04/04/2025
0Хочу через недовгий час мати мінімум п’ять українських IPO або SPO – голова НКЦПФР Магомедов
(перша частина)
Руслан Магомедов був призначений на посаду голови НКЦПФР указом президента від 23 лютого 2021 року на шестирічний термін разом з іншими членами Комісії. Через чотири роки після формування нового складу регулятора та три роки з початку повномасштабної агресії в цьому інтерв’ю він розказує про останні зміни в роботі регулятора, ділиться оцінкою поточного стану ринку та планами щодо його пожвавлення та залучення нових інвесторів, а також відповідає на критичні зауваження.
— Ми бачимо останніми тижнями яскраві приклади, коли котирування цінних паперів українських емітентів реагують на новини. Наприклад, курс акцій Ferrexpo обвалився вдвічі після повідомленням про судовий позов від держави на $3,8 млрд. Або індекс українських акцій на Варшавський фондовій біржі підскочив за день на новинах про можливе просування до мирних перемовин на 20%. Але в цей час на українському ринку – як на кладовищі: все тихо. Наскільки ви задоволені такою ситуацією і чи плануєте все-таки якось її змінити?
Тут важливе питання причинно-наслідкового зв’язку – чому це так? Тому що в нас розірвано зв’язок між тим, що відбувається в країні, та тими частинками, якими володіють люди у вигляді акцій або облігацій.
Щоб ринок відбувся, треба інструменти – з одного боку, а з іншого – щоб не повторилося те, що було тоді, коли інструменти випускалися, але гроші, які залучались, використовувались на щось геть інше або просто кралися. Треба зробити правильний контроль з боку Комісії. Для цього ми почали докорінно змінювати саму Комісію, будемо змінювати вимоги до звітності. Ми її, з одного боку, спростимо, а з іншого боку, ми хочемо перейти до так званого ризик-орієнтованого підходу. Сподіваюся, що десь до кінця року вже будуть результати, коли ЗМІ, наші професійні учасники, кінцеві споживачі відчують зміни, що у нас відбулися. Зміняться механізми подачі звітності, вимоги до пруденційних нормативів, до надання цієї інформації.
Тобто ми зробимо все простіше, зрозуміліше, але контроль буде чіткішим та жорсткішим.
— Чи ставите ви собі якийсь КPI щодо обсягу торгів на ринку, окрім ОВДП, де політику задає Мінфін? Адже на найбільшій українській біржі ПФТС частка ринку акцій у 2024 році склала 0,006%! Хоча кількість приватних інвесторів, за даними РЦ, з початку 2022 року зросла з 22,8 тис. до 197,8 тис., але цю динаміку забезпечив ринок ОВДП.
В цьому є і наша заслуга.Ми змінили механізм відкриття рахунків і зробили так, що іноземні інвестори можуть тепер легко встановлювати ділові відносини з нашими професійними учасниками, не відвідуючи особисто Україну і офіси цих професійних учасників. Я знаю, до прикладу, що зараз навіть з Японії більше десятка людей купують ОВДП.
Якщо раніше дистанційно відкривати рахунки могли тільки банки – ПриватБанк, mono, інші необанки, то тепер це можуть зробити і “необрокери”. Ми спростили процедуру, і це дозволило їм розширити географію як в Україні, так і в світі. Я вважаю, це наше велике досягнення.
Тепер потрібно, щоб з’явилось щось, крім ОВДП. Особисто я ставлю собі KPI, щоб до кінця моєї каденції (23 лютого 2027 року – ІФ-У) в нас з’явилося хоча б п’ять знаних на всю країну, а може й ширше, емітентів. Швидше за все, це може бути навіть не IPO, а SPO (вторинне публічне розміщення). Треба взяти когось, чиєму бізнесу вже довіряє широкий загал. Це може бути не лише приватний бізнес. Я зараз, наприклад, кажу про “Укрпошту”. У нас з (генеральним директором “Укрпошти”) Ігорем Смілянським ця тема в діалозі. Я гадаю, що в цього SPO є великі шанси, тому що у людей точно є апетит до інвестування. У нас також є третій рівень пенсійного забезпечення, і фондам треба кудись вкладати окрім ОВДП і банківських депозитів. “Укрпошта” – зрозумілий сервіс, ідея Ігоря – не просто конкурувати з “Новою поштою”, а зробити такий український Amazon: буде розрахункова частина, буде сервіс доставки, модернізований ІТ – тобто буде зрозуміла бізнес-модель, в яку можна вкладатися.
— На одному з заходів “Економічної правди” була дискусія, де голова профільного парламентського комітету Данило Гетманцев визнав існування такої нерівності, але спрогнозував, що під час війни ця ситуація навряд чи зміниться з причин, які й ви зазначили.
Яка ситуація зараз. Вочевидь у людей є гроші, але є лише два напрямки, в які можна проінвестувати з нульовою ставкою оподаткування: перший – це ОВДП, другий – це нерухомість.
Наша ідея – запропонувати механізм для залучення довгих грошей в економіку України. Є законопроєкт №8111 про індивідуальні інвестиційні рахунки. Якщо ми його впровадимо, то люди будуть класти гроші на інвестиційні рахунки, які будуть вести інвестиційні фірми, і з цих рахунків інвестувати в акції, корпоративні облігації – жорсткий перелік інструментів, які для держави цікаві. За рахунок цих інструментів можна було б витягнути гроші з гаманців чи з-під подушок людей в реальний сектор економіки. Для держави це розширення бази оподаткування, тому що гроші попадуть в реальний сектор, бізнеси почнуть працювати, почнуть робочі місця створюватися, почнуть сплачуватися додаткові податки. Тож наша мета найближчим часом більш активну позицію зайняти з цього приводу та почати просувати законопроєкт №8111.
