17/05/2025
3Чому хороша ідея з ухваленням закону “Про ринок деревини” може перетворитися на ручний розподіл лісових ресурсів?
29 квітня Верховна Рада не підтримала євроінтеграційний законопроєкт “Про ринок деревини” – для його ухвалення не знайшлося необхідних 226 голосів.
Схоже, автори законопроєкту занадто захопилися адміністративним втручанням в роботу ринку. Ми лише позбулися практики ручного розподілу лісових ресурсів керівниками обласних лісомисливських управлінь, припинили багатомільярдні інтелектуальні схеми і завдяки реформам перейшли до цивілізованих механізмів розподілу деревини, а тепер проєкт закону нам пропонує, щоб чиновники визначали, хто може бути допущений до торгів у першу чергу, а хто – у третю.
Замість максимальної дерегуляції нам пропонують у нормах закону обмежити конкуренцію та ускладнити доступ до ресурсу. Навіщо? За наявності політичної волі та ефективного керівного менеджменту розвʼязати проблеми можна цілком ринковими методами, а не звʼязками, лобізмом чи навіть корупцією.
Для розвитку лісової галузі під час війни достатньо елементарних пʼятьох умов. Що нам, підприємцям-деревообробникам, які працюють “у білу”, важливо?
1. Стабільні (прогнозовані) ціни.
2. Наявність достатнього ресурсу.
3. Вчасне виконання контрактів покупцями та продавцями деревини.
4. Відсутність факторів, які спотворюють конкуренцію: “сірий” ресурс, штучні преференції окремим учасникам ринку, перекупи.
5. Передавання комунальних та військових лісгоспів у ДП “Ліси України”.
Стабільні (прогнозовані) ціни на деревину
ДП “Ліси України” не провокують, а навпаки – згладжують цінові коливання. Стартові ціни аукціонів формуються на підставі результатів торгів останнього півріччя, а не одного кварталу, плюс враховуються лише контракти, щодо яких продукція відвантажувалася, а не спекулятивні угоди з штучно завищеними цінами.
Натомість ми, деревообробники, хочемо мати якомога нижчі ціни на деревину і це природно для підприємців. Однак низька стартова ціна не гарантує, що на аукціоні вона не злетить захмарно. Збалансувати попит може лише достатня пропозиція.
Жоден біржовий товар (нафта, газ, вугілля, метал) не реалізується за собівартістю, це суперечить господарським цілям та логіці. Чому тоді ДП “Ліси України” має проявляти надмірну лояльність до покупців? У такому конфлікті інтересів слід шукати баланс. Завжди є ринкові індикатори, які визначають стартові і кінцеві ціни.
Ліс – такий же природний ресурс, як газ чи нафта. НАК “Нафтогаз” не реалізує газ для промисловості за собівартістю видобутку, чому тоді ліс має реалізовуватися за собівартістю? Будь-який перекіс – це вже не про закони економіки, які є двигуном розвитку, а про ручне втручання, що дуже погано і небезпечно.
Збільшення заготівлі лісових ресурсів
Закон “Про ринок деревини” не розв’яже проблему збільшення заготівлі лісового ресурсу для подальшої переробки. Є купа інших нормативних актів, які обмежують заготівлю. Один з них – закон про оцінку впливу на довкілля (ОВД). Звісно, щодо балансу “рубати більше чи зберігати” тривають суспільні дискусії, і в кожної сторони (екологи, бізнес, чиновники) є переконливі аргументи.
У наших спільних інтересах в умовах війни – знайти компроміс. Звісно, можна на форумах психологічно тиснути на лісівників, демонструвати таблички з невтішними цифрами та числами, переконуючи в зменшенні обсягів заготівлі деревини порівняно з 2018 роком (до ухвалення закону про ОВД). Проте це метання інформаційних куль один в одного позитивних результатів не дасть.
Над ними треба разом працювати екологам, чиновникам та бізнесу шляхом прийняття болючих компромісів задля спільного виживання в умовах війни. До речі, лісівники вже виконали “домашнє завдання” і закрили власну “переробку” (схему “державної переробки лісу” на базі лісгоспів) і віддали ці 2 млн куб. м ресурсу, які самі “переробляли”, на ринок для подальшої переробки бізнесом.
Лісівники й зараз в авангарді змін, оновлюють матеріали лісовпорядкування, але це неймовірно довго і складно. У деяких випадках процедура розпочинається ще лісгоспами! Від них багато що залежить, але не все. Розвиток ринку деревини – це спільне завдання всіх зацікавлених суб’єктів. Треба тиснути на чиновників, які, як завжди, дистанціюються від розв’язання болючих питань та уникають лідерства.
