14/05/2016
0Маємо рішуче відмовитися від усіх видів брехні, від практики підготовки важливих галузевих програм, законів і правил лісової політики анонімними дилетантами без широкої участі професіоналів, громадськості, без кваліфікованого і відкритого національного обговорення. Якщо це питання вирішиться, усі інші проблеми українського лісу підуть самі собою.
Так вважає Руслан ДЕРЕЧИНСЬКИЙ, професійний лісівник (закінчив Українську сільськогосподарську академію за фахом "Інженер лісового господарства"), голова ради Всеукраїнської асоціації деревообробної промисловості, яка входить до Федерації роботодавців України — найпотужнішого всеукраїнського об'єднання, яке представляє інтереси роботодавців в економічних та соціально-трудових відносинах із владою і профспілками на національному рівні.
— Руслане, кримінальна слава тягнеться за лісовим комплексом держави ось уже понад два десятиліття. Він є найбільш корумпованим і неефективним у плані бюджетної віддачі. Стан справ у лісовій галузі України за останні роки показав, що вітчизняному лісу потрібна мотивована, навчена і висококваліфікована адміністрація (мається на увазі якість людського ресурсу галузі). Що маємо на сьогодні?
— Розпочну з лісової "економіки". Якщо і далі зберігатимуться нинішні обсяги заготівлі деревини, то вже за 15—20 років від лісових масивів лісистих регіонів країни залишаться лише фрагменти з кущів, самосіву осик і берізок, які навіть не нагадуватимуть головних рис лісових ландшафтів. У гіршому разі, за більшої інтенсивності рубок, ділова деревина на цих територіях буде вичерпана за ще коротший термін — 5—10 років. Такий стан лісів спричинить не лише серйозну екологічну проблему, а й гостру соціально-економічну кризу лісистим регіонам. Сьогодні у зв'язку з різким збільшенням обсягу заготівлі деревини лісовий сектор перейшов у стан хронічної стагнації. Ось коло проблем галузі, які лежать на поверхні: нестабільність і неефективність роботи більшості держлісгоспів, відсталість технологій заготівлі й переробки деревини, відсутність модернізації та інвестицій, різке зростання нелегальних рубок, зниження якості деревини, недосконалість законодавства щодо реалізації необробленої деревини в Україні. На вершині цієї "піраміди" — жахлива корупція, уседозволеність так званих лісових чиновників. Галузь ледь тримається на експорті деревини за мінімальними цінами та ще й з "відкатами". Таке лісове господарство економічно безперспективне, бо не забезпечує навіть самовідтворення. Система нормативів, які діють у лісогосподарському секторі, прив'язана до методики радянської доби і не враховує ні нових технологій, ні особливостей конкретних територій. Відвічне запитання — що робити? Становище врятує негайне розмежування функцій лісовирощування і переробки деревини. Ми досі тупцюємо навколо проблеми, коли лисиця вирощує курчат, сама їх доглядає і, зрештою, веде їх "облік" і "звітується". Лісівникам мають залишитися функції лісопосадки і лісорозведення, лісовпорядкування, догляд, захист лісу від шкідників і пожеж з доведенням його до віку головного користування. Функції ж переробки мають перейти до приватних суб'єктів підприємницької діяльності. Це — практика Європи, практика всього цивілізованого світу. Ділова деревина повинна підлягати реалізації виключно на аукціонах за конкурсними цінами. Такий розподіл функцій автоматично знімає корупцію і хижацьке ставлення до природного блага, яке належить усьому українському народу. Але це ще не все. На сьогодні держава не визначила законодавчо всіх форм корупції і зловживань у лісовій галузі. Цим користуються представники влади в особистих цілях, а деякі представники бізнесу використовують ці лазівки для отримання комерційних "преференцій".
Що ж до "людського ресурсу" галузі, її адміністрації, то їхній рівень не витримує жодної критики. Натомість повсюдний цинізм, пристосуванство, неуцтво, непрофесіоналізм і правовий нігілізм, які чимдалі вкорінюються ще більше.
— Ви торкнулися проблеми експорту деревини. Про неї в українських ЗМІ написано більше, ніж про Французьку революцію. І все — негатив. А чи не можна детальніше про цей тіньовий державний грабіжницький бізнес?