— Днями черговий ажіотаж викликала новина про вихід на український ринок Revolut, бо начебто з’явилася ще одна можливість переводити гроші з України. Людям хочеться ризики розкласти в різні кошики, а не лише в український. Під час війни Комісія готова запропонувати інвесторам щось у цьому напрямку?.
До війни була можливість вкладати в іноземні цінні папери через субброкера- номінального отримувача, подібні сервіси запускали колишній Альфа-Банк (теперішній державний Сенс Банк), mono. Але зараз та навіть після кінця війни нащо інвестувати українські гроші в іноземну економіку?
Навпаки, ми навіть створили сайт “Внесок”, щоб діаспора та інші люди, які хочуть допомогти не просто донатом, а інвестицією в нашу країну ззовні, знали, як це зробити, наприклад, купити ОВДП.
— Тобто в цьому моменті інтереси Комісії з інтересами інвесторів розходяться?
Мої інтереси, як голови Комісії, – об’єктивно розходяться. Але як людини, яка працювала багато років на фондовому ринку, була головою інвестиційної фірми, я розумію інтереси інвесторів і запевняю, що якщо зміниться ситуація, я буду перший, хто дасть можливість інвестувати.
Люди шукають можливість зберегти купівельну спроможність своїх активів. Я, як патріот і як голова Комісії, хочу створити інструменти, які всередині країни будуть дозволяти хеджувати свої валютні ризики і тоді, можливо, і попит на валюту буде не такий великий. Ті самі казначейські зобов’язання США – їх же можна купити в Україні. І при цьому ви даєте робочі місця вітчизняним інвесткомпаніям, даєте роботу для нашого депозитарію, облікової системи, для їх розвитку. А якщо ви просто вивозите гроші за кордон і там купуєте ці самі казначейські зобов’язання, ви витрачаєте все це повністю там. Тому я хочу дати максимум можливостей з інструментами з усього світу, але таким чином, щоб кожна можлива копійка, яка може піти на розвиток нашої інфраструктури, нашої держави, залишалася у нас.
— Колись в якості такого компромісу розглядалося надання дозволу українським приватним інвесторам, компаніям та банкам купувати українські євробонди. Бо коли Україна платитиме за цими євробондами, ці гроші повернуться в Україну.
На нашому ринку є українські євробонди.
— Але вони з’явилися ще до війни, нових ви не можете купити, або тільки у випадку, коли маєте легальні гроші за кордоном.
Це не наше регулювання, це Національний банк. З огляду на військовий стан навряд чи це станеться.
Певен що після війни ситуація зміниться.
— А приватний бізнес приходить до вас з такими ідеями, як залучити гроші? Зараз багато грошей в Україні, вони затиснуті всередині. Для мене інноваційною була схема NovaPay з випуском облігацій та використанням РЕПО з ними, щоби фактично конкурувати з банками на ринку депозитів..
Приходять, навіть з консультантами. Але спочатку вони бачать процедуру, яку треба пройти для випуску цінних паперів: змінити корпоративну структуру, стати прозорим, готувати звітність за останні періоди. А потім кажуть: “Так, зрозуміло, порахували, скільки буде коштувати цей весь процес. А тепер – яка вірогідність, що ми це продамо?” Я пояснюю, що це питання до вашого андеррайтера, але розумію, що є проблема.
До того ж, є податковий тягар, і проблема не лише в обсягах, але й в адмініструванні. Зараз емітенти облігацій дуже часто не хочуть пропонувати їх рітейлу, тому що їм доведеться як податковому агенту обраховувати всю цю купу людей. Для них це серйозне навантаження, яке здорожчує собівартість запозичень.
Щодо NovaPay, для мене це взірець, як можна продавати свій бренд. І це те, над чим ми працюємо зараз в Комісії. Я хочу переробити механізми, щоб випуски були простішими. Це такий еволюційний етап. Колись в нас було купа акцій, облігацій, бо було легко випускати, і випускали все, що можна. Мої попередники зачистили, закрутили ці гайки. Наше завдання тепер відкрутити цей кран і поставити фільтр, щоб текла чиста вода, а той бруд, заради якого закручували ці гайки, залишився. Щоб сумлінні емітенти з’являлись, і було легко і зрозуміло, що зробити: три-чотири простих кроки і в тебе за два місяці публічний випуск. Як результат, я хочу через недовгий час отримати мінімум п’ять випусків IPO або SPO.
“Укрпошта”, держбанки, може “Укрзалізниця”. Ніхто ж не каже, що держава має віддати все, ні, мова про міноритарний пакет. Це якраз додає так званої надійності, що держава керує, вона не кине напризволяще. Я певен, що якщо Смілянський зробить своє SPO – його куплять, там просто не буде варіантів. Тоді прибіжить хтось інший з корпоративного бізнесу, і теж захоче випустити. Воно так працює.
— Щодо корпоративних облігацій якийсь прогрес вже намітився, ми слідкуємо за вашими засіданнями. Раніше емітентами виступали практично тільки фінкомпанії, які могли конкурувати своїми ставками з ОВДП навіть з урахуванням податків, але тепер вже з’являються й інші компанії. З чим ви це пов’язуєте і наскільки цей процес може продовжуватися далі?
Як я вже казав, ці люди продають свій бренд. Вони оцінили, що така плата за цей продаж для них прийнятна, і вони це роблять. Та сама “Нова пошта”. Вони зробили квазі-банк. Чому? Бо розуміють, що велика клієнтська база (можу помилятися, але більша за ПриватБанк), тобто є з ким працювати.
Відчувається, що гроші затиснені всередині країни, і є бажання отримати їх напряму, не через банк.
