Монополія

Пригадую, як на початку 90-х розпочалася приватизація державних підприємств, я тоді працював лісничим Вендичанського лісництва, а дружина бухгалтером Агроснабу. Ці дві організації були у нас поруч, через дорогу. Головний інженер нафтобази порадив мені забрати ваучери Укрнафти, а потім хтось ще порадив нам ваучери цукрозаводу. Цукрозавод один рік якісь кошти нам нарахував, а Нафта про нас забула і так по сьогодні, ні слуху, ні духу від них. Потім якось не стало і нафтобази і цукрового заводу, не було до кого звернутися. В лісі я провів майже все своє життя, але за паливною нормою не звертався. Дякуючи хорошим людям, колегам, вони дровами трохи допомагають. На ці новорічні свята спілкувався з колегами-пенсіонерами, всі вони жаліються, що про них забули. Допомогу по дровах паливних потрібно вичікувати місяцями. Односельчани крім доходів з присадибного господарства підробляли в лісі на погрузці деревини. Тепер кажуть прийшли в ліс, посиділи на пиньочках і пішли до дому, немає роботи, бо завезли з Куриловець інших робітників, для лісосічних робіт і розмістили їх для проживання у закинутому кордоні лісника. Ліс вони не знають, техніку безпеки не дотримуються. Місцеві робітники виявилися зайвими. Все це говорить про те, що нас тишком-нишком підводять до прихватизації державних лісів, черговий раз хочуть обдурити. Це все роблять самозванці, діти тих шахраїв, котрі у 90-х роках минулого століття зробили злочин і не понесли покарання. А непокаране зло завжди повертається.

У січні 1996 року два аспіранта Ларрі Пейджа та Сергій Брін придумали в Стенфордському університету дослідницький проект і назвали його Гугл «Google». Зареєстрували аспіранти фірму Гугл у гаражі подружки засновника Сьюзен Воджиські 4 вересня 1998 року. І першим працівником у них був їх однокурсник Крейг Сильверстейн. Сьогодні Google LLC — американська публічна транснаціональна корпорація має у власності, зокрема, YouTube і Blogger. Штаб-квартира корпорації розташована в Кремнієвій долині, представництва компанії також є в Північній Америці, Австралії, Європі та Азії. Послугами Гуглу ми користуємося щодня і важко собі уявити, як бути без нього.

4 серпня 2024 року суд США постановив, що компанія Google незаконно монополізувала ринок пошуку з допомогою эксклюзивних угод.

Чому я розповідаю про Гугл, а тому, що там прості аспіранти з чистого листа паперу організували свою фірму, яка розрослася у велику корпорацію і тепер вважається монополістом, а у нас шахрайським способом, без згоди суспільства, привласнили цілу державну лісову індустрію України і назвали її «ДП Ліси України» спочатку з 2022 року зі статутним капіталом одна тисяча гривень, а вже з 02.01.2024 року змінили статутний капітал на 412 460 032,03грн. Ця операція розпочалася перед самим повномасштабним вторгненням, вона розформувала озброєні державні лісгоспи, а також затормозила процес створення фортифікаційних споруд. Свіже інтерв’ю військового розвідника Пілігрим, де він розповів про найбільші помилки в ЗСУ, недостатнє озброєння підрозділів і «саботаж» із фортифікаціями. Це той напрямок, на який можна було залучити державні лісгоспи, які працювали не раз в таких екстремальних умовах – Чорнобиль, лісові пожежі, паводки. Лісгоспи під час війни ліквідували, решта структур не мають права власності, права управляти своїм майном, оперативно вирішувати нагальні господарські питання. Тепер ми читаємо іншу новину: «Державне підприємство “Ліси України” уклало контракт на закупівлю 21,2 мільйона літрів дизельного пального на суму понад 1 мільярд гривень. Переможцем тендеру стала компанія “Карпатська паливна компанія”, яка запропонувала найдорожчу ціну — 48,24 гривні за літр. Згідно з даними OpentdataBot, компанія є новачком на ринку і в поточному році імпортувала лише 300 тонн бензину». Це квіточка, лакмусовий папірець так званої лісової реформи попереду. Не зважаючи на затрати, на логістику, розкиданість лісових масивів іде глобалізація, збільшення площі охорони лісів як для лісника, так і для лісничого. Тепер зрозуміла головна ціль так званої реформи, це заготівля деревини, нищення лісів. Тому і розмови ведуться лише про біржі, бірки і торги. А те, що лісничий має знати де у нього в лісі кожний мурашник, кожна пташка, кожна червонокнижна рослина, кожен заєць, нікого не цікавить.

