“Шкіряне весілля” у лісовому секторі

Фото через Фейсбук

Думка 

Альянс Державного підприємства «Ліси України» (ДПЛУ) та ліцензійних бірж (ЛБ) утворився три роки тому. Цього року Альянсу виповнюється три роки. Відповідно до народної традиції ця річниця називається шкіряним весіллям, оскільки це перша “міцна” річниця пари, коли вони починають відчувати один одного “шкірою” за наявності щирих почуттів.

А почуття у винуватців свята дуже щирі, оскільки вони засновані на взаємній любові до великих грошей та патологічної ненависті до прямих договорів, які можуть перекрити дорогу до предмета їхнього обожнювання. Як весільний подарунок ЛБ отримали кілька сотень мільйонів гривень на рік у вигляді комісійних від реалізації деревини. У результаті реалізації деревини можна заробити ще більше. Загалом на безбідне життя вистачить і реклами в режимі 24/7 теж.

23 липня 2024 р. з цієї нагоди відбувся міжсобойчик, на який були запрошені: Арсен Ільїн, член НКЦПФР; Валентин Бачурний, заступник голови Державної агенції лісових ресурсів; Юрій Болоховець, генеральний директор ДП “Лісі України”; Тімур Валієв, керівник ДП “ЛІАЦ”, Богдан Кіцак, народний депутат України; команди ліцензованих товарних бірж, які проводять торги необробленою деревиною, обрані представники деревообробного бізнесу та інші ментально близькі активісти.

На заході панував дух порозуміння, урочистості від досягнутих успіхів та непохитна впевненість у завтрашньому дні. Деякі присутні прямо тяглися від захоплення.

У виступах учасників урочистостей звучали ті самі пропагандистські наративи, а тому добре засвоєні, інші думки не висловлювалися. Критика звучала лише на адресу минулого, оскільки на сьогодні все було тільки добре, а в майбутньому буде ще краще.

Формально приводом для урочистостей стало створення в Україні з 1 липня 2021 р. організованого монопольного ринку з реалізації необробленої деревини виключно через ліцензійні біржі. Ще його називають біржовою торгівлею, хоча такою вона не є, оскільки круглі лісоматеріали не є біржовим товаром. Ще його називають аукціонними торгами, а й такими вони не є, оскільки організаторами торгів не проводиться попередній огляд покупцями виставлених лотів.

На торгах «організованого ринку» проводяться торги ще не заготовленого лісу згідно з біржовим бюлетенем, у якому зазначені віртуальні круглі лісоматеріали, які переможець аукціону ніколи не отримає. Переможець аукціонного торгу отримає зовсім інший комплект лісоматеріалів, іншої якості та за вищою ціною з урахуванням фактичного відвантаження продавцем круглого лісу, що є на складі.

І цю саму незрозуміло якусь торгівлю, незрозуміло якою деревиною і за значно завищеною ціною називають найчеснішою, справедливішою, прозорішою і доступною для всіх покупців. Щодо чесності та справедливості, то це навряд чи, виходячи з короткого опису процесу. Дурять покупців справді прозоро. Із доступністю теж проблем немає. Як кажуть взуттьовики, приходь – взуємо. Щоб забезпечити реальність цієї міфічної торгівлі, потрібна постійна реклама. Якщо сто разів повторити те саме, то народ у це повірить і підтримає. На цьому і заснована будь-яка пропаганда та реклама. Міфологія існувала не тільки в античні часи, в наш час вона також дієва.

Не пригадується жоден випадок, щоб у минулому відзначалася річниця чи ювілей торгівлі деревиною за прямими договорами, хоча підстав для цього було набагато більше. Покупець був суб’єктом господарської діяльності і укладав прямий договір із державним суб’єктом лісового господарства на рівноправній основі, з урахуванням суспільного блага, тобто за прейскурантними цінами, що відповідали реальним ринковим цінам. Ціни змінювалися, то підвищуючись, то знижуючись залежно від кон’юнктури ринку та за погодженням сторін, не піддаючись психопатологічним впливам конкурентів. А найголовніше, що купуєш те, що бачиш, а не кота в мішку, як на біржовому ринку. Це те, що деревообробники втратили і схоже назавжди. Але завдяки міфології багато хто з них навіть радіє цьому. Деякі навіть готові йти у створену торгову кабалу строєм та з піснями.