— В Україні немає спеціальних законів про експорт лісу. Можливо тому, що не існує державної лісової політики. Експорт здійснюється в загальному порядку: ніякої попередньої реєстрації в митному органі як учасника зовнішньоекономічної діяльності (експортера лісоматеріалів) не вимагається. При цьому, як свідчить практика заготівлі, обробки й експорту лісоматеріалів, у переважної більшості так званих експортерів немає документів, які б підтверджували факт легальної заготівлі чи придбання деревини. А чинна нормативно-правова база лісової галузі робить нерентабельною цивілізовану лісозаготівлю. Саме в цьому причина її занепаду, бо екстенсивна модель лісокористування, яка залишилась у спадщину від СРСР, була розрахована на іншу економіку й інші реалії, а в нових соціальних умовах вона вичерпала себе і перестала працювати.
Екстенсивні методи господарювання і при цьому експорт круглої деревини поставили хрест на подальшому розвитку лісової галузі, яка повинна бути збалансована з потребами внутрішнього ринку, але останній заважає нашим чиновникам, які за деревами не бачать лісу. На так званий експорт відвантажується високосортна деревина за низькою ціною, в якій закладено відповідну "маржу". Ця "маржа" осідає на закордонних рахунках лісових баронів і чиновників. У гонитві за експортним кряжем так звані експортери збіднюють сировинну базу, що в недалекій перспективі призведе до закриття місцевих підприємств і деградації лісових районів.
Модернізація лісового сектора полягає в організації глибокої переробки деревини всіх сортів на місцях. Така форма повинна забезпечити і зайнятість населення, і його соціальний рівень, і розвиток інфраструктури, і розширення суміжних виробництв. А боротися з негативним фактором сировинної економіки можна лише розвитком високотехнологічних виробництв.
Зауважу, що нинішня нормативно-правова база лісового сектора давно не в змозі забезпечити інтеграцію в неї потреб приватного сектора — деревообробки. Адже бізнес вживає серйозні заходи для забезпечення стійкого й тривалого доступу до сировини, що є ключовим фактором для ухвалення обґрунтованих інвестиційних рішень, а потенціал українського лісового відомства безсилий перед вимогами ринкової економіки і принципами конкуренції. Безсилий в усіх відношеннях, бо відомство насамперед думає про власну кишеню.
— Ви — деревообробник. Хотілося б почути, якими факторами нині визначається ефективність деревообробки, що тісно пов'язана з лісовою галуззю?
— Сьогодні вже ніхто не сумнівається у потребі мати потужну деревообробну промисловість. Саме вона вказує єдиний шлях відходу від експорту круглого лісу. Якщо Україна претендує на статус держави з розвиненою економікою, вона просто зобов'язана перейти від експорту до власної глибокої переробки. Все інше — від лукавого. До прикладу: на підприємстві "ЦУНАМІ" (Волинська обл.), де працюють 280 спеціалістів, створюється річний національний продукт, еквівалентний 0,5 млрд грн. Такий самий продукт створюють усі лісові підприємства
Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства, де працюють понад 2 тис. людей.
Коментарі зайві. Повторюю, ефективність роботи галузі багато в чому визначається виробництвом готової продукції з високою доданою вартістю. За загальним індексом участі в ланцюжку цього економічного показника Україна далеко відстає не лише від провідних світових виробників, а й від усіх колишніх радянських республік. Нині, на думку українських деревообробників і економістів, ключовим питанням розвитку вітчизняної глибокої переробки деревини є збільшення доданої вартості на кубометр заготовленого лісу. Тому державі вкрай потрібна стратегія розвитку лісового комплексу як мінімум на 20 років, що повинна містити такі заходи, як розвиток внутрішнього попиту, розвиток цивілізованого експорту і технологій, відновлення вітчизняної лісової науки і освіти. У підсумку за 15—20 років можна чекати збільшення доданої вартості в 1,5—2 рази. Це підтверджує практика розвинених країн. Нині ж уся додана вартість на всіх етапах — від деревини на пні до кінцевого продукту — залишається за кордоном і в кишенях тих, хто причетний до лісової економіки.