Виникає питання, куди дивиться наш Антимонопольний комітет України? За що його працівники одержують зарплату? Читаємо, середньомісячна зарплата АМКУ становить 118.7 тисячі гривень. За що з нашої кишені вони одержують таку зарплату, коли у них під носом виникла така на пів приватна монополія? При тому, що військові «на нулі» одержують 100 тисяч, а в тилу від 30 до 50 тисяч. Хоча в тилу також є небезпека, прилітають ракети, люди гинуть і в період між чергуваннями відпочивають в сирих підвальних приміщеннях чи у полі, вже роками. Питання, для чого нам це АМКУ?

Риба гниє з голови. Пам’ятаєте про загибель 17 зубрів на Вінничині 30 січня 2016 року, коли народні депутати влаштували собі сафарі на зубрів, тоді «…головною версією слідства є дії браконьєрів, причетними можуть бути і місцеві селяни…», писала преса вже 16 лютого. Злочинців так і не знайшли, кажуть за це один олігарх за мовчання виклав мільйони. Хоча, вже наступного дня 31 січня Барське відділення поліції яке за сотню кілометрів від Хмельника, знало хто був там, з якої фракції і чиї там були мандати. Згодом пізніше лісники на базарі розповідали, що упізнали навіть серед депутатів лампаси бувшого генерала міліції. То було ще далеко до реформи лісів, коли ще кулі свистіли на невеликій території.

Тепер знову на ярмарок ворона на хвості принесла новину, що перед новим роком, вже не у нас, а на заході, депутати вирішили постріляти. Саме ті народні слуги-ізбраніки, які мали би бути на передовій, бо будинки їх виборців ворог розносить кабами і снарядами. Правда, на цей раз нічого і нікого не стрельнули, бо так набралися оковитої, що було не до того, самі почали чубитися, ледве не побилися. Це люди, які пишуть нам закони і які демонстративно самі ці закони не виконують, відверто на них плюють. Вони напевно забули, що всяке полювання під час війни заборонено.

Пригадую часи, коли розвалювали колгоспи. Перша причина їх розпаду у наших краях, це те що обласна рада забрала у колгоспів ліси, а ціна на деревину різко підскочила. Друга причина, це якось дивно і масово почали хворіти корови то на туберкульоз, то на лейкоз. І зовсім здорові молочні, дійні корови списували і відправляли на м’ясокомбінат, а в кінці року відчитувалися своїми досягненнями, що перевиконали план продажі державі м’яса. Через рік колгоспи стали банкрутами. Пізніше вияснилося, що це все робилося сплановано.

Час минув і тепер читаю на сайті ДП «Ліси України» експертну думку

Ігоря Марчука – депутата Верховної Ради, члена Комітету з питань економічного розвитку, голови підкомітету з питань взаємодії держави і бізнесу та інвестицій про економічні показники ДП “Ліси України”:

“Що позитивного я бачу зараз?

Цифри говорять самі за себе. Підприємство за невеликий час пройшло шлях від практично нульового прибутку у 2020 році до 4 мільярдів в поточному. І це враховуючи повномасштабну агресію рф. За таких умов демонструвати системне економічне зростання і прибутковість – дуже гарна ознака. Я, як представник Комітету з питань економічного розвитку, завжди орієнтуюсь саме на економічні показники….». Читаю і думаю, цього депутата десь на полюванні лубцювали, чи може йому на голову упала шишка. Він відкрито лукавить про свою «орієнтацію на економічні показники», виявляється він у лісних справах добре обізнаний, почуває себе як риба у воді, адже Ігор Петрович Марчук, від партії «Слуги народу», полюбляє полювання і є засновником “МИСЛИВСЬКО-СПОРТИВНОГО КЛУБУ “КАМПА+”, що під Києвом. Тобто він зацікавлена особа і один із ініціаторів лісової реформи та переходу до приватизації лісів і напевно щодня лише потирає долоні, очікує той час, коли розпочнеться приватизація лісів. Для нас Пан Марчук розповідає казочки про успіхи реформи, а те що там хтось залишиться без роботи і не зведуть укріплення, його мало турбує. Тут помітно паралель між долею колишніх колгоспів і долею державних лісів.

