Світлана Ісаченко : ці руки нічого не брали?

Ниже две весьма значимых публикации Светланы, остающейся  верной своей стране, своим убеждения и своей профессии…М.П. 

Василь ГОНЧАР VS Світлана ІСАЧЕНКО: СУДОВА СПРАВА № 725/9544/23

Від замовлення брехливих дописів про мене в столичних медіа, від анонімного цькування в соцмережах, винюхування даних про мої доходи через публічні запити кишенькових журношлюшок (привіт, Бузило!), від дзвінків моїм роботодавцям з вимогою звільнити мене з роботи лісові схематозники перейшли до судових позовів.

Завтра, 9 квітня, о 10.30, в Першотравневому райсуді Чернівців буде продовжено розгляд позову, який подав проти мене директор Подільського лісового офісу ДП «Ліси України» Василь Гончар (політична і бізнесова обойма Василя Козака і Олексія Бойка, підлеглий гендиректора лісового підприємства-монополіста Юрія Болоховця).

Головний лісівник Буковини, депутат Чернівецької обласної ради Василь Гончар (на фото) вважає, що у свої статтях я, бач, образила його честь, гідність і ділову репутацію.

Наголошу, що усі згадані вище посадовці є неодноразовими «героями» моїх публікацій.

Як, поясніть мені, оприлюднення доведених правоохоронцями фактів розкрадання державного лісового ресурсу на десятки мільйонів гривень може образити посадовця, офіційні результати діяльності якого (в державному підприємстві і облраді) не дають аніяких підстав говорити про наявність у нього згаданих ДІЛОВИХ чеснот?

Доста згадати історію з розпилюванням безпосередньо Василем Гончаром 20 млн грн державного галузевого підприємства, де він працює, на завищену оплату одній приватній охоронній фірмі. Певна річ, з огляду на можливість ставити підпис на завідома грабіжницьких схемах з мільйонними лівими оборотами, такі кадри просто безцінні!

Безперечно, кожний громадянин України має непорушне право на судовий захист. У тому числі від неправдивої критики журналістів. Наголошую – неправдивої. Інакше такі судові позови, до яких вдався Василь Гончар, є нічим іншим, як розправою над неугодним схематозникам журналістом, перешкоджанням здійснювати журналістську професійну діяльність, тобто інформувати суспільство, зокрема, про розкрадання державних лісів, виявляти його причини і дійових осіб.

А реальні дійові особи почасти залишаються в тіні і виходять сухими з криміналу. За все розплачуються виконавці – прості лісівники, які ніколи б не пішли в ліс з незаконними рубками, тим більше в промислових масштабах, без дозволу на це своїх начальників, а той без їхнього прямого примусу.

Однак притягнути до відповідальності за буквою закону і зібрати доказову базу на замовників беззаконня і безпосередніх організаторів грабіжницьких схем, як правило, неможливо. Високе лісове начальство умудрилося прикриватися навіть постановами кабміну.

Тому сьогодні в умовах, коли громадські активісти переважно взяли до рук зброю і пішли на війну воювати з рашистським агресором, коли екологи бояться сунути носа в ліс, а власники лісового ресурсу взагалі забули про свої обов’язки, в цих умовах журналісти, блогери залишаються єдиними, хто викриває в публічному просторі лісові схематози і лісових схематозників. (Давно назріло питання: а чому досі Гончар не прозвітував в області про результати роботи буковинських лісових філій та очолюваного ним офісу? Буковинська влада навіть не має від лісівників найголовнішої цифри, скільки було заготовлено ними кубометрів лісоматеріалів у 2023 році! Журналістам доводиться ці показники самим знаходити, як і показники нелегального обороту лісоматеріалів у володіннях Гончара. І вони реально вражають!)

Ніде в документах, поданих ДБР і прокуратурою у Вижницький і Герцаївський районні суди щодо лісівників Подільського лісового офісу, не стоїть підпис Василя Гончара. Але за будь-яких розкладів він, Гончар, несе відповідальність за розкрадання лісового ресурсу на довіреній йому державою території лісфонду. Інакше схеми розкрадання лісу процвітатимуть далі (і вони процвітають!).

Саме ці питання озвучені в моїх статтях. Вони і стали центровими у судовому розгляді, який і дасть відповідь, а якою насправді є ділова репутація Василя Гончара і чи не прийшов час звільнити лісову галузь від таких керівників?

Тим більше, що за забезпечення надійної охорони лісів, унеможливлення їх розкрадання (причому самим ж лісівниками) і загалом за ефективне використання лісового ресурсу на користь держави і громад області директор Подільського лісового офісу отримує дуже навіть чудову зарплатню – до 500 тис грн щомісячно.

Цю цифру, а також посадові обов’язки Василя Гончара щосили намагався приховати його безпосередній столичний начальник Юрій Болоховець, який самий щомісяця отримує більше мільйона гривень. Схоже, саме за те, що впритул не бачить порушень в роботі своїх підлеглих, а тому на них не реагує.

Але все тайне колись стає явним. Усі грабіжницькі схеми, привнесені, зокрема, реформою Болоховця-Шурми, зникнуть з лісової галузі разом з тими, хто їх тримає.

Дякую усім друзям, колегам за підтримку! Переможемо!

На фото: Василь Гончар – ці руки нічого не брали?

 

Світлана ІСАЧЕНКО: Поки чубляться між собою Бойко із Запаранюком, Гончар посилає всю область лісом і доводить місцевих деревопереробників до банкрутства.

