22/07/2016
0Клімат Землі ніколи не був стабільним – в одні періоди всю Землю вкривали тропічні ліси, в інші – на значні території наповзав льодовик. Водночас на початку ХХ століття потепління набуло нечуваних темпів, а до кінця XXI століття прогнозується зростання температури повітря на 1,1-6,4 °C. За даними кліматологів України, протягом 1901-1960 рр. річна температура повітря зросла на 0,1-0,4 °С, а за останні 40 років ХХ століття у степових регіонах – на 0,5 °С, у лісостепових – на 1,3 °С, у поліських – на 1,4 °С. Найдужче потепління реєструється у зимові місяці (2,6-3,3 °С у Поліссі й Лісостепу, 1,1 °С у Степу), а навесні та влітку становить 1,3-1,6 °С у Поліссі й Лісостепу та 0,7-1,0 °С – у Степу.
Почастішали пожежі, вітровали, повені, періоди з надмірно високою чи надмірно низькою температурою, змістилися межі сезонів року. Усе це може призвести до змін рослинного покриву окремих ділянок суші. Так, за збільшення середньої глобальної температури на 1,5-2,5 °C прогнозується зникнення 20-30% видів рослин і тварин. Збільшилися площі всохлих насаджень – площа знелісених земель зростає майже на 200000 га щорічно. Масово всихають сосни та дуби у Середземномор’ї, атласький кедр – в Алжирі, корейський кедр – у Кореї. Та і в Україні інтенсивно всихає ялина, погіршився стан сосни, берези, ясена та інших порід. Південна межа ареалу бука посунулася на північ – адже у південних частинах ареалу він всихає, а у північних поступово підвищується збереженість його природного поновлення. В Іспанії листопадні види дуба заміщуються на вічнозелені. На півночі американського континенту змістився на північ ареал берези, оскільки внаслідок потепління на певній території зони вічної мерзлоти ґрунт розмерзся. Водночас зникає чорна ялина, яка була поширена на болотистих землях Аляски, що нині висихають. Таким чином, коли в одних регіонах екологічні умови стають несприятливими для розвитку дерев певних порід, а в інших – навпаки, такі умови стають оптимальними, відбувається зміщення ареалів деревних порід. Умови розвитку дерев погіршуються переважно на південній чи східній межах їхніх ареалів, на південній – тому що стає тепліше та сухіше, а на східній, тому що збільшується континентальність клімату. Континентальність клімату визначається різницею температури найтеплішого та найхолоднішого місяців року, а її збільшення означає також зростання кількості надзвичайно холодних днів узимку та надзвичайно жарких – улітку. Дерева гинуть як унаслідок прямої дії несприятливих кліматичних чинників, так і внаслідок поширення шкідливих організмів – комах, нематод, патогенних грибів і бактерій, а також – унаслідок господарської діяльності. Дерева, ослаблені несприятливими умовами виростання, дефіцитом вологи та іншими чинниками, стають більш сприйнятливими до інфекційних захворювань і пошкодження комахами, а дерева, пошкоджені механічно (падінням сусідніх дерев чи гілок, під час рубок і трелювання, живлення хребетних і безхребетних тварин), стають більш уразливими до дії несприятливих погодних чинників.