— Останнім часом багато розмов про плани з покращення інфраструктури: Комісія про це говорить, Національний банк, ЄБРР, про це мова йде у програмі з МВФ. Що ви задумали?
Є пара ідей, які ініційовані нашими міжнародними партнерами. Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) шукає стратегічного партнера, який має досвід бути оператором в цих біржових речах. Ми дуже зацікавилися цією ідеєю і всерйоз її сприймаємо, щоб зробити холдинг, в який держава дасть частки в Національному депозитарії України (НДУ) і в Розрахунковому центрі (РЦ), Національний банк віддасть облік ОВДП до Національного депозитарію, а ЄБРР і їхній партнер створять біржу. І все це буде в якихось пропорціях належати державі в різних особах: Комісії з цінних паперів, Міністерству фінансів, Національному банку, держбанкам і таке інше.
Це поки перше наближення, ми будемо це пропрацьовувати. Ми розуміємо, що можливо найліпша модель – коли все це на базі бізнесу, тобто немає держави. Але через те, що наразі це очевидно не надприбуткова тема, держава має дати цей поштовх.
Повторюсь, ми зараз в обговоренні, але тут питання дійсно буде, на що погоджуються партнери: за ким буде контроль, яким він буде: 75% + 1 чи 50% + 1. Якщо буде консенсус на всіх рівнях, це може спрацювати.
— Як я розумію, підконтрольні державі НДУ та РЦ можуть увійти в цей холдинг. А приватні фондові біржі, яких наразі на ринку тільки дві – ПФТС та “Перспектива”, якщо не рахувати “Українську біржу”, яка так і не змогла відновити роботу після того, як ви влітку позбавили її ліцензії?
Це питання більше для партнерів – якщо їх влаштує, я за і Комісія за, але на “мій хлопський розум”, набагато легше створити нову біржу. Раніше це було складно, бо по закону треба було 20 торговців цінними паперами серед засновників,. Але зараз такого немає – є гроші, бездоганна ділова репутація – ласкаво просимо. Хоча ми окрім цього ще запитаємо про софт, бізнес модель – все, як у Національному банку.
Тому, швидше за все, це буде нова біржа, мені так здається.
— Товарні біржі також можуть увійти до цього холдингу?
Ні. Не тому, що у міжнародних партнерів немає апетиту до товарних бірж, просто у держави України немає нічого, щоб можна було вкласти в товарну складову. Якщо мова про кліринг, то і Розрахунковий центр міг би вільно “клірити” зобов’язання на товарних біржах. Але доктрина Національного банку – не займатися тим, що не входить в сферу їхніх обов’язків. А НБУ – це наразі основа надійності та довіри до клірингової організації. Коли зайде ЄБРР з якимось поважним гравцем, то це тоді буде співставна до Національного банку величина, якій ринок зможе довіряти.
Особисто на мою думку, якщо цей холдинг буде займатися лише інструментами фондового ринку, то в нього вихід на беззбитковість буде значно довший, ніж якщо він одразу почне займатися товарним ринком. Тому що на товарних ринках є щось, чим можна торгувати, в тому числі й корисними копалинами, про які зараз всі в ЗМІ пишуть і згадують на весь світ. Просто немає бажання.
Держава забрала “шахову дошку” до себе і має забезпечити дотримання правил гри – голова НКЦПФР про “Укрнафту”, “Мотор Січ” та ЗТР
(друга частина)
— Про перший після довгої перерви вихід української компанії на біржу заявив “Київстар”. Щоправда, мова про американський Nasdaq. Я запитував у CEO “Київстар” Олександра Комарова про можливість подвійного лістингу, бо напевно інвесторам в Україні ця компанія також була б цікава, але відповіді поки не отримав.
Як я розумію, вони хочуть всі 100% акцій “Київстар” покласти на рахунок SPV (Special Purpose Vehicle) і торгувати на Nasdaq. Тобто в Україні не буде обігу цих цінних паперів.
Я б волів, щоб вони реалізували інший підхід, тому що інакше тут подвійного лістингу не буде. Ідеальна, на мою думку, картина світу, коли б “Київстар” з української юрисдикції вивів частину акцій, вони б торгувалися на Nasdaq, але частина залишилася б в Україні та торгувалася тут. Це створить умови для арбітражу, тобто маркетмейкери зможуть заробляти на різниці вартості акцій “Київстар” на Nasdaq та в Україні, наближаючи цю різницю до нуля. Такий підхід дуже важливий, і я на ньому наполягаю в дискусії з деякими нашими керманичами, які пропонують випускати цінні папери українських підприємств одразу на закордонних майданчиках. Так не годиться. Якщо наша компанія виходить на Nasdaq, WSE (Варшавську біржу), LSE (Лондонську біржу), тощо – ми спонсоруємо зарубіжну інфраструктуру. Тобто бізнес тут, але всі гроші там. І ніякого подвійного лістингу не буде.
А ось якщо залишити акції тут, почати торгувати тут, але зробити “лінк”, щоб вони вільно виходили на зарубіжні ринки і поверталися назад – це буде початком розбудови вітчизняного фондового ринку. Тоді всі, кому цікаво проінвестувати в цю компанію, будуть тут купувати. Якщо хочуть, нехай виводять цінні папери через цей “лінк” на свої рахунки в депозитарних установах в Європі, в Америці – деінде. Але таким чином вони дають працювати українським біржам, депозитарним установам, інвестиційним фірмам.
— Тобто ви вірите, що шанс повторити шлях якщо не Варшавської, то, умовно, Бухарестської біржі в нас ще залишається?
