УХВАЛА загальних зборів Лісівничої академії наук України з питання “Про реформування лісової галузі в Україні”

Начинаю размещать материалы последнего заседания Лесной академии наук Украины, полученные сегодня почтой. Невольно вспоминаю один из последних комментариев, где роль идет об украинской лесной науке. М.П.

УХВАЛА
загальних зборів Лісівничої академії наук України
з питання "Про реформування лісової галузі в Україні"

22 квітня 2016 року м. Львів

Загальні збори ЛАН України відзначають, що вельми актуальною проблемою є запровадження в Україні принципів сталого ведення лісового господарства, які передбачають покращення організації управління лісовою галуззю і використання лісів та лісових земель на засадах збереження їх біорізноманіття, продуктивності, відновлювальної здатності, життєвості та потенціалу для виконання тепер і в майбутньому всіх важливих екологічних, економічних і соціальних функцій. Необхідно в якомога коротші терміни прийняти державне рішення щодо впорядкування управління лісами та реформування лісового господарства на принципах наближеного до природи лісівництва, оптимізації лісистості ландшафтів у різних природних зонах України в умовах змін клімату та збереження і раціонального використання лісових ресурсів.
Метою такого реформування має бути чітке визначення суті національної лісової політики та удосконалення системи лісових відносин на засадах сталого розвитку, ринкової економіки і комплексної оцінки галузі з урахуванням поліфункціональної ролі лісів у житті суспільства та регіональних особливостей у веденні лісового господарства.

В доповіді і виступах учасників загальних зборів ЛАН України наголошувалось, що ліси – унікальне національне багатство України, стратегічний ресурс держави, екологічне і соціальне значення якого переважає суто економічне. Тому лісодефіцитній Україні потрібен самостійний, відповідальний за лісову галузь урядовий орган (як це має місце в більшості країн світу), який проводив би державну лісову політику щодо охорони, збереження, примноження і раціонального використання лісів.

На жаль, за роки незалежності, всупереч світовим тенденціям, увага до лісового господарства в Україні поступово зменшувалась, а статус його центрального управлінського органу знижувався: до 1998 р. функціонувало Міністерство лісового господарства України, до 2010 р. – Державний комітет лісового господарства України. В кінці 2010 р. було утворене Державне агентство лісових ресурсів України, у назві якого закладено суто економічний підхід до ведення лісового господарства.

Водночас наголошувалось, що і центральні, і різні територіальні лісогосподарські структури повинні очолювати висококваліфіковані фахівці лісової галузі. Існуюча кадрова політика сповільнює розвиток лісового господарства, не дає змоги впроваджувати ефективні, наближені до природи методи лісогосподарювання, не враховує багатофункціональність і екосистемну складність лісу, велику тривалість отримання результатів проведених лісогосподарських заходів, породжує непрофесійне, суто меркантильне ставлення до лісових багатств, зменшує екологічну, соціальну та економічну роль лісових насаджень. Лісових фахівців не можна замінювати фахівцями інших спеціальностей, на керівні посади не можна призначати слабо підготовлених спеціалістів, а тим більше без фахової лісової освіти, бо це завдає шкоду як лісу, так і суспільству, приводить до руйнації лісової галузі, погіршує екологічну ситуацію в країні, викликає значний негативний суспільний резонанс.

Переважна частина лісів (як невід'ємна складова національного багатства і унікального природного ресурсу поліфункціонального призначення) повинна бути в державній власності. Ведення лісового господарства повинно здійснюватись, сьогодні і в перспективі, під жорстким державним контролем з пріоритетом загальносуспільних інтересів і вимогами світового співтовариства.

Лісові законодавчі акти мають забезпечити стале ведення лісового господарства, невиснажливе багатоцільове використання лісових ресурсів, державну підтримку лісового господарства, визнання різних форм власності на ліси із збереженням пріоритету за державною формою власності, децентралізацію галузевої адміністративної і фіскально-фінансової системи управління, стимулювання збереження біорізноманіття, підвищення комплексної продуктивності та біологічної стійкості лісів і раціональне лісокористування на еколого-економічних засадах.
Давно назрілою проблемою є передача лісів інших міністерств і відомств у відання Держлісагентства України. Різновідомча підпорядкованість лісів ускладнює їх охорону, захист, раціональне використання та відтворення, не забезпечує ефективне державне управління ними. Значна частина лісів, не підпорядкованих Держлісагентству України, є розладнаною, характеризується низькою продуктивністю, незадовільним санітарним станом.

