26/07/2024
0Ярема ОЛІЙНИК – експерт-кінолог, голова секції мисливського собаківництва Львівської обласної організації УТМР розповів на Всеукраїнській Нараді у Львові про виклики, які постали перед власниками собак мисливських порід, організаціями, що займаються цим напрямком та мисливською галуззю в цілому:
– В Україні вже третій рік йде повномасштабна війна з рф. Це забирає життя українців, ламає їхні долі. Вона принесла біду не тільки людям, але й рослинному та тваринному світу, більшість окупованих територій не придатні для подальшого життя. Переселення, місцеві мешканці лишають свої домівки, гублять тварин, відбувається окупація, терор, бомбові та ракетні удари по Україні. Війна додала нових викликів для всіх нас.
Через воєнний стан заборонили полювання. Це призвело до того, що в кілька разів зросла чисельність хижаків, таких як лисиця, вовк, шакал. Це стало причиною різкого зменшення мисливських тварин, таких як: заєць, перепілка, куріпка та інших. На їхнє відновлення, може піти багато років, але саме страшне це те, що в кілька разів збільшилися випадки захворювання на смертельну хворобу – сказ серед тварин. Є випадки захворювання на сказ і у людей.
Як відомо, основним розповсюджувачем сказу, в першу чергу, є лисиці, бродячі собаки та коти. Через відсутність полювання, лисиці почали стрімко розселятися, їхня популяція зростає, вони займають нові території, риючи нори вже в межах сіл та міст і це дуже серйозна проблема. Відбувається прямий контакт з домашніми тваринами, що в свою чергу, призводить до ще більшого зростання випадків сказу.
Якщо не регулювати чисельність хижака, то наслідки можуть бути катастрофічними, тому що ніяке розкладання приманок з вакциною проти сказу, не зможе вирішити цю проблему. Після добування, хижаків обов’язково треба відправляти до лабораторій для виявлення сказу і у разі виявлення спалаху – негайно застосовувати методи з його ліквідації. Але краще, все ж таки, попереджувати розповсюдження цієї смертельної хвороби. Єдиний шлях, підтверджений науковцями та експертами – зменшувати щільність хижака.
Внаслідок війни занепадає мисливське господарство і собаківництво. Цьогоріч російська ракета влучила в приміщення осередку УТМР та ФМСУ на Харківщині, в наслідок чого приміщення разом з технікою і документами перестали існувати. А скільки знищено собак, втратило власників, залишилось в окупації… Достеменно ніхто цього не знає.
Від заборони полювання, окрім іншого, страждають і мисливські собаки. У їх власників зникла можливість відвідувати угіддя та підтримувати фізичну форму чотирилапих улюбленців. Це призводить до втрати робочих якостей та кваліфікації мисливських собак. І якщо дорослі собаки можуть, згодом, відновити ці здібності, то покоління цуценят, що народилось з другої половини 2021 року та під час війни, яке не бачило угідь і дичини – ніколи не стане мисливцями, це втрачені для полювання собаки.
Собаки мисливських порід, які зараз не підтримують форму – стрімко її втрачають. І це підтверджують змагання, які нам ще вдається проводити. Екстер’єр – це, звичайно, добре, але якщо собака втрачає робочі якості – вона стає декоративною. Тож власникам мисливських собак над цим треба задуматись. Шукайте можливість, влаштовуйте своєму собаці натаску. Вона буде вам вдячна.
Ще хочу зупинитись на питаннях полювання, яке ми, все ж таки розраховуємо, найближчим часом буде відкрито.
Провідне місце в Україні займає саме полювання на пернату дичину, як на польову, так і водоплавну. Це найпопулярніший види полювання для власників всіх мисливських собак, за винятком, хіба що, хортів. Чисельність водоплавної дичини в Україні за останні два десятки років катастрофічно падала. Основна причина, на мою думку – терміні. Відкриття полювання на водоплавну дичину 10–15 серпня, коли частина її молодняка ще не вилиняла і не встала на крило – є неприпустимим. Адже птиця з несформованим пером стає легкою здобиччю для мисливських собак та непорядних мисливців, які стріляють її на воді.
