что касается остального.
Использование лесов местного значения должно регулироваться местной власть, в полномочияхкоторой например, оставить заготовленную древесину в пределах области, заключить прямые договора на поставку с местным деревообрабатывающими предприятиям производящими пеллеты и использовать их продукцию не для экспорта, а для отопления социальных учреждений, они могут заказывать пиломатериалы для ремонта своих школ и больниц или строительства деревянных построек социальной значимости, поставляя древесину по льготным ценам тем предприятиям, которые их производят. Наконец они могут на льготных условиях отпускать лесоматериалы для страительства и ремонта местным жителем и здесь не нужны никакие биржи и аукционы. Я не понимаю, почему всем надо плясать под дудку Болоховца и той, уже привыкшей к незаработанным деньгам, камадрильи, которую он представляет? Неужели главная цель всех пользователей леса сводится к тому чтобы обеспечить растущие потребности Болоховца и тех, кто окружает его сверху и снизу?
Конечно в составе областной власти, где площади местных лесов велики (Житомирская, Винницкая, Сумская, Львовская….) должны быть постоянные (не выборные) и профессиональные структуры, отвечающие за лесное хозяйство и имеющие необходимы полномочия. В территориальных громадах возможно можно обойтись 1-3 специалистами или создать меж территориальное объединение. Нынешняя центральная лесная власть под сказки о децентрализации стремится прибрать к рукам местные леса. Флаг ей в руки, но я думаю это не лучшая предвыборная стратегия.
Абсолютно несогласен с тем, что древесина должна реализоваться “виключно на конкурентних засадах”. Такой подход не обеспечивает устоячивой работы лесного сектора и поэтому повсеместно дополняется прямым государственным регулированием по отношению к торговле древесиной заготовленной в государственных лесах. Государственное вмешательство в организацию торогли лесоматериалами в Украине особо необходимо для обеспечения справедливых отношений в обществе и устойчивого развития в лесном секторе. Мне совершенно очевидно, что проводимая лесная реформа, в том числе и блок управления торговлей древесиной, игнорирует и то, и другое.
На этом – беру перерыв… Хочу представить тебе и другим пользователем сайта возможность почитать документы регулирующие торговлю государственной древесиной в странах ЕС, но на это нужно время.
Сейчас нам надо больше открыто дискутировать по поводу правовых проблем и я буду очень благодарен если ты поддержишь подобные дебаты. Очень хотелось бы услышать или прочитать твои комментарии по поводу обсуждения лесного кодекса в НУБиП.
Advokat_Storchous
Дуже і дуже правильні речі чоловік пише: метою законопроекту повинні бути « не політичні ігри чи шкурні інтереси окремих спільнот.». Підтримую на всі 100 %.
Зауважу, що частина 9 статті 18 проекту закону №13227 від 29.04.2025 «Про ринок деревини» зараз викладена наступним чином:
«Персональний склад Комісії з розгляду скарг на ринку деревини затверджується Уповноваженим державним органом. До персонального складу Комісії з розгляду скарг на ринку деревини в обов’язковому порядку включаються народний депутат України – член комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання промислової політики та розвитку окремих галузей виробництва, визначений відповідно до рішення комітету, та ПРЕДСТАВНИКИ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ , ЯКІ ПРОВАДЯТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ лісового господарства, РИНКУ ДЕРЕВИНИ, захисту довкілля та природних ресурсів, протидії корупції. До складу Комісії з розгляду скарг на ринку деревини може бути включено не більше одного представника комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання промислової політики та розвитку окремих галузей виробництва та не більше одного представника громадського об’єднання.»
Отже, нам пропонують на рівні закону закріпити окрему, до цього невідому спільноту під назвою “представники громадських об’єднань, які провадять діяльність у сфері ринку деревини”. Такі цікаві представники, разом представниками законодавчої гілки влади матимуть згідно вказаного ЗП 13227 право державного контролю – виїзних перевірок всіх деревообробників країни. Щоб не допустити реалізації шкурних інтересів таких «спільнот», логічно та обгрунтовано не включати викладену та ін. подібні норми (що віддалені від Конституції, як планета Нептуп він Сонця) в текст узгодженого законопроекту.
popkov
Олег… Сформулировать правильую мысль, особенно в эпоху Интернет, и реализовать её на практике это “две большие разницы”. По-моему, вся команда лесных реформаторов изначально декларируя высокие, патриотические государственные цели играет в політичні ігри на практике отстаивая “шкурні інтереси окремих спільнот”.
Мне нравится практически всё, что ты пишешь о рыночных законопроектах, которые множатся как отрубленные головы драконов, но я считаю ошибкой саму идею решения проблемы регулирования рынка древесины на уровне закона. Закон один для всех, а собственники древесины в стране разные. Не может один из многих собственников диктовать другим какие цели преследовать при ведении лесного хозяйства, а также где и как продовать древесину, даже если этот собственник государство. Фактически под речи о децентрализации и самоуправлении древесину заготовленную в лесах местного назначения и подчинения загоняют на частные биржи, слепленные президентским офисом по лекалам вождя орков.
И это только один аргумент, которого не видит вся это группа в принципиальности, профессиональности и честности которой у меня всё больше сомнений. Таких аргументов много…
Например…
Абсолютной глупостью является передача собственности на лесоматериалы заготовленные в государственных лесах постоянным пользователям. Я что то не помню, что бы проводился референдум по этому поводу. Так кто решил за весь украинский народ на многие годы вперед – Ткач? Олещенко? Ведмидь или сам Шершун? Где в Европе евроинтеграторы подсмотрели подобное решение? Тебе нравится как используется доход полученный главным постоянным пользователем? Он легко прослеживается по зарплатам тех, кто работает в лесу и тех кто кивает головами в центральном и региональных офисах ДП ЛУ.
А чего стоит многолетняя и многомиллионная афера с ЕОД в сердце которого лежит “человеческий фактор” и возможность продавца крутить сортностью “как цыган солнцем”…
Для большинства в Украине абсолютной тайной является “Бермудский треугольник” из бирж, ДП ЛУ и ЛИАЦ… Посредник должен быть равноудален от покупателей и продавцов, а в Украине он интимно связан с ДП ЛУ и государственной структурой отслеживающей торголю. Экономические обязательства продавцев и покупателей также абсолютно разные… Более того, фактически частные биржи платят СИСТЕМЕ в которую входят и ДПЛУ и ЛИАЦ миллионы и это считается нормальным…
А почему, в Украине всех участников рынка законом и кнутом обязали использовать исключительно биржевую фьючерскую торговля. Во сем мире широко используется и другие формы торговли от продажи древесины на корню и долгосрочных договоров разного типа и аукционов с предьявлением товаров покупателю…
Ещё недавно Болоховець подвергал анафеме долгосрочные договора, объявив их главным источников коррпции. А что сейчас случилось… Какая бабка на ним пошептала? Или его номер “шесть” и концепцию реформ определяют совсем другие люди?
Comments are closed.