Мені здається, що так, але не вистачає грошей, щоб ця інвестиція відбулася, не вистачає бізнесу з торгівлі вітчизняними цінними паперами. Я щиро радий за ПФТС, якій вдалося виконати пруденційний норматив ліквідності та наразі зняти питання відкликання біржової ліцензії. Але якщо вони не вигадають якийсь інструмент або продукт, на якому будуть заробляти клієнти біржі, інвестфірми, то є ризик, що гроші у них знову закінчяться. Я хочу, щоб ПФТС використала цей поштовх для чогось розумного.
Зі свого боку я бачу, що найліпше, чим ми можемо допомогти ринку – законопроєкт №8111 про інвестиційні рахунки, тому що з ним з’являться “довгі гроші» в реальному секторі економіки країни. Тому що наразі оподаткування інвестицій фізичних осіб складає 23% (18% НДФЛ + 5% військовий збір). Натомість, ідея закону полягає у тому, що фізична особа переказує гроші на інвестиційний рахунок та здійснює інвестиції в інструменти з дозволеного переліку. Якщо протягом 3-5 років фізична особа не виводить кошти з цього інвестиційного рахунку, то вона отримає часткову або повну пільгу по оподаткуванню цих коштів.
Окрім інвестиційних рахунків джерелом “довгих грошей” в реальному секторі економіки має стати накопичувальна система пенсійного забезпечення. Яскравим прикладом є Польща, де левова частка економіки була профінансована за рахунок коштів польських пенсіонерів.
— Я не хотів торкатися цієї теми, бо, по-перше, вона дуже велика, по-друге, не вірю, що така реформа може бути запущена під час війни, особливо з урахуванням позиції донорів.
Так, але про тему накопичувальних пенсій треба говорити. Солідарна система не витримує, треба знижувати навантаження на бюджет. Як його знизити? Ідея накопичувальної системи полягає у тому, що зменшуються відрахування у вигляді ЄСВ і водночас зменшуються зобов’язання бюджету перед пенсіонерами. А гроші, недоотримані у вигляді ЄСВ, переходять до накопичувальної системи, щоб потім платити пенсії її учасникам. Але куди будемо вкладати гроші з цієї накопичувальної системи – знову в бюджет у вигляді ОВДП? Це створить ще більше навантаження на бюджет, адже треба сплачувати відсотки. Тому треба створити додаткові надійні інструменти для вкладення пенсійних грошей, які б не створювали конкуренцію запозиченням Мінфіну.
Такими інструментами можуть стати акції прибуткових державних компаній, які будуть сплачувати дивіденди. Однією з таких компаній, про що ми вже говорили в першій частині інтерв’ю, може стати “Укрпошта”. І так воно почне працювати.
Я точно впевнений, що без фондового ринку ми не забезпечимо належної відбудови економіки країни. Прямими інвестиціями, продаючи ліцензії на видобуток, ми не досягнемо необхідного результату. Інвестори не завжди будуть заходити на такі великі суми. Тому потрібно забезпечити інструменти портфельних інвестицій, зрозумілі європейським й світовим інвесторам (акції та інші корпоративні цінні папери).
Ще раз повторюсь, якщо ми зробимо правильно “лінк”, то українські цінні папери можна буде легко виводити через Euroclear, Clearstream або інші депозитарії на зарубіжні ринки. Іноземні інвестори зможуть їх купувати, не відкриваючи у нас рахунки. А наші учасники ринку на цьому зароблять, бо іноземцю це дешевше, ніж відкривати рахунки в Україні.
— Є вже план, коли це має бути зроблено?
Цьогоріч такий “лінк” має бути.
— На зразок того, як Нацбанк зробив у минулому році для державних цінних паперів?
Я хочу це зробити для усіх цінних паперів. Насправді вже ж існує “лінк” між НДУ і польським центральним депозитарієм KDPW. Тобто українські цінні папери можна вивести до Польщі.
— У першій частині інтерв’ю ми говорили про перспективи можливого відродження українського ринку через IPO та SPO. Але важко собі його уявити за поточного стану захисту інвесторів. Коли та як завершиться історія з клієнтами ТОВ “Фрідом Фінанс Україна”, які вже третій рік страждають від накладання санкцій на цього профучасника?
По-перше, я хотів би наголосити, що нещодавнє внесення президентом змін до указу 2022 року про введення санкцій згідно із рішенням РНБО підтверджує, що всі ці роки Комісія була права щодо цього кейсу. Нас маніпулятивно звинувачували у бездіяльності, але указ підтверджує, що ми були праві – у нас просто не було необхідних повноважень.
Зараз, після того, як внесені зміни, з’явився є механізм, який ми опрацьовуємо разом з обома депозитаріями, банком та дотичними правоохоронними органами. Ми вже оприлюднили рішення Комісії для ознайомлення, щоб всі зрозуміли, як це буде відбуватись.
— В які терміни, хоча б приблизно, перші клієнти “Фрідому” зможуть отримати свої гроші або цінні папери?
Ми з ними вже в діалозі, член Комісії Ярослав Шляхов комунікує раз на два тижні, щоб не було спекуляцій та маніпуляцій. Коли інвестори розуміють, як процес рухається, легше чекати. За моїми суб’єктивними відчуттями, розрахунки почнуться влітку і далі йтимуть дуже швидко. Якщо це почнеться раніше – це буде приємною несподіванкою.
Головне тут не порушити санкційну політику держави. Я розумію, що люди чекають, і ми точно на стороні інвесторів, щоб їм найшвидше віддати активи. Водночас ми не дозволимо, щоб хтось дотичний до підсанкційних власників отримав активи. І така перевірка не в нашій компетенції: треба, щоб нам дали “ок” наші колеги по держрегулюванню та правоохоронні органи.
— Комісія ще влітку призначила тимчасового керуючого “Фрідому”. Чи провів він аудит? У якому стані зараз ці заморожені активи клієнтів та наскільки надійно вони захищені?
