20/07/2016
0Ще до зустрічі з директором Радомишльського лісомисливського господарства я багато хорошого наслухався про його очільника Івана Васильовича Дмитренка.
– Він хоч ще й молодий, але не по роках мудрий, з міцною хазяйською хваткою, – так коротко, але ємко охарактеризував Дмитренка заступник голови Радомишльської райради С. Міхненко.
…І ось він уже міцно тисне мою руку. Навіть по цьому рукостисканню відчувається в ньому неабияка сила: і фізична, і душевна, бо з перших хвилин щирої бесіди здалося, що ми з ним ніби вже давно знайомі. Говорить він справді щиро, без напускної поважності, як це нерідко буває з окремими молодими та ранніми керівниками.
Сам з Малинщини. За освітою інженер лісового господарства. Лісу віддав близько 15-ти років свого життя. Пройшовся, як мовиться, майже усіма щаблями лісогосподарської ієрархії: помлісничий – лісничий – головний лісничий – директор…
Ну, а Радомишльське лісомисливське господарство – як ступінь великої довіри. Бо тут і масштаби більші, і відповідальність теж.
Як зустріли тут? Звичайно ж, з певною пересторогою. Бо ж очолювали це підприємство до нього і довели до кращих в галузі такі досвідчені очільники лісової справи, як Андрій Філіпович, Олександр Гладиш. Та новопризначений директор швидко зумів знайти спільну мову з підлеглими. З плеча не рубав. Тих, хто був на своєму місці, залишив, ну а тим, хто не працював, а просто відбував час, запропонував знайти іншу роботу.
– Надто висока вимогливість завжди має поєднуватися з постійною турботою про людей, – каже Іван Васильович. І називає вражаючі цифри:
– Лише за останній час заробітна плата наших працівників зросла аж на 43 відсотки, а премії з 10% піднялися до 70%!
– А за рахунок чого вдалося цього досягти?
– Чинників чимало. Та найголовніше – це докорінне оновлення виробництва, встановлення неенергомісткого обладнання, раціональне використання ресурсів. Стала набагато якіснішою продукція нашого переробного цеху. Звідси й додаткові доходи.
– Навіть за такий порівняно невеличкий період перебування на посаді під керівництвом нового директора вже зроблено й справді немало. Завдяки здійсненій реконструкції переробного виробництва і встановленню найсучаснішого німецького обладнання Радомишльське ЛМГ переробляє за рік до 60 тисяч кубів сосни. Найбільше серед споріднених господарств області! Та тут не тільки ріжуть і переробляють ліс.
– Ми чітко дотримуємося святого правила лісоводів: зрубав дерево – посади на його місце нове. В середньому за рік висаджуємо до двох мільйонів саджанців найрізноманітніших дерев: сосни, ялини, дуба, декоративних – самшиту, туї та інших. Почали висівання берези на базисному розсаднику. Вона не лише годиться на гарні дрова, а й є "підгінною" породою для росту інших дерев. Бо змішаний ліс якраз є стійкішим до умов навколишнього середовища. Крім того, береза виділяє чудовий лікувальний березовий сік. Раніше, до Чорнобиля, з цього мали гарний зиск. Потім ця справа трохи заглохла. Але на часі стоїть питання відновлення вигідного допоміжного виробництва. І не лише соку, а й лісових ягід, грибів тощо.
– Ну, а як із забезпеченням населення району дровами, адже ваш регіон слабо газифікований, та й ціна на блакитне паливо ой як кусається?
– Ми повністю забезпечуємо потреби населення в дровах. В середньому за рік заготовляємо до 35 тисяч метрів кубічних. Та й ціна на них не кусається. Якщо дрова забирають безпосередньо з лісу самовивезенням, то один кубометр обходиться всього в 180 гривень, зі складу – трохи дорожче. Залежить ціна й від породи заготовлених дров.
– Не забуваєте й про соціальну сферу?..
– Аякже. Окрім належної зарплати, дбаємо й про здоров'я наших людей. За рахунок підприємства оздоровлюємо їх у відповідних санаторіях, а дітей регулярно відправляємо відпочивати на море. Під особливою опікою наша підшефна четверта школа імені Івана Самоплавського. Там діє шкільне лісництво, незабаром при школі буде відкрито дитячий садочок.
Особлива гордість нашого підприємства – знаменитий музей природи, де зібрано численні експонати з опудал найрізноманітніших звірів, птахів та комах. Тут експонуються дуже гарні художні роботи. Часті гості музею – школярі, гості міста. У пошані в нас і спорт. Двічі на рік проводимо спортивні змагання серед підрозділів підприємства. Декілька років до цього пустувало приміщення колишнього магазину. Тепер тут чудовий спортзал з набором найрізноманітнішого спортінвентаря. А ще ізюминкою підприємства є своя свиноферма, де сьогодні із задоволенням поїдають і чудовий, екологічно чистий лісовий корм аж 60 поросят! Найближчим часом тут збираються завести й водоплавну птицю. До речі, ціни на обід у місцевій їдальні символічні…
Ну що ж, можна без перебільшення сказати, що колектив Радомишльського лісомисливського господарства під керівництвом молодого, талановитого керівника з оптимізмом зустрічає своє перше 80-річчя. Побажаємо ж йому і в подальшому гідно продовжувати славні традиції тих, хто закладав перші камінчики у фундамент лісгоспу.
Ми продовжимо розповіді про славних радомишльських лісоводів. Зокрема знайдеться в них місце й для представників численних виробничих сімейних династій.
