Гончар програв усі суди

Схоже, головний лісівник Буковини Василь Гончар остаточно змирився зі своїм програшем у судах, де хотів довести, що його ділова репутація ніби не заплямована численними офіційно доведеними випадками розкрадання державного лісового ресурсу на ввіреній йому, Гончару, території державного лісфонду Подільського лісового офісу з Чернівецькою областю включно.

Причому крадіями були самі ж лісівники, підлеглі Гончара, які створили організоване злочинне угруповання і накрали вижницького ділового лісу, завдавши державі збитків на 10 мільйонів гривень, — це лише в рамках одного випадку, задокументованого ДБР і обласною екологічною прокуратурою. Хто повірить, що Гончар про це нічого не знав?

І таких випадків доста, щоб у журналістських статтях поставити слушне питання: чому при усіх криміналах з державним лісом; при аферах з коштами державного лісогосподарського підприємства на десятки мільйонів, де красується підпис Гончара; при земельному рейдерстві, коли лісівники Подільського лісового офісу протизаконно забирають земельні ділянки інших користувачів і навіть приватних землевласників, чому при цьому директор Подільського лісового офісу Василь Гончар не несе жодної відповідальності?

Якраз навпаки — має за це значну офіційну матеріальну винагороду у вигляді зарплати під пів мільйона гривень з мільйонними преміями з бюджету державного галузевого підприємства. За які, питається, заслуги?!

Ці питання я озвучила у своїх статтях про афери в лісовій галузі і про відповідальність за них Василя Гончара.

Гончар подав на мене в суд. Бач, я образила його честь, совість і ділову репутацію.

Навіть свій позов він умудрився супроводити шахрайськими діями, коли, з усього видно, зумисне неправдиво зазначив мою адресу і телефон, щоб я не змогла ознайомитися з його позовною заявою і через адвоката направити в суд відзив на неї. Така вже у Гончара і його юристів гнила натура.

9 квітня цього року Першотравневий районний суд м. Чернівців своїм рішенням вказав Гончару, що немає жодних підстав вважати, що об’єктивні журналістські матеріали, які ґрунтуються на офіційних документах правоохоронних органів і показують злочини в лісовому господарстві, що ці матеріали зачіпають Гончарову честь, совість і якусь ділову репутацію.

У відповідь чи не самий Гончар санкціонував вихід на проросійському помийному сайті замовної проплаченої статті анонімних писак, які вилили бруд на суддю Першотравневого райсуду за це її рішення?

5 серпня Чернівецький апеляційний суд виніс постанову, в якій визнав в рамках закону мою журналістську роботу проти лісової мафії.

Гончар знову за бортом і знову розродився брудними брехливими текстами проти правдивих журналістів і непідкупних працівників Феміди.

Касація мала не просто підвести риску в цих судах. Рішення вищої судової інстанції вважається орієнтиром для суддів при розгляді аналогічних справ.

Тож Василь Гончар мав усі шанси увійти в аннали українського суду, і його ім’я звучало б в кожному судовому процесі, розв’язаному проти журналістів.

Гончар злякався.

«This is the end», — з такими словами один з кращих адвокатів Ігор Сидора, який захищав мене в цих судах і якому я дуже вдячна, повідомив про ухвалу Верховного суду у справі № 725/9544/23 від 21 листопада.

Суддя Касаційного суду Києва П.І. Пархоменко повернув Гончару його заяву через порушення заявником процесуальних вимог.

ВИСНОВОК:

Перемога завжди буде за нами, журналістами. Величезне спасибі колегам, друзям за підтримку у цій суперечці з Гончаром, за присутність в судах і їх висвітлення!

Не треба боятися цих пройдисвітів, які навіть у війну, страшну війну, коли Україна стікає кров’ю у боротьбі з лютим ворогом, грабують народні ресурси.

Але є інше питання. Де адекватна реакція правоохоронних структур, виконавчої і представницької влади, включаючи відомства Держкомзему України, на численні оприлюднені факти з ознаками протизаконних діянь з боку співробітників ДП «Ліси України», зокрема в нашій області?