11/08/2016
0На початок ХІХ століття територія, на якій ми живемо і господарюємо, була вкрита лісами на п’ятдесят відсотків. Лісистість сучасної Хмельницької області становить приблизно п'ятнадцять відсотків, при тому показник лісистості Хмельниччини нижчий загальноукраїнського показника. Звісно, що за таких умов кожне дерево має більшу ціну, ніж сто чи двісті років тому. І любителі природи в кожному вирізаному гектарі лісу бачать непростиме спустошення національного багатства. На фото: Директор ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» Ігор Бурковський
Але лісові масиви в Україні мають вісімнадцятьох господарів. У Хмельницькій області, наприклад, понад 285 тисяч гектарів лісів. У підпорядкуванні Хмельницького управління лісового та мисливського господарства – 65 відсотків із них. Ще сотня тисяч гектарів – у підпорядкуванні Мінагрополітики (85 тисяч), Міноборони (понад чотири тисячі) та в інших відомств – одинадцять тисяч гектарів. Якщо порівняти якісний стан лісів, а головне – догляд за ними та відновлення, то за досвідом слід звертатися, швидше всього, у «Хмельницькліс».
За словами головного лісничого обласного об’єднання «Хмельницькліс» Володимира Хоптинця, якісна структура лісового фонду області, який перебуває у користуванні об’єднання, значно поліпшилася. Торік по держоб’єднанню «Хмельницькліс» вкладено понад сто мільйонів гривень.
– У громадській свідомості піднято таку хвилю: ліси рубають – ліси нищать. Її на хвилі популізму й екологи підхоплюють. Але сьогодні є інша проблема, про яку не кажуть екологи й активісти. Справа в тому, що тепер у лісі гинуть тисячі кубометрів деревини під впливом екологічно-кліматичних змін. Це проблеми, через які ми скоро недораховуватимемося мільйонів кубометрів деревини по країні, – розповідає Володимир Хоптинець.
Так у лісах державного лісового фонду вирізали масиви ялини, котра інтенсивно почала всихати і гнити на пні. Деревину спрямовано в народне господарство, за отримані від того кошти виробничі підрозділи лісового господарства придбали техніку і сплатили податки, забезпечивши людей роботою і виконавши показники виробництва й реалізації. Ці авральні лісосіки відтягли від себе виробничі сили від інших масивів – в державних лісах області близько п’ятнадцяти відсотків дерев досягли стану стиглості чи взагалі уже перестоюють цей стан. «І то є національним ресурсом. Залишати його, не торкаючись лісорубською технікою – все одно, що залишати вирощений хліб, – переконує головний лісничий області. – Різниця в тому, що процес вирощування лісу не просто сезонний, а спадкоємний – один і той квартал доглядають змінюючи один одного батько, син і онук».
Посилення уваги до лісозбереження з боку голови облдержадміністрації Олександра Корнійчука, хоч і виглядає показною діяльністю, може обернутися передачею лісових масивів від неефективних господарів до дбайливіших, спроможних відповідати на клімато-фітологійні виклики. Адже після ялини починає інтенсивно всихати сосна. На соснові масиви згубно діє новий шкідник – вершинний короїд. «Поки він лютує у лісах Славутського і Шепетівського району. Якихось засобів захисту на разі немає, і метод один – вчасно виявити і вирізати вражені ділянки лісу, а на тому місці насадити інші корисні породи лісу» – переконаний Володимир Хоптинець.
– Звільнивши пару років тому ось цю ділянку від ялини, яка «підганяла» сосну, ми побачили зовсім непривабливий пейзаж, однак за цей час сосна виправилася, – показує на один із масивів Пархомівського лісництва головний інженер ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» Олег Гуменюк. – Їй би ще порости років двадцять…
Загалом у лісах господарства понад вісімдесят відсотків лісового фонду утворено твердолистяними породами дерев – дубом і ясеном. Загальний запас деревини тут становить 2,4 мільйона кубічних метрів – у середньому двісті кубометрів на гектар при середньому віці насаджень у 58 років.
– Ми бачимо, що ґрунтові води на Поділлі відійшли на півтора метра углиб землі. Це згубно впливає на насадження вологолюбного ясена, – додає директор підприємства Ігор Бурковський. – Наприклад, тільки по Червонозірському лісництву понад чотириста гектарів ділянок ясена почали гнити: корені оголилися, земля запалась. За рік такі дерева починають падати. Врятувати такий ліс можна тільки суцільним санітарним вирубуванням, яке так непопулярне серед людей, не посвячених у премудрості лісового господарства.
Отже, робота тепер має спрямовуватися на зміну структури наших лісів перед кліматичними та фітопатологічними викликами. Оглядаючись на це, треба насаджувати нові породи.
Представники тергромад та депутати оглядають якпроростають садженці
– Все, що зрубано, заліснюється. Якщо подивитися на наші ліси, то бачимо смуги, які засаджені котра п’ять років тому, котра дев’ять, котра чотирнадцять. Ці смуги лісосіки головного користування не повинні перевищувати п’яти гектарів. Існує й мережа строків примикання лісосік для природного поновлення лісів. Якби це не дотримувалося. То замість високопродуктивних дубових масивів росли б осики, граби, берези, – коментує директор підприємства Ігор Бурковський. – Ми зважуємо, чи краще висадити дубові ділянки саджанцями із розсадника чи жолудями. І в умовах посухи краще висівати жолуді, бо за перший рік жолудина пускає корінчик більш як на метр. А саджанець приживається у разі достатності у ґрунті вологи, бо при вилученні з розсадника його корінь обривається.
Крім десяти тисяч гектарів лісів господарського призначення ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» доглядає майже тисячу гектарів заповідного фонду – заказники «Давидковецький», «Осташки», «Лісові Гринівці», «Лезневецький ліс», «Бахматовецька колонія сірої чаплі» та інші. І це також вимагає значних капіталовкладень.
До прикладу, три роки тому на півночі області створено Національний природний парк «Мале Полісся». Першу скрипку в обґрунтуванні його доцільності грали екологи. Але ж це велетенські лісові масиви, де потрібно вести лісове господарство, експлуатуючи відповідну інфраструктуру й техніку, проводячи проектування і планування. Та фінансування заповідника передбачає тільки зарплату попри передбачене законом урядове фінансування всіх заповідних робіт. Де обґрунтування екологів?
А ще у тому ж «Хмельницькому лісомисливському господарстві» приділяють увагу лісовим дорогам, їх ремонтові і прокладанню. У Масівецькому урочищі продемонстрували 2,285-кілометровий лісовий шлях завширшки у чотири метри, який скоротив шлях не тільки лісівникам, а й селянам. «Останніми роками лісомисливське господарство почало займатися лісовими дорогами. Зараз їхня мережа становить 48 метрів на сто гектарів лісу. Для порівняння: у Латвії на сто гектарів лісу припадає 1,1 кілометра лісових доріг. І в них у планах збільшення цього показника на півкілометра. Тобто, там кожна міжквартальна лінія має стати дорогою з твердим покриттям», – розповідають про взірець хмельницькі лісівники.
