На Прикарпатті прокуратура з облрадою блукають в комунальних лісах і лякають одна одну криміналом

Тепер у керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Андрія Байдака і у начальника головного управління нацполіції у Івано-Франківській області Сергія Беспалькає тільки два шляхи виходу з гучної історії з комунальними лісами: або вони через порушену кримінальну справу виводять з незаконного лісоволодіння Івано-Франківську обласну раду, або її голова Олександр Сич попідруки веде їх обох в МВС і генеральну прокуратуру.

При цьому пан Сич вимагатиме, щобв міністерстві і в офісі генпрокурора кваліфікували дії своїх обласних підлеглих як «акт політичного переслідування і перешкоджання законній діяльності облради як представницького органу Прикарпаття».

Олександр Максимович присягнув на нещодавній сесії облради 14 січня, що виконає цю свою прилюдну обіцянку, якщо органи слідства не врахують нелогічність (?!) своїх висновків і дій у порушеній ними кримінальній справі про комунальні ліси.

По суті, озвучені погрози— публічний тиск голови обласної ради на слідчих і прокурорів, які діють в рамках зареєстрованого 6 жовтня 2024 року в ЄРДР кримінального провадження з досить серйозним формулюванням: посадові особи Івано-Франківської облради діяли умисно в незаконному заволодінні комунальними лісами, зловживаючи владою з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи свої владні повноваження і всупереч інтересам служби, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.

Орган досудового розслідування — ГУ НП у Івано-Франківській області. Правова кваліфікація кримінального правопорушення — ст. 364 ч. 2 ККУ.

Природно, що Олександр Сич, а також, треба розуміти, весь виконавчий апарат облради (особливо її земельники і юристи) категорично заперечують висунуті обвинувачення, запевняючи, що «законновиконують повноваження по управлінню землями комунальної власності».

Проте дивно і навіть смішно, коли головау своїй сесійній промові аргументує свою позицію не нормами законів, а своїм уявленням про них.

Влітку минулого року я публічно пропонувала пану Сичу зустрітися у теледебатах з питань комунальних лісів. Шкода, що він не погодився. Можна було б сьогодні облраді уникнути багатьох помилок і уваги правоохоронців.   

Тож дозволю собі проаналізувати сесійну промову голови Івано-Франківської облради з позиції не логіки і правових фантазій, а чинного законодавства. Хай буде соромно його юристам, які змушують свого шефаприлюдно ганьбитися правовим невіглаством.

1. Цитата Олександра Сича: «Саме обласна рада, яка діяла у 2001 році, прийняла рішення про віднесення до обласної власності лісових земель, які колись належали сільським радам. Ми тепер просто продовжуємо виконувати повноваження власника».

В правовому полі нашої держави ніколи не було і немає ніякої обласної власності. У тому числі обласної власності на землі лісфонду. У 2001 році усі землі лісового фонду перебували у державній власності (із забороною їх передачі у приватну і колективну власність).

Поняття комунальної землевласності тоді не існувало. Земельний кодекс, ухвалений у 1991 році і який діяв у 2001 році, чітко зазначав у ст. 4, щовід імені держави суб’єктами права державної власності на землю виступають, у тому числі обласні ради народних депутатів (тодішня назва облрад). До прийняття Земельного Кодексу 2002 року облради виконували функцію розпорядника землями (зокрема лісовими) державної власності, з правом надання цих земель у користування.

У січні 2002 році вступає в дію новий Земельний кодекс, де з’являється комунальне землеволодіння. Ст. 80, 83 уводять в правове поле країни право власності на землю територіальних громад і визначають ВЛАСНИКОМ КОМУНАЛЬНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТЕРИТОРІАЛЬНУ ГРОМАДУ. Ніяку не обласну раду.

