Український лісовий ринок: деривативи замість деревини

Останнім часом відновилися дискусії щодо реінкарнації Проекту Закону України “Про ринок деревини” (реєстр. № 4197-д) зразка 2021 р., підписаний тодішнім головою Верховної Ради Дмитром Разумковим. Саме цей варіант Законопроекту є досі на сайті Комітету економічного розвитку ВР

У його основі лежать аукціонні торги, як у збільшення, так і зниження ціни, що проводяться на електронному торговому майданчику. Передбачена можливість оферти під якою передбачається гарантоване постачання деревообробникам за середньозваженими цінами 50% сировини від переробленого ними минулого року обсягу. Основними постачальниками виступали державні лісові підприємства, число яких вимірювалося сотнями та які самостійно визначали стартові ціни.

На сьогодні ситуація над ринком деревини докорінно змінилося, що спричинило перегляд бачення регулювання ринку. У ході лісової реформи на базі укрупнених 150 з гаком лісгоспів з’явилося одне гігантське Державне підприємство «Ліси України» (ДПЛУ), яке автоматично стало спадкоємцем усіх активів скасованих держлісгоспів, а також згідно зі статтею Х ЛК України власником заготовленої деревини.

Якщо лісова галузь із 150 підприємств через свою децентралізацію дозволяла враховувати інтереси регіонів та вирішувати багато господарських питань на місцях, то зі створенням ДПЛУ та централізацією управління встановлюється мікроменеджмент, що виключає самостійність прийняття рішення на місцях. При цьому значно зростає ймовірність фатальних наслідків для лісової галузі та суміжних галузей у разі ухвалення помилкових управлінських рішень керівництвом ДПЛУ.

ДПЛУ організував реалізацію заготовленої деревини через організований ринок, регулятором якого виступила Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), яка визначила реалізацію деревини виключно через ліцензійні біржі на основі встановленого конкурсу та виданої НКЦПФР ліцензії на право здійснення торгівлі необробленими. Таким чином, відсутність ліцензії позбавляла права займатися торгівлею деревиною іншим товарним біржам, що дозволило сконцентрувати, монополізувати та жорстко контролювати ринок деревини. А як ми розглянемо нижче та маніпулювати ринком деревини.

З 2007 р. торгівля необробленою деревиною на українському лісовому ринку здійснювалася через аукціони відповідно до «Положення з організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини», запровадженого наказом ДКЛГУ № 42 від 19.02.2007. Біржі по суті виступали у ролі ліцетатора аукціонів. Ні про яку біржову торгівлю та мови не було.

На українському організованому ринку реалізації необробленої деревини згідно з РЕГЛАМЕНТАМИ ліцензійних бірж з 1.07.2021 р. здійснюється біржова торгівля з купівлі-продажу необробленої деревини у формі електронних аукціонів, визначених як технологія біржової торгівлі. Аукціони можуть проводитись як із підвищенням ціни, так і зі зниженням ціни (голландський аукціон).

Ось тут якраз і відбувається підміна понять. Можна бути у формі генерала, але при цьому бути липовим генералом. Теж саме і з “біржовими аукціонами” – за формою аукціони, а за змістом – біржові торги.

На біржових торгах реалізуються стандартні та взаємозамінні товари, наявність та попередній огляд яких не потрібно (нафтопродукти, зерно, пиломатеріали та інші; круглі лісоматеріали до них не належать). Тому торгівля здійснюється не самими товарами, а деривативами або фінансовими інструментами, наприклад ф’ючерсними контрактами (ф’ючерсами) щодо базового активу (БА), під яким розуміється конкретний товар, щодо якого фіксуються деякі параметри. Наприклад, ціна, обсяг.

Аукціони передбачають наявність товару та попередній огляд покупцями, оскільки на них реалізуються товари з індивідуальними властивостями, до яких належать і круглі лісоматеріали. Тому РЕГЛАМЕНТ ліцензійних бірж і визначив їм форму торгівлі як аукціону, що цілком правильно.

Правильно формою, але не за змістом. Реалізований аукціонний товар ще належить заготувати, на момент торгу його просто немає, хоча за торговими звичаями проведення аукціону він має бути попередньо оглянутий покупцями.

То що тоді купують покупці на проведених аукціонах? Деривативи у вигляді ф’ючерсів щодо базового активу у вигляді необробленої деревини, яку ще належить заготовити, з невідомими характеристиками, які ви зможете оцінити тільки при прийманні у себе на складі. Тобто це все ж таки біржова торгівля за назвою, але сумнівна за змістом, що не відповідає принципу проголошеної найчеснішій і добропорядній торгівлі. Докладніше про це можна прочитати тут.

