13/06/2025
2Чому деревообробний бізнес знову під прицілом митниці.
Історія циклічна. Минуло трохи більше року з моменту, коли ми вперше розповіли про проблеми деревообробників Вінниччини на митниці. Тоді штучне блокування експорту деревини змусило підприємства звернутися до суду.
Аргументація митників суто формальна: класифікація обрізної дошки начебто не відповідає коду, а отже – заборона. Компанії йдуть до суду, справа отримує публічний розголос, галузь вимагає пояснень.
Весна 2025-го. Усе знову
Цього разу митниця взялася за експорт ясеня. Формально – претензії до відповідності ДСТУ. Неофіційно – повне блокування відвантаження, затримки, бюрократичні причіпки. Інспектори міряють кожен міліметр деревини, шукають відхилення в ширині, товщині та вологості.
Здається, проблема не в деревині, а в ставленні до бізнесу. Це не поодинокий випадок, скаржаться й інші експортери деревини. Митниця виступає не як сервіс, а як бар’єр. Замість сприяння чесному бізнесу створює для нього штучні перепони.
Контроль чи тиск?
Формально митниця виконує свою функцію, але перевірки, що перетворюються на саботаж, – це не контроль, а тиск, про що не раз наголошувала наша асоціація.
Така поведінка стає схожою на упереджене ставлення митниці до деревообробного бізнесу. У відповідь Асоціація деревообробних підприємств України та “Маніфест 42” долучилися до розробки законодавчих ініціатив.
Їх мета – обмежити свавілля, встановивши чіткі межі контролю і захистивши бізнес від безпідставних обшуків, вилучення документів і блокування діяльності. Анонімне опитування серед підприємств показало: зловживання контролем – не виняток, а норма, особливо на регіональному рівні, де досі діє “ручний режим” впливу.
“Ліси України” – нова мішень старої системи
На фоні тиску на бізнес дедалі більш очевидним стає інший фронт протистояння: державне підприємство “Ліси України”. Під керівництвом Юрія Болоховця команда взяла курс на зміну філософії управління лісовими ресурсами.
Серед ключових змін – впровадження електронних торгів замість ручного розподілу деревини, регулярна публічна звітність, інвестиції в технічне оновлення, жорсткі обмеження для корупційних практик.
Проте ці досягнення стали причиною нової хвилі тиску та інформаційних атак. У медіа з’являються анонімні “розслідування”, спроби дискредитувати керівництво, зокрема самого Болоховця. Цей процес має всі ознаки цілеспрямованої кампанії.
Отже, випадок з вінницькими підприємствами – не виняток, а тривожний сигнал. Тиск на деревообробників, що маскується під перевірки і контроль, демонструє: стара система не готова до змін і чіпляється за будь-який шанс зберегти вплив.
Попри відкритість, прозорість і дотримання стандартів, бізнес опиняється в ситуації, де успіх залежить не від якості продукції, а від “тлумачення” інспектора. Парадокс у тому, що навіть державне підприємство, яке впроваджує реальні реформи, як-от ДП “Ліси України”, стає мішенню для тиску.
2 коментаря
Маландий Даниил
А меня наооборот этот материал слегка улыбнул. Если Павел Васильев вспомнит, как его коллеги, да и он сам делают безразличное лицо и “лепят горбатого” об успехах ДП ЛУ и лесной реформы в Украине – то вот закон кармы в действии. Можно включить немного воображения и представить, как условный “Гетьманцев” слушает у себя в комитете справедливую Пашину критику и с каменным лицом отвечает: “Это старые коррупционеры, выходцы из ДП ЛИАЦ, которые перекрасились в бизнесмена и привыкли наживаться на контрабанде пиломатериалов, столкнулись с реформой на таможне. Но не тут-то было, смотрите, какие у нас успехи. Будем и дальше развивать таможенное дело, и нас в этом поддерживает Ассоциация таможенных брокеров Украины и европейские партнеры! А Вы, Павел Васильев, возьмите свои законные замечания, сверните в трубочку и засуньте куда хотите. В Фейсбуке таможни перемоги? Перемоги. Остальное – Ваши проблемы. Ариведерчи”.
Так что начинайте изменения с себя, Павел, таможня подождет.
timb
За м’якістю боязких формулювань відчувається процес ратифікації раніше підписаного Меморандуму про співпрацю між ГО АДПУ з ДПЛУ на кшталт відомої байки «Зозуля та Півень».
Описаний тиск митниці юридичною мовою називається корупцією, з якою ніхто не бореться. Описані випадки, коли митниці необрізні пиломатеріали всупереч чинним Кодам ТНЗЕД раптом примірялися колодами (явно натякаючи на хабар), що не підлягають експорту, не отримали навіть належної оцінки з боку Мінекономіки, яке на конкретний запит деревообробників з цього приводу відповіли порожньою відповіддю, але за підписом міністра. З відповіддю на двох аркушах, що перераховує з десяток статей та параграфів внутрішніх документів, але не містить конкретного рішення щодо поставленої проблеми, можна ознайомитися на даному сайті. Для рідної митниці це все одно, що отримати «добро», що вона з вищого благословення і продовжує робити. Ворон ворону очей не виклює.
Не треба з ДПЛУ ліпити образ жертви. Воно породження чинної влади і кого захоче може образить, що мало не здасться. Наприклад, узурпацією права власності на заготовлену деревину та організацією спекулятивної торгівлі національним ресурсом його ж реальному власнику воно вже ставить хрест на перспективах малого бізнесу. Тож ДПЛУ більше потребують уваги прокурорів, а не адвокатів.
Comments are closed.