16/07/2016
0Чигиринські рукотворні ліси змінили не лише обличчя краю, а й долі людей. Навряд чи народжений у степовому селі Трушівці син колгоспниці і бухгалтера став би лісівником, якби не ріс наввипередки з лісом.
«Поки він був менший, ми були більші. Потім ліс зрівнявся, пішов вище», – посміхається Володимир Тищенко. Зараз його головне завдання – оберігати цей ліс від пожеж і хвороб, бо працює він інженером з охорони і захисту лісу в Чигиринському лісгоспі. І для Володимира Петровича це більше, ніж робота. Адже ці ліси насаджувала і його мама, своїми руками творила справу життя для сина.
«Ми з лісом ровесники. Я 1956 року народження, а в 1957-1958 роках почалися посадки. Тоді моя мама і всі селяни ходили саджати ліс, щоб зупинити сипучі піски, пустелю в центрі чорноземної України», – говорить лісівник.
Чи не найяскравіші спогади його дитинства пов’язані зі шкільним лісництвом: тут і працювали, і відпочивали. Спеціалісти з лісництва читали учням лекції і розповідали, як вирощувати ліс і доглядати за ним. Влітку була тривала виробнича практика, але тільки зранку. А після обід усіх школярів везли на екскурсії, на Дніпро, в інші міста. І рішення навчатися далі на лісівника прийшло саме.
Після технікуму Володимиру Тищенку пощастило потрапити працювати неподалік рідних місць у Капітанівському лісництві Кам’янського лісгоспу. А при нагоді перейшов працювати у Чигиринський лісгосп: спочатку помічником лісничого, потім інженером в апараті лісгоспу, а згодом директор запропонував обійняти посаду головного лісничого. Після кількох місяців вагань і роздумів Володимир Петрович погодився. Було йому тоді лише 28 років. На цій посаді він пропрацював понад два десятиліття.
Саме на його долю припали нелегкі догляди в густих насадженнях, які не підпадають під лісівничі норми, і захист ослаблених лісів від шкідників і вогню. За віддану і результативну роботу отримав звання «Відмінник лісового господарства», був нагороджений численними грамотами та відзнаками. Поряд з виробничою діяльністю вів активну громадську роботу, був депутатом Чигиринської міської та районної рад.
«Після «листяної» Кам’янки тут, на Чигиринщині, було важче працювати. Цей ліс штучно створений у важких умовах. І не завжди так, як мав би рости природно. Він не вписувався ні в одну таблицю. І зараз не вписується. Бо тут садили багато, густо, щоб доводити до оптимальної густоти. Тому при плануванні ділянок під проведення рубок формування і оздоровлення лісів доводиться підходити до кожної ділянки індивідуально, оскільки кожна з них по-своєму особлива і шаблонно ставитися до цього не можна. Для наших соснових борів науковці та практики з великим досвідом роботи за ініціативи тодішнього директора лісгоспу Анатолія Карпука розробли спеціальні рекомендації з ведення лісового господарства у Притясминських борах», – розповідає Володимир Петрович.
Легендарний ГАРД, який зараз викликають як швидку допомогу для хімічної обробки лісу, також з’явився за ініціативи Володимира Петровича. На початку 90-х у рукотворних лісах з’явився сосновий шовкопряд. Щоб урятувати насадження, наймали спеціальний агрегат. Він з кожним роком ставав дорожчим, а шкідник темпів не збавляв. Тоді й вирішили зробити самим такий аерозольний генератор, оскільки купити на той час підприємство не мало можливості. Спеціальну форсунку, яку більше ніде не виробляли, везли в портфелі з самої Башкирії. А чигиринські лісівники-умільці змонтували всю установку і в 1997 році офіційно її зареєстрували. «Якось на курсах підвищення кваліфікації один товариш із Житомирщини похвалився, що дві тисячі гектарів обробили ГАРДом, так натомилися. А я йому кажу: а сімнадцять тисяч гектарів не хочеш? То він і замовк», – сміється Володимир Тищенко. З тих пір послугами чигиринського ГАРДУ користуються не лише лісгоспи Черкащини, а й найближчих областей. Самим господарям вона добре прислужилася і на щастя останніми роками поки що не потрібна.
Арсенал протипожежної техніки теж добирав Володимир Тищенко, будучи головним лісничим. «Як були великі пожежі, то доводилося залучати МНС. І вони нас завжди виручали і зараз виручають, якщо треба. Але в кожній справі є своя специфіка», – говорить лісівник.
Зараз у Чигиринському лісгоспі діє 4 лісопожежні станції, 8 пожежних автомобілів, лісопожежний модуль, причіпна цистерна, автомобіль для підвезення води тощо. Немає тільки спокою інженеру з охорони і захисту лісу особливо влітку, у пожежонебезпечний період. Додають роботи і шкідники лісу. Хоч їх зараз і приборкали, але руку на пульсі інженер з охорони і захисту лісів тримає.
«Якось перший день у відпустку пішов, коли вже після п’ятої дзвонить бухгалтер і каже, що в нас пожежа. Ну що робити? Іду в лісгосп, шукаю водія, який теж у відпустці, і до другої ночі гасимо пожежу. А наступного дня обліковуємо збитки», – пригадує Володимир Петрович. Тому тішиться всякій нагоді побути вдома і зробити все, що чекає господаря на подвір’ї і на городі. «Я так вважаю – зміна діяльності це відпочинок», – твердить чоловік. Однак надовго ліс не відпускає. Знову і знову хочеться повернутися Володимиру Тищенку під могутні крони свого ровесника не просто гостем, а захисником і майстром своєї справи.
