04/11/2008
0
Протягом майже річної діяльності роботи фахівці нашого Центру досліджували проблеми управління лісовими ресурсами і досягли низки несподіваних результатів.
Викликає стурбованість ситуація, що склалася навколо питань лісогосподарського комплексу України. Лісівнича наука України та практика застосування її наукових положень свідчить про розбіжність норм, умов, правил та підходів у виробленні тактики й стратегії сталого розвитку лісогосподарського та лісопромислового комплексу України.
Для прикладу, розрахункова лісосіка містить три складові (вік рубки насаджень, площа вирубок та об’єм заготовленої деревини). При чому, у разі зміни віку вирубки насаджень, два інших показника також змінюються. На жаль, науковцями–лісоводами протягом останніх десяти років цього питання не порушувалося навіть на сторінках періодичної преси.
Так, наприклад, у матеріалах Міжвідомчої аналітично – консультативної ради з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин (далі – Рада) при Кабінеті Міністрів України у 2003 році зазначалося: «розрахункова лісосіка може бути відмінною від нуля навіть тоді, коли немає технічно стиглих і перестійних насаджень, тобто тоді, коли немає чого рубати…». Тобто, щоб було що вирубувати – знижують вік вирубки насаджень. Для прикладу, такі прецеденти в Україні вже були у 1954 та 2002 роках. І це не враховуючи вирубування протягом 1950–1990 років достигаючих (неспілих) насаджень!
Наслідком цього явища стало збільшення розрахункової лісосіки. Так, наприклад, у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1996 році зазначається: «У цілому по Україні обсяги заготівлі деревини в порядку рубок головного користування за період з 1992 по 1996 рр. щорічно падають . У той же час розрахункова лісосіка зростає, що пояснюється віковою структурою лісів».
У монографії Бондаря В. С., Телішевського Д. А. «Комплексне використання і охорона лісів» підкреслюється, що «науковим принципом організації лісового господарства є безперервне і відносно рівномірне користування лісом, за яким обсяг рубок лісу по площі не повинен різко коливатись. Разом з тим обсяг заготівель деревини повинен зростати внаслідок підвищення продуктивності лісів та безперервного збільшення на цій основі приросту і запасів деревини». Проте у Державній програмі «Ліси України» зазначається, що у 2002–2005 роках в порядку рубок головного користування рівень заготівлі деревини складає 6,5 млн. куб. м. щорічно, а вже у 2006–2010 роках становитиме 8,8 млн. куб. м. деревини щорічно. Різке збільшення об’ємів заготівлі деревини, звісно ж, провокує й стрімке зростання обсягу вирубок лісу по площі.
Щоб усунути розбіжності у невиваженому застосуванні розрахункової лісосіки Аналітичним центром «Академія» було запропоновано внести до розгляду Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи до другого читання поправку до статті 71 нового Лісового кодексу України. Проте наша пропозиція наразилася на незрозумілий опір пана В. О. Григоренка, який працює в апараті цього Комітету Верховної Ради України.
Щонайголовніше, в Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України у 1996 році підкреслюється, що «обсяги лісозаготівель зменшилися з 15,3 млн. куб. м. у 1990 р. до 11,4 млн. куб. м. деревини у 1996 р., у тому числі від рубок головного користування, відповідно, з 6 до 5 млн. куб. м. деревини». Проте у монографії С.А. Генсірука, Я. В. Коваля, В. С. Бондаря, В. К. Гука, В. Ф. Анненкова, Н. М. Грисюка, В.Т. Зайцева, С. Ю. Дудко у 1986 році було зазначено: «действующая расчетная лесосека в 6 млн. куб. метров является максимально возможной. Она установлена с учетом современного состояния лесов, наличия эксплуатационных запасов и темпов их поспевания. В ближайшее десятилетие рубки главного пользования существенно не изменятся: они увеличатся по сравнению с достигнутым размером лишь на 8–10 %. Объемы рубок ухода сохранятся примерно на достигнутом уровне».
Порівнявши ці два компетентних джерела даних, можна прийти до невтішних висновків. Виявляється, що активно декларована на сьогодні лісоводами–науковцями концепція невиснажливого використання лісових ресурсів в Україні не підтверджується фактичними даними і залишається декларацією. Саме тому Комітет громадського контролю, як численна коаліція громадських організацій, запропонував прозорий механізм і тверезий підхід до впорядкування й законодавчого врегулювання розрахункової лісосіки шляхом прийняття ефективної поправки до статті 71 нового Лісового кодексу України.
Звертаємо увагу, що неприйняття бодай до розгляду по суті такої поправки до статті 71 нового Лісового кодексу України призведе до подальшого використання непрозорих схем, прийняття хибних рішень та суттєвого посилення вирубки лісонасаджень на шкоду національним інтересам нашої держави.