Реформатори заявляють, що під час укладання прямих договорів відбувалася змова продавця та покупця щодо заниження цін та обкрадання держави, що є елементарною брехнею, щоб усунути конкурента. Лісовий ринок ЄС так працює вже давно і не бачить у цьому нічого кримінального. Навпаки, бізнесу надаються будь-які додаткові бонуси, аби він ефективно працював. Насправді держава обкрадає саме монопольний біржовий ринок, скорочуючи виробництво та надходження податків державі за рахунок спекулятивної торгівлі. Ніяка торгівля деревиною не може дати більшого доходу державі, ніж виробництво з доданою вартістю.

Єдине, що знають ліцензійні біржі про деревину, що це дорогий товар. Їхнє завдання зробити його ще дорожчим, що вони з успіхом роблять. Для любителів максимально можливого прибутку це ідеальна форма торгівлі. Для деревообробників це прес із вилучення потенційно можливої ​​доданої вартості до максимальної межі. Але пріоритет біржової торгівлі це такий самий наслідок як і прямі договори. А чому причиною цього слідства не може бути корупція? Принаймні підстав для такого припущення за сукупністю ознак набагато більше, ніж для прямих договорів. Безпосередня причина походить від організаторів реформи та обраної ними бізнес-стратегії, яка тим часом дедалі більше матеріалізується.

На біржовому ринку як не крути, а головним є біржа, покупці подібні до тарганів на тарганових бігах, а продавці втрачають суб’єктність і ні на що в ході торгів не впливають, набуваючи статусу віртуальності. В угоду вони вступають на стадії відвантаження проданого товару, який у них є, а не той, що був зазначений у біржовому бюлетені, тобто товар, що реалізується на торгах, теж віртуальний.

Середня ціна товару в бюлетені часто спеціально вказується привабливо низькою за рахунок оптимального підбору заявлених для продажу сортаментів. Цей маркетинговий прийом виконує роль наживки для лову покупців, а відповідно і підвищення конкуренції, за рахунок якої деревина начебто низькою ціною розбирається покупцями за максимально високою. «Хочеш продати деревину дорого, постав найнижчу стартову ціну» говорить негласне правило аукціонної торгівлі. Нескладний трюк, але працює безвідмовно.

При відвантаженні середня ціна відвантажених лісоматеріалів може виявитися вищою від ціни, зазначеної в аукціонному бюлетені по причині прямо протилежної, ніж за формуванні середньої ціни. Тобто більшість лісоматеріалів виявиться вищою ціновою групою. Відмазка продавця при цьому стандартна: “У мене іншого лісу немає”. Типу бери, що дають, а то й цього не буде. Якщо диявол ховається в деталях, то таких деталей у лісовій торгівлі багато, деякі з них ми розглянемо нижче. Це те, що деревообробники придбали, втративши принцип суспільного блага.

«Ми нарешті отримали довгоочікувану можливість купувати сировину чесно, зрозуміло та прозоро…” ТОВ “Інтерсорс”

Ви не дочекалися, ви проспали та повторюєте наративи ліцензійних бірж, а критично думати вам не властиво. Все нове – це добре забуте старе. Аукціонна форма торгівлі в Україні діє з 2007 р. Чинні правила біржової торгівлі є усіченими правилами, викладеними в наказі ДКЛГУ № 042 від 19.02.2007 («Положення щодо організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини»), до речі, що допускають реалізацію не проданих лотів за прямими договорами.

Іншими словами, правила аукціонної торгівлі 2007 р. були засновані на демократичних принципах, біржові правила торгівлі деревиною, що діють, засновані на авторитарних принципах і стали можливими завдяки лобіюванню адміністративного ресурсу.

НКЦПФР, новий гуру лісової торгівлі, очолює ставленик ОПУ, куратор лісової реформи звідти ж, ключові наради та прийняття рішень здійснюються там за відсутності будь-якої відповідальності за них. Це все одно що ганяти автомобіль, не маючи свідоцтва на право керування автомобілем, що сильно підвищує шанси на майбутню катастрофу. Проте перебувають охочі, щоб їх обдурили, обрахували та забезпечили банкрутство. Це також свідчить про ефективність безперервної пропаганди реформаторів про нібито настання ери чесної торгівлі.

“Ринок – це місце, навмисно призначене, щоб обманювати і обкрадати один одного”, Анахарсіс античний мудрець, філософ і політик

Круглі лісоматеріали є найбільш підходящим товаром, щоб відповідати описаному Анахарсисом ринку. Якщо під чесною торгівлею необробленою деревиною розуміти суворе та точне дотримання всіх якісних та розмірних характеристик, то такої торгівлі круглими лісоматеріалами в принципі немає. У всякому разі, в умовах України, де сортування деревини проводиться окомірно. Колоди як люди, на вигляд можуть бути чудовими, а всередині гнилими у прямому значенні.