Але повернімося до власне лісової галузі. Сьогодні так звана примітивна лісопереробка у державних лісогосподарських підприємствах, які "беруть" собі ліс по собівартості, — це виробництво з високим рівнем ризику для нових капіталовкладень. Про якусь конкуренцію не варто навіть вести мову. Попри відносно невелику капіталоємність обладнання, продуктивність такої лісопереробки низькорентабельна і нерідко збиткова! Водночас скажу, що тут виникає запитання: чи вистачить політичної волі новому уряду України пригамувати апетити лісозаготівельників — як легальних, так і нелегальних, які правлять "лісовий бал"? Чи захопить президента і уряд ідея державного масштабу — організувати правильне лісове господарювання на основі принципів сталого користування лісом і збереження його біологічного розмаїття? Чи все і далі відбуватиметься за принципом "після нас — хоч потоп"? Запитання не риторичне. Адже саме від держави, від нашого професіоналізму залежить, чи тупцюватимемо на місці — як останні два десятиліття, з сумом згадуючи світлі ідеї класиків лісової науки, — чи все ж таки зробимо крок уперед.
— Повернімося до правових аспектів ринку деревини, які сьогодні, як і все інше в лісовій галузі, далекі від вимог часу.
— Підвищення ефективності лісового господарства за рахунок зміни правил лісокористування — невідкладне завдання, яке держава і бізнес повинні вирішувати вже сьогодні. Тому перехід на рейки інтенсивного використання лісових ресурсів обговорюють фахівці галузі, бізнесмени-деревообробники, екологи, Верховна Рада. Усім відома складна доля законопроекту №1362 "Про особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів", який ухвалили 9 квітня 2015 р., а президент України Петро Порошенко підписав його лише через три місяці, після того як з відповідними вимогами до нього звернулися народні депутати України і підприємство "Єврошоп-Смига" (Рівненська обл.).
— Руслане, Держлісагентство України мотивує власний експорт двох мільйонів кубометрів деревини (сосни) на рік тим, що, мовляв, вітчизняна деревообробна промисловість не має технічних можливостей її переробити. Прокоментуйте, будь ласка, цей "феномен".
— Зараз в Україні будуються сучасні високотехнологічні потужні переробні підприємства в Одеській, Житомирській, Волинській і Рівненській областях. Триває технічне переоснащення низки деревообробних підприємств Закарпаття. Уже наприкінці 2017 року вони почнуть працювати і зможуть щорічно приймати ту кількість деревини (сосни), яка нині експортується.
— І насамкінець: ви сподіваєтеся на державну підтримку?
— Як зазначив на початку нинішнього року експерт програми FLEG II, Світовий банк (Україна) Михайло Попков на засіданні круглого столу, що був присвячений проблемам лісової галузі України, висновок з аналізу стану лісової галузі сумний: "Державне управління лісами за роки незалежності України так і не спромоглося розробити систему економічних і правових важелів, які б регулювали роботу лісових підприємств з різними сировинними можливостями. Ситуація пущена на самоплив, внаслідок чого відбулося розмежування підприємств за рівнем фінансового забезпечення. На межу банкрутства поставлені підприємства південних і східних областей, втрачені орієнтири економічної діяльності держлісгоспів, створені тепличні умови для використання різноманітних корупційних схем при здійсненні їх господарської діяльності, підірвані основи справедливості і рівності можливостей, які були фундаментом стабільного розвитку галузі".
Краще й не скажеш. Як на мене, багато залежить від рішень нової виконавчої влади України. 28 квітня нинішнього року під час зустрічі президента Петра Порошенка за участі прем'єр-міністра Володимира Гройсмана з представниками вітчизняного й іноземного бізнесу, в якій я мав нагоду взяти участь, Володимир Гройсман заявив, що "…в Україні необхідно змінити систему прийняття рішень і підвищити якість державного управління, що дозволить подолати зарегульованість та тиск на бізнес, сприятиме розвитку національної економіки та відновленню соціальної справедливості в країні".
Лише загальними зусиллями ми зможемо сформулювати державну лісову політику, яка відповідатиме національним інтересам країни, забезпечить раціональне використання нашого загального багатства — лісу, допоможе зберегти його для прийдешніх поколінь. Попереду велика і відповідальна робота.
