03/09/2024
0У проєкті «Лідерки ДП «Ліси України» ми знайомимо вас із жінками, які ламають гендерні стереотипи в лісовій галузі. Це – Людмила Союк, мисливствознавиця в Овруцькій філії на Житомирщині. Вона не просто працює в професії, яку часто вважають «чоловічою», а й зростає як фахівчиня, мотивуючи колег розвиватися разом із нею. А в Україні мисливствознавиць-жінок – одиниці.
Професійний шлях — не завжди рівна доріжка. Свою кар’єру Людмила розпочала з посади інженерки лісового господарства. Після року роботи вирішила спробувати себе в іншій сфері – попрацювати в екологічній інспекції. Але що ви думаєте? Ліс покликав назад. Тепер, вже 15 років, вона – професійна мисливствознавиця.
Перші роки на посаді були нелегкими, хоча й труднощів особливо не відчувала. Завжди пам’ятала слова директора: «Ти зможеш!». Це додавало сил і віри в себе. Зараз відповідає за майже 11 тисяч гектарів мисливських угідь філії. В порівнянні, це 15 тисяч футбольних полів.
Мисливствознавиця дбає про лісових тварин цілий рік. Підгодовує тварин, проводить облік звірів і птахів та патрулює ліс. Часто включається в рейдові бригади, де разом із колегами-чоловіками стежить за гектарами лісових масивів, захищаючи їх від браконьєрів.
«Дуже запам’ятався перший нічний рейд. Застрягли разом з працівниками поліції у величезній калюжі посеред лісу, а зв’язку і хоч якогось будинку на відстані 20 кілометрів не було. Тоді я зрозуміла, що потрібно бути готовим до всього», – ділиться Людмила.
Сьогодні ж робота на такій великій території стала простішою. Нещодавно Овруцька філія отримала нові бюджетні автомобілі з високою прохідністю, придбані підприємством. Вони значно підвищують мобільність та ефективність патрулювання.
У пам’яті назавжди залишиться перший день повномасштабного російського вторгнення. Напередодні Людмила заступила на цілодобове патрулювання. О 4 ранку 24 лютого, опинилася всього за 10 кілометрів від кордону з білоруссю, без телефонного зв’язку. Планувала, як безпечно повернутися додому і вижити в умовах раптового нападу. На щастя, найгіршого сценарію не відбулося.
У роботі мисливствознавиці бувають не лише складнощі, але й моменти, які надихають. Одного разу під час рейду вона затримала групу браконьєрів, хоча декільком порушникам вдалося втекти. Через рік на тому ж місці її чекав несподіваний сюрприз: молодий чоловік підійшов і зізнався, що був серед втікачів. Усвідомивши свою помилку, він не лише оформив усі необхідні документи на полювання, але й з гордістю продемонстрував їх Людмилі.
Що цікаво, лісова справа для родини Людмили стала «сімейною традицією». Її син Олександр теж вирішив піти стежкою лісівника, зараз працює лісничим на Житомирщині. Спираючись на власний досвід, Людмила впевнена: аби досягти успіху в цій галузі, молодим фахівцям треба бути неабияк наполегливими та вміти працювати в команді. Сфера стає все більш складнішою та вимогливою, тому не потрібно боятися відповідальності.