Вчасне виконання договорів
Цей показник значно поліпшився, але буде ще краще, якщо запровадять однакову симетричну майнову відповідальність і для продавців, і для покупців лісової продукції. Це доводить гіпотезу: є воля до змін – буде результат.
Централізація управління виявилася дуже корисною для покращення показників відвантаження покупцям купленої деревини. Лісовози не чекають по дві чи три доби, як це траплялося регулярно до реформи, а відразу завантажуються.
“Сіра” деревина та преференції окремим учасникам
Порівняно з минулими роками, коли на одну ТТН масово вивозили у два рази більше дозволених об’ємів ділової деревини, або коли під виглядом дров вивозили діловий ліс, зараз тіньовий ринок деревини зменшився в рази.
До речі, відсоток ділової деревини від усіх видів рубок зріс. До реформи він ледь сягав 47%, а у 2024 році становив 58%. Тобто 11% раніше записували в дрова, а насправді це був діловий ліс, який підпільно продавали своїм компаніям.
Як звести обсяги “сірого” лісу до нуля? Вручну контролювати розподіл чи створити ринкові передумови для зникнення цього ганебного явища? У неухваленому проєкті закону передбачався тотальний контроль деревообробників і деревини. Тобто порядок хотіли забезпечити адміністративно-командними методами.
Вибачте, ми не в Радянському Союзі і не такими методами хотілось би вирішувати цю проблему. Кращими, ринковими інструментами приборкання тіньового обігу деревини є довгострокові договори та повна цифровізація галузі (електронний сертифікат походження деревини, фотофіксація).
Працювати на таких умовах (довгострокові контракти із симетричною відповідальністю) зацікавлені, вочевидь, лише реальні добросовісні виробники. Нас не лякають жорсткі санкції в разі невиконання договорів, нам потрібний стабільний і прогнозований доступ до сировини, однакові правила для всіх.
З позитивного можна підкреслити, що ДП “Ліси України” вже починає 30% заготовленого ресурсу продавати за довгостроковими (піврічними) контрактами.
Передавання комунальних та військових лісгоспів “Лісам України”
Збереження лісгоспів поза ДП “Ліси України” – це про системну корупцію та інтелектуальні схеми. Чому законопроєкт “Про ринок деревини” оминає “особливі” лісгоспи – велике питання. Саме такі прогалини сприяють збереженню масштабної корупційної складової. Про це багато сказано, але майже нічого не зроблено.
Замість висновків
Закон “Про ринок деревини” потрібний для визначення довгострокових правил для усіх учасників ринку: дрібних, середніх, великих переробників, заготівельників, бірж. Великий бізнес може виконати бюрократичні вимоги чинної редакції проєкту закону, а дрібний та середній бізнес – ні. Щоб вижити, йому доведеться домовлятися. Отже, замість боротьби з корупцією можемо отримати її зростання.
Цей законопроєкт не повинен під виглядом хороших ідей зробити так, щоб весь ресурс легально опинився у великих деревообробників, а дрібні та середні стали аутсайдерами. Текст і моделі розподілу деревини слід кардинально доопрацювати, закласти в них ринкові, однакові для всіх, а не командно-адміністративні інструменти. Тоді цей документ матиме всі шанси бути ухваленим.
3 коментаря
ivanmisko
Залишається тільки розпустити Верховний та Конституційний Суди
Advokat_Storchous
Схоже, деякі представники деревообробного бізнесу частково прочитали законопроект «Про ринок деревини» та максимально коректно почали висловлювати своє певне невдоволення. Тому нижче надаю основні положення проекту закону № 13227 від 29 04 2025 «Про ринок деревини» (старий №4197-д), для тих представників бізнесу, хто не знайшов часу прочитати 30 сторінок юридичного тексту . Тільки факти, мінімум оцінок :
1. повна диктатура біржової торгівлі: вся деревина продається через біржу і прямі договори (оферта) для покупців не передбачені;
2. максимально комфортна правова база для бірж та їх сервісної інфраструктури:, інформаційних агентів, клірингових установ. Набуття статусу чинних бірж на ринку без конкурсу. Розміри максимальної комісійної винагороди бірж для покупців законом не визначені;
3. регулятором ринку деревини визначається Держлісагентство – орган, у сфері управління якого перебуває монопольний продавець – ДП «Ліси» і монопольний власник інформації – ДП «ЛІАЦ». Все це буде відбуватися на ринку біржових послуг, де зараз дві біржі із чотирьох займають монопольне становище;
4. Порядок визначення стартових цін на основних і додаткових аукціонах і навіть мінімальних цін на повторних аукціонах буде затверджувати Держлісагентство своїм підзаконним актом.