Весняний опік хвої особливо небезпечний для щойно висаджених культур, але може пошкодити і старші дерева, особливо на узліссі або на межі зі зрубами, навіть якщо вирубали смугу під лінією електропередач. Рано навесні збільшується випаровування води хвоєю, корені не можуть всмоктувати вологу, якщо ґрунт не розмерзся, а щойно висаджені культури взагалі мають ще прижитися. Саме тому дуже раннє садіння культур для виконання пла ну може завершитися необхідністю здійснення доповнення на великій площі, тим більше, що викопаний садивний матеріал до моменту садіння також іноді певний час перебуває під палючими променями весняного сонця. На малій території врятувати такі рослини можливо лише забезпечивши їхній полив, а за наявних масштабів залісення важливо не залишати неприкритими на сонці викопані сіянці та починати садіння лише після розмерзання ґрунту (феносигналами оптимального терміну початку садіння лісу є цвітіння ліщини та набрякання бруньок бузини червоної, що відповідає даті стійкого переходу температури повітря через 5°С). Дерева на межі зі зрубами ризикують одержати також весняний опік кори стовбурів і гілок, який є наслідком сильного нагрівання вдень кори стовбура сонячними променями і різкого охолодження вночі. В результаті на освітленій стороні стовбурів (частіше південній і західній) утворюються сонячні опіки – плями різних форми, кольору та розміру. У цих місцях кора підсихає, відмирає, розтріскується, що створює умови для розвитку некрозно-ракових захворювань. Природні узлісся не уражуються опіком, тому що крони узлісних дерев формуються поступово, починаються нижче по стовбуру, а кора нижніх частини стовбурів міцніша, ніж верхніх. Останнім часом зросли також частота, інтенсивність і тривалість масових розмножень шкідливих комах, причому деякі колись важливі шкідники (зелена дубова листовійка, непарний шовкопряд) трапляються нині поодиноко, а мало відомі раніше види (молі-мінери, листоїди) завдають несподівано великої шкоди. Деякі комахи не витримали техногенного забруднення атмосфери, ґрунту та, відповідно, їхнього корму – листя чи інших тканин дерев. Для інших покращилися умови існування на великій території. Так, жуки короїда-дендроктона – страшного ворога лісів Північної Америки – раніше заселяли лише дерева з товстою корою (діаметром понад 15 см), а нині, коли зими пом’якшали, витримують зимівлю у вдвічі тонших деревах. У Фінляндії поширився та завдає помітної шкоди верхівковий короїд, який інтенсивно став заселяти сосну і в Україні. У зв’язку з пом’якшенням зим тепер не гинуть від морозу яйця шовкопряда-монашки – і зростає ризик поширення цього шкідника у нові території. Вилуплення з яєць гусениць зимового п’ядуна та личинок рудого соснового пильщика у Харківській області у 70 – 80 рр. минулого століття реєстрували не раніше третьої декади квітня, тоді як у 2001-2003 рр. це відбувалося 10-13 квітня. Таким чином зміни клімату, які відбуваються, переважно несприятливі для лісу і за подальшого їхнього розвитку в такому темпі можуть призвести до знелісення планети, а значить – до загибелі людства. Для людства важливо – зберегти ліс як
джерело кисню, як засіб зберігання вологи, захисту ґрунту від ерозії, полів від вітру, як середовище перебування сотень тварин, рослин і грибів, як місце, де людина комфортно себе почуває. Водночас ліс – це ресурс, і лісове господарство функціонує саме завдяки регулярному споживанню основного компоненту цього ресурсу – деревини. Звичайно, дуже добре було б зберегти стійкий і продуктивний ліс, але, на жаль, «і гарний, і розумний» буває дуже зрідка. Як же пристосуватися до змін клімату та пом’якшити їхні наслідки для лісів і лісового господарства? У зоні помірного клімату, де ми з Вами живемо, по черзі зміняють один одного сезони – зима, весна, літо та осінь. Усі живі організми пристосувалися до клімату місцевості, де вони народилися чи виросли, і до зміни сезонів року. Теплокровні тварини перед зимовими холодами мігрують у інші регіони, ховаються у нори або загальмовують процеси обміну речовин і впадають у сплячку, людина одягає теплий одяг і ховається у хатах. Холоднокровні тварини, температура тіла яких залежить від температури повітря, також мігрують, ховаються або впадають у сплячку. Комахи пристосовують цикл розвитку таким чином, щоб зустріти зиму у найменш уразливих стадіях яйця чи лялечки або сховатися якнайглибше та