Як заліснювали схили Дністра у період створення водосховища?

 Дніс­тровсь­ке во­дос­хо­ви­ще, міс­це за­топ­ле­ної Ба­ко­ти — це од­не із най­мальов­ни­чі­ших місць По­діл­ля. Втім ма­ло хто знає, що кра­си­ві лан­дшафтні пей­за­жі вздовж Дніс­тра збе­рег­ли­ся зав­дя­ки кло­піт­кій ба­га­то­річ­ній пра­ці лі­сів­ни­ків, які у екс­три­маль­них умо­вах про­ве­ли мас­штаб­ні ро­бо­ти із за­ліс­нення стрім­ких бе­ре­гів. Ви­сад­же­ний ліс до­по­міг ук­рі­пи­ти схи­ли та збе­рег­ти їх від роз­ми­ван­ня і зсу­вів.

У ар­хі­вах фі­лії «Кам’янець­-По­діль­ське лі­со­ве гос­по­дарс­тво» ДП «Лі­си Ук­ра­їни» збе­рег­ли­ся світ­ли­ни, як у 70-тих ро­ках ми­ну­ло­го сто­річ­чя роз­по­чи­нав­ся мас­штаб­ний про­цес з ство­рен­ня лі­сів на при­бе­реж­них зо­нах Дніс­тра.

Зок­ре­ма у 1977 ро­ці на По­діл­лі зап­ра­цю­ва­ла пер­ша лі­со­ме­лі­ора­тив­на стан­ція — Но­во­ушиць­ка. Під­го­тов­кою зе­мель у зо­ні май­бутнього во­дос­хо­ви­ща та його при­ток зай­ма­ли­ся спе­ці­алі­зо­ва­ні бри­га­ди.

«Про­цес ство­рен­ня те­рас по­се­ред кам’янис­тих схи­лів та під­го­тов­ка ґрун­ту до по­сад­ки три­ва­ли де­кіль­ка ро­ків. Це при то­му, що ро­бо­ти бу­ли ме­ха­ні­зо­ва­ні. На бе­ре­гах по­мір­ної кру­тиз­ни пра­цю­ва­ли гу­се­нич­ним трак­то­ром ДТ-75К. На схи­ли до 40 гра­ду­сів за­їж­джа­ли ли­ше те­ра­се­ри на ба­зі трак­то­ра Т-130 та Т-100. У та­ких неп­ростих умо­вах лі­сів­ни­кам вда­ло­ся прок­ласти по­над 320 кі­ло­мет­рів те­рас», — роз­по­ві­да­ють у «По­діль­сько­му лі­со­во­му офі­сі».

Па­ра­лель­но лі­сів­ни­ки роз­ви­ва­ли ба­зо­вий лі­со­вий роз­садник, який пов­ністю за­без­пе­чу­вав пот­ре­бу лі­со­куль­тур­но­го ви­роб­ниц­тва.

Про­цес за­ліс­нення схи­лів Дніс­тра три­вав аж до 90-х ро­ків. За цей час вда­ло­ся ви­са­ди­ти лі­сів на пло­щі у 80 ти­сяч га.

Од­не ліс­ниц­тво що­ро­ку все­редньому за­ліс­ню­ва­ло до 200 га зе­мель. Ос­новни­ми по­ро­да­ми ста­ли сос­на зви­чай­на та сос­на кримсь­ка (чор­на), які швид­ко вко­рі­ни­ли­ся та да­ли при­ріст. Поп­ри пе­ку­че сон­це та кам’янис­тий ґрунт при­жив­лю­ва­ність куль­тур скла­ла 92 %. Зав­дання ство­ри­ти лі­со­ве се­ре­до­ви­ще на бе­ре­зі Дніс­тра бу­ло ус­пішно ви­ко­на­не.

Ці зу­сил­ля спри­яли збе­ре­жен­ню не ли­ше уні­каль­но­го лан­дшаф­ту та бі­оріз­но­ма­ніт­тя, але й ба­гатьох ар­хе­оло­гіч­них пам’яток, пе­рет­во­рив­ши дніс­тровсь­кі кань­йони на по­пу­ляр­не міс­це для еко­ло­гіч­но­го ту­риз­му та від­по­чин­ку.