03/12/2008
0 Понад 90 відсотків скарг до редакції – на земельну тему. Коли читаєш їх,
створюється враження якогось всеукраїнського земельного Армагеддона, коли
втратили силу закони, норми моралі, коли наче в джунглях орудують хижаки,
котрі захоплюють тисячі гектарів земельних та лісових угідь і можуть
незабаром поглинути всю державу, знищити суспільство. Влада виявляє абсолютну
безпорадність у боротьбі з ними. У листах читачів – безнадія: писали і туди і
сюди, стукали не в одні двері – глухо.
Найбільша проблема – оформлення актів на право власності на присадибні
земельні ділянки. Люди чекають на ці документи роками, не маючи змоги продати
свою власність або ж вчинити з нею якісь інші дії. Невже в державі немає на
це паперу? Справа в іншому: у посадовців управлінь земельних ресурсів просто
немає совісті. Така тяганина мовою Кримінального кодексу кваліфікується як
вимога хабарів. Але яких доказів іще треба СБУ, органам прокуратури,
працівникам управлінь по боротьбі з організованою злочинністю, судам, аби
притягнути цих посадовців до відповідальності? Напрошується припущення, що й
цим доблесним структурам щось перепадає від земельного бізнесу. Гірко було
дивитися репортаж із останнього засідання РНБО, під час якого керівники
правоохоронних структур сиділи опустивши голови, а над ними чаклував, наче
екстрасенс, Глава держави, вочевидь, намагаючись утовкмачити в їхню
свідомість суспільну важливість цієї проблеми. Та яка користь від такого шоу?
У липні цього року наша газета виступала з приводу ситуації у селах Лісники,
Хотів та Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області, де місцева
агрофірма "Хотівський" із допомогою в. о. начальника районного управління
земельних ресурсів, колишнього народного депутата України Вадима Литвина
привласнила близько 100 га земель запасу цих населених пунктів, у тому числі
14 га заповідних угідь, які є частиною історичної пам’ятки Змієві Вали.
Селянські акції протесту, під час яких навіть лунали попередження про
перекриття траси Київ – Дніпропетровськ, та виступи нашої газети підштовхнули
владу до дій. Проти В. Литвина було порушено кримінальну справу. Київський
обласний Господарський суд визнав недійсними 27 державних актів на право
власності на земельні ділянки, які одержав агрокомбінат "Хотівський". Однак
ця ухвала одразу ж була оскаржена у вищій судовій інстанції. І судова
тяганина триває до сьогодні. Кримінальну справу проти В. Литвина скасував
Печерський райсуд м. Києва. Тобто супротивники селян добилися реваншу.
Становище В. Литвина зміцнилося. Зате голова Києво-Святошинської
райдержадміністрації Микола Пашинський, який відверто заявляв, що землю у
селян украдено і що дії В. Литвина слід кваліфікувати як злочин, поплатився
своєю посадою. Нинішнє керівництво району вже не таке категоричне у своїх
оцінках дій агрокомбінату і В. Литвина. Керівник апарату РДА Руслан Сидорович
каже, що ситуація в Лісниках дуже складна і неоднозначна, якщо земля
перебуває за межами населеного пункту, то право розпоряджатися нею не
належить до компетенції сільської ради, є й багато інших нюансів. Він
сподівається, що суди й правоохоронні органи у всьому розберуться. У мене ж
склалося враження, що Києво-Святошинським районом керує В. Литвин. Бо в чиїх
руках земельні ресурси, у того – й влада.
Близько восьми років триває земельний конфлікт у селах Щасливе та Гора
Бориспільського району столичної області. Два роки на узбіччі траси, яка веде
до повітряних воріт нашої держави – міжнародного аеропорту "Бориспіль",
стоїть наметове містечко обікрадених селян. Щодня мимо проїжджають тисячі
гостей із усіх кінців світу. Везуть із собою враження про святі Лавру й
Софію, Хрещатик, Михайлівську площу, Андріївський узвіз і… про цей табір
замучених, зневірених селян. Ганьба на весь світ. Хто сюди тільки не приїздив
із наших можновладців, політичних діячів. Усі божилися, що допоможуть
селянам. Та віз і нині там. Мешканці цього табору нещодавно телефонували до
редакції, просили знову калатати у дзвони, бо всі обіцяльники про них забули.
Єдиний, кого селяни згадали добрим словом, – народний депутат-бютівець Сергій
Міщенко, який допоміг виграти кілька судових справ. Однак у нашій правовій
системі між справедливими ухвалами суду та їх виконанням – залізобетонні
стіни, зведені великими грішми.