Ниже русскоязычная версия статьи. М.П.
В Украине отсутствует государственная лесная политика
Мы должны решительно отказаться от всех видов лжи, от практики подготовки важных отраслевых программ, законов и правил лесной политики анонимными дилетантами без широкого участия профессионалов, общественности, без квалифицированного и открытого национального обсуждения.
Если этот вопрос решится, остальные проблемы украинского леса уйдут сами собой. Так считает Руслан ДЕРЕЧИНСКИЙ, профессиональный лесовод (окончил Украинскую сельскохозяйственную академию по специальности "Инженер лесного хозяйства"), председатель совета Всеукраинской ассоциации деревообрабатывающей промышленности, которая входит в Федерацию работодателей Украины — мощнейшего всеукраинского объединения, представляющего интересы работодателей в экономических и социально-трудовых отношениях с властью и профсоюзами на национальном уровне.
— Руслан, уголовная слава тянется за лесным комплексом государства вот уже более двух десятилетий. Он является наиболее коррумпированным и неэффективным в плане бюджетной отдачи. Состояние дел в лесной отрасли Украины за последние годы показало, что отечественному лесу нужна мотивированная, обученная и высококвалифицированная администрация (имеется в виду качество человеческого ресурса отрасли). Что у нас на сегодняшний день?
— Начну с лесной "экономики". Если и дальше сохранятся нынешние объемы заготовки древесины, то уже через 15–20 лет от лесных массивов лесистых регионов страны останутся лишь фрагменты из кустов, самосева осин и берез, которые даже не будут напоминать главных черт лесных ландшафтов. В худшем случае, при большей интенсивности рубок, деловая древесина на этих территориях исчерпается за еще более короткий срок — 5–10 лет. Такое состояние лесов вызовет не только серьезную экологическую проблему, но и острый социально-экономический кризис в лесистых регионах. Сегодня в связи с резким увеличением объема заготовки древесины лесной сектор перешел в состояние хронической стагнации. Вот круг проблем отрасли, лежащих на поверхности: нестабильность и неэффективность работы большинства гослесхозов, отсталость технологий заготовки и переработки древесины, отсутствие модернизации и инвестиций, резкий рост нелегальных рубок, снижение качества древесины, несовершенство законодательства относительно реализации необработанной древесины в Украине. На вершине этой пирамиды — ужасная коррупция, вседозволенность т.н. лесных чиновников. Отрасль еле держится на экспорте древесины по минимальным ценам, да еще и с "откатами". Такое лесное хозяйство экономически бесперспективно, поскольку не обеспечивает даже самовоспроизведения. Система нормативов, действующих в лесохозяйственном секторе, привязана к методике советского времени и не учитывает ни новых технологий, ни особенностей конкретных территорий. Извечный вопрос — что делать?
Положение спасет немедленное размежевание функций лесовыращивания и переработки древесины. Мы до сих пор топчемся вокруг проблемы, когда лиса выращивает цыплят, сама за ними ухаживает и, наконец, ведет их учет и отчитывается. У лесоводов должны остаться функции лесопосадки и лесоразведения, лесоустройства, ухода, защиты леса от вредителей и пожаров с доведением его до возраста главного пользования. Функции же переработки должны перейти к частным субъектам предпринимательской деятельности. Это — практика Европы, практика всего цивилизованного мира. Деловая древесина должна реализовываться исключительно на аукционах по конкурсным ценам. Такое распределение функций автоматически снимает коррупцию и хищническое отношение к природному благу, которое принадлежит всему украинскому народу. Но это еще не все. На сегодняшний день государство не определило законодательно всех форм коррупции и злоупотреблений в лесной отрасли. Этим пользуются представители власти в личных целях, а некоторые представители бизнеса используют эти лазейки для получения коммерческих преференций.
Что же касается человеческого ресурса отрасли, ее администрации, то их уровень не выдерживает никакой критики. Зато наблюдаются повсеместный цинизм, приспособленчество, невежество, непрофессионализм и правовой нигилизм, которые все больше укореняются.
— Вы затронули проблемы экспорта древесины. О ней в украинских СМИ написано больше, чем о Французской революции. И все — негатив. А нельзя ли подробнее об этом теневом грабительском государственном бизнесе?
