19/08/2024
014 серпня, Товариство лісівників України спільно з Національний університет біоресурсів і природокористування України провели Всеукраїнський круглий стіл на тему «Стан лісового і мисливського законодавства України та необхідність його адаптації до директив ЄС з врахуванням сучасних вимог».
У заході взяли участь представники члени Комітету з питань екологічної політики та природокористування, Держлісагентства, ДП «Ліси України», представники науково-дослідних інститутів, профільних університетів, громадських організацій та ЗМІ. На жаль, жодного запрошеного з Міндовкілля представника, учасники заходу так і не дочекались. Певно питання, що піднімались на круглому столі, не зважаючи на те, що лісова та мисливська галузі підпорядковуються цьому відомству – їм не цікаві.
Актуальні питання мисливського господарства озвучив президент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь Віктор ЧЕРВОНИЙ.
Він виступив з доповіддю на тему: «Мисливське господарство України і ЄС. Політико-інституційний вимір та воєнні реалії сьогодення»
Найголовніше з доповіді Віктора ЧЕРВОНОГО:
– Мисливське господарство України знаходиться у глибокій стагнації. Цей процес розпочався задовго до повномасштабної агресії РФії, але війна значно прискорила його. Та не лише війна знищує мисливську галузь. Відсутність державної Стратегії функціонування мисливського господарства під час воєнного стану та перманентно недолуга галузева політика влади – не залишають їй шансів на виживання, тим самим створюючи серйозні ризики для нашої країни, її населення та економіки.
Колеги, головна проблема не в нас з вами, а в тому, що деякі представники вищих щаблів державної влади України схоже до сих пір не мають належного уявлення про те, що насправді являє собою вітчизняна мисливська галузь – про її виняткові й безальтернативні функції у забезпеченні природоохоронного, екологічного, епізоотичного, продовольчого, економічного та загальнобезпекового благополуччя країни! Пояснювати роками це можновладцям та незначній частині суспільства, введеної в оману, вже, чесно кажучи, обридло.
Основні виклики для мисливської галузі сьогодні на нашу думку є такими: недосконалість нормативно-правової бази; забюрократизованість та надмірна централізація влади; відсутність державної підтримки мисливської галузі; значне послаблення єгерської служби; високий рівень браконьєрства, у тому числі через заборону полювання; висока чисельність хижих та потенційно шкідливих для довкілля тварин; недостатня фахова підготовка та освіта мисливствознавців і єгерів, відсутність наукового забезпечення галузі мисливського господарства; відсутність єдності мисливської спільноти та наступ зооактивістів, які вважають свої недолугі дії правильними, на мисливську галузь; відсутність офіційно затверджених положень мисливської етики, культури та традицій полювання тощо.
В той час, як в складі ЗСУ країну боронить чотири єгерські бригади, а більше 100 тис. мисливців уже взяли участь в Силах оборони України з 2022 року, влада на заклики користувачів мисливських угідь та громадських організацій відновити роботу галузі, дозволити регулювання чисельності, зокрема, хижака, відповідає: «Хочете постріляти – їдьте на фронт…» або «Ми проти мисливства, а хто «за» – рашисти…». Нехай вони скажуть це людям, які у своїх дворах відбиваються від лисиць, шакалів, вовків, здичавілих собак і страждають від наслідків сказу та втрачають тваринні господарства через спалахи АЧС тощо.
Останніми роками Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (ВАМКМУ) послідовно працювала над збереженням мисливської галузі – доєдналася до лав Федерації мисливських та природоохоронних асоціацій Європи – FACE – European Federation for Hunting and Conservation, виступила співорганізатором Всеукраїнського круглого столу, на якому було презентовано проєкт Стратегії сталого ведення мисливського господарства до 2035 року. Ми неодноразово зверталися до Президента, Верховної Ради та Кабміну, намагаючись привернути увагу до проблем галузі, організовували та приймали участь у багатьох нарадах, конференціях, семінарах, круглих столах, стали співавторами Кодексу українського мисливця (етика, культура, самоврядування), були розробниками низки мисливських законопроєктів тощо.
