15/03/2025
0Вчора у Житомирі відбувся форум «Лісові ресурси: сучасні виклики та перспективи», де представники ДП Ліси України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, керівники обласних адміністрацій та представники деревообробного бізнесу обговорили ключові питання лісової та переробної галузей та можливості взаємодії підприємців та держави.
Виглядало так, що голови ДП Ліси України та Державного агентства лісових ресурсів розповіли, яку роботу вони проробили. Процитую голову ДАЛРУ: «завдяки реформі лісової галузі ми забезпечили рівний та прозорий доступ до ресурсу, ринкові ціни та чіткі і зрозумілі правила гри для усіх учасників. Те, що було зроблено у лісовій галузі за останні 2-3 роки, не робилося десятиліттями. Навіть в умовах війни та обмеженого ведення лісового господарства, галузь, яка була дотаційною, сьогодні генерує мільярдні прибутки». Голови Житомирської та Рівненської ОВА виступили з практичної точки зору, з розумінням проблем переробного бізнесу. Інші голови ОВА свою увагу звернули лише на питання земель, які відведені під лісове господарство або можуть мати таку перспективу. Цікавіше стало, коли слово взяв бізнес. Традиційно виявилося, що диявол криється в деталях. Лісове господарство каже, що може більше рубати сировини, але немає документів лісовпорядкування. При цьому не відповідає на питання що ж трапилося, що ці документи вчасно не виготовлені? Ціна питання, за визнанням самих лісовиків – 5 млн м куб.
Торгівля на аукціонах з точки зору ДП Лісів України і бірж дало прозорість ринку і додаткові надходження в бюджет, а деревообробники кажуть, що ціни на біржі ростуть без всякої логіки, давно вийшли за межі рентабельності виробництва і ця ситуація не забезпечує ні стабільність виробництв, а в ряді випадків і просто їх роботу. Фраза про те, що не викуповуються всі лоти, відповідно, ресурсу вистачає викликало в залі досить злобні усмішки: а по яких же цінах ви пропонуєте ресурс? Одна справа, коли на таку ситуацію скаржаться представники малого і середнього бізнесу, інша, коли ці питання вже публічно озвучують флагмани галузі. Правильно зауважила директор Костопільського заводу МДФ, що спільні торги для всіх: і тих, кому необхідні десятки тисяч кубів деревини, і тих, кому треба сотні кубів ні до чого доброго не ведуть.
Формування стартової ціни лотів теж викликало бурхливу дискусію.
Біржі, як завжди оперували схемами і графіками, але висновки з цифр біржа робить одні, а бізнес зовсім інші. Тлумачення доходило до конфліктів в залі. А міркування біржовиків про вартість знеособленого кубу в дискусії добре, що не дійшло до рукопашної битви. Дуже анонсується прийняття Закону України «Про ринок деревини», однакб моя думка в тому, що вказаний Закон повинен запропонувати універсальну схему торгівлі, а зараз він виписаний під великий бізнес. Сам автор закону визнає, що відразу після прийняття Закону необхідно дивитися про забезпечення роботою малого і середнього бізнесу лісових регіонів. Маю думку, що ніхто точно не може вгадати як повинен функціонувати сировинний ринок, який має то період ажіотажного попиту, то період затишшя. Думка економістів позаминулого століття, що рука ринку (біржових торгів) відрегулює ринок не спрацьовує.
Один з директорів сказав, що два місяці виплачував працівникам зарплату не працюючи, лиш би зберегти колектив при відсутності сировини. Ця ж причина є коли купують сировину за значно завищеними цінами – щоб дати роботу, бо мало яке підприємство можна запустити, зупинивши його.
Я не раз писала і напишу ще раз: держава і ДП Ліси України повинні займати і державницьку позицію, а не лиш ганятися за фінансовими результатами діяльності. Так, це декілька мільярдів рентної плати, ПДВ і ПДФО, але суміжні галузі, які споживають лісопродукцію – генерують більше. Відповідно, владі необхідно більш уважно реагувати на потреби бізнесу.