— В Украине нет специальных законов об экспорте леса. Возможно потому, что нет государственной лесной политики. Экспорт осуществляется в общем порядке: никакой предыдущей регистрации в таможенном органе как участника внешнеэкономической деятельности (экспортера лесоматериалов) не требуется. При этом, как свидетельствует практика заготовки, обработки и экспорта лесоматериалов, у подавляющего большинства т.н. экспортеров нет документов, которые бы подтверждали факт легальной заготовки или приобретения древесины. А действующая нормативно-правовая база лесной отрасли делает нерентабельной цивилизованную лесозаготовку. Именно в этом — причина ее упадка, поскольку экстенсивная модель лесопользования, оставшаяся по наследству от СССР, была рассчитана на другую экономику и другие реалии, а в новых социальных условиях она исчерпала себя и перестала работать.
Экстенсивные методы хозяйствования и при этом экспорт круглой древесины поставили крест на дальнейшем развитии лесной отрасли, которая должна быть сбалансирована с потребностями внутреннего рынка, но последний мешает нашим чиновникам, которые за деревьями не видят леса. На т.н. экспорт отгружается высокосортная древесина по низкой цене, в которой заложена соответствующая маржа. Эта маржа оседает на зарубежных счетах лесных баронов и чиновников. В погоне за экспортным кругляком такие "экспортеры" обедняют сырьевую базу, которая в недалекой перспективе приведет к закрытию местных предприятий и деградации лесных районов.
Модернизация лесного сектора заключается в организации глубокой переработки древесины всех сортов на местах. Такая форма должна обеспечить занятость населения, его социальный уровень, развитие инфраструктуры и расширение сопредельных производств. А бороться с негативным фактором сырьевой экономики можно лишь развивая высокотехнологические производства.
Замечу, что нынешняя нормативно-правовая база лесного сектора давно не в состоянии обеспечить интеграцию в нее нужд частного сектора — деревообработки. Ведь бизнес принимает серьезные меры для обеспечения устойчивого и продолжительного доступа к сырью, что является ключевым фактором для принятия обоснованных инвестиционных решений. А потенциал украинского лесного ведомства бессилен перед требованиями рыночной экономики и принципами конкуренции. Бессилен во всех отношениях, потому что ведомство прежде всего думает о собственном кармане.
— Вы — деревообделочник. Хотелось бы услышать, какими факторами сейчас определяется эффективность деревообработки, которая тесно связана с лесной отраслью?
— Сегодня уже никто не сомневается в необходимости иметь мощную деревообрабатывающую промышленность. Именно она указывает единственный путь отхода от экспорта круглого леса. Если Украина претендует на статус государства с развитой экономикой, она просто обязана перейти от экспорта к собственной глубокой переработке. Остальное — от лукавого. Например, на предприятии "Цунами" (Волынская обл.), где работают 280 специалистов, создается годовой национальный продукт, эквивалентный 0,5 млрд грн. Такой же продукт создают все лесные предприятия Волынского областного управления лесного и охотничьего хозяйства, где работают более 2 тыс. чел. Комментарии излишни.
Повторяю, эффективность работы отрасли во многом определяется производством готовой продукции с высокой добавленной стоимостью. По общему индексу участия в цепочке этого экономического показателя Украина очень отстает не только от ведущих мировых производителей, но и от всех бывших советских республик. Сейчас, по мнению украинских деревообделочников и экономистов, ключевым вопросом развития отечественной глубокой переработки древесины является увеличение добавленной стоимости на кубометр заготовленного леса. Поэтому государству крайне необходима стратегия развития лесного комплекса как минимум на 20 лет, которая должна содержать такие меры, как развитие внутреннего спроса, развитие цивилизованного экспорта и технологий, восстановление отечественной лесной науки и образования. В итоге за 15–20 лет можно ожидать увеличения добавленной стоимости в 1,5–2 раза. Это подтверждает практика развитых стран. Сейчас же вся добавленная стоимость на всех этапах — от древесины на пне до конечного продукта — остается за рубежом и в карманах тех, кто причастен к лесной экономике.