Обласні ради ніколи не мали і не мають повноваження власника комунальних земель. Земельний Кодекс і Закон «Про місцеве самоврядування» наділяють облради правом розпоряджатися винятково землями спільної часткової комунальної власності від імені громад, які вирішили створити між собою таке спільне землеволодіння. Механізм і умови його створення громадами чітко виписані у ст. 87, 88 ЗКУ.

У відповідності до п. 5 а) ст. 83 ЗКУ від 2002 року «територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності».

Однак тільки 1 січня 2013 року в нашій країні відбулося остаточне розмежування земель комунальної і державної власності.

Комунальними землями стали ті ділянки лісогосподарського призначення, право користування якими було закріплено за комунальними лісгоспами у 2001 і подальших роках. Тобто за комунальними агролісгоспами системи «Івано-Франківськ облагроліс».

Статус засновника комунальних лісгоспів жодним нормативно-правовим актом не наділяє обласну раду правом власності на комунальні ліси.

За законом, повноваження їх власника належить конкретній громаді, в адміністративних межах якої знаходиться конкретна ділянка. 

Ще раз наголошу. Ст. 8, 122 ЗК України справді визначають обласні ради повноцінним суб’єктом земельних правовідносин. Але вони мають право не володіти, а розпоряджатися комунальними земельними ділянками. І тоне усіма, а тільки тими, на які конкретні територіальні громади через рішення своїх рад сформували спільну часткову власність.

Жодна територіальна громада області (включаючи міську громаду Івано-Франківська) не ухвалювала рішення про формування спільної часткової власності на своїй комунальній землі. А отже не уповноважувала Івано-Франківську облраду виконувати функції розпорядника, а тим більше власника цих земель, навіть якщо вони перебувають в постійному користуванні обласних комунальних юридичних осіб.

2. Цитата Олександра Сича: «Чи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності всі голови і всі депутати сільських рад, які прийняли рішення дати згоду на передачу цих земель в обласну власність»?

Як вже йшлося, обласної власності на землю не існує. Тому місцеві ради не могли, по-перше, передавати в таку форму власності свої землі. По-друге, у них не було взагалі прав передачі державної землі іншій юрособі за нормами ЗК 1990 року.

При цьому, після прийняття ЗК-2002, жодна сільська рада Прикарпаття, голови рад і депутати не ухвалювали рішення про формування на своїх комунальних земельних ділянках (у тому числі лісогосподарських) спільної часткової власності громад з правом передачі розпорядження ними (не володіння!) Івано-Франківській обласній раді. (Нещодавня передача Івано-Франківською міськрадою земельних ділянок міста у спільну власність громад з правом власності облради є незаконною і справді виглядає як партійно-бізнесова афера).

Якщо керівники, юристи і земельники місцевого самоврядування Прикарпаття не знають і не хочуть знати законів держави, не хочуть слухати журналістів, які в темі, то хоча б мали читати рішення судів з зазначених питань. Там все докладно розтлумачено на користь громад.

Повторю, спільна часткова власність територіальних громад на землю не виникає ні автоматично, ні за розташованими на комунальній ділянці будівлями спільної комунальної власності. Відповідно до ч. 6 ст. 83 ЗКУ, територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об’єднувати на ДОГОВІРНИХ засадах належні їм земельні ділянки. Якщо такого об’єднання не відбулося, то земельна ділянка значиться в комунальній власності відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої вона розташована.

3. Питання Олександра Сича (з уточненнями): «Чи будуть притягнуті до кримінальної відповідальностіміністерство аграрної політики і Верховна Рада України, бо саме на підставі виданих ними нормативно-правових актів облрада у 2001 році організувала КП «Івано-Франківськоблагроліс» і передала цьому комунальному підприємству і його дочірнім структурам в користування лісові землі колишніх колгоспів».

