Світлана Ісаченко: Як Гончар пошив себе і свого київського боса Болоховця у земельні рейдери

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (м. Київ) своїм рішенням у справі № 910/9909/23 фактично визнав, що генеральний директор державного підприємства-монополіста «Ліси України» (ДПЛУ) Юрій Болоховець займається рейдерством земельних ділянок. Тобто в незаконний спосіб забирає у підприємницьку діяльність свого ДП землі з експлуатаційними лісами, у яких давно є законні власник і користувач.

Правовий інцидент з ознаками криміналу, який після рішення Верховного Суду стане правовим прецедентом з дуже сумними наслідками для контори Болоховця, трапився у Хмельницькій області.

А отже відповідальність за нього повною мірою несе також директор Подільського лісового офісу Василь Гончар, який є намісником Болоховця у Хмельницькій, Тернопільській і Чернівецькій областях. Для того Василю Борисовичу і призначили зарплату у півмільйона гривень з квартальними преміями у мільйон і цілковитим карт-бланшем творити в лісах аж трьох областей що заманеться, щоб він забезпечив, окрім всього, реформатору Болоховцю позитивний імідж у ввіреному йому регіоні.

І от така ганьба Гончару і Болоховцю — з тріском програти апеляцію і касацію. І кому? Місцевому невеликому комунальному лісгоспу і Віньковецькій селищній раді.

Суд примусив Болоховця повернути поцуплені ним ділянки лісівникам комунального підприємства «Лісове господарство», яке подало позов проти лісового загребущого монстра і блискуче виграло судову справу.

Ця справа забризкала з ніг до голови також юриста за освітою Сергія Тюріна, голову Хмельницької ОВА. Обласна виконавча структура нарівні з ДПЛУ була притягнута в суд відповідачем за незаконні розпорядження щодо передачі в постійне користування комунальних лісових ділянок, до яких не має аніякого відношення, державному Кам’янець-Подільському лісгоспу з подальшою передачею київському лісовому монополісту ДПЛУ.

Окрім того в матеріалах касації зазначено, що гідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька ОДА здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки, хоча не мала на це жодного права.

Словом, Юрій Болоховець з Василем Гончаром зазнали в судах цілковите фіаско, ще й підвели під монастир Сергія Тюріна.

Суд зазначив: «Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник (ДПЛУ) не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ДП “Ліси України” залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін».

Також скасуванню підлягає рішення про незаконну державну реєстрацію оскаржуваних земельних ділянок за підприємством Болоховця.

Рейдерство Гончара і Болоховця цього разу не пройшло.

Проте самі рейдери вийшли сухими з води.

Треба розуміти, аналогічних історій з віджиманням лісовим монополістом чужих земель чимало. На жаль, далеко не усі вони потрапляють в руки Феміди. Не так багато у нас сміливців, таких як комунальне підприємство «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради.

Керівникам Чернівецької ОВА є над чим подумати, якщо вони, за прикладом колег з Хмельницької ОВА, не хочуть опинитися в суді відповідачами в незаконних оборудках Гончара з лісовими землями, про що, приміром, свідчать події на Путильщині, про які я вже писала.

Тож Верховний суд у справі № 910/9909/23 зайвий раз продемонстрував істинний вигляд і рівень ділової репутації Василя Борисовича.

Посилання на повний текст касаційного рішення — в першому коментарі.