«Монопо́лія (від грецьких слів «mono» — один, «poleo» — продаю) — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі…». Дійсно ДП Ліси України в особі Болоховця Юрія Віталійовича являється монополістом у сфері ведення лісового господарства. Болоховець з чистого листа не розпочинав свій бізнес, але став монополістом, як і власники Гугл. Різниця між ними у тому, що Америка своїх монополістів засуджує, а наші депутати ще їх вихваляють і ніхто не скаже що це не законно. Як би там не було, але рано чи пізно Верховенство права таки запанує, головне коли це буде?

Коментарі

Галина Джига

І чи буде взагалі? Народ терпить ,бо війна,а держиморди правлять балом

Валентин Миколаєць

Молодець,розклад доскональний.

Владислав Великоіван

А ще треба подивитися який товарообіг у галузі був до створення ДП Ліси України. Бо, можливо, і зменьшився (((Якщо щось створюється на базі чогось, то відверта брехня казати, що з нуля створили.

Петро Архипович

Гриша, все правильно ти освітлюєш, погоджуюся з тобою майже у всьому. Хочу тільки трошки доповнити. Зараз до керівництва лісовим господарством в Україні, в офісах і філіях дорвалися ті, які вступали в виші за гроші, які навчалися, здавали заліки, екзамени, писали дипломні проекти за гроші, які після навчання та й, майбуть, і зараз на своїх посадах, самостійно не можуть визначити тип лісорослинних умов, бонітет насадження, визначити об”єм дерева, які не чули, хто такий Погребняк чи Сукачов. Вони зараз не лісоводи, а “менеджери” і їх мета – не лісокультури, не охорона і захист лісу, їх мета побільше урвати з лісових багатств, напхати свою бездонну кишеню. Пригадай, на які факультети в УСГА, де ми навчалися, були найбільші конкурси: перше місце тримав факультет механізації, друге- майже у всі ті роки стабільно було в лісогосподарського факультету (пам”ятаєш декана Наконечного В.С.,потім Портнов). Навіть в Малинському лісотехнікумі в 1973 році на “лісове господарство” було 5 чоловік на одне місце. Тоді було з кого вибирати. А зараз що?.. Зараз в коледжі і вузи просто набирають людей з вулиці. Про яку якість підготовки спеціалістів може бути тепер мова? Це називається допрацювалися, докерувалися, дореформувалися… А страждає то український ліс… На жаль…

Григорій Гомель

Петро Архипович. Ти правий, освіта то є базіс, основа. Я для себе більше взяв із Сторожинецького лісового технікуму. Нажаль останні роки лісові технікуми, чи по сучасному коледі, передали до міносвіти і про них забули. Коли ми навчалися, технікуми фінансувало міністерство лісового господарства. До того ж рівень корупції зашкалює і відлякує молодь від лісу. Тому і набирають кого попало. Коли ми поступали в УСХА, то може пам’ятаєш нашу математичку Назаренко Олену Григорівну, грозу лісників, тоді з 18 абітурієнтів у неї здали вступний лише двоє, я був свідком,екзаменували у першому корпусі. А скільки хлопців залишило навчання через її принциповість.. Був вибір, були нормальні відносини на виробництві. Тепер вони людям, молоді пудрять голови, що приватизація все вирішить. Поки що найкраще у нас приватизація показала себе у торгівлі, а заводи, фабрики, флот все в мінусі. Тепер їх руки тягнуться до лісу, все їм мало і мало.

Петро Архипович

Григорію Гомель. Дуже добре пам”ятаю Олену Григорівну з її рудим кольором волосся, вона в мене приймала і вступний екзамен, і потім, як навчався, також їй здавав математику. Це була вимоглива, але дуже справедлива викладачка.

Григорій Гомель

Петро Архиповичу. Правда. Мені також прийшлося її здавати вступний, бо ніхто до неї не хотів іти. Так само було при навчанні. Вона була вимоглива і славна жінка, свій предмет знала досконално і від нас вимагала того ж. Тепер можна її побажати лише здоров*я.