Аудит провів, є звіт. Активи там є, грошей достатньо. Менеджмент, який був, сумлінно до цього відносився. Тож проблем з виплатами не має бути.
— Колеги з “Економічної правди” писали, що на базі “Фрідому” ведеться інша неліцензійна діяльність.
Може хто завгодно що створювати, але не можна зрушити нічого. Заблоковані рахунки геть на все. Ми півроку навіть не мали змоги внести відомості про керуючого до ЄДР (єдиний державний реєстр). Тому якась інша діяльність неможлива.
— Яка гарантія, що завтра подібні санкції не будуть введені проти якогось іншого профучасника та його клієнти так само на кілька років будуть позбавлені доступу до своїх активів?
Я сподіваюся, таке не повториться. Але якщо щось подібне буде, вже будуть напрацювання, що з цим робити. Тобто є інститут тимчасового керуючого, методики та практики. Хочу нагадати, що коли наклали санкції на “Фрідом” у жовтні 2022 року, діяв старий закон про НКЦПФР, і у нас не було відповідного інструменту.
— Окрім “Фрідома” є ще й інший важливий кейс – передача державі частки корпоративних прав приватних акціонерів “Укрнафти”, “Мотор-Січі”, “Запоріжтрансформатора”. Якщо буде перемир’я, завершення воєнного стану та війни, що Комісія пропонуватиме уряду зробити, що компенсувати інвесторам їх активи та повернути їх довіру?
Частина з цих компаній – це колишні блакитні фішки, які не просто входили в індекс, а були лідерами з найбільшими частками в цьому індексі, тож люди сподівалися, що правила гри будуть дотримані. Може не найкращий приклад, але це як ти граєш в шахи, а тебе б’ють шаховою дошкою. Але я це не про державу, а про той менеджмент, який був там. Зараз держава забрала “шахову дошку” до себе, і як сумлінний гравець має виконати свої зобов’язання за ті періоди.
Наприклад, “Укрнафта”, де були так звані “селективні виплати” дивідендів – тим платили, а тим не платили. Я певен, що це завдання теперішнього менеджменту зробити так, щоб зобов’язання по виплаті дивідендів за минулі періоди були виконані, і люди зрозуміли, що тепер емітент дійсно починає “грати в шахи”.
Щодо передачі державі акцій, то варто розуміти, що йде війна і така передача потрібна була для перемоги. Після завершення війни треба буде проаналізувати, скільки воно вартувало, як це буде повернуто або компенсовано. Як з автомобілем вчиняють, коли в тебе його забирають для потреб ЗСУ: якщо він цілий, тобі його повертають, якщо ні, то компенсують його справедливу вартість. Ось так треба вчинити. І це буде знак для усіх інвесторів, що держава розуміє, що таке корпоративне управління, правила фондового ринку і що треба відновлювати права інвесторів.
— Для захисту інвесторів за ініціативою Комісії, Національний депозитарій запровадив ведення обліку часток ТОВ у власній системі. Але поки кількість компаній, які обрали цей варіант, не дуже велика. Серед причин низького інтересу називають доволі високі ціни.
Я чув, що дехто скаржився. Але, наскільки мені відомо, наразі НДУ значно знизив вартість цієї послуги.
На мою думку, цю послугу варто краще рекламувати. Але я точно знаю, що у НДУ був сплеск попиту через недавню кібератаку ворога на ЄДР. Вона показала перевагу обліку часток ТОВ в НДУ. Ті, хто встиг перейти до НДУ, не відчули наслідків цієї атаки.
Ще один позитив, що у разі обліку в НДУ ця частка може бути предметом застави для надання кредиту, бо у депозитарія є обмеження у вигляді блокування.
Третій плюс – DVP (поставка проти оплати). Під час продажу бізнесу, консолідованого на ТОВ, нівелюється ризик контрагента. Момент взаємного переказу грошей та відчуження часток контролює НДУ.
— Національний банк нещодавно на прикладі BitCapital вперше спробував окремим рішенням зупинити діяльність надання споживчого кредитування без ліцензії. Що Комісія робить у напрямку боротьби з безліцензійною діяльністю?
На досить популярному нашому сайті “Внесок” є розділ про Скам-проєкти, де ми попереджаємо інвесторів про шахрайство. Також ми про це інформуємо й на офіційному сайті Комісії з цінних паперів та фондового ринку. До речі, цей наш перелік розміщується на сайті IOSCO (Міжнародна організація комісій з цінних паперів – ред.) та включений до переліку сумнівних інвестпроєктів, який IOSCO вже публікує на своєму сайті, хоч НКЦПФР ще не є повноправним членом організації.
До того ж, за можливості, Комісія намагається притягувати до відповідальності організаторів таких Скам-проєктів за ознаками порушень в частині безліцензійної діяльності та порушень вимог законодавства про рекламу.
Крім того, ми також робимо дайджест, як розпізнати шахрайські схеми[3] при інвестуванні.
— Маєте як Нацбанк якусь гарячу лінію для інвесторів?
Так, у нас є така: (044) 280-28-26 (пн-птн з 10:00 до 16:00). Крім того, наші співробітники самостійно моніторять пропозиції за фразами-тригерами. Ми розбираємося з ними, бо не все зі словами “інвестиція” підпадає під заборону як шахрайство. У нас є багаторічний досвід та експертиза у цьому питанні, а відповідно і гарні результати.
Навіть був такий випадок, коли одна з компаній просила видалити її з цього списку, бо, за словами її представників, вона не працювала і обіцяла не працювати на українському фондовому ринку, та наявність в списку Скам-проєктів НКЦПФР заважала їй обманювати людей в іншій юрисдикції. А коли наш список стала використовувати IOSCO, це взагалі стало для них великою проблемою.
