19/11/2024
0Моє покоління добре пам’ятає, як у кожному лісовому навчальному закладі, у кожнім лісгоспі та лісництві висіло таке гасло : “Лєсноє хозяйство трєбуєт спеціальних знаній, і лєсних спєціалістов нєльзя замєніть другімі бєз ущєрба для лєса і тєм самим для всєго народного хазяйства“. Ці слова приписують вождю світового пролетаріату, котрий разом з більшовиками наступної ночі після збройного захоплення влади в ніч з 8 на 9 листопада прийняли Декрет про Землю, а наступний Декрет був про Ліси від 27 травня 1918 року, якими оголошувалася націоналізація землі та лісів. Більш, як через сто років історія повторилася, але в зворотному напрямку, сучасні більшовики 73%, які через вибори прийшли до влади вже з 1 липня 2021 року, тобто за рік до повномаштабної війни розпочали процес розпродажу нашої землі. А за декілька днів до вторгнення Кабмін, на чолі з прем’єр-міністром Шмигалем запустив процедуру так званої Лісової реформи, яка знищує всенародне право на ліси і дає початок грабежу лісового господарства і лісів, звільненням з роботи лісових спеціалістів, яких не можна замінити іншими спеціалістами, адже вони мають фахові знання.
Уявляєте, біля наших кордонів ворог стягнув 140 тисячні війська і всі розвідки кажуть, що слід готуватися до страшної війни, американці і західні партнери тикають нам: готуйтеся до війни, а наш прем’єр-міністр Шмигаль 4 лютого 2022 року, за 20 днів до вторгнення збирає уряд з порядком денним «Про реформування лісового господарства»? Не про будівництво укріплень, бліндажів, риття окопів, налаштування економіки на військовий час, не про передислокацію нашої гордості авіалайнера Мрія в безпечне місце, а на роззброєння і розформування державної лісової охорони!
Вчора на своїй сторінці про події того часу написав коротко і ясно офіцер ЗСУ Юрій Касьянов: «Потім уже сам Байден виходив до телевізора ледь не щовечора, і казав: хлопці, буде війна, готуйтеся, все дуже серйозно. Що йому відповіли? – Іди нах, старий, не провокуй. У нас тут шашлики на травневі, яка до біса війна, з глузду з’їхали, чи що?.. Ясна річ, ця американська провокація не пройшла».
Зате пройшла реформа лісового господарства. Того 4 лютого на засіданні присутні Ю. Болоховець, Р.Стрілець, О.Данілов, Свириденко Ю. і Ростік Шурма. Куди дивилися наші лісові генерали, академіки, доценти з кандидатами, чому ніхто із них публічно не озвався, не висловив осуд таких дій? Де тепер той Ростік, за кордоном? А головне питання, як вам це вдалося пане Ю.Болоховець і Ко?
Більше, як десять років до цього Павло Вакулюк у своїй статті попереджав, саме про те, що не можна міняти, тим більше звільняти, лісових спеціалістів і приводив приклади репресії лісоводів в Україні у 20-30 роки минулого століття. Він у ній наводив жахливі приклади репресій лісоводів і як такі злочини призвели до великих проблем в економіці та збереженні лісів. Тепер знову історія повторюється.
Більше того, депутати вже підлаштовують наше законодавство до суцільної приватизації лісів, на захист олігархів і великих підприємців, які за безцінь приватизують ліси, підлаштовують законодавство під себе, тому й штампують різні нікчемні закони, далекі від стану війни, рівня життя сільського населення.
Вони зі стелі видають Закон #9665, названий у народі законом про дрова або про три гілляки, маючи на увазі сталінський закон про три колоски. Тепер селянин не буде мати права вільно збирати ягоди, гриби і суху деревину.
Чи потрібна була для лісового господарства реформа, відповідь потрібна, але не напередодні страшної війни і не така. Потрібно було дати більше самостійності державним лісгоспам, менше перевірок і безпідставних вилучення коштів надмірним адмініструванням. А вийшло навпаки, реформа ШБШ, ігноруючи всякі закони економіки, тих про які нам щодня токмачили в голову у вишах, позбавила елементарних прав первинної ланки господарювання. Чому так сталося? Або це жадібність і некомпетентність, або, скоріш за все, злий умисел перед вторгненням ворога – усе вказує на те, що команда нашого президента всі ці роки працює у змові з нашим ворогом. Пригадую, як останні роки роботи добирався на Хмельниччину на роботу. Вставав рано о 4-ій, на 6.20 автобус до Віньківців. Там пересідав на маршрутку до цеху чи до лісорозсадника. Спочатку автобус ходив регулярно, а потім його зняли і я мусив “голосувати” на дорозі, по три години очікуючи попутку. Саме тоді, по дорозі знайомився з різними цікавими людьми. Один із них ялтушківський пенсіонер Володимир Д., худенький жвавий, як для його віку дідок. Тоді цей дідок ходив весь час влітку з тачкою, а взимку із санчатами і ножовкою. Жалівся мені, що пропрацював на заводі і в радгоспі водієм бензовоза, заробив 48 років стажу, а пенсію одержував лише 2450. Згодом похвалився що додали до пенсії 50 гривень. Тому він і тепер збирає по лісосмугах сухі повалені дерева, гілля і тачкою собі возить.
