13/03/2025
012 березня 2025 року у м. Житомирі пройшов форум на тему: ,,Лісові ресурси: сучасні виклики та перспективи”. У рамках форуму було обговорено сучасний стан, виклики та перспективи галузі, питання лісових ресурсів, біржової торгівлі деревиною та інтеграції міжнародних стандартів FSC – сертифікації.
У форумі взяли участь як топ-чиновники лісової галузі, так і пересічні учасники лісового ринку. Форум вийшов незаангажованим, пересічні учасники лісового ринку висловлювали правду-матку прямо королям лісового ринку і по суті відкрили скриньку Пандори, чого організатори форуму ніяк не очікували. На форумі були й «штатні експерти» лісової торгівлі, які більше нагадували проповідників лісової реформи. Але вони не врятували ситуацію.
Безпосередні споживачі та переробники деревини від малих до великих змалювали безрадісну та похмуру картину лісового ринку. У країні є лісові ресурси, яких з лишком вистачило б на всіх переробників, але їх не вистачає через недобросовісну організацію заготівлі та реалізації деревини. Бізнес не має чіткого розуміння потенційного ресурсу лісів України. Скільки лісова галузь може заготовляти деревини на рік? 12, 19 чи 40 млн м3 на рік? Без цих даних бізнес не може планувати свою роботу на найближчу та подальшу перспективу.
Інша проблема пов’язана з торгівлею необробленою деревиною. Складається таке враження, що торгівлю деревиною організували або запеклі шахраї, або божевільні люди. Можливий симбіоз одного й іншого, так би мовити, в одному флаконі. Деревина стала дефіцитною не тому, що її немає, а тому, що вона стала недоступною за ціною, незалежно від кон’юнктури ринку. Ціна завдяки встановленим правилам торгівлі деревиною може бути лише максимально високою. Більше того, творці цього «унікального організованого ринку» хочуть узаконити його на довгі роки.
Насправді цей «організований ринок» нагадує некеровану ланцюгову реакцію поділу ядра, що веде до ядерного вибуху. У нашому випадку замість некерованої ланцюгової реакції поділу ядра має місце некероване зростання цін, що дає на виході той самий «ядерний» (руйнівний) ефект. Здається доступна всім сировина стає недоступним всім. Голова держкомпанії «Ліси України» та заступник директора Асоціації «Біржові та електронні майданчики анітрохи не сумніваючись заявили, що це і є реальний ринок і іншого в їхньому розумінні бути не може. Ціни формує попит покупців. Складається враження, що ці керівники ніколи не чули про поведінкову економіку та можливість маніпулювання нею в ручному режимі та при дистанційному управлінні. У їхньому розумінні істинно те, що вони роблять у своїй торговій практиці під час нав’язаної лісової торгівлі. А щоб ні в кого не виникало жодних питань, їм потрібне термінове ухвалення Законопроекту № 4197-д, щоб остаточно легітимізувати їх цінову піраміду. Dura lex sed lex (Закон суворий, але це закон). У перекладі звичайною мовою це означає взяти під постійний, надійний і гарантований контроль фінансовий потік лісового ринку в потрібні чиновницькі руки.
З цією ж метою було проведено зміну регулятора лісового ринку. Замість традиційного лісового відомства або міністерства, яке відповідає за проведення лісової політики в державі, ним стає НКЦПФР, організація дуже далека як від лісу, так та від лісової торгівлі. Важко собі уявити лісників, які регулюють фондовий ринок, а ось фахівців із цінних паперів, які регулюють лісовий ринок, ми спостерігаємо вже три з половиною роки. Замість торгівлі заготовленою деревиною, НКЦПФР організувала звичну їм торгівлю ф’ючерсами, що включають активи з деревиною, яку ще потрібно заготовити. Це все одно, що продавати кота в мішку. Така собі торгівля із сюрпризом, але за дуже високою ціною та з безліччю можливих варіантів, оскільки необроблена деревина біржовим товаром не є.
Якщо регулятор цього не знає, як він може регулювати процес, в якому він повний профан. У деревини технічних нюансів набагато більше, ніж у цінних паперів.
Якщо він це знає, але свідомо йде на порушення з метою отримання нічим не обґрунтованого надприбутку, тоді він шахрай та об’єкт для порушення кримінальної справи про розкрадання в особливо великих розмірах. У цьому випадку ухвалення Законопроекту № 4197-д стає для регулятора та ліцензійних бірж екзистенційним.