У результаті ми маємо «біржовий аукціон» чи потенційний клондайк у вигляді маніпуляцій з якістю деревини, що поставляється, і ціною, що дозволяє отримувати додатковий заробіток не цілком законним шляхом. А можливість ручного управління обсягами реалізації деревини продавцем та організатором торгівлі ще більше посилює цей процес.

 На цьому ж напрямі знаходиться найкоротший шлях до отримання максимально можливого прибутку продавцем, який ДПЛУ спочатку гаряче оголосив як свою головну та єдину мету на своєму офіційному сайті, але потім з метою оперативного маскування прибрав, замінивши більш милозвучними цілями. Але як побачимо нижче, практично вона залишилася.

У продавця та розпорядників організованого ринку досить хитке становище щодо нормативно-правової бази торгівлі круглими лісоматеріалами як біржового товару.

З цією метою з ініціативи реформаторів було терміново відновлено роботу щодо Законопроекту Про ринок деревини зразка 2024 р., який докорінно відрізняється від попередньої версії: на зміну аукціонам з реалізації необробленої деревини приходять біржові торги з реалізації необробленої деревини виключно через ліцензійні біржі.

Необроблена деревина стане біржовим товаром, якщо Законопроект буде прийнятий.

«Біржовий товар на ринку деревини – лісоматеріали необроблені, деревина паливна, окремі вироби з деревини, а також деривативні контракти, що укладаються на товарних біржах, базовим активом яких є лісоматеріали необроблені, деревина паливна, окремі вироби з деревини».

Ось вона – «птах щастя завтрашнього дня». Але не для всіх, а лише для продавця та організаторів торгів.

Складається враження, що нинішній варіант документа розробляли юристи ліцензійних бірж, які є головними стейкхолдерами зазначеного Законопроекту, оскільки він визначає єдиним можливим організатором торгівлі необробленою деревиною виключно ліцензійні біржі. Інтересами та вимогами ліцензійних бірж буквально повністю просочено Законопроект.

Незважаючи на те, що у засіданнях робочої групи з доопрацювання Законопроекту брали участь окремі деревообробники, які сподівалися, що до Законопроекту буде включено положення про оферту, цього не сталося. Як завжди, деревообробники відіграли роль масовки та «голос народу», який нібито забезпечив всенародне схвалення та підтримку з публікацією фото на сайті Верховної Ради.

Розділ IV ст. 13 Законопроекту 2024 р. визначає:

«Купівля – продаж лісоматеріалів необроблених, паливної деревини здійснюється власниками лісів та/або постійними лісокористувачами виключно за допомогою біржових торгів на ринку деревини».

Кабміну Законопроект визначає регулювання лише роздрібної торгівлі лісоматеріалами.

Розділ І, ст. 1 Законопроекту 2024 р. визначає:

«Біржовий товар на ринку деревини – лісоматеріали необроблені, деревина паливна, окремі вироби з деревини, а також деривативні контракти, що укладаються на товарних біржах, базовим активом яких є лісоматеріали необроблені, деревина паливна, окремі вироби з деревини».

Є у Законопроекті і багато інших дивовижних положень, які забезпечують виняткову роль ліцензійних бірж на ринку деревини. Якщо Законопроект буде прийнято, то для деревообробників настане епоха біржового рабства, оскільки вона діятиме на цілком законних підставах.

Контури цього майбутнього вже проглядаються сьогодні.

Ось так виглядає торговельна практика ДПЛУ та організаторів торгів за результатами біржових торгів щодо реалізації соснових круглих лісоматеріалів на І квартал 2025 р.

Практика показує, що зі значним зростанням цін зростає і відсоток невиконання договорів купівлі-продажу, оскільки правильне рішення завжди надходить пізніше.

Також стрімко зростали ціни і на твердолистяні породи Львівщини. Так, ціна продажу дуба класу якості А зі стартової ціни 45-50 тис. грн/м3 піднялася до 100 тис. грн/м3 або на 45-50%

Приблизно в таких самих пропорціях виглядають ціни продажу необробленої деревини та в інших регіонах України. Деревообробники в шоці.

За інформацією однієї з асоціацій деревообробників, палетна заготівля в ЄС коштує 150 EUR/м3, а 1 м3 деревини сосни в Україні сьогодні коштує 105 EUR/м3, тобто українська лісопродукція на європейському ринку не є конкурентоспроможною через спекулятивні ціни в Україні. І це далеко не перший випадок.

Може здатися, що лісовий ринок 2021 року повертається. Насправді все набагато прозаїчніше. У монопольного продавця ДПЛУ є чарівна паличка регулювання пропозиції щодо обсягів реалізації заготовленої деревини. Паличка вниз – ціни нагору. Втім, у неї іншого становища і немає, три роки як її заклинило. Саме з початком лісової реформи та відповідно до головної мети ДПЛУ – отримання злощасного максимально можливого прибутку.