Необхідно також здійснити розмежування функцій управління лісовим господарством (господарської діяльності) і управління лісами (діяльності, пов'язаної з творенням лісової політики).

Учасники загальних зборів ЛАН України також відмічали, що схвалена Міністерством аграрної політики та продовольства України Концепція реформування лісового господарства (вертикально інтегрована компанія), підготовлена без врахування думки провідних лісівників-практиків, представників лісогосподарської науки і освіти та специфіки лісорослинних умов і лісогосподарювання в Україні, за відсутності професійно і законодавчо визначеної національної лісової політики в державі, є фахово необґрунтованою і може мати непередбачувані, руйнівні наслідки для лісової і суміжних з нею галузей. Необхідність реформування лісової галузі очевидна. Однак реформи мають бути науково обґрунтованими, орієнтованими на перспективу (майбутнє) та враховувати досвід високорозвинених країн і загальносуспільний інтерес.

Враховуючи, що ліси України – це національна природна спадщина, яка належить не лише нашому, але й майбутнім поколінням і їх охорона, примноження та збереження повинні бути почесним обов'язком кожної людини та проаналізувавши ситуацію, що склалася в лісовій галузі України, загальні збори Лісівничої академії наук України

УХВАЛИЛИ:

1. Національна лісова політика України повинна бути спрямована на зміцнення державної власності на ліси і державних лісових підприємств як таких, що забезпечують екологічну стійкість лісових насаджень і покращене виконання ними взаємопов'язаних інтегральних екологічних, соціальних та економічних функцій.

2. Клопотати перед Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України:

2.1. Розробити і прийняти Закон України "Національна лісова політика", який забезпечив би виконання лісами широкого кола екологічних, економічних та соціально-культурних функцій в інтересах всього суспільства з урахуванням міжнародних зобов'язань країни, зокрема вимог ФАО до формування національних лісових програм і Рішень конференції міністрів з охорони лісів "Ліси Європи – 2020" (Осло, 2012), Паризької угоди, прийнятої 12 грудня 2015 р. на 21-ій конференції Сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату.
2.2. Лісовим законодавством забезпечити розмежування функцій управління лісами і лісовим господарством, а також державного контролю і господарських функцій підприємств лісового господарства.
2.3. Приватизацію існуючих лісів державної і комунальної власності вважати недоцільною і недопустимою. Приватна власність на ліси в Україні має розвиватися шляхом створення лісових насаджень на приватних землях і здійснюватись методами лісорозведення.
2.4. Внести зміни в податкове і бюджетне законодавство, якими передбачити стимулювання розвитку лісової галузі та зменшення податкового тиску, зокрема: встановлення пільгових умов оподаткування з метою створення лісів на еродованих і техногенно забруднених сільськогосподарських землях; залучення інвестицій у лісове господарство; стимулювання державно-приватного партнерства у сфері лісового господарства; звільнення від сплати земельного податку (або зменшення його розміру) за користування нелісовими землями (болота, кам'яні розсипи тощо); зменшення розмірів відрахування коштів у державний бюджет від чистого прибутку лісогосподарських підприємств; відновлення дії норм, що передбачали звільнення від сплати земельного податку природоохоронних установ та установ об'єктів природно-заповідного фонду.

3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

3.1. Перейменувати "Державне агентство лісових ресурсів України" в "Державне агентство лісового господарства України" (можливий варіант – "Державне агентство лісів України"), оскільки ліси мають не тільки ресурсне, але й суспільно значиме екологічне і соціальне призначення. В існуючій назві Агентства лісових ресурсів проглядаються меркантильні інтереси і не відображається сутність державної лісової політики, яку повинен формувати, регулювати та здійснювати даний орган центральної виконавчої влади.
3.2. Зважаючи на винятково важливу роль лісів для суспільства та потребу збільшення лісистості України, підвищити статус центрального органу державної влади у галузі лісового господарства, підпорядкувавши його безпосередньо Кабінету Міністрів України.
3.3. Вирішити питання про передачу лісів, підпорядкованих різним відомствам, до сфери управління Держлісагентства України, за винятком лісів Міноборони, які використовуються виключно для оборонних цілей, комунальних лісів у межах населених пунктів та лісів, які належать навчальним і науково-дослідним установам і використовуються для навчальних і науково-дослідних цілей.
3.4. Для забезпечення фінансування інноваційних проектів у лісовому господарстві, видавничої, просвітницької та інформаційної діяльності утворити "Лісовий фінансовий фонд України", розробити порядок його наповнення за рахунок лісових платежів, штрафів, відрахувань від обсягу реалізації продукції лісового господарства, інших надходжень та порядок використання коштів фонду на зазначені цілі.
3.5. Розширити участь Держлісагентства України в реалізації державної політики в сфері деревообробки, упорядкувати ринок деревини з врахуванням досвіду розвинутих європейських країни та забезпечити єдині підходи і систему управління лісами та ринком деревини.