Наводячи приклад більшості країн Європейського Союзу, варто зазначити, що незважаючи на високий розвиток промисловості, сільського та лісового господарства, високу щільність населення, розвинену мережу автодоріг, мисливське господарство там є високорозвиненою та прибутковою галуззю економіки.
Мисливець у ЄС – це зразок носія традицій і головний захисник природи. Їх там поважають і шанують всі, від малого до старого. Представники мисливської громади є і в парламенті, і в місцевій владі, і серед поліцейських, і серед вчених, і вчителів.
У ЄС діти мріють стати мисливцями, коли подорослішають, і не для того, щоб володіти зброєю чи стріляти по диких тваринах, ні, все навпаки, головна мета мисливця – зберігати і примножувати диких тварин, за це і поважають там мисливців.
Чи то у Польщі, чи у Німеччині, чи то Австрії ніхто не намагається заборонити полювання, тому що всі розуміють, що мисливство – це традиція, яка зберігається тисячоліттями, це частина історії країни.
Незалежне вибіркове опитування YouGov (ЮҐОВ) понад 7000 європейців із п’яти країн в минулому році продемонструвало, що більшість громадян Євросоюзу НЕ ПРОТИ полювання. 77% населення ЄС схвалюють або нейтрально ставляться до мисливства.
В контексті вищевикладеного, Асоціація пропонує у Рішенні Всеукраїнського круглого столу звернутися до:
1. Міндовкілля та ОВА щодо якнайшвидшого надання можливості користувачам мисливських угідь регулювати чисельність мисливських тварин (Наказ погодження Лімітів і норм, а також погодження ОВА Наказів користувачів мисливських угідь про проведення сезону полювання).
2. Президента України з проханням доручити Кабінету Міністрів України вжити вичерпних заходів щодо забезпечення євроінтегрованого розвитку мисливського господарства, захисту трудових і соціальних прав суб’єктів, працівників і донорів цієї важливої природоохоронної галузі.
3. Комітету з питань екологічної політики та природокористування ВРУ з вимогою щодо розробки оновленого Закону «Про мисливське господарство та полювання», який враховуватиме нинішні українські реалії та євроінтеграційні процеси країни.
4. Екологічного Комітету ВРУ щодо відновлення розгляду Законопроєкту № 8033 відносно відтермінування плати за угіддя на період воєнного стану, який надійшов на розгляд Комітету у вересні 2022 року.
5. Міндовкілля та Кабміну щодо якнайшвидшого затвердження Стратегії розвитку мисливського господарства, якою в тому числі передбачено механізми функціонування мисливської галузі під час воєнного стану і в мирний час.
6. Європейської Комісії та партнерських міжнародних організацій з ініціативою віднайти спільні можливості та запропонувати прийнятні механізми політичної, правової та фінансової підтримки для користувачів мисливських угідь України в питаннях вольєрного та фермерського розведення диких тварин з метою повоєнного відновлення тваринного світу України.
7. Кабміну¸ а також Національних академій наук та іноземних організацій з клопотаннями, за європейськими прикладами провести всебічні офіційні дослідження зі встановлення комплексу екологічних, економічних та соціальних вигод від ведення мисливського господарства, в тому числі – з урахуванням потенційних втрат біорізноманіття від неконтрольованої життєдіяльності фауни та браконьєрства.
Якщо все це буде пораховано, тоді всім нашим державним посадовцям, нарешті, стане зрозуміло, що забута ними галузь, не беручи від держави ні копійки, будучи обкладеною несправедливими податками з усіх боків, щороку економить державі сотні мільярдів гривень і рятує невідомо скільки сотень чи тисяч життів наших громадян! Взамін на це ми просимо в державних чиновників не стільки допомоги, як, хоча б, надати можливість спокійно працювати та розвиватися, як то відбувається з мисливськими галузями країн ЄС, куди ми всі, начебто, так прагнемо.
На жаль, час для таких досліджень надзвичайно відповідний і було б добре, якби ми та державна влада ним скористалися й спільно почали діяти на благо екологічного, епізоотичного та загальнобезпекового благополуччя нашої країни.