Навіть якщо нічого не робити, на торгівлі заготовленою деревиною продавцям завжди можна мати додатковий заробіток за рахунок пересортиці та недостачі, на перший погляд невеликих, у межах арифметичної похибки, але на більших обсягах цілком значних. А якщо проявити креативність на цьому фронті, то це може стати «золотим дном» для продавця.

За багаторічним досвідом і на основі постійної рекламаційної роботи, що проводиться, були встановлені середні показники недостачі та невідповідності за якістю для великого деревообробного підприємства в обсязі 2-3% від загального обсягу поставленого соснового пиловника. Це приблизно 2-3 колоди на машину, 2-3 м3 на вагон чи склад залізничного ешелону з 50-60 вагонів під час відвантаження 120-150 тис. м3/рік.

Торгівля деревиною може бути настільки чесною, як цього захоче покупець, а не біржа. Процедура чесної торгівлі витратна і вимагає наявності підготовленого персоналу та технічного забезпечення для організації контролю та рекламації деревини, що надходить на підприємство. Для підприємств деревообробки з невеликим обсягом переробки деревини це менш важливо, а для великих підприємств це може мати економічний ефект.

Крім економічного, також є психологічний ефект. Ті покупці, які нічого не вимагають, є кращими для продавців. Але при цьому “улюбленці” потрапляють до групи “лохів”, яким можна відвантажувати все поспіль. Вибагливих покупців продавці не люблять, але шанують. Тому, щоб не мати зайвих проблем з ними, намагаються робити відвантаження на їхню адресу без браку та нестачі.

Чесна торгівля бірж – це рекламний наратив. Крім прихованої пересортиці, існує і відкрита, зазначена в біржовому бюлетені, особливо в збірних лотах. Наприклад, поєднуються дві суміжні розмірні групи діаметрів 15-24 см, а ціна вказується як для 20-24 см. Або для колод довжиною 1-6 м ціна вказується як для колод 3-6 м, хоча колоди від 1 до 3 м вважаються короткими і коштують на 15-20% дешевше, ніж колоди завдовжки 3-6 м.

Те саме може бути при об’єднанні сортаментів в одну групу за сортністю, але за ціною більш високого сорту. Ну і таке інше. Реальних варіантів може бути значно більше. Хто добре знає стандарти сортування круглих лісоматеріалів, може легко визначити відкриту пересортицю. Рекомендується запам’ятовувати таких продавців та по можливості уникати з ними угод купівлі-продажу. Якщо вони допускають відкриту пересортицю, прихована не забариться в першій же відвантаженій партії.

Важливий висновок: необроблена деревина, що реалізується, якщо не вносити в її ціну відповідні корективи, завжди мають завищену ціну. Лісники, які добре знають природу деревини, завжди йдуть на поступки в ціні за наявності відповідної аргументації. Але лісники випали із процесу торгівлі разом із прямими договорами. Біржі жодних додаткових аргументів не враховують, оскільки мають головну мету: отримання максимально можливого прибутку. У ході торгів ціна стає тільки вищою.

«Відмова від непрозорих прямих договорів була здебільшого нашим політичним рішенням».

Найбільш улюблений і часто повторюваний наратив реформаторів лісової галузі. Він уже настільки стерся, що втратив будь-який сенс. Прямих договорів вже немає більше трьох років, але про них постійно говорять усілякі гидоті на основі всіляких домислів. Вище вже говорилося, що біржові договори для деревообробників не йдуть у жодне порівняння з прямими договорами, які простіше, зрозуміліше, дешевше та надійніше. Світовий досвід цей лише підтверджує. Зазвичай про мертвих говорять добре чи нічого. Реформатори говорять про них постійно і лише погано, з чого можна дійти невтішного висновку, що реформатори дуже стурбовані можливістю їх воскресіння і явища народу.

Прямий договір не може бути непрозорим, якщо документально оформлений. Контролюючі органи просвітять його миттєво. Розвідка на основі відкритих джерел робить корупцію також прозорою. Непрозорими є угоди за готівку без документального оформлення. Непрозорим є прямий договір між ДПЛУ та ЛБ. Ніхто його не бачив, але він є і є аналогом заборонених прямих договорів між підприємствами лісового господарства та деревообробними підприємствами. Замість тисяч прямих договорів із лісгоспами у минулому, укладено один прямий договір у теперішньому між ДПЛУ та ЛБ. Є великі сумніви, що це є акт Святого Духа.

Непрозорою є сама лісова реформа, яка проводиться за принципом Наполеона: “Головне вплутатися у бій, а там розберемося”. Тільки реформатори нескінченно далекі від масштабу Наполеона, а є новаторами-початківцями і аматорами максимального прибутку.