Посадовців, громадських і політичних діячів, які у земельних конфліктах були
б на боці пересічних громадян, на жаль, дуже мало. Це одинаки, які, образно
кажучи, ходять по лезу бандитського ножа. Рік тому на Економічному форумі
українців я познайомився з правозахисником Олегом Шереметом, який захищав
інтереси сотень власників паїв Бориспільського району. Він пообіцяв передати
редакції купу матеріалів про посадовців, причетних до земельних афер. Однак
того ж дня його було вбито. І це незважаючи на те, що напередодні О. Шеремет
звернувся до прокуратури й міліції із заявою, що йому погрожують, що місяць
тому на нього було вчинено замах. Вічна пам’ять Олегу і ганьба
правоохоронцям, які й пальцем не ворухнули, аби його захистити, а тепер не
можуть знайти вбивць. Ясно як Божий день, що цим злочином не лише ховали
кінці у воду, а й намагалися залякати суспільство.
Та не всіх, виявляється, залякали. Днями в УНІАН відбулася прес-конференція
голови підкомітету з питань контролю за дотриманням прав громадян та
взаємодії з громадськими організаціями Комітету ВР з питань боротьби з
організованою злочинністю та корупцією, члена фракції БЮТ Олександра Рябеки.
Його заяви вразили сміливістю й рішучістю. На підставі матеріалів, якими
володіє комітет, народний депутат дійшов висновку, що на Київщині діє якийсь
"гурток любителів землі", очолюваний депутатом Київської обласної ради
Володимиром Федосєєвим, начальником обласного управління земельних ресурсів
Андрієм Іванюком та в. о. начальника управління земельних ресурсів
Києво-Святошинського району Вадимом Литвином. Ця група нібито всупереч
чинному законодавству передала у приватну власність сотні тисяч гектарів
землі, вартість якої становить десятки мільярдів гривень. Умілі руки
"гуртківців" досягли феноменальної майстерності. Протягом одного дня
погоджується вся документація на ту чи іншу земельну ділянку. Наприклад, у
такий спосіб оформлялися – 82 га для ТОВ "Консалтингова фірма "Євро-Терра" у
Васильківському районі, 49 га лісів для Київського науково-дослідного
інституту землеустрою у Києво-Святошинському районі, 49 га для ТОВ
"Агропроектстиль" на території Рожнівської сільської ради. Оскільки всі
оборудки без участі начальників районних та міських відділів земельних
ресурсів здійснюватися не можуть, А. Іванюк призначив на ці посади переважно
відданих йому людей, не погоджуючи їхні кандидатури з Держкомземом. Іноді це
робилося навіть у рейдерський спосіб. Наприклад, в Обухівському районі
замість Дмитра Злобенка, який пішов на лікарняний, на одну добу було
призначено іншу особу, яка за цей час встигла видати 16 фальшивих документів.
Олександр Рябека оприлюднив також тарифну сітку тіньових послуг у земельній
сфері, яка діє на Київщині. Наприклад, за здійснення державної експертизи
проектів землеустрою слід викласти 50 доларів за одну сотку землі, за
підписання технічної документації при зміні землевласника – теж 50 доларів за
сотку, за видачу бланка акта на право власності на земельну ділянку – 500
доларів.
Найпоширеніша форма привласнення земельних ділянок – оформлення їх на
підставних осіб, які нібито реалізують своє право на безоплатну приватизацію
землі. Досить часто селяни Київщини, звернувшись до сільських рад із заявами
про виділення 0,10-0,15 га, дістають відмову. Разом із тим у цих же селах
безперешкодно виділяється земля жителям Львівської, Чернівецької,
Кіровоградської, Донецької та інших областей. Коли ми, розповідає О. Рябека,
зв’язувалися з цими людьми, з’ясовувалося, що вони й не знали, що
розбагатіли. Земля також оформляється на студентів вищих навчальних закладів
Києва. Є село на Київщині, яке роздало всю свою землю, однак місцеві жителі
про це нічого не знали.
Члени "земельного гуртка" почуваються дуже впевнено. На неодноразові
звернення народних депутатів до Київської регіональної філії державного
земельного кадастру з вимогою надати інформацію про те, кому належать ті чи
інші ділянки землі, чиновники цієї установи відповідали відмовою, мовляв, це
мало не державна таємниця.
Чому поки що не вдалося вдарити по цих умілих та загребущих руках? Бо вони є
складовою злочинної системи, в якій задіяні представники багатьох гілок
влади, починаючи з сільських рад, дільничних інспекторів і закінчуючи
високопосадовцями обласних та центральних органів влади. Перед грошима, на
жаль, падають будь-які бастіони, констатує О. Рябека. Ще ніхто з посадовців,
винних у незаконних земельних оборудках, не був належним чином покараний.
До боротьби з земельними аферами слід залучити все суспільство. Поки що
громадяни захищають свої інтереси кожен поодинці. Проте люди починають
усвідомлювати необхідність об’єднання. Досить активно діють Всеукраїнська
колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю,
Громадський суд України, ВГО "Народна воля" та інші. Але цього мало. Треба,
щоб земля горіла під ногами корупціонерів, вважає О. Рябека.
Він пообіцяв, що незабаром Україна дізнається про "гуртки любителів землі",
які діють на Одещині, в Криму та в інших регіонах.