Відкривати полювання в першій половині серпня можна лише на перепілку та голуба, а на водоплавну та болотну дичину це краще робити, не раніше другої половини вересня. Закриття при цьому має бути в грудні-січні, коли в наших угіддях, в основному, залишається перелітна птиця з півночі. У такий спосіб ми б зберегли свою місцеву качку.
Разом з цим, при полюванні на водоплавну дичину, власникам мисливських собак необхідно надавати додатковий день полювання серед тижня за спеціальними картками.
Також необхідно законодавчо закріпити, що під час такого полювання на кожних чотири мисливця має бути хоча б одна робоча собака. Це збільшить ефективність самого полювання і зменшить кількість підранків, адже 90% впольованої птиці просто пропадає. До речі, такі вимоги, вже зараз діють в деяких країнах ЄС.
Полювання на куріпку, при її оптимальній чисельності для власників лягавих, спанієлів, ретриверів, слід проводити за окремими картками в жовтні-листопаді в присутності єгерської служби. Це треба робити до початку полювання на хутрового звіра, що дасть користувачам угідь додаткові надходження, а власники мисливських собак отримають задоволення, від роботи своїх вихованців.
Також зосереджу увагу на полюванні саме на непопулярні, у нас, види: борсука, єнотоподібного собаку, куницю. Це ліцензійні види, але полювання на них до війни практично не проводилося. Причина – ці види дичини майже не вносяться до результатів таксації, користувач не подає на них ліміти і, відповідно, не отримує ліцензії.
Якщо взяти, до прикладу, борсука, то за останні роки в Україні він з червонокнижного звіра, став настільки багаточисельним, що не полювати на нього – це просто не по господарськи. Десь, хтось може й добуває його, але незаконно, бо ліцензій на борсука не знайти. Це призводить до недоотримання коштів господарствами та відсутності законної можливості власникам лайок полювати на ці види.
Приблизно така ж сама ситуація з полюванням на єнотоподібну собаку та куницю.
Окреме місце хочу відвести полювання на бобра, який в деяких регіонах України став стихійним лихом, зокрема для лісового господарства, адже своїм способом життя він затоплює сотні гектарів угідь і наносить колосальні збитки. Тож регулювати його чисельність просто необхідно.
При гарному орієнтуванні в угіддях, знаючи повадки цих звірів, користувачу угідь буде нескладно організувати такі ліцензійні полювання для мисливців, які готові платити кошти за нього. Але проводити ці полювання, звичайно, потрібно під контролем, тоді всі будуть у виграші.
Трохи про собак української мисливської породи.
Нині в Україні є велика кількість порід мисливських собак, які створювалися в багатьох країнах світу. Є національні мисливські породи, як от німецькі КШ та ЖШ лягаві, англійські, ірландські та шотландські лягаві, англійські пойнтери, угорські вижли, литовські, латвійські та естонські гончаки, словацькі копови, польські огари тощо. І лише Україна не мала власної, офіційно визнаної, національної породи.
Тим часом завдяки зусиллям таких ентузіастів, як експерт Національної категорії Ногас А., доктор наук Винар В., Воронич В., Нагребецький С. та експерт-кінолог, голова секції українського карпатського гончака Суховецький Р., український карпатський гончак (УКГ), як національна порода, з 2008 року почала відроджуватися.
В 2012 році був розроблений стандарт УКГ та в цьому ж році його було затверджено ФМСУ, а вже в 2021 році затверджено КСУ.
Але для становлення, сприяння та подальшого розвитку УКГ, як національної мисливської породи, необхідно: взаємне визнання робочих правил, випробувань та робочих диплом для УКГ між КСУ та ФМСУ; проводити випробування та змагання для УКГ в системі КСУ; проводити заміну родоводів ФМСУ на родоводи КСУ на пільгових умовах (чим більше УКГ буде з родоводами КСУ, тим скоріше вона буде визнаною, не лише як національна в системі КСУ, а й буде визнаною в системі FСІ); готувати молодих практикуючих гончатників, на експертів, зокрема з членів недавно створеного Всеукраїнського клубу порід гончаків при КСУ; розширювати список правил змагань та випробувань для гончаків в Україні, взявши до уваги правила, які чинні в Європі, для породи гончаків.
І зволікати з українським карпатським гончаком не можна, ми не можемо дозволити собі втратити робочий генофонд цих мисливських собак.
