Як відновлюють ліси після наймасштабнішої за останні роки лісової пожежі на Полтавщині

Минуло понад пів року відколи Полтавську область сколихнула наймасштабніша за останні роки лісова пожежа. Вогонь пошкодив більш ніж 2,5 тисячі гектарів лісу в Малоперещепинському й Новосанжарському лісництвах та наробив лиха в кількох селах. Щоб побачити наслідки пожежі та дізнатися, як відроджують ліс, вирушаємо на згарища разом із лісівниками.

– Зараз проїдемо село Дубина й усе побачимо…

Із лісівниками Олександром Глушком та Олександром Куликом їдемо на місця, котрі торік постраждали від лісової пожежі на Новосанжарщині. Глушко – головний лісничий філії «Слобожанський лісовий офіс», Кулик – помічник лісничого Новосанжарського лісництва Полтавського надлісництва.

Добираємося вибоїстою дорогою, яка час від часу різко повертає вбік. І ось – із автівки вже видно сосни з обвугленими стовбурами.

– Ну, от – дивіться, – виходимо з машини.

Олександр Глушко

З одного боку дороги – дерева трохи більші за людський зріст, з іншого – високі сосни. По всіх пройшлося полум’я, та все ж відзначу: тут пахне хвоєю, а не гаром.

Це місце було приблизно центром пожежі, якщо дивитися на територію, якою рухався вогонь, пояснює помічник лісничого Олександр Кулик. Говорить, пожежа пошкодила одну пʼяту територій Новосанжарського лісництва. 

Підходимо до молодших дерев – вони обгоріли повністю. Олександр Глушко присідає до найближчого й починає лічити кількість «мутовок» – кільцеподібних розташувань гілок навколо стовбура дерева. Нарахував сім, каже, треба додати ще один рік на ріст саджанця, отже, цим деревам було по 8 років. Тепер вони навіть на дрова не підуть, адже згоріли вщент, пояснює Глушко.

Переходимо до високих сосен – вони обвуглені від одного до трьох метрів знизу, а зверху – зеленіє хвоя.

– Цим соснам 60-65 років. Ось на цій деревині кора згоріла, і вже видно, що камбій (твірна тканина стебла дерев’янистих рослин – ред.) згорів, – показує Глушко. – Вона засохне, це ми бачимо за опіками.

Проте такий вигляд мають не всі дорослі сосни, пояснюють лісівники, якщо зайти вглиб лісу, то можна побачити дерева, які вигоріли вщент, адже там була верхова пожежа.

Пошкоджені дорослі дерева, ймовірно, спиляють і посадять нові – лісівники чекають, що до серпня буде готова оцінка впливу на довкілля. Її замовляють на ті території, де дерева вже дорослі – переведені в лісову площу. Потім буде висновок від Міністерства довкілля – це й дасть розуміння, що ж робити з пошкодженими рослинами – санітарна рубка чи, можливо, будуть якісь обмеження.

– А що буде, якщо все залишити, як воно є? – запитую.

– Ну, перш за все, воно через рік-два почне просто падати. Тобто корінь буде підгнивати, буде втрата їхньої якості (мова про частково пошкоджену деревину – ред.).

Ба більше, просто лишити обгорілі дерева – це високі ризики нової пожежі.

– Воно почне захаращуватися, будуть якісь нові насадження. І якщо, не дай Боже, хтось закурить чи щось запалить, то воно знову все згорить. Це такий ланцюжок буде, який не перериватиметься, – пояснює Глушко. – Тому треба все, що вже загинуло, прибрати та створити нове.

Лісівник вважає, що з моменту масової розробки повністю відновити, тобто заліснити, всі ці території можна буде приблизно за три роки – це реалістичний прогноз.

– А чи може відновитися цей ліс самостійно?

– Щоб сосна відновилася, вона повинна давати насіння. Якщо в перший-другий рік, поки немає задерніння ґрунту, воно впаде та приживеться, то, можливо, щось і відновиться. Але ж це залежить і від того, чи буде достатньо вологи, чи буде достатнім плодоношення тієї сосни на певній відстані, на якій воно буде розноситися вітром. Тоді це вже мова не про три роки. І враховуючи наші умови, посухи в останні роки, воно просто не приживеться. Тому щось говорити про природне відновлення – я не бачу в цьому перспективи. Очікувати цього не потрібно, – говорить Олександр Глушко. 

Тим часом ми проходимо далі. За кількома смугами високих обгорілих дерев – зеленіють рівні рядочки нових насаджень. Їх посадили зовсім недавно – кілька тижнів тому. А поміж ними – пеньки, які залишилися з ще минулорічних суцільних рубок. Торік, до пожежі, тут зростали молоді дерева, які ще по суті й не стали лісом, тому їх списали та вже встигли повесні посадити нові.