Тим часом покупці як божевільні у божевільному будинки торгуються незрозуміло за що, а в результаті отримують за супер ціною зовсім інший товар, за який вони торгувалися. У цьому продавець може накрутити покупцю будь-яку ціну, з готівкового складі товару. Біржова форма торгівлі необробленою деревиною це дозволяє легко робити. Це все одно, що на аукціоні Сотбіс почати продавати антикваріат у чорних ящиках, при розтині яких покупці отримують дешеву підробку, але за ціною антикваріату. На аукціоні Сотбіс подібне неможливе, а в Україні подібна практика торгівлі діє вже понад три роки і її намагаються увічнити назавжди.
Вирішення проблеми лісового ринку лежить на поверхні. Якщо регулятор лісового ринку, що діє, поставив ринок з ніг на голову, то очевидно потрібно змінити його на адекватного регулятора і повернути лісовий ринок у його звичайний стан, поставити його знову на ноги.
Для цього одночасно потрібно змінити і торговий майданчик із великими корупційними ризиками. Наприклад, на «Прозорро.Продажі», яка є державною компанією і свого часу непогано показала себе у торгівлі деревиною. У «Прозорро.Продажи» аукціони триетапні, чого цілком достатньо для виявлення переможця, що запобігає божевільному торгу, що призводить в кінцевому підсумку до невиконання аукціонних договорів.
Прикладом повного виконання аукціонних договорів можуть бути турецькі лісові аукціони, у яких ціна зростає, але у розумних межах, оскільки кожен покупець може отримати наступний обсяг деревини лише після повного виконання своїх попередніх договірних цінових зобов’язань. Кожен покупець має свій персональний штрих-код, який є допуском для торгів та засобом контролю за виконанням договорів. Така система дисциплінує покупців краще за будь-які заборони та відлучення від торгів. Покупець тричі подумає, перш ніж підняти ціну.
На українському лісовому ринку внаслідок неефективних правил торгівлі деревиною відбувається неефективне використання деревини, необґрунтоване зростання цін та невиконання договорів, іноді у значних обсягах, особливо у періоди ажіотажного попиту на деревину.
У зв’язку з цим важливо зазначити, що в умовах кон’юнктури ринку, що часто змінюється, і необхідності постійної корекції чинних правил торгівлі деревиною Закон України не можна розглядати оперативним і професійним регулятором лісового ринку. Оскільки це питання суто відомче, то воно і має вирішуватися відповідним відомством за допомогою встановлених правил торгівлі необробленою деревиною, які воно може в будь-який час оперативно та ефективно скоригувати. Саме так чинять у Європі. В іншому випадку ухвалення Закону про ринок деревини принесе більше шкоди, ніж користі і, швидше, стане гальмом, ніж прискорювачем для розвитку деревообробки, постійно відстаючи від динаміки ринкових процесів. Але це саме те, що потрібно чинному регулятору.
Слід також наголосити на низькій ефективності держчиновників ДПЛУ, абсолютно позбавлених державного підходу у забезпеченні заготовленої деревиною вітчизняної деревообробки. У них навіть завдання такого немає, зате є одна, але полум’яна пристрасть – отримання максимально можливого прибутку за будь-яку ціну. Вони стали бізнесменами на державних активах. Судячи з звітності, ДПЛУ практично працює виключно на себе, отримуючи надвисокі зарплати та попутно завдаючи збитку державі у вигляді втраченого прибутку від деревообробки внаслідок своєї неефективної діяльності щодо її забезпечення сировиною. Ставлення до оферти наочний приклад. Вона просто не вписується в матрицю максимально можливого прибутку, хоча оферта могла б стати тригером для отримання мільярдів додаткового прибутку для держави. Але хутірська психологія держчиновників ДПЛУ перешкоджає цьому.
Оскільки все пізнається у порівнянні, нижче наводиться порівняльна таблиця ЕТП біржі біомаси Baltpool (Литва), яка також займається реалізацією необробленої деревиною через аукціони. Українські ліцензійні біржі часто згадують її як зразок для наслідування. Проте наслідування далі графіків та формул не пішло. Головна мета Baltpool – максимальна ефективність використання деревини, головна мета ліцензійних бірж – отримання максимально можливого прибутку. Тому Baltpool робить максимум можливого для своїх клієнтів, а ліцензійні біржі виключно для продавця та себе коханих. Це видно з наведеної нижче порівняльної таблиці.
