З початку року йде дуже активна дискусія щодо проекту Закону України «Про ринок деревини» (№4197-д)Покупців деревини- керівників деревообробних підприємств, керівників галузевих асоціацій запросили на засідання Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, йдуть активні дискусії в професійному середовищі.
Що ж у нас відбувається в лісовому господарстві, що питання продажу декількох мільйонів кубометрів деревини потребує складного законодавчого регулювання? ДП «Ліси Україна» не розкриває свої обороти, але повсюдно є інформація, що в 2023 році до бюджетів всіх рівнів сплачено 10,5 млрд грн. Можна допустити, що мова йде орієнтовно про 40-45млрд грн реалізації. Це на рівні великого аграрного холдинга або торгівельної компанії.
Є гарний вислів, що люди вирішують не ті проблеми, які є, а ті, які розуміють. І ситуація в лісовому господарстві – яскрава ілюстрація цьому.
Минула реформа лісового господарства припала на 90-і роки. Вже тоді було зрозуміло, що в галузі є проблеми, але їх вирішили не вирішувати, а відрубати. Так від лісового господарства відійшла лісозаготівля, було прийнято рішення передати її стороннім організаціям. Оскільки ніхто не збирався платити дійсну ціну лісозаготівель, проблеми почали накопичуватися: не поновлювалась техніка, не покращувались технології, збільшувалися природоохоронні проблеми, наростали кадрові проблеми і проблеми оплати праці.
Слідом прийшли питання ціноутворення і реалізації деревини. Лісозаготівельник десь повинен був перекрити свої збитки від заготівлі: або меншою ціною деревини, або іншим способом отримання ресурсу. І це питання не вирішувалось, а ринок розбалансовувався. Його пробували регулювати, починаючи від Наказу Держкомплісу України №42 від 2006 року і до нинішніх аукціонів деревини.
Чому ДП «Ліси України» бояться самі реалізовувати свій ресурс? Чому відгороджуються від торгівлі кишеньковими біржами, яких було наче і дві, але такі вже ж однакові, що їх ніхто і не відрізняв. Чому на біржі вперто просувають небіржовий товар – деревину? Чому біржа не є незамітним гравцем, який фіксує результати торгів, а стала новітньою податковою поліцією і каральним органом?
Десь тут криється відповідь на ті питання чому так довго коридорами Верховної Ради ходять різні варіанти законопроектів « Про ринок деревини».
Деревообробники бачать світові практики і просять їх застосовувати і в Україні. Користувач лісів, зараз ДП «Ліси України», висловлює свої страхи чому ніяк не можна дати свободу ринку і які страшні корупційні ризики це все несе.
Зараз обговорюється новий законопроект №4197-Д. Враження від нього як від абсолютно розхлябаного правового документу, який нервово зліпили з чого було і там є одне заклинання: біржа, біржа, біржа, лише біржа. І маса відсилань на неіснуючі структури і майбутні підзаконні акти. Знов, зрозуміло, всі витрати на покупцеві. Але, читаючи після результатів торгів переможні реляції, який же ріст цін відбувся, кожен раз хочеться спитати: а ви розумієте, що виробник часом віддає останнє на фоні скорочення обсягів сировини і відповідного росту ціни? А продавець не хоче з цих коштів хоча б сам сплатити комісію біржі? Чому всі витрати на переробниках? І чому ніхто не аналізує як корелюється ріст цін на сировину з падінням кількості зайнятих в деревообробці? Це лиш в Америці статистика стежить за зайнятістю, в нас інші підходи?
Думаю, що лише в Закарпатській області ми можемо говорити про тисячі втрачених робочих місць. Куди поділися люди, які переробляли 500- 700 тис м куб деревини? На таку кубатуру зменшилися за останні роки рубки лісу.
Думаю, що проблема в лісовому господарстві, як би його не пробували реформувати, в тому, що ніхто не має чіткого знання що ж робити і як це має виглядати. Спорадичні рішення, відсутність дискусії, переможні статті, монополізм галузі не веде ні до чого доброго.
Я неодноразово порушувала в обласній раді питання: яка функція ДП «Лісів України» в розвитку області, в розвитку її гірських регіонів, де ліс, робота в ньому і деревина є джерелом життя десятків тисяч людей? Відповідь на це – тиша, або цифра в 10 млрд податків в держбюджет, а люди з регіону виїжджають, нема роботи.