впасти у діапаузу. Що ж робити рослинам, які не можуть мігрувати, бо корінням приросли до свого місця? Рослини також пристосували свої цикли розвитку до сезонних змін місцевості і заздалегідь скидають листя (щоб узимку не втрачати зайвої вологи), перерозподіляють накопичені поживні речовини таким чином, щоб пагони поточного року вчасно здерев’яніли. Бруньки щільно закриваються міцними лусочками, щоб знову відкритися навесні. Поряд із абсолютними значеннями місячної та річної температури повітря та кількості опадів, кількості днів із надмірно високою (≥25°С) чи надмірно низькою (≤=20°С) температурою для розвитку рослин і холоднокровних тварин, у тому числі комах, велике значення мають темпи наростання температури навесні і зменшення восени. Мірою темпів наростання температури є дати стійкого переходу її через 0, 5, 10 i 15°С – так звані реперні точки. Важливість змін за
значених показників у прогнозуванні природних явищ пов’язана з тим, що вони визначають межі сезонів року. Так, початком весни вважають дату стійкого переходу температури повітря через 0°С, літом – період із температурою понад 15°С, осінню – період між датами стійкого переходу температури вниз через 15 і 0°С, а зимою – період між датами з температурою нижче 0°С. Під час планування лісогосподарської діяльності саме змінам зазначених дат слід приділяти найбільшу увагу. Зважаючи на те, що у лісі перебіг температури відрізняється від даних метеостанції, доцільно для уточнення термінів настання реперних дат окремих насаджень використовувати феноіндикатори. Так, даті стійкого переходу температури повітря через 5°С відповідає розмерзання верхніх шарів ґрунту, початку сокоруху берези, клена гостролистого. Настання таких явищ свідчить, що час починати садіння лісу. Водночас воно свідчить про зростання загрози втрати прохідності лісових доріг, тоді як вивезення деревини, зрубаної взимку, має завершитися до цієї дати як із погляду прохідності доріг, так і з погляду зростання загрози заселення деревини стовбуровими шкідниками, особливо у соснових лісах. У листяних та ялинових лісах, де ґрунти багатші, меншою мірою небезпечне заселення деревини стовбуровими шкідниками на початку весни, ніж втрата прохідності доріг для вивезення заготовленої деревини. Тенденція до більш раннього переходу температури повітря через 5°С весною, яка намітилася у зв’язку з потеплінням, свідчить про необхідність переглянути нормативні документи стосовно граничних термінів вивезення деревини, термінів садіння лісу та деяких лісозахисних заходів.
Тенденція до більш раннього переходу температури повітря через 10°С важлива з погляду необхідності закінчення садіння лісу, а також з погляду вчасного нагляду та впровадження заходів захисту лісу від шкідливих комах. Водночас зміни тривалості періоду між датами стійкого переходу температури через 5 і 10°С можуть порушити синхронність розвитку листя дерев і комах-листогризів, що призведе до збільшення їхньої шкідливості.
Збільшення тривалості літнього періоду створює більше умов для вирощування порід-інтродуцентів, що особливо важливо у випадку, якщо за змін клімату місцеві породи будуть випадати зі складу насаджень, а до цього слід бути готовими. Краще мати ліс із так званих «малоцінних» порід, ніж пустелю, адже він виконує екологічні функції. Водночас збільшення тривалості літнього періоду може стимулювати виснажливе повторне цвітіння деяких дерев, а також появу додаткових і сестринських поколінь деяких шкідників лісу (короїда-типографа, верхівкового та шестизубчастого короїдів тощо), що ми вже відчули. Осінній перехід температури повітря через 10°С має тенденцію до зсуву на більш пізні терміни. Це слід мати на увазі під час висівання насіння деяких рослин, щоб до зими не розвилися незахищені сходи. Осінній перехід температури повітря через 5°С означає граничний термін осіннього садіння лісу. З погляду захисту лісу – це час нагляду за льотом зимового п’ядуна, а також – настання періоду спокою більшості збудників хвороб і діапаузи шкідливих комах. Це значить, що після настання цієї дати можна з мінімальною шкодою для лісової екосистеми здійснювати рубки лісу. Зміна клімату – це факт, і чи вона буде глибокою і тривалою, чи порівняно короткочасною, лісовому господарству слід узяти до уваги можливі наслідки і вчасно вжити заходів щодо їхнього пом’якшення.
Валентина МЄШКОВА
«Лісовий вісник». Липень 2016
