Бичачий лісовий ринок України

Ілюстрація: Лехель Ковач, The Economist

Ліцензійні товарні біржі відзначають цього року третю річницю існування організованого або біржового ринку з реалізації необробленої деревини або іншими словами заготовлених круглих лісоматеріалів. Природно підбиваються підсумки, відзначаються досягнуті результати та визначаються перспективи подальшого розвитку організованого ринку. З цього приводу нещодавно вийшов відеозвіт Української енергетичної біржі, частина 1-а. Слід гадати, що будуть і інші частини.

Оскільки порівнювати свої досягнення нема з чим, оскільки організований чи біржовий лісовий ринок є штучним продуктом. Більше того, такого новоствореного ринку навіть у світі ніде немає. Тому порівняння представником ліцензійної біржі наводяться з минулим, у якому все було на напівфеодальних засадах, ринок був роздроблений, не було прозорості, існували штучний створений дефіцит деревини, корупційні схеми. Були спроби розробити єдині правила торгівлі, але нічого не дали. Але все змінилося щойно з’явився Закон про товарні біржі та товарні ринки. Отримали ліцензію від НКЦПФР, оцінили ринок та вуалю, процес пішов як у Юлія Цезаря: «Прийшов, побачив, переміг». Як завжди геніальність полягає у простоті.

Але, як кажуть, не все золото, що блищить, а в словесному описі тим більше. Спробуємо розібратися.

З моменту здобуття незалежності України торгівля необробленою деревиною, під якою маються на увазі заготовлені круглі лісоматеріали, здійснювалася за прямими договорами відповідно до вимог Цивільного кодексу України та за прейскурантними цінами, затвердженими відповідними підприємствами лісового господарства. Залежно від кон’юнктури ринку, вартості енергоносіїв, логістики та собівартості заготовленої лісопродукції ціни змінювалися, але вони завжди були ринковими. За цим стежив величезний штат контролюючих органів, що унеможливлювало довільну маніпуляцію цінами.

Дефіцит деревини виник завдяки розвитку деревообробки. Штучно створений дефіцит з’явився саме завдяки організованому ринку, на чому зупинимося нижче.

Одночасно виникла потреба у створенні централізованого ринку реалізації деревини. В результаті з’явилася аукціонна форма торгівлі та правила реалізації необробленої деревини та «Положення щодо організації та проведення аукціонів із продажу необробленої деревини» (наказ ДКЛГУ від 19.02.2007. № 42), які діяли десять років.

А якщо порівняти текст цього положення з Регламентом проведення біржових торгів ліцензійних бірж, то вони діють і донині. Прибрано лише можливість реалізації не реалізованої на аукціонах деревини за прямими договорами.

Спочатку аукціони здійснювалися на обласних товарних біржах, потім з’явився центральний електронний торговий майданчик ЛІАЦ, на якому, до речі, майбутні ліцензійні біржі робили свої перші кроки у торгівлі деревиною.

У 2019 р. цікавий дебют було зроблено державною компанією «Прозорро.Продажи», чий електронний торговий майданчик просував Кабмін України. Але в 2020 р. цей експеримент був по-тихому згорнутий, ймовірно, для подальшого виведення на лісовий ринок першої ліцензійної біржі, на яку довго не забарився. А з 1 липня 2021 р. дві ліцензійні біржі стають монополістами у реалізації необробленої деревини.

Прозорість реалізації деревини з’явилася задовго до створення провідної ліцензійної біржі УЕБ з появою електронного обліку деревини на сервері ДП ЛІАЦ. Біржа як постійний користувач цього сервера мала б це знати, а не наводити тінь на тин.

Будь-який споживач деревини може вільно підписатися та завести особистий кабінет на сервері ЛІАЦ та отримувати інформацію про всі відвантаження в режимі онлайн. Відвантажена деревина ще не доїхала до складу споживача, а бухгалтерія вже може бачити, що їй відвантажили і за якою ціною. Сам же ЛІАЦ та ГАЛРУ постійно і завжди має повну картину з відвантажень деревини.

Штучно створений дефіцит деревини на організованому ринку в даний час пов’язаний не з відсутністю деревини, а з завищеною ціною її реалізації, які вищі за реальні ринкових. Склади продавців затоварені нереалізованою деревиною, але біржі ціни не знижують, тому що вони не вважають зниження ціни за ринковий механізм на відміну від підвищення ціни.

Корупційні схеми були, але вони й досі нікуди не зникли. Навпаки, тільки наростають.

Головна ж відмінність «До» і «Після» у тому, що у «До» був комбінований ринок аукціонних торгів і торгівлі за прямими договорами, що забезпечувало випуск конкурентної продукції за собівартістю. Виробник купив дорого деревину на аукціоні, розбавив деревиною за прейскурантними цінами та отримував певний баланс за собівартістю. У «Післі» такої можливості не стало, тому що купити деревину можна лише дорого. В результаті для багатьох виробництво стало економічно невигідним. На плаву залишаються лише виробники з високою доданою вартістю.