В розгорнутих політичних баталіях (а вони в області у самому розпалі) обидві гілки регіональної влади — представницька і виконавча — яскраво доводять свою майстерність підкилимно коцати одна одну і виливати бруд на голови своїх опонентів.

Але тільки-но справа доходить вирішувати нагальні, життєво важливі питання області — активність і енергія поривів скочується до нуля. Бо окрім емоцій і образ треба ж докласти розуміння проблеми — її причини і шляхи вирішення. Але де це розуміння взяти?

Черговий приклад безпорадності і неспроможності місцевої влади — в черговому зверненні депутатів Чернівецької облради до столичних керівників, які ніби єдині можуть розв’язати давню болючу проблему, створену лісівниками. Причому місцевими.

До всього їхній, лісівників, керівник Василь Гончар, директор Подільської філії, сидить поруч у сесійній залі, представляючи Аграрну партію. А власник лісового ресурсу області в особі начальника Чернівецької військової адміністрації Руслана Запаранюка також зовсім поруч — в сусідньому крилі Будинку з левами.

Питається — навіщо депутатам облради пхатися аж до столиці? Що заважає вирішити актуальні для області проблеми напряму з Гончаром і Запаранюком?! Або принаймні почути від них відповіді на слушні проблемні питання, озвучені у зверненні депутатів Чернівецької облради?

Проект звернення до міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, а також до ДП «Ліси України» красується на сайті облради. З ним також можна ознайомитися тут, у прикріплених файлах поруч з фото Гончара.

За ініціативою депутата з гірської Вижниччини Іллі Косована від «Єдиної альтернативи» депутати облради вимагають у лісівників зменшити ціну на дрова паливні для закладів соціальної сфери та підтримати місцеву деревопереробну промисловість таким самим зниженням цін на лісопродукцію.

Хоча проблема не тільки в ціні куба, явно накрученій лісовим державним монополістом «Ліси України», який підім’яв під себе увесь державний лісовий ресурс, у тому числі в нашій області, і витворяє з ним що захоче.

Мало того, що процвітають санкціоновані самими ж лісівниками незаконні рубки, які змушують їх потім накручувати ціну на легальну продукцію лісозаготівлі, щоб звести дебіт з кредитом. Так ще ж звідкись потрібно виплачувати офіційні мільйонні зарплати і премії зажерливому керівному ешелону галузевого ДП. Тому самому Гончару.

«Потрібно знизити обсяг лотів хоча б до 200 кубів, щоб у біржових торгах могли брати участь і наші місцеві підприємці, які представляють малий і середній бізнес і яким для завантаження своїх виробничих потужностей не потрібні великі партії лісосировини, — пояснює ситуацію Ілля Косован. — Але наші колишні лісгоспи області формують на свою продукцію біржові пропозиції і по ціні, і за обсягами не в інтересах місцевих деревопереробників. От і виходить, що буковинський ліс, приміром по хвої, скупають великі фірми з сусідніх областей типу «Цунамі». А ми залишаємося без податків, без робочих місць, ще й з розбитими чужими лісовозами дорогами. Наші підприємства приречені на знищення. Чимало з них вже оголосили про банкрутство. Саме через відсутність доступу до лісосировини, хоча ліс ось, перед нами! Колись це проблемне питання спокійно і успішно вирішували за рахунок місцевих торгів, на які виходили лісгоспи області в статусі самостійних юридичних осіб. Тепер в результаті лісової реформи вони цей статус втратили, утворився на всю країну монополіст «Ліси України», який з Києва витворяє на ринку лісопродукції що собі хоче, і нема на те ради».

За словами Іллі Косована, він неодноразово звертався з цим питанням, важливим для економіки області, до голови Чернівецької облради Олексія Бойка, однопартійця і близького друга головного лісівника Буковини і Всієї Північної Бессарабії Василя Гончара. «Бойко дав слово, що повпливає на Гончара. Я не годен з Гончаром говорити, — зізнається Ілля Косован, і я його прекрасно розумію. — Лісівники мені відповідають, що вимушені, мовляв, підняти ціну на куб, бо зросла ціна заготівлі. Це неправда. Заготівлю вони підняли на якийсь мізер у 50 грн, а кругляк на 6 тисяч, вполовину. З іншого боку, чому у сусідній такій самій гірській Франківщині дрова по 700, а у нас тисяча і більше? Ми реально багато втратили, що не маємо своїх комунальних лісів, які в інших областях забезпечують населення і заклади соцсфери дровами за прийнятними цінами».

Проте говорити з лісівниками повинен не Косован і навіть не Бойко. Напряму з Гончаром, який представляє в області постійного лісокористувача, зобов’язаний говорити Запаранюк, який представляє власника усіх лісів краю — і експлуатаційних під монополістом ДП Болоховця, і заповідних під національними природними парками. А парки теж рубають ліс на повну котушку, і мало хто може пояснити, на яких пилорамах, за якими цінами і на яких умовах збувають вони деревину.

Тож поки чубляться між собою Бойко із Запаранюком, Гончар посилає всю область лісом. Як на фото. Це при тому, що Василь Гончар не просто депутат обласної ради від Аграрної партії. Він ще й керує постійною комісією з питань, зокрема, розвитку підприємництва.

Може, замість голосувати за нікому не потрібні звернення до столичної влади депутатам облради варто публічно заслухати свого колегу Гончара про його роботу? Схоже, давно пора, оскільки ця робота, як свідчить саме звернення, області тільки на збитки.