– Різний вік був – від одного до восьми років. Для цієї території не потрібно було проводити оцінку впливу на довкілля, – пояснює Глушко.

Загалом вогонь пошкодив до 500 гектарів саме молодняка. І зараз із цієї території вдалося відновити вже близько 90 гектарів.

Лісівники кажуть, що під час пожежі втратили не лише хвойні, а й листяні породи дерев. Приблизно через чотири кілометри – вільшняк, тому вирушаємо туди. Ще з дороги помітно – більшість дерев повивертало з корінням (у вільх коренева система залягає переважно у верхньому шарі). Деякі дерева просто нависають, тому територія потенційно небезпечна. А ще тут яскраво чути запах згарища – навіть через кілька місяців і після зими.

Пошкоджені вогнем вільхи

– Вільхи довго горіли, тому що тут є деякі поклади торфу, – пояснює Олександр Глушко. – Вільха, наприклад, не горить верховою пожежею, а через коріння тут пожежа була низова та підземна. Коріння обпечене, й вільха попадала. Ну, й відновлення теж під сумнівом. Побачимо, настільки вона зможе відновитися вегетативним способом.

Тут поміж масивним обвугленим корінням вільх зеленіють папоротники та подекуди росте трава. Зараз територія вільшняку болотиста, проте раніше в такий же час води тут було по коліна, пригадує Олександр Кулик:

– Якби тут стояла вода, то воно б і не згоріло, краями б пройшло й усе.

Ще через кілька кілометрів – кар’єр із видобутку піску біля села Собківка, там виникли ставки, та в народі їх називають блакитними озерами. Бачимо, що ліси навколо них також чорніють.

Лісівники порахували, що загалом вогонь пошкодив 2670 гектарів лісу. Зокрема пошкоджені ліси в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Новосанжарський», площа якого 1127,6 гектара.

Через масштабну пожежу відбувалися міграції тварин, говорить Олександр Кулик:

– Вони втікали, але повертаються. Почали повертатися щойно ліс перстав диміти. Проте вони все одно будуть шукати собі якесь інше місце, тому що немає чого їсти, немає захисту, – пояснює Олександр Кулик. – Узагалі зараз тварини є, але в менших кількостях – козулі, кабани, олені. Зайці – зрозуміло, вони не виводяться звідси.

Пожежа виникла торік 15 вересня. Почалася з того, що біля Малої Перещепини місцеві жителі, «господарі», як кажуть мої співрозмовники, прибирали свої території й палили суху рослинність. Проте сталося так, що поряд із їхніми ділянками загорілися самосійні лісові масиви, з яких вогонь перекинувся на ліс, розповідає Олександр Глушко. Саме хвойні насадження на пісках є найбільш вразливими до вогню.

– Вогонь рухався просто зі швидкістю 50-100 гектарів за годину…

– Та навіть швидше! – додає Олександр Кулик. – Від Собківки до Балівки буквально за 5 хвилин.

– А яка відстань? – запитую.

– Та кілометрів три.

До речі, щодо пожежі підрозділ поліції відкрив кримінальне провадження за статтею 245 Кримінального кодексу України (знищення чи пошкодження об’єктів рослинного світу), і наразі триває досудове розслідування, повідомляє пресслужба Нацполіції області. Винних можуть оштрафувати чи посадити за ґрати від двох до пʼяти років.

Повертаючись назад, ми зупиняємося біля знищених вогнем будинків у селі Балівка.

– Тут бурʼян був, і воно прямо з лісу сюди йшло. Село вогонь пройшов хвилин за 10, – показує Олександр Кулик. – Тут проводи падали, плавилися, дерева падали… А від блакитного озера сюди прогріло буквально за 5 хвилин. Тут багато молодняків було – то воно все і спалахнуло. І в кого хата була більш-менш доглянута – покошено, не було бурʼянів – то вогонь не зачіпав. Частину хат ми пробували оборювати. Ось цю ми оборали – вона не згоріла. Ми й людей вивозили звідси.

Через вітер полум’я переміщувалося сухою підстилкою дуже швидко – долючи й дороги, й села. Так вогонь вирував упродовж двох тижнів, доки рятувальники, лісівники та місцеві жителі його приборкали. Це – наймасштабніша лісова пожежа за останні роки, говорить головний лісничий філії «Слобожанський лісовий офіс» Олександр Глушко.

– Роботу кількох поколінь, які працювали над вирощуванням цього лісу, за один момент втратили.

За його пам’яті востаннє пожежа великого масштабу на території колишнього Полтавського лісгоспу була в 1993 році:

– Тоді вогонь спалив ліси в Борівському та Руднянському лісництвах. Мабуть, після відпочинку на 9 травня виникла лісова пожежа – згоріло приблизно 520 гектарів. Територію після пожежі прибрали й заліснили. Там зараз ростуть нормальні лісові насадження.