Якщо у 2019 р. в Україні заготовлялося близько 21 млн. м3 деревини, то у 2024 р. лише 12,5 млн м3. У аналогічних пропорціях картина спостерігається й у регіонах. Заготівля лісопродукції практично впала вдвічі. При цьому за рахунок підвищення цін на реалізовану продукцію фінансовий план навіть перевиконується, що спричиняє премії, нагороди та зростання рейтингу «ефективних менеджерів». Завдяки створеній моделі торгівлі виникає парадокс: працювати можна гірше, а отримувати більше. Те, що при цьому знищується залежна від лісової галузі вітчизняна деревопереробка, то це її проблеми.

Обтяжливою вину обставиною є те, що штучно створений дефіцит сировини, а відповідно падіння і навіть зупинка виробництва відбувається у воєнний час через відсутність державного підходу у чиновників лісової галузі вищої та середньої ланки до розвитку та забезпечення стабільності виробництва деревообробної галузі. Вони діють як приватні бізнесмени, експлуатуючи при цьому державні активи у своїх вузькокорпоративних та особистих цілях, завдаючи шкоди державі у вигляді недоотриманого державою прибутку від деревообробки.

З одного боку, ворог завдає ракетних ударів по енергетичній структурі, скорочуючи споживання енергії, а відповідно й обсяги виробництва. Одночасно скорочується і робоча сила через мобілізацію.

З іншого боку, лісові чиновники своєю шкідницькою діяльністю та нерозпорядністю скорочують обсяги заготівлі деревини, чим створюють її дефіцит, а відповідно і значне зростання цін на неї. Це ті самі «українські гниди», про які говорив ще Семен Петлюра.

Один із принципів функціонування українського ринку деревини говорить:

«Впровадження кращих міжнародних практик з метою постійного вдосконалення ринку деревини».

Чудово! Про це реформатори давно й постійно говорять, але де його втілення?

У Державних лісах Польщі, улюбленому прикладі зразка для наслідування українських лісників 70% річної потреби деревообробників у круглих лісоматеріалах забезпечується пропозицією оферти за середньозваженими цінами, недостатній обсяг потрібної деревини купується на аукціонах на загальних підставах, що забезпечує стабільність виробництва.

Аналогічно деревообробники забезпечуються сировиною та інших східноєвропейських країнах з урахуванням своїх національних особливостей. І лише Україна як країна-ізгой опинилася у біржовому рабстві лише тому, що комусь дуже хочеться мати максимально можливий прибуток за рахунок масових збитків більшості та ще й у воєнний час.

Понад те, лісові реформатори свою сумнівну комерційну діяльність хочуть ще й узаконити. «Dura lex, sed lex»

Таким чином, приймати розглянутий Законопроект «Про ринок деревини» не лише недоцільно, а й згубно для української економіки, і він фактично працюватиме на ворога.

Ліцензійні біржі цілком самостійні у коригуванні, доповненні та зміні своїх РЕГЛАМЕНТІВ щодо проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини та пиломатеріалів. Досі вони враховували інтереси лише продавця, а чому б їм спільно з продавцем (ДПЛУ), враховуючи важке військове та економічне становище країни та на основі справжнього патріотизму та єдності не врахувати інтереси покупців, своїх співгромадян та створити їм сприятливі умови для стабільного виробництва. Та хоч ту саму оферту встановити, що напрошується за умовчанням. Продавець та організатори торгів при цьому запрацюють навіть більше, а відсоток невиконання біржових договорів упаде до мінімуму.

Та й саму торгівлю деревиною можна вдосконалити у процесі торгівлі, оскільки досконалості немає межі. Наприклад, всі перекоси з пересортицею в поставках деревини можна вирішити зміною порядку оплати: остаточний взаєморозрахунок між покупцями та продавцем за біржовими договорами проводити на основі акта приймання-передачі поставленого товару. Напевно, це робитимуть не всі, зате торгівля стає реально чесною і закривається питання щодо пересортиці. Якщо не хочеш пересортиці, то приймай поставлений товар за якістю та обсягом відповідно до встановлених вимог.

Та й загалом притримати ціни в розумних межах теж не становить особливих труднощів і вирішується це простим коригуванням правил торгівлі, Верховна Рада для цього абсолютно не потрібна. Потрібна лише взаємодія продавця з покупцями щодо вирішення проблемних питань торгівлі деревиною.

Якщо реформатори розглядали прямі договори як маркер корупції, то неприйняття оферти є таким самим маркером корупції для керівництва ДПЛУ. Держава загалом від запровадження оферти лише виграє. Як кажуть, м’яч на вашій половині поля. Дійте, панове!

Альтернативою може бути падіння та зупинка виробництва, безробіття, агресія та ненависть між партнерами. Подумайте, панове топ-чиновники ДПЛУ та ліцензійних бірж на цю тему. Гроші не найголовніше у нашому житті. За добрими справами, прощаються погані.

Слава Україні!