Деревообробники проти держави Україна? 

Не першій рік слідкую за процесами у лісовій сфері. Останній місяць спостерігаю щось незрозуміле. Якійсь безпрецедентний тиск на Держлісагентство, гучні заяви, звинувачення.

Деревообробники намагаються переконувати, що внаслідок лісової реформи на ринку нібито утворився дефіцит деревини, що заважає нарощувати виробництво та створювати робочі місця.

Один із блогерів, який представляє інтереси бізнесу, навіть навів цифри – до реформи заготовляли 22 млн м³, зараз 14-15 млн м³.

Я бачив, як відбувалася реформа, тому було цікаво розібратися, а як насправді.

Можливо колись в Україні і заготовляли більше лісу. Але, згідно з офіційною статистикою Держлісагентства, у три останніх перед реформою роки (2019-2021) державні лісгоспи заготовляли приблизно 15 млн м³ деревини щорічно. Але це не означає, що вся вона продавалася бізнесу та населенню. Понад 2 млн м³ лісівники забирали на власну переробку.

У довоєнному 2021 році лісгоспами на ринку було реалізовано лише близько 12,7 млн м³ лісоматеріалів. Такий самий обсяг продукції, за даними ДАРЛУ, його підприємства реалізували у 2024 році. Торік ДП “Ліси України”, як відомо, відмовилося від власної переробки, збільшивши продаж ресурсу на ринку. Інші лісокористувачі (військові, комунальні лісгоспи), які заготовляли у 2019-2021 роках приблизно 2,5 млн м³ на рік, так і заготовляють.

Тобто жодного зменшення пропозиції ресурсу, якщо вірити офіційний статистиці, не відбулося.

А що ж сталося? Змінилася система реалізації деревини.

У 2019-2020 роках державні лісгоспи ДАРЛУ продавали деревину за прямими договорами. Щорічно за продану на ринку деревину вдавалося загалом отримувати приблизно 11 млрд грн.

У 2021 році починається експериментальний проєкт з електронними аукціонами, а згодом вступає в силу закон “Про товарні біржі”, яким деревина віднесена до біржових товарів. Дохід держлісгоспів за той самий обсяг ресурсу зростає до майже 18 млрд грн.

11 і 18 – відчуваєте різницю? 7 млрд грн – це прихована маржа, яку директори лісгоспів ділили з покупцями.

Якщо вірити цифрам ДАРЛУ, під час війни середня ціна не деревину практично не змінювалася, залишаючись на рівні 1700-1800 грн за знеособлений кубометр. Незважаючи на значне зростання валютного курсу та інфляцію, ціни трималися. Про причини цього вже неодноразово розповідали і самі експортери, і лісівники. Закрилася морська логістика, не стало внутрішнього споживання. Продати деревину, навіть за такими низькими цінами, було дуже складно – ще рік тому на основних торгах покупці забирали ледве половину ресурсу, філіям ДП “Ліси України” доводилося проводити повторні торги, а часто і зменшувати ціну.

Але попри низькі ціни та відсутність попиту в 2023-2024 роках за той самий обсяг ресурсу ДП “Ліси України” отримало приблизно 23 млрд грн. Просто перекрити оборудки із заниженням класу якості, інші схеми.

Перед війною було 18, стало 23 млрд грн – тобто в системі завдяки більшій прозорості знайшлися ще 7 млрд грн…

У кінці минулого року я бачив дуже багато коментарів представників бізнесу, які дуже схвально оцінювали результати реформи. Закрилася державна переробка, яка працювала в неринкових умовах. Рівні умови для всіх, вільна конкуренція за ресурс. Значне скорочення сірого ринку, який спотворював конкуренцію. Поява великої державної компанії, з якою можна нарешті вести діалог.

Що ж відбулося цього року??? Яка скажена муха вкусила деяких підприємців…

Почав розбиратися. Усе виявилося примітивно простим. На торгах першого кварталу 2025 року ціни нарешті почали відігравати трирічний період замороження. Що одразу спричинило бурхливу хвилю незадоволення діяльністю лісівників.

Бізнес не хоче платити більше. Але ж на нараді з керівництвом країни бізнес не каже – “допоможіть мені, я хочу платити менше державі, щоб більше заробляти самому”. Бізнес говорить: “Неправильна реформа! Немає ресурсу! Непрозора система реалізації! Корупція! Відсутність підтримки інвестицій!”

До тиску на “поганих” лісівників ляльководи з великого бізнесу підключили державні установи такі як НАЗК, яке в своєму нещодавньому звіті ретранслює повну маячну про непрозорість біржової торгівлі. Підключені “корисні ідіоти” у вигляді деяких представників міжнародних екологічних організацій. Звісно, замовники не змушують їх агітувати за збільшення рубок, задача активістів аби щось коментувати про корупцію та непрозорість, щоб загалом дискредитувати реформу. Підключені до атак на лісівників деякі місцеві громади, керівництво яких годувалося з лісгоспів, тому третій рік мріє про скасування реформи. Підключена Державна екологічна інспекція, яка дуже хоче повернення перевірок лісових господарств, бо колись раніше це забезпечувало працівникам ДЕІ безбідне життя.

Увесь цей “театр ляльок” створює постійний інформаційний шум, який має врешті решт змусити лісівників відступити від базових принципів реформи. Тобто відмовитися від ринкового механізму формування цін. Визнати, що відкритий ринок – це корупція і непрозорість, тому краще повернутися до більш стабільних прямих договорів з “приємною” для бізнеса ціною.

Де в цій війні наші з вами інтереси як громадян України?

ДП “Ліси України” публічно повідомило, що за рік заплатило в бюджет майже 10 млрд грн. Але я так і не знайшов інформації, скільки платять в бюджет найбільші виробники плитної продукції тощо.

Це дуже добре, що їх власники бізнесу проінвестували в українське виробництво, але що з того отримає бюджет? Де прибутки? В офшорах?

Чому держава має дотувати великий приватний бізнес за безцінь даруючи йому сировину? Заради чого обмежувати конкуренцію?

Звичайно, було б добре, щоб наша переробна галузь виробляла більше, але ж деревина – це не бетон. Це відновлюваний, але обмежений ресурс. Лісівники намагаються збільшити заготівлю в рамках екологічних обмежень. Але це неможливо зробити за місяць.

Не маю сумнівів, шо у найближчий час війна навколо лісової реформи продовжиться. Ціни на деревину на торгах другого кварталу ще більше зросли, тож заяви і звинувачення з боку “ляльок”, найнятих певною частиною бізнесу, будуть ставати ще більше голоснішими та брутальнішими.

Але громадяни України мають знати єдине – це боротьба за те, кому підуть гроші за деревину – або їх отримає державний бюджет, або поділять між собою приватники, кишенькові екологи, “активісти”, “експерти”, місцева еліта та “контролери” з різних інспекцій.

Источник: https://censor.net/ru/b3539328