ЕКСПЕРТНА ДУМКА МИКОЛИ КОСТАЩУК – голови Кам’янської громади: передача земель ДП «Ліси України» – єдиний шлях зберегти їх для громади та майбутніх поколінь.

Наша громада передала в державний лісовий фонд землі площею 12 гектарів. Зізнаюсь, це рішення не було простим, але фахівці Подільського лісового офісу постійно тримали з нами контакт, переконували, наводили аргументи. Зрештою, ми оцінили всі «за» і «проти», і зрозуміли: передача цих земель – єдиний шлях зберегти їх для громади та майбутніх поколінь.

Програма ДП «Ліси України» з порятунку самозаліснених та деградованих земель надзвичайно важлива. Місцеві ради отримали варіант, що робити із землями, які роками пустували, занепадали, несли пожежну загрозу чи перетворювались у сміттєзвалища.

Управління лісовими ділянками вимагає професійного підходу, як-от догляд за насадженнями, протипожежні заходи, охорона від незаконних рубок. Наша громада, як і багато інших, не має таких можливостей. Особливо зараз, у період війни, ми б точно не змогли займатися цими територіями належним чином. ДП «Ліси України» має все необхідне: досвідчені фахівці, техніка, знання.

Що важливо, ми не просто звільнилися від фінансового тягаря з утримання цих земель, але й отримуємо додаткові надходження. Підприємство сплачує податки, які залишаються в місцевому бюджеті.

Завдяки зусиллям ДП «Ліси України» поруч із громадою було створено 10 гектарів нового лісу. Будемо вважати що це наш спільний внесок у загальноукраїнську програму «Зелена країна».

«Ліси України» – це соціально-орієнтоване підприємство. Ми це відчуваємо. Місцеві лісництва є надійним постачальником дров для наших шкіл та садочків – ніколи не було проблем чи затримок. А не так давно на околицях громади лісівники побудували сучасний рекреаційний пункт. Це місце стало улюбленим куточком для відпочинку наших жителів.

Наша співпраця – приклад відмінної взаємодії. Як старі, добрі сусіди»

Комментарий.

Григорій Гомель

 Цей ватажок громади, якого обрали люди, хизується що збувся, подарував плутягам ліс, що належав селянам, ще й цим пишається. Думає, баба з воза, коням легше, не потрібно голову собі морочити про те, яку користь принесе цей ліс односельчанам. Не треба щодня піклуватися про його охорону, думати, якби в селах самим переробляти деревину, заготовляти в лісі лікарські трави. Цей пан Микола ще не уявляє, що скоро його ліс обнесуть високим парканом і він стане приватним, і туди вже навіть комарик не пролізе, така кінцева мета реформування державних лісів. Прости їм Господи, бо вони не відають, що творять.