Пригадую, як одного разу я добирався з Віньковець пізно ввечері Кам’янецьким автобусом, тоді була сильна заметіль, крізь вікно і світло фар, бачу він аж під Бригидівкою складає на санчата сухі гілляки. Влітку дід велосипедом їде в ліс по гриби, дикі яблука, шипшину, так і виживає. Все добре знає, по-старому політично підкований, напевно читає газети і дивиться телевізор. Таких пенсіонерів багато. У селі за рахунок грибів і ягід живе і молодь, збирає і везе до Бару на базар, і це допомагає виживати, і міські жителі завжди радіють натуральним продуктам із села, з лісу.
Тепер, коли прийнятий Закон #9665, діду Володимиру Д. прийдеться шукати власника придорожніх лісосмуг, щоб той виписав квиток на заготівлю дров, а де його шукати? В Бару дорожню службу ліквідували, райцентр з Бару перенесли у Жмеринку, головні дороги розбиті до краю, то куди йому з тачкою податися? Напевно, уряд мав би спочатку вирішити питання власності тисяч безгосподарних лісосмуг, а не лізти у державні ліси? І в першу чергу слід було вирішити питання з лісосмугами, парками і колишніми колгоспними лісами, які по праву мають належати громадам, а тепер тишком-нишком, в обхід законів вже приватизуються.
Тепер, якщо дід щось проти влади скаже, йому порахують всі на подвір’ї дрова і дід своє століття зустріне в буцегарні.
Деякий час я працював у Ярмолинецькому лісгоспі при Володимиру Володимировичу Гудловському, майстром деревообробного цеху і майстром лісозаготівлі. Цех випускав досить якісну продукцію, розпилюючи деревину на рамній пилі Р63 і Вудмайзері. Головною продукцією були паркетні пиляні заготовки, які відправляли у цех Славути. Переробляли в основному 3-ій гатунок деревини і технологічні дрова. Для обліку продукції я витер пил і павутиння зі старого комп’ютера і налаштував таблицю в ексцелі, що дозволило полегшити облік деревини і заготовок до тисячних після коми. На лісозаготівлі, при суцільних рубках, як у японців, вся деревина з гілками йшла у переробку, крім коріння. Про що можна тільки мріяти. З відходів деревини мололи тріску. І все було налагоджено до того, як я прийшов туди працювати.
Згодом, при Іванові Івановичу Кирилюку я працював інженером Зіньківського лісорозсадника. Там була стара теплиця, на розсаднику вирощували садивний матеріал для лісових культур. Я був свідком, як закладали на розсаднику сад плодових і ягідних культур, плантацію полуниці, починали відновлювати свинарник, огороджувати територію. Прогрес був не лише на розсаднику, але я таку ж саму картину побачив, коли був на семінарах в інших підрозділах, лісництвах Ярмолинецького лісгоспу. Там я також бачив добротні лісові дороги до доглянутих лісових культур дуба, склади у лісі для щепи, великі вантажні площадки і нову техніку. Лісгосп будував багатоквартирний будинок для проживання своїх працівників. Все робилося для розширення виробництва, збільшення випуску товарної продукції побічного користування і збільшення кількості робочих місць, покращення умов праці. Перед самою так званою лісовою реформою я побував на розсаднику і побачив ще кращі зміни за ці роки: і нову сучасну теплицю, і крапельний полив, і повний відремонтований свинарник ситих свиней, і сушильний цех продуктів лісу – продукція якого іде для воїнів ЗСУ. Але була у працівників якась невпевненість і хвилювання перед наступаючими змінами. Сьогодні в лісгосп навіть не дзвоню, боюся запитати про те, як там їм живеться, як там їх філія. Ярмолинецький лісгосп, це та курка, яка несла золоті яйця, і яку я знав, а тепер з нього зробили якусь філію.
Звичайно, таких Державних лісгоспів було у нас багато і розвивалися, приносили до бюджету доходи, між ними була конкуренція, вони також конкурували з приватним бізнесом і тим самим впливали на цінову політику, адже переробляли свою продукцію, допомагали армії, школам і лікарням. Рівень корупції тоді і тепер не порівняєш, як і зарплати вищого столичного керівництва, котрі тепер як і корупція зашкалюють.
Один з основних лісівничих параметрів, що визначає режим господарювання – вік природної стиглості лісів і пов’язаний з ним вік рубки. Сьогодні в наших умовах вік рубки дуба становить 111-120 років, а моє покоління пам’ятає часи, коли вік стиглості дуба становив 160-180 років. Можливо Кабінету міністрів слід було починати реформу з цього, і привести у відповідність цілу низку нормативних актів щодо регламентації всіх основних аспектів лісогосподарської діяльності, зокрема, перегляду режиму господарювання у багатьох категоріях лісів? Якби вони дійсно хотіли покращень, а не керувалися жадобою до легкої наживи та методичками російської агентури… Це не лише у полосі Лісостепу, у Степу вік стиглості дуба 60- 80 років, там вже лісосмуг майже немає. Саме в період революцій, воєн, перемін найбільше страждають люди і ліси. У нас іде десять років війна і пора було подумати про ліс, а не про власну кишеню. Тому, на мою думку, під час війни лісова реформа і закон #9665 як мінімум підпадають під теорію економічних кульгавих рішень, як максимум під статтю КПК.