Був і інший кейс, коли компанія спочатку обурилися включенню в список, але потім подала на ліцензію і має незабаром її отримати.
— Трохи про організований товарний ринок. Який наразі його стан, якщо кількома словами?
Там є чим торгувати. Треба було зробити умови, ми зробили. Тезово можу сказати, що ми точно довели – організований товарний ринок працює в нашій країні вже зараз, під час війни. Держава отримує більше податків, все прозоро та зрозуміло.
Однак, є якась нездорова активність щодо лісу: через закон “Про деревину” хочуть вивести його з-під біржової торгівлі. Я вважаю, що це погано. Ми вже довели, що біржовий ринок працює краще за “Прозорро.Продажі”. Якщо я не помиляюся, в Литві запозичили нашу модель. Той варіант законопроєкту, який був підготовлений комітетом до другого читання – ми підтримуємо. Ми хочемо, щоб торгівля деревиною відбувалася за міжнародними стандартами. Не ми вигадали, що деревина – це біржовий товар.
— Я чув компромісний варіант, щоб “Прозорро.Продажі” просто отримало біржову ліцензію.
Так, це буде найліпший варіант. Зараз культивується хибна думка, що відсутність назв покупців в “стакані заявок” – це погано. Але на розвинутих ринках покупців не видно саме для того, щоб не було маніпуляцій, щоб “стакан заявок” був анонімний.
Щодо ідентифікації учасників – вона здійснюється. Це встановлено правилами біржі, які реєструються у нас, в Комісії. Окрім цього, це вимоги KYC (знай свого клієнта), AML (вимоги проти відмивання грошей), тут все відповідає вимогам FATF (Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей ), тоді як поза біржою такого контролю не здійснюється. А що найважливіше, біржі забезпечують контроль за виконанням розрахунків. Для цього біржа бере грошове забезпечення (ГЗ) з покупців, які хочуть взяти участь у торгах.
Інша справа, що з цим ГЗ є проблема через валютне регулювання. Коли в торгах приймає участь нерезидент, він перераховує гроші для участі в торгах. Однак якщо він не виграв, йому треба повернути ГЗ, але вивести гроші з України не можна через валютні обмеження НБУ. І було б чудово, якби НБУ зробив відповідне виключення.
Загалом є реальні успіхи, і я хочу, щоб ми ці успіхи повторили на ринку зерна.
— Про профучасників. Знов таки, НКЦПФР часто порівнюють з Національним банком, який чистить всі підлеглі ринки. А яка у вас динаміка?
Колись в процесі еволюції дійсно в Комісії було завдання зменшити кількість профучасників, тому що був “фрод-фрод-фрод”. Зараз ми робимо так, щоб вони реально працювали. Метою наших пруденційних нормативів, які ми застосували, було не бажання когось “вбити” чи “задушити”. Було бажання пояснити, що фінансова компанія на фондовому ринку не може бути без грошей, як не може бути страхова компанія або банк без грошей.
Після введення вимог щодо пруденційних нормативів багато власників професійних учасників фондового ринку почали замислюватися, які з наявних ліцензій їм дійсно потрібні для ведення бізнесу.
Найяскравіший приклад, мені здається, біржа ПФТС. На нас тиснули, кажучи:”Це ж найстаріша біржа і якщо забрати в неї ліцензію, залишиться одна (біржа) “Перспектива”! Відверто від нас вимагали зробити дискримінаційні умови регулювання та дозволити біржам не дотримуватись пруденційних нормативів, але ми витримали цей тиск. Зараз я з гордістю можу сказати: якщо люди відчувають потребу в послугах, вони знаходять гроші на оплату цих послуг. ПФТС знайшла ці гроші, взявши їх наперед у теперішніх клієнтів.
Тому я вважаю, що такий підхід працює. Повертаючись до питання як зробити так, щоб люди купували акції – треба щоб для тих, хто цим займається, це дійсно був бізнес, а не частина кептивних схем. Тоді всі, хто залишилися на ринку, почнуть продавати акції, залучати інвесторів, щось їм пропонувати, розробляти нові застосунки, робити їх більш зручними, спрощувати систему доступу до рахунків. Це одне з наших основних завдань.
— Наскільки небезпечною для профучасників є євроінтеграція? Бо були побоювання, що вимоги до капіталу будуть стрімко прямувати до європейських, тоді як ринок залишається напівмертвим.
Ми в цій грі на боці ринку, тому що справді було побажання наших міжнародних партнерів “вгатити” європейські норми якнайшвидше. Але я казав, що, при всій повазі, в нас немає європейських заробітків. Немає середньої зарплатні по Києву EUR3000, немає заробітку в українського вітчизняного професійного учасника EUR1,5 млн, щоб його штрафувати на EUR1 млн. За таких умов на ринку не залишиться вітчизняних гравців, і ми просто будемо готувати майданчик для приходу європейських компаній на порожнє поле. Тож ми кажемо, що всі вимоги мають відповідати реаліям сьогодення.
В НКЦПФР сформувався кістяк команди нової генерації, яка стане рушієм успіху – голова
(третя частина)
– В зоні відповідальності НКЦПФР є такий великий шматок ринку як венчурні фонди – внутрішній офшор, через який багато українських підприємців вже звикли структурувати та фінансувати свій бізнес. Які у вас для цього сегменту ринку є хороші чи погані новини? Чи Комісію все на ньому влаштовує?
– Загалом цей сегмент називається інститутами спільного інвестування, ІСІ. Вони цілком законно використовувались і використовуються великим бізнесом для оптимізації податку на прибуток. Є одна тема, якою нам постійно дорікають податкові органи, що компанії з управління активами та інвестиційні фонди робили операції не грошима спільного інвестування. Про що мова: інвестфонд має бути наповнений грошима шляхом продажу своїх акцій чи пайових сертифікатів, і саме за ці гроші має здійснюватися інвестиційна діяльність та отримуватися прибуток, який в такому разі позбавлений податку на прибуток, допоки він інвестується далі й не розподіляється. Але багато хто зловживав цим і подавав як активи ІСІ те, що ними насправді не було. Це питання залишалось актуальним впродовж багатьох років.