5. запровадження обов’язку всіх переробників деревини подавати інформацію про власну господарську діяльність до Системи електронного обліку деревини (тобто державі таким чином надається право опосередковано контролювати внутрішню господарську діяльність деревного бізнесу) ;
6. створення реєстру деревообробників, який вигідний великому бізнесу, який таким чином усуває конкурентів-покупців дров’яної деревини – виробників теплової енергії (недеревообробників);
7. в список покупців деревини на біржах не можна буде потрапити автоматично через заповнення електронної форми – направляти біржам зміни до реєстру буде Держлісагентство;
8. створення контролюючого органу за діяльністю деревообробного бізнесу – Держлісагентства, яка матиме право перевіряти деревообробні підприємства, як вони використовують деревину та право власності на станки, інше обладнання. Надається право зупиняти на 1 рік або півроку доступ підприємств до першочергового придбання деревини через біржі;
9. створення другого контролюючого колегіального органу із невизначеним статусом, куди будуть входити народні депутати комітету з питань економічного розвитку та громадські активісти, що спеціалізуються «на ринку деревини» (!) із правом виїзних перевірок деревообробного бізнесу. Комісії надається право скасовувати рішення Держлісагентства про зупинення доступу до деревообробного реєстру на рік/півроку щодо придбання деревини через біржі;
10. штраф у розмірі 120 тис. грн за формальні порушення при подачі бізнесом заяв до деревообробного реєстру;
11. основні вимоги до торгівлі на біржах цементуються на рівні закону: тобто щоб їх змінити потрібно буде ухвалювати інший закон;
12. аномально велика кількість підзаконних актів, що потрібні для впровадження закону;
13. щорічна подача декларацій до реєстру деревообробників;
14. із прав у деревообробників залишили лише право купувати деревину, всі інше – обов’язки;
Проект закону доступний всім на сайті. Висновки хай зробить кожний, хто займається цим бізнесом. Думаю, п’ятий президент про такий проект закону сказав би наступне: «Каких вам б…д.. реформ еще не хватает !»
timb
Ідея з ухваленням законопроекту Про ринок деревини не може бути гарною, оскільки в його основу покладена порочна модель біржової торгівлі деревиною ф’ючерсами на основі внесеної до чинного законодавства шулерської поправки про те, що «деревина» є біржовим товаром. Пиломатеріали та інша стандартизована лісопродукція (фанера, плитні матеріали, продукція з клеєної деревини тощо) є біржовим товаром, але круглі лісоматеріали біржовим товаром не є. У той же час і те, і інше є деревиною.
Таким чином, встановлена модель біржової торгівлі дозволяє маніпулювати розмірно-якісними характеристиками, виставленими на продаж лотів з метою отримання додаткового нічим не обґрунтованого прибутку. Торговий «марьяж» ДПЛУ та ліцензійних бірж ще більше посилює цю тенденцію.
Завдання щодо забезпечення деревообробних підприємств деревиною лежить на ГАЛРУ, але він не є заготівельником деревини, відповідно і її власником. Водночас, до завдань ДПЛУ не входить забезпечення сировиною вітчизняної деревообробки. Навпаки, він постійно наголошує, що він працює на повному самозабезпеченні, основним джерелом якого є реалізація необробленої деревини. Іншими словами, в основу діяльності ДПЛУ покладено бізнес-модель господарської діяльності. Бізнес-партнери ДПЛУ – ліцензійні біржі доводять цю модель до абсолюту в частині отримання максимально можливого прибутку, який є їхньою головною метою та дороговказом. Тому законопроект “Про ринок деревини” потрібен не для того, щоб покращити лісовий ринок, а щоб надовго закріпити статус-кво біржової торгівлі необробленою деревиною.
Альтернативою біржовим торгам можуть бути аукціонні торги. Термін аукціон є омонім. З одного боку це спосіб торгівлі за визначенням ціни реалізації, а з іншого боку це форма торгівлі, що відрізняється від біржової торгівлі, що передбачає обов’язковий огляд покупцями виставлених на продаж лотів до початку торгів. На відміну від вигаданих біржових лотів, аукціонні лоти є реальними та з якими може ознайомитись кожен учасник аукціонних торгів. Реальність лотів визначає реальність стартових цін. Ця відмінність є ахіллесовою п’ятою біржової торгівлі. На світовому ринку круглих лісоматеріалів практикується торгівля за прямими договорами та через аукціони. Біржова торгівля подібна до української практикується лише в Білорусі та Росії.
Вибір приватних комерційних ліцензійних бірж як головного оператора електронного торгового майданчика з реалізації деревини замість державної компанії «Прозорро.Продажі» також є дуже показовим. Можна скільки завгодно говорити про перемогу над корупцією у лісовій сфері, але реальні факти свідчать лише про її централізацію. Загалом все, як завжди: «диявол криється в дрібницях».
Comments are closed.