Іншими словами, на зміну корупції прийшла спекуляція, яка виробникам коштує набагато дорожче, ніж колишня корупція. Не виключено, що це може бути новим ступенем корупції, але на більш зовні легальній основі.

Загалом, усупереч заявам пана Шевчука український лісовий ринок у минулому динамічно розвивався поки що ним керували професіонали своєї справи, але тут раптово як сніг на голову впав так званий організований чи біржовий ринок. У нього і назви конкретного немає. Біржовим він не може бути, тому що ліс не є біржовим товаром. Аукціоном він не може бути, тому що він не відповідає протоколу проведення аукціону. Тому його й назвали організованим. Але це радше організований хаос, що дозволяє успішно розвивати спекулятивну торгівлю, використовуючи цінові бульбашки: пересортиця круглих лісоматеріалів, середньозважена, вона ж середньоспекулятивна ціна реалізації та аукціонний торг навіть тоді, коли пропозиція перевищує попит. Зазначені цінові бульбашки завжди забезпечуватимуть перевищення ціни реалізації над реальною ринковою ціною, що різко зменшує коло покупців, але забезпечує вищі додаткові дивіденди організаторам ринку. Загалом-то нехитрое ноу-хау, але працює. Це свого роду лохотрон, який потребує постійної пропаганди для забезпечення його живучості, що ми постійно і спостерігаємо у соцмережах.

Встановлений організований ринок можна визначити як «бичачий ринок», користуючись термінологією фондового біржового ринку, у якому ціни постійно зростають. Там ще є ведмежий ринок, коли ціни падають, але на нашому організованому ринку такого немає. Він запрограмований лише на підйом. І коли представник біржі каже, що вони працюють над тим, щоб ринок покращити, це треба розуміти, що ціни будуть ще вищими.

Фактично споживачі деревини на створеному організованому ринку потрапили в типову логічну пастку: «Необроблену деревину можна купити за ринковою ціною лише на ліцензійній біржі. Але на ліцензійній біржі купити необроблену деревину за ринковою ціною не можна, вона завжди вища». Встановлені правила торгівлі не дозволяють знизити ціну . Чи дорого, чи ніяк. Інакше це ще називається «Виверт-22».

Що найцікавіше, така сама «Виверт-22» використовується і в частині відповідальності за проведення реформи. «Відповідальність за реформу несе той, хто приймає рішення на її проведення (ОПУ). Той, хто ухвалив рішення на проведення реформи, відповідальності не несе, оскільки це не входить до його функціональних обов’язків». Зі зразками листів, що підтверджують подібний факт, можна ознайомитися на сайті.

Загалом, «Кішка кинула кошенят, хай… як хочуть».

Але продовження Саги про організований ринок ще слідує.

У Верховній Раді вже зареєстровано Законопроект народного депутата Дануца О.Є. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення лісових відносин». У вступній частині проглядається невелика еквілібристика загальними лісовими термінами, а наприкінці викладено й справжню мету законопроекту: «Реалізація (продаж) деревини, а також виробів з деревини здійснюється виключно на організованих товарних ринках (товарних біржах)…».

Так і хочеться вигукнути: «Ай та канальї!» Це ж спроба приватизації торгівлі деревиною та виробами із неї з реєстрацією у нотаріуса. А це гарантований дохід у кілька сотень мільйонів гривень на рік за 1% комісійних. Після реєстрації відсоток можна ще підняти, щоб дотягнути до мільярда чи більше. Ну народ трохи згадає мати чужу, але закон є закон, виконувати все одно доведеться. Це якщо закон вдадуться, але бізнесу можна вжити заходів, щоб не допустити цього. Дехто вже пишуть листи, але потрібні адвокатські чи депутатські запити.

З організованим ринком настав час зав’язувати і наслідувати приклад ринків ЄС з урахуванням перспективи вступу до нього. А то автор відеоролика посилається на феодальні відносини у минулому, а тим часом триває робота щодо встановлення їх у майбутньому. При цьому оплачувати всі капризи реформаторів доведеться покупцям деревини. Справжнісінька феодальна кабала.

Дивує, як бізнес взагалі погодився на запропонований організований ринок з огляду на те, що бізнес згідно зі світовим рейтингом Edelman Trust Barometer більш компетентний та етичний порівняно з владою. У Німеччині, наприклад, також пропонували прямі договори замінити на аукціони, бізнес дружно відмовився. Тому що при торгівлі за прямими договорами кожен учасник ринку виступає рівноправним суб’єктом, а за біржового ринку об’єктом маніпуляції. А це дві великі різниці. Три роки практики це показали. Навіть поляки вже давно мають проблеми з ціноутворенням при монопольній аукціонній торгівлі, хоча там діють правила торгівлі і з більшою емпатією до покупців.