Що ми хочемо зробити? Ми хочемо змінити звітність, щоб було чітко видно – це гроші спільного інвестування або ні. Я не знаю, гарна це новина чи погана. Мабуть гарна, бо є чутки, щоб взагалі прибрати цю податкову пільгу для ІСІ: нібито цього вимагають наші міжнародні партнери.
– Окрім оподаткування, раніше ще до венчурних ІСІ були запитання щодо справжніх кінцевих бенефіціарних власників, бо особливо на початку за ними їх приховували. Президент нещодавно знову дав завдання перевірити всі структури на наявність підсанкційних бенефіціарів. НКЦПФР наразі бачить всіх справжніх бенефіціарів ІСІ?
– В цьому питанні НКЦПФР є взірцем. З початком повномасштабної війни саме Комісія першою встановила вимоги до розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, які є підсанкційними особами або дотичними до країни-агресора в корпоративних структурах професійних учасників.
Зараз вже створена міжвідомча робоча група з санкцій, де я є членом. На робочій групі ми запропонували не тільки Нацбанку, а й іншим регуляторам, які видають ліцензії, вимагати розкриття кінцевих бенефіціарних власників, що мають вплив більше 10%. Аби зрозуміти, де там росіяни, підсанкційні особи або ворожі юрисдикції, щоб все це було видно.
– Запитання про аудит Комісії, про який йдеться у програмі з МВФ. Чи правильно я розумію, що його мета зрозуміти, наскільки наразі НКЦПФР спроможна регулювати цей ринок, що треба покращити в організації її роботи?
– Ця вимога у програмі МВФ стала предметом численних маніпуляцій в публічному просторі України. Суть аудиту, який прописано в програмі МВФ — це не про спроможність, а про відповідність голови та членів Комісії вимогам законодавства та кодексу етики, який вже затверджений. Тобто, це не про нашу кваліфікацію.
Щодо нещодавнього оновлення Меморандуму МВФ. Теж чимало спекуляцій і некоректної інформації щодо вимог до НКЦПФР. Розставимо крапки над “і”. На початку січня наша команда та міжнародні партнери погодили технічне завдання та вимоги до експертів, які повинні провести цю перевірку. Питанням залишилося фінансування цього процесу, яке за умовами мали взяти на себе наші міжнародні партнери. Однак, на жаль, через швидку зміну глобальної політичної картини, міжнародні партнери не змогли знайти рішення для фінансування. Відтак виконання цього маяку було перенесено й наразі Комісія активно здійснює пошук джерел фінансування.
Якщо підсумувати, то все, що від нас було потрібно, ми виконали та передали партнерам. Так, є зовнішні фактори, є політичні й економічні зміни, які неможливо було передбачити. Попри все, я задоволений багатьма речами, які пройшли під час нашої трансформації. Сподіваюся, це реально дасть поштовх, щоб ми швидше показали результати, які вже відчуватимуться на ринку.
– Які ключові етапи цієї трансформації? Я так розумію, чисельність Комісії стала меншою, але люди стали більш мотивованими?
– Інституційна спроможність Комісії після трансформації зросла. Всіх, кого потрібно, ми замінили. Прийшли нові люди, деякі з великою експертизою, які багато років працювали і на фондовому, і на товарному ринках. Люди, які мають менше досвіду на фондовому ринку, дуже швидко навчилися, оскільки в них є великий досвід роботи в держорганах і в регуляторах. Вважаю, що в нас сформувався кістяк команди нової генерації, яка стане рушієм успіху. І ми впевнені, що він укріплюватиметься, бо Комісія стає конкурентоспроможним роботодавцем.
– Є офіційні дані, що середня зарплата в центральних органах виконавчої влади в грудні становила майже 80 тис. грн, а в середньому за рік, бо грудень не дуже показовий, – близько 54 тис. грн. Щоб порахувати, скільки на руки, треба відняти 18% ПДФО та військовий збір, який зараз вже 5%. Мінфін регулярно публікує ці дані.
Щодо Комісії. До нашої трансформації посадовий оклад головного спеціаліста був 9 тис грн, зараз цей оклад становить приблизно 37 тис грн. Тому раніше для нас було проблемою не тільки утримати, але й найняти нових людей. Всі ми знаємо, як працює держслужба: є маленький оклад, а додатково надбавки. Але за такої системи ми не могли найняти людину з гарною кваліфікацією та експертизою, якщо вона не мала вислуги років на державній службі, стажу та рангу. Ось цей механізм ми й змінили. Тому тепер двері Комісії відкриті для молодих, талановитих та прогресивних людей.
Але, звісно, немає того, в чому нас звинувачували: нібито в Комісії якісь карколомні зарплати. Існують обмеження. Бюджет Комісії невеликий, і залишається таким, яким його затвердили.
– Який наразі штат у Комісії?
– Гранична штатна чисельність не змінилася – 575. Фактична чисельність станом на зараз – 275. Нині ми перебуваємо в процесі добору персоналу, де виступаємо за якісний, а не кількісний показник.
– Прокоментуйте, будь ласка, історію з відрядженнями, про які робив сюжет Михайло Ткач з “Української правди”.
