4197-д. Лесное проклятие деревообработчикам!

1 коментар

• timb

  9 місяців ago

  Відмінна аналітика, яка пояснює внутрішні механізми «лісової реформи» та сутність «реформаторів» із клептократичними нахилами. По суті, всі реформи в лісовій сфері так чи інакше тісно пов’язані з корупцією. Якщо в Україні оголосили реформу, це означає, що десь щось уже вкрали чи збираються вкрасти. Реформа лише оперативне прикриття інших корупційних процесів. Завдяки корупції з’явився і ЕУД, по суті липовий і з рясно законсервованою пересортицею, зате рясно супроводжується стабільними та стрімкими фінансовими потоками під чиїмось пильним оком. Бізнес-ідея, що лежить в інноваційній основі, ЕУД гранично проста: «купив за гривню, поставив за три». Чиновники розмножуються як таргани, зарплат їм мало, тому головне збагачення у них йде на схематозах. Оскільки їх дезінсекція не ведеться, то таргани стають дуже нахабними.

  «Реформатори» – головні вигодонабувачі «реформ», що проводяться ними, часто мало чим відрізняються від банальних рекетирів, тільки за допомогою фінансових інструментів. Створення біржового ринку для реалізації необробленої деревини не є винятком. Якщо корупціонерам чогось не можна (круглі лісоматеріали не є біржовим товаром), але дуже хочеться (торгувати ф’ючерсами, тобто торгувати деревиною втемну), тоді вони як мічуринці, не чекають милостей від природи, а беруть ситуацію під свій контроль і роблять те, що вважають за потрібне (Законопроект Наталухи-Кіцака). Для цього, якщо треба, то Закон буде поставлений на службу ім. Вибраний за принципом лояльності НКЦПФР, новий регулятор ринку деревини, як димова завіса наповнив новостворений організований ринок будь-якою біржовою лабудою, типу «деривативи», «кліринг», «базові активи» тощо, щоб прикрити те, що не можна і зробити те що хочеться. Тим більше, що довкола свої люди.
  Виходить, що своїм можна все, чужим лише згідно із Законом. За Законом, так за Законом. У покупців є реальна можливість розіграти товарний гамбіт і вимагати від продавця поставити покупцю лісопродукцію у суворій відповідності до аукціонного бюлетеня, а не ту, яку продавець відвантажив, виходячи з фактичної наявності деревини на складі, а часто і з відвертим підмішуванням промислової деревини.

  Відповідно до чинного законодавства продавець повинен поставити деревину у суворій відповідності до специфікації, за якою йшов торг і був укладений біржовий договір та сплачено лісоматеріали. У разі невиконання зобов’язань продавцем, покупець має право:
  1. відмовитися від поставленої партії лісоматеріалів та вимагати повернення передоплати в повному обсязі на рахунок покупця;
  2. вимагати допостачання (заміни) відсутніх за розміром та якістю лісоматеріалів;
  3. вимагати уцінки некондиційних лісоматеріалів та вартості всієї поставленої партії лісоматеріалів до прийнятної для покупця вартості.

  Якщо це зроблять усі покупці одночасно, та ще вимагатимуть компенсації за втрачену вигоду, то ринок буде повністю паралізований і продавець з організатором торгів з ранку до вечора займатиметься виключно сортуванням. З одного боку, це зіб’є пиху з продавця, а з іншого боку зробить його поступливішим за ціною. А якщо постійне приймання відвантажених партій лісоматеріалів та виставлення рекламацій продавцю та організатору торгів поставити на постійну основу, то це буде рух до того, що покупця почнуть поважати та зважати на його думку. Продавцю завжди простіше і дешевше поступитися за ціною, ніж займатися «геморою» сортування.

Comments are closed.