Почнемо з того, що у 2001 році ще діяло чимало аграрних підприємств, які були правонаступниками усього майна і усіх земель реформованих (не ліквідованих!) у 1990 році в ході Земельної реформи радянських колгоспів. Землі лісового фонду не підлягали розпаюванню (як сільгоспугіддя) і на законних підставах залишалися за ними в постійному користуванні. Позбавлення діючих агропідприємств права користування колгоспними лісами і передача їх новоствореним спеціалізованим агроспецлісгопам була протизаконною. Доведено багатьма судами. Проте це вже історія.

Як вже йшлося, у 2001 році Івано-Франківська обласна рада у відповідності до Земельного і Лісового кодексів була розпорядником державного лісового фонду і на абсолютно законних підставах мала цілковите право передати земельні ділянки цього фонду у постійне користування спеціалізованому підприємству — хоч новоствореному комунальному, хоч вже діючому державному лісгоспу (потужні лісокомбінати на той час вже були ліквідовані і знищені). 

Тому це питання Олександра Максимовича справді риторичне і таке, що демонструє цілковите незнання ним теми, де він намагається розмірковувати з позицій своїх уявлень, а не законів.

4. «Риторичне» питання голови облради: «Чи не будуть порушені права інших територіальних громад області, якщо кожна громада окремо зареєструє на себе землі під комунальними лісами, які є на її території?»

Відповідь очевидна — ні, не будуть порушені права інших громад, бо ніяких прав на чужі землі у них немає.

Принагідно зауважу, що голови місцевих громад області, юристи, земельники демонструють просто дивовижне правове дикунство. Махровий правовий нігілізм разом з їх рабським страхом перечити очільникам, депутатам облради і призвів в результаті до порушень законів України, прав громад і вибуття з їх власності законних і важливих майнових активів.

Решта озвучених на сесії питань Олександра Сича з теми комунальних земель лісогосподарського призначення є зовсім не риторичними і таки потребують відповіді слідчих Нацполіції і прокуратури.

Особливо що стосується банкрутства Надвірнянського спецагролісгоспу і формування його мільйонних боргів. 

Олександр Максимович при розгляді питання на сесії щодо цього підприємства чомусь промовчав, хто саме був головою наглядової ради комунального агролісгоспу, доведеного до банкрутства, і чому  Івано-Франківська обласна рада під його головуванням, яка вважає себе власником цих земель з 2001 року, допустила до розкрадання лісового ресурсу на мільйони гривень, не понісши за це жодної відповідальності, що і призвело через нарахування великих штрафів до знищення комунального лісогосподарського підприємства.

За будь-яких розкладів, власником земель, які перебували в користуванні збанкрутілого Надвірнянського лісгоспу, є громади, на території яких ці землі знаходяться. Тому саме вони, а не обласна рада, мають передавати їх в постійне  користування новому лісогосподарському підприємству і реєструвати їх у свою власність.

Протирічать законам не тільки усі рішення облради з комунальних лісів, згадані і не згадані в кримінальній справі, про яку йдеться. Незаконними є і записи державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав, де власником комунальних земельних ділянок зазначена Івано-Франківська обласна рада (див. прикріплені файли).

Єдино, в чому цілковито правий її голова Олександр Сич, це у проханні до обласної прокуратури самій нарешті визначитися із законністю чи незаконністю своїх вимог до облради щодо комунальних земель.

«Я не знаю, як нам поступати, — казав на сесії Олександр Сич. — Щомісяця ми отримуємо письмові вимоги з обласної прокуратури оформити за собою свою землю, яку незаконно привласнили сільські ради. Тобто з одного боку, прокуратура підтримує подання і кримінальне провадження, стверджуючи, що наші дії незаконні щодо комунальних земель, а з іншого — вимагає реєструвати такі ділянки у власність облради.Як оформляти те, чим ми володіємо незаконно? Чи законно?».

Питання слушні і дуже актуальні. Підтверджую, що в прокурорській і судовій системах щодо них — реально сьогодні розлад і безлад.

Залишається сподіватись, що керівникІвано-Франківської обласної прокуратури Андрій Байдак все ж таки знайде правильний вихід з цих юридичних комунально-лісових хащів.