4. Запропонувати Міністерству аграрної політики і продовольства України:

4.1. Затвердити єдину загальнодержавну систему електронного обліку в лісовому господарстві, починаючи з планування обсягів робіт і закінчуючи бухгалтерським обліком всіх операцій та статистичною і відомчою звітністю.
4.2. Переглянути і відмінити рішення Колегії щодо схвалення "Концепції розвитку лісового та мисливського господарства України", якою передбачено створення державної вертикально інтегрованої компанії "Ліси України", як некваліфіковане і таке, що було прийняте без наукових дискусій і громадського обговорення, всупереч Постанові КМУ № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 3 листопада 2010 року. За основу реформування лісової галузі взяти пропозиції, опрацьовані експертною Робочою групою, утвореною під час роботи Круглого столу на тему "Реформування лісового господарства України: необхідність, цілі та методи їх досягнення", що відбувся 3.11.2015 р. в Національному університеті біоресурсів і природокористування України за участю представників Центрального комітету профспілки працівників лісової галузі, обласних державних адміністрацій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, експертів ФАО і Світового банку та громадських організацій (пропозиції представлені в Держлісагентство в грудні 2015 р.).
4.3. Задля збереження та ефективного використання полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, посилення їх екологічних функцій вирішити питання щодо надання їх у власність чи користування (на умовах оренди) сільськогосподарським підприємствам (фермерським господарствам), іншим сільськогосподарським підприємствам або сільгоспвиробникам (громадянам), на території яких вони розташовані, або є суміжними з їх сільськогосподарськими угіддями; розробити нормативно-правову базу щодо охорони, збереження, догляду за полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями під контролем обласних державних адміністрацій.

5. Рекомендувати Кабінету Міністрів України, Міністерству аграрної політики і продовольства України, Державному агентству лісових ресурсів України:

5.1. Під час проведення реформування лісової галузі вважати доцільним і необхідним:
– збереження за лісогосподарськими підприємствами статусу юридичної особи, оскільки вони самостійно ведуть господарську діяльність. Пропозиція і намагання створити єдине лісогосподарське підприємство в Україні є науково необґрунтованим, суспільно неприйнятним, антидержавним і таким, що суперечить політиці децентралізації влади та інтересам місцевих громад;
– забезпечення бюджетної фінансової підтримки лісогосподарської діяльності, зокрема фінансування в повному обсязі заходів з охорони, захисту та відтворення і створення нових лісів у степовому регіоні;
5.2. Забезпечити призначення на керівні посади висококваліфікованих авторитетних лісівників-професіоналів, які мають спеціальну освіту і управлінський досвід роботи в лісовому господарстві. Принцип фаховості лісогосподарювання повинен бути базовим для лісової політики України, як це має місце в розвинутих європейських країнах.

6. Рекомендувати Міністерству екології і природних ресурсів України та іншим відомствам, у підпорядкуванні яких є заповідні території забезпечити повне фінансування діяльності об'єктів природо-заповідного фонду.

7. Рекомендувати Державному агентству лісових ресурсів України:

7.1. Розглянути питання щодо поступового переходу від переважаючих суцільно-лісосічних способів рубок до раціонального застосування поступових і вибіркових способів рубок, формування складної різновікової структури деревостанів і запровадження в майбутньому переважно вибіркової, наближеної до природи системи ведення лісового господарства у гірських лісах Карпат, а також збільшення частки цієї системи господарювання у рівнинних лісах України.
7.2. Для забезпечення державних органів, відповідних міжнародних інституцій та громадськості об’єктивною і своєчасною інформацією про стан лісів України звернутись з пропозицією до Держлісагентства створити Центр інвентаризації і моніторингу лісів при УкрНДІЛГА, який є головною державною науково-дослідною установою в галузі лісового господарства України, що має розгалужену науково-дослідну мережу в різних природно-кліматичних зонах України.

Прийнято одноголосно

Перший віце-президент Лісівничої
академії наук України,
д.б.н., професор Григорій Криницький

Академік-секретар Лісівничої
академії наук України,
д.с.-г.н., професор Юрій Дебринюк