Но вернемся к собственно лесной отрасли. Сегодня т.н. примитивная лесопереработка в государственных лесохозяйственных предприятиях, которые берут себе лес по себестоимости, — это производство с высоким уровнем риска для новых капиталовложений. О какой-либо конкуренции не следует даже вести речь. Несмотря на относительно небольшую капиталоемкость оборудования, производительность такой лесопереработки низкорентабельна и нередко убыточна. Вместе с тем скажу, что тут возникают вопросы. Хватит ли политической воли новому правительству Украины умерить аппетиты лесозаготовителей — как легальных, так и нелегальных, которые правят лесной бал? Увлечет ли президента и правительство идея государственного масштаба — организовать правильное лесное хозяйствование на основе принципов постоянного пользования лесом и сохранения его биологического разнообразия? Или все и дальше будет происходить по принципу "после нас — хоть потоп"? Вопросы не риторические. Ведь именно от государства, от нашего профессионализма зависит, будем ли мы топтаться на месте (как последние два десятилетия, с печалью вспоминая светлые идеи классиков лесной науки) или все же сделаем шаг вперед.
— Вернемся к правовым аспектам рынка древесины, которые сегодня, как и все остальное в лесной отрасли, далеки от требований времени.
— Повышение эффективности лесного хозяйства за счет изменения правил лесопользования — неотложная задача, которую государство и бизнес должны решать уже сегодня. Поэтому переход на рельсы интенсивного использования лесных ресурсов обсуждают специалисты отрасли, бизнесмены-деревообработчики, экологи, Верховная Рада. Всем известна сложная судьба законопроекта №1362 "Об особенностях государственного регулирования деятельности, связанной с реализацией и экспортом лесоматериалов". Приняли его 9 апреля 2015 г., а президент Украины Петр Порошенко подписал лишь через три месяца, после того как с соответствующими требованиями к нему обратились народные депутаты Украины и предприятие "Еврошоп-Смыга" (Ровенская обл.).
— Руслан, Гослесагентство Украины мотивирует собственный экспорт 2 млн кубометров древесины (сосны) в год тем, что, дескать, отечественная деревообрабатывающая промышленность не имеет технических возможностей ее переработать. Прокомментируйте, пожалуйста, этот феномен.
— В настоящее время в Украине строятся современные высокотехнологические мощные перерабатывающие предприятия в Одесской, Житомирской, Волынской и Ровненской областях. Продолжается техническое переоснащение ряда деревообрабатывающих предприятий Закарпатья. Уже в конце 2017 г. они начнут работать и смогут ежегодно принимать количество древесины (сосны), которая сейчас экспортируется.
— И напоследок. Вы надеетесь на государственную поддержку?
—Как заметил в начале с.г. эксперт программы FLEG II, Всемирный банк (Украина) Михаил Попков на заседании круглого стола, посвященного проблемам лесной отрасли Украины, вывод из анализа состояния лесной отрасли печален: "Государственное управление лесами за годы независимости Украины так и не смогло разработать систему экономических и правовых рычагов, которые бы регулировали работу лесных предприятий с разными сырьевыми возможностями. Ситуацию пустили на самотек, вследствие чего произошло размежевание предприятий по уровню финансового обеспечения. На грань банкротства поставлены предприятия южных и восточных областей, утрачены ориентиры экономической деятельности гослесхозов, созданы тепличные условия для использования различных коррупционных схем при осуществлении их хозяйственной деятельности, подорваны основы справедливости и равенства возможностей, которые были фундаментом стабильного развития отрасли". Лучше и не скажешь. Считаю, что многое зависит от решений новой исполнительной власти Украины. Во время встречи 28 апреля с.г. президента Петра Порошенко и премьер-министра Владимира Гройсмана с представителями отечественного и иностранного бизнеса (у меня была возможность принять в ней участие) Владимир Гройсман заявил, что "…в Украине необходимо изменить систему принятия решений и повысить качество государственного управления, что позволит преодолеть зарегулированность и давление на бизнес, будет способствовать развитию национальной экономики и восстановлению социальной справедливости в стране". Лишь общими усилиями мы сможем сформулировать государственную лесную политику, отвечающую национальным интересам страны, которая обеспечит рациональное использование нашего общего богатства — леса, поможет сохранить его для грядущих поколений. Впереди большая и ответственная работа.