– Я до розслідувачів ставлюся добре, вони вказують на недоліки та допомагають їх виправляти. Але коли надходить запит з невідомого номеру й питають про відрядження моїх співробітників… Ми не знайомі з власником номеру, я не знаю, можливо, це пранк чи взагалі якась провокація ФСБ. Тому так, за декілька годин я, щиро кажу, заблокував номер. Так роблю з усіма незрозумілими мені контактами. Та через декілька годин я став частиною яскравого сюжету, а за декілька днів — ще й цілого серіалу. Я не вірю, що хтось може за три години, не знаючи від кого запит і не готуючись до нього, щось відповісти. Якщо б цей запит надійшов офіційно, на нього було б надано відповідь, що й відбулося згодом. Тож коли питають про відрядження якогось співробітника, то хочеться запитати — а що, інших проблем в країні немає?
Але як результат усієї цієї ситуації відповідальні підрозділи Комісії будуть більш ретельно перевіряти кожне відрядження. Хоча у висвітлених випадках грошей з бюджету не використано. Відповіді на всі офіційні запити були надані.
З іншого боку, нас звинуватили у відверто неправдивих речах,- що ми дали дозвіл на вивід коштів за кордон. В Комісії немає таких повноважень, це виключно компетенція Національного банку.
– Тобто у вас була конференція в Кракові?
– Я був відсутній в Україні три дні: день – туди, день – в Кракові, день – назад. Там були зустрічі й конференція. Чому відрядження називають фейковим, незрозуміло.
– Це може бути пов’язано з боротьбою або дискусією про те, хто має бути регулятором ринку віртуальних активів?
– Не знаю, але може бути.
– Якими є ваші аргументи, що цим регулятором має бути тільки НКЦПФР?
– Ми не кажемо, що тільки НКЦПФР. Ми кажемо, що Комісія разом з Національним банком. Так це працює в розвинених країнах. На наш погляд, всі віртуальні активи, пов’язані з якимось матеріальним активом, або asset-referenced token (ART), регулюємо ми. Якщо ж це money token, для яких в якомусь вигляді базовим активом є гроші, то це регулює Національний банк. Так працює в усіх країнах: у Євросоюзі є два регулятори — фінансовий і банківський.
Зі свого боку, Комісія на виконання вимог Меморандуму між Україною та МВФ зробила презентацію щодо такого розподілу обов’язків. Наша модель розроблена на основі аналізу досвіду ЄС за стандартами MiCA та попередньо презентована місії МВФ, а також під час засідання Ради з фінансової стабільності України.
Ми пропонуємо регуляцію на базі (Регламент ЄС про ринки криптоактивів) MiCA, тому що ми йдемо в Євросоюз та є кандидатами на вступ. Це не історія про те, що ми хочемо когось зарегулювати та закручувати гайки. Ми хочемо, щоб сумлінний білий бізнес був захищений від шахраїв. Щоб не було так, що хтось випускає нормальні віртуальні активи для залучення коштів у бізнес, а хтось під шумок за рахунок більшої реклами паплюжить цей інструмент. Це як зі СКАМ-проєктами, про які також вище йшла мова: якщо людину обікрали під соусом інвестицій, то вона потім і реальні інвестиції обходить стороною.
Щодо оподаткування: нами була запропонована матриця оподаткування віртуальних активів на засіданні робочої групи профільного комітету ВРУ. Ми зі свого боку за економічно-виважений підхід, який буде комфортний, як бізнесу так і державі. Однак остаточне рішення лежить в компетенції народних депутатів, профільного комітету Ради та Мінфіну.
В підсумку, я думаю, в першому читанні цей законопроєкт точно приймуть найближчим часом, а ось коли в другому – це питання.
– Коли говорять про віртуальні активи, то більшість має на увазі купівлю, умовно, біткоїнів з надією розбагатіти. Але чи є в держави та Комісії якась додаткова мета створення цього ринку, наприклад, створення українських віртуальних активів? Яка ймовірність їх появи?
– Так, вони можуть з’явитися. Саме на це ми витратили багато зусиль та часу: взяли за основу європейський регламент MiCA, залучили технічну допомогу USAID та Ernst&Young та в результаті передали законопроєкт в профільний комітет Ради ще у вересні 2023 року. Для нас це не передвиборчий проєкт, а ґрунтовна робота задля створення нової галузі в економіці країни. Чому цей законопроєкт пролежав понад 1,5 року на столах у народних депутатів, питання риторичне. Але виглядає як підготовка до передвиборчої кампанії.
Повертаючись до вашого питання: вважаю, що вірогідність появи українських віртуальних активів дуже висока. Вони зможуть, наприклад, давати право на частку в бізнесі, право на отримання дивідендів – тобто можливість використовувати ці віртуальні активи для простих речей.
Я хочу використати все найкраще від ринку віртуальних активів, але відрегулювати його в нашій юрисдикції. Допомогти зі створенням першого в Україні простого вайтпейпера (White Paper – основа криптопроєкту, яка містить технічну інформацію про проєкт та пояснення його призначення) та розміщенням ART для працюючого підприємства в Україні, яке буде ці гроші використовувати для розвитку свого бізнесу. І потім будуть виплачуватися дивіденди вже не за акціями, а за ART.
– Але ж теоретично багато з того, що ви розказуєте про ART та money token, можна було б робити і через звичайні похідні цінні папери?
– Саме так. Це наступний крок еволюції ринків капіталу. Колись цінні папери були в документарній формі й згодом перейшли до наших смартфонів. Найяскравіший приклад – як це було з ОВДП, де їх суть та самі операції з ними не змінилася. Але з’явилися смартфони, застосунки, де треба лише кнопку натиснути через “Дію”, а не оформлювати десятки паперів. Так і у випадку з віртуальними активами: бізнес, для залучення інвестицій використовуватиме не ІРО (Initial public offering), а ICO (Initial coin offering), тобто сучасні технології на кшталт блокчейн (Blockchain). Це зручно та сучасно.