Заборонити прямі договори як захід боротьби з корупцією, це все одно, що заборонити слідство корупції, але залишити причину корупції, яка пишно процвітає й надалі. А ще точніше, заборона торгівлі за прямими договорами була викликана не боротьбою з корупцією, а її централізацією. Як казав відомий ботанік: “Ми не можемо чекати милостей від природи. Взяти їх у неї – наше завдання”. Незабаром хабарі у вигляді бонусів сплачуватимуть продавці покупцям за кожен проданий лот.

Американський журналіст Саймон Шустер у своїй книзі «Шоумен» припустив, що в умовах війни чиновники красти не будуть, один із неназваних співробітників офісу президента України відповів йому: «Саймоне, ви помиляєтесь. Люди крадуть як востаннє», – сказав він.

Виходячи з логіки розвитку лісової реформи та практичних дій адмінресурсу можна припустити, що головною метою лісової реформи є створення корпорації на основі ДПЛУ для подальшого отримання та освоєння великих інвестицій та інших фінансових потоків. У зв’язку з цим відбувається максимальне спрощення, скорочення та централізація колишньої інфраструктури лісової галузі.

Першими під скорочення пішли лісгоспи, основні виробничі осередки, які не дозволяли централізувати контроль та управління ресурсними та грошовими потоками. За ними були заборони торгівлі за прямими договорами, як явище того ж порядку, а не тому, що вони є носіями корупції, яка жива, живе і процвітає.

На черзі згортання малого та середнього бізнесу у деревообробці, для чого власне й створено спекулятивну торгівлю у вигляді так званого організованого ринку. Незрозуміла заборона експорту необрізних пиломатеріалів без жодних пояснень очевидно також є наслідком цього курсу.

Паралельно триває приватизація лісових ресурсів. У Верховній Раді було зареєстровано законопроект народного депутата Дануца О.О. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення лісових відносин». Лісові відносини для оперативного прикриття. Головне: «Реалізація (продаж) деревини, а також виробів з деревини здійснюється виключно на організованих товарних ринках (товарних біржах)…».

Наразі пролобіювати цей законопроект у ВР особливих труднощів не становить. 

Захід, що відбувся, був не актом святкування 3-ї річниці біржової торгівлі, а цілком робочою нарадою щодо оформлення громадської підтримки Законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення лісових відносин». «Реалізація (продаж) деревини, а також виробів з деревини здійснюється виключно на організованих товарних ринках (товарних біржах)…».

Якби Лісова реформа проводилася на користь держави та народу, то реформатори керувалися б принципом суспільного блага, скасували б монопольну біржову торгівлю та реалізовували необроблену деревину за прямими договорами та прейскурантними цінами, що забезпечило б найбільш сприятливі умови для розвитку деревообробки та отримання максимального доходу державі. Натомість два монополісти: ДПЛУ та ЛБ головною своєю метою поставили отримання максимально можливого прибутку. А це вже зовсім інша траєкторія розвитку.

У свій час Томас Джозеф Даннінг, британський діяч профспілкового руху, публіцист ще в XIX столітті попереджав про аматорів отримання максимального прибутку:

“Капітал уникає шуму і лайки і відрізняється боязкою натурою. Це правда, але це ще не вся правда. Капітал боїться відсутності прибутку чи надто маленького прибутку, як природа боїться порожнечі. Але якщо є достатній прибуток, капітал стає сміливим. Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20 відсотках він стає жвавим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він зневажає всі людські закони, при 300 відсотках немає такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці. Якщо шум і лайка приносять прибуток, капітал сприятиме тому й іншому. Доказ: контрабанда і торгівля рабами» (TJ Dunning, цит. соч., стор 35, 36).

Описані вище події на лісовому ринку України є класичним «синдромом жаби в окропі». Якби вода закипіла одразу, то жаба вискочила б із окропу. Але якщо вода нагріватиметься повільно, то жаба може не помітити як буде зварена живцем. Щось подібне ми маємо із біржовою торгівлею. Щоденна наполеглива пропаганда про найчесніший і справедливий ринок подібно до повільного нагрівання води. Ті, хто свято їй вірить приречені зваритися живцем. Ті хто не вірить чи сумнівається, настав час починати евакуацію з уже гарячої води і позбавити кочегарів задоволення побалуватися відвареною жабою.

Деякі асоціації деревообробників вже розпочали роботу зі «зниження градуса в котлі», іншим слід було б вийти зі стану летаргії, створеної пропагандою та приєднатися до перших. «Кочегарів», які піднімають температуру в «котлі», можна подолати тільки спільними зусиллями.