Світлана Ісаченко: Розгляд справи головного лісівника Буковини відклали на невизначений термін.

Розгляд справи головного лісівника Буковини, депутата Чернівецької обласної ради щодо здійснення ним (за твердженням позивачів в погонах) правопорушення, пов’язаного з корупційними діяннями, відклали на невизначений термін.

В Шевченківському районному суді Чернівців почали крутити кІна.

Як пояснили мені вчора помічники судді О.Г. Літвінової та судді Ю.О. Калмикової, в суд надійшло клопотання не тільки від адвоката відповідача Василя Гончара, але й (увага!) від позивача (за наявною у мене інформацією, це департамент стратегічних розслідувань НПУ) з проханням об’єднати дві окремих справи №№ 727/8482/24 та 727/8481/24 і два окремих засідання (за двома окремими протоколами, врученими Василю Гончару) в одне і наново визначити дату розгляду цього резонансного інциденту.

Реально сильний хід, який міг відбутися тільки за попередньою домовленістю усіх трьох його сторін. Адже на кону не лише ділова репутація Василя Гончара, але й його мандат депутата Чернівецької обласної ради (Аграрна партія України).

Якщо суддя Шевченківського районного суду О.Г. Літвінова задовольнить позов правоохоронців (а все залежить від позиції позивача), Гончар автоматично вилетить з депутатського крісла, як того вимагає Закон «Про статус депутата місцевих рад», де чітко зазначено у п. 7 ст. 5, що депутат позбавляється повноважень у разі набрання чинності рішення суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

У такому разі Аграрна партія (а це партія крутого земельного бізнесу) та її прихильники в облраді, позбудеться не тільки безвідмовного виконавця її волі та інтересів, але й керівника постійної земельної комісії, від якої залежать рішення з реалізації багатьох великих бізнес проектів. Наприклад, доля незаконно зареєстрованих (доведено судами) на обласну раду комунальних земель (частково вже розданих під забудови).

(У тому числі земельної ділянки у 8,2 га комунальної водолікарні в Брусниці. Нагадаю, довкола цієї землі вирують зараз судові позови з боку Брусницької ТГ, де головою Василь Шемчук, та сусіднього приватного однойменного процвітаючого санаторію Ярослава Швеця (користуючись нагодою, вітаю Ярослава Антоновича з його днем народженням, яке сьогодні). Директор комунальної Брусниці Дмитро Олексюк обіцяв мені розказати подробиці цієї історії, у тому числі пояснити, чому він не може досі користуватися брусницькою лікувальною водою попри усі гучні давні заяви про відродження комунального санаторію, зокрема на базі діагностичного центру у Чернівцях).

До того ж, ДП «Ліси України» може позбутися такого важливого кадра, задіяного в багатьох схематозах. Скажімо, з тендерами, за якими кошти державного підприємства, здобуті важкою працею простих лісівників, прямують явно на «розпил» через фіктивні послуги (про це теж багато написано, навіть складено протоколи і відкрито кримінальні провадження, тому зам’яти ці справи буде декому дуже не просто).

Що ж, поки в Шевченківському райсуді Чернівців вирішують нову дату розгляду справи Гончара у звинуваченні його правоохоронцями в корупційних діяннях, є час предметно ознайомитися з офіційною декларацією відповідача про його майновий і фінансовий стан.

Побіжне ознайомлення із зазначеною там інформацією справді свідчить про неймовірно високу ділову, точніше – ділово-бізнесову, репутацію директора Подільського лісового офісу ДП «Ліси України». Принаймні генеральний директор цього галузевого державного підприємства-монополіста Юрій Болоховець виглядає нащєбродом у такій самій декларації порівняно зі статками і фінансовими надходженнями свого підлеглого Василя Гончара.

Двадцять (!) задекларованих головним лісівником Буковини земельних ділянок загалом у 50,5 га поблизу мальовничих берегів Дністровського водосховища (див. скрін) – золотий фонд для підняття приватного сектору туристично-рекреаційної галузі Буковини разом з будівництвом приватних аеродромів малої авіації.

Проте головне питання усіх цих лісових сюжетів залишається відкритим: чому багаті на державний лісовий ресурс громади області (та сама Путильська, про яку я недавно писала) наче ті жебраки стоять з простягнутою рукою за різними субвенціями і дотаціями, не в змозі самі себе забезпечити навіть на освітні потреби для дітей. І водночас ті, хто керує експлуатацією державного лісового ресурсу, декларують нечувані статки, навряд нажити мозолястими руками чи інтелектуальною працею.

Відповідь шукаємо разом. Найперше, з власником лісового ресурсу області – Чернівецькою ОВА та з районними структурами виконавчої влади.