Світлана Ісаченко: Сокирянська лісова філія кличе до суду сім буковинських громад

Сокирянська лісова філія (так і проситься написати співзвучне «мафія») кличе до суду сім буковинських громад, які виступили проти земельного рейдерства лісівників

На Буковині розгортається потужний судово-земельно-лісовий скандал, спричинений, в першу чергу, бездіяльністю Василя Гончара, в недалекому минулому керівника Сокирянського лісгоспу, потім начальника Чернівецького обласного управління лісового господарства, а сьогодні – директора Подільського лісового офісу, що входить в ДП «Ліси України» (генеральний директор Юрій Болоховець).

Як високопосадовець галузевих структур регіонального рівня, Гончар зобов’язаний був давно забезпечити виконання законів України, домогтися, щоб лісгоспи області, особливо ті, що отримали ліси в користування у 2003 році, виготовили землевпорядну документацію на лісові ділянки, сформували їх як об’єкт майнового права і позначили відповідними документами свій статус постійного лісокористувача.

Без таких документів законодавством заборонено залучати лісові масиви в господарку. До того ж відсутністю документів на землю Василь Гончар створив великі проблеми Юрію Болоховцю, який, виходить, незаконно оголосив себе лісокористувачем кількох тисяч гектарів колишніх колгоспних лісів Буковини.

Більше того. Бездіяльність Василя Гончара і його наступника на директорській посаді Сокирянського лісгоспу Олександра Чебана призвела до того, що спірні земельні ділянки, які сьогодні перебувають в межах населених пунктів буковинських громад, вибули з державної власності. Тому ці діячі і звертаються за дозволами до місцевих рад, які розпоряджаються комунальними лісовими землями, а не до Чернівецької ОВА, яка розпоряджається лісами державними.

Проте лісівники, преспокійно порушуючи тривалий час вимоги Земельного і Лісового кодексів, вирішили, що відповідати за їхні помилки будуть громади Чернівецького і Дністровського районів – Новоселиці, Хотина, Недобоївців, Кіцманя, Рукшина та інші.

ДП «Ліси України» (генеральний директор Юрій Болоховець) в особі своєї філії «Сокирянське лісове господарство» (директор Олександр Чебан) подало на них в суд.

Зазвичай проблемними питаннями з землями лісогосподарського призначення, поданням судових позовів займається прокуратура в інтересах постійного користувача, яким донедавна були державні лісгоспи, а сьогодні, в результаті лісової реформи, – постійним землекористувачем себе називає, почасти безпідставно, галузевий монополіст ДП «Ліси України».

Але у протистоянні Сокирянської філії з буковинськими громадами за лісові ділянки співробітники Антона Ковальського, який керує Чернівецькою обласною прокуратурою, участі не беруть. Відхрестилася від лісівників і Чернівецька ОВА. Це промовисто свідчить про дуже сумнівну правову позицію Болоховця-Гончара-Чебана. З ними владні структури зв’язуватись не бажають.

Судові позови буковинським громадам прийшли від представника позивача – адвоката з м. Хмельницький Володимира Нагнибіди. Їх суть – змусити місцеві ради через суд надати філії «Сокирянське лісове господарство» дозвіл на розробку технічних документацій землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості.

Відсутність такої документації, окрім всього, свідчить про те, що лісівники досі не спромоглися сформувати ці земельні ділянки як об’єкт майнового права.

Йдеться про колишні колгоспні ліси, які у 2003 році Чернівецька обласна рада (протизаконно) забрала у правонаступників реформованих колгоспів і передала новоствореним тоді лісгоспам системи АПК, зобов’язавши їх при цьому оформити усі землевпорядні документи і позначити право лісокористування у відповідності до вимог Земельного і Лісового кодексів.

Проте директори Кіцманського, Хотинського, Новоселицького, Герцаївського, Заставнівського, Кельменецького лісгоспів при потуранні свого обласного начальства, в порушення законів країни і рішення облради, не збиралися робити ніяку документацію на ліси.

Вони намалювали собі, без будь-якої геодезії, лісові карти – і вирішили, що це і є вся необхідна земельна документація. Як видно із позовної заяви, лісівники не вважали за потрібне навіть позначити свої земельні ділянки в обов’язковій до 2016 року формі державної статистичної звітності із земельних ресурсів – так званій формі 6-зем.

Власник лісів – Чернівецька ОВА, а також прокуратура і особливо Держгеокадастр крізь пальці дивилися на ці правопорушення.

Двадцять років в області 15,5 тисяч га «земель лісового фонду агропромислового комплексу» перебувають в незаконному користуванні. Оскільки сумнозвісний п. 5 прикінцевих положень ЛКУ чітко зазначає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть підтверджувати лісогосподарським підприємствам право користування лісами лише і тільки в тому випадку, якщо уповноважений орган влади надав їм ці ліси до 1 січня 2002 року.

Тому згадані лісгоспи АПК, рік народження яких як землекористувачів червень 2003го, ніяк не могли передати земельні ділянки за правонаступництвом Сокирянському ЛГ. А той, відповідно, – передати незадокументовані землі монополісту ДП «Ліси України» (яке, до речі, прибрало до рук більше 6 млн га усіх державних експлуатаційних лісів країни і ще поклало око на ліси комунальні і самосійні).

У Сокирянського лісгоспу, конкретно у Василя Гончара і Олександра Чебана, однозначно був час для виправлення ситуації, поки це галузеве підприємство значилося самостійною юридичною особою. Хай тепер вони пояснять босу Болоховцю причину своєї бездіяльності.

Сьогодні сокирянська лісова контора – безправна філія столичного ДП. І ця ФІЛІЯ тривалий час буквально тероризує місцеві ради, вимагаючи надати їй дозвіл на розробку земельної техдокументації. Хоча ст. 123 ЗКУ чітко обумовлює, що такий дозвіл може бути наданий тільки окремій юридичній особі. Ніякій не ФІЛІЇ. Сесійний розгляд такого клопотання від якогось там несамостійного структурного підрозділу, хай і відокремленого, вже вважається порушенням з боку місцевих рад. Навіть якщо у цієї філії є нотаріально засвідчене доручення від материнської компанії діяти в її інтересах.

Тим не менш Олександр Чебан закидає місцеві ради не тільки клопотаннями, але й судовими позовами.

Наступною брехнею, яку дозволяють собі сокирянці, є зазначена у їхніх клопотаннях і позовах інформація, ніби спірні ділянки колишніх колгоспних лісів перебувають в постійному користуванні ДП «Ліси України» в особі Сокирянської філії (див. прикріплений файл), хоча цей статус не посвідчений жодним документом.

Проте позивач продовжує усіх переконувати, що його речове право на землю підтверджено матеріалами лісовпорядкування. А для цього хмельницький адвокат Володимир Нагнибіда, намагаючись обійти трагічний для нього 2003 рік, заглибився в історію і повитягував (спасибі йому велике!) дивовижні факти роботи Чернівецької обласної ради на межі нульових.

Голови облради двох останніх каденцій Іван Мунтян і Олексій Бойко просто діти у своїх земельних аферах, порівняно з тим, що творила обласна рада Івана Шилепницького. Депутати крутили землями, як циган сонцем, перекидаючи своїми рішеннями тисячі лісових гектарів від одного підприємства іншому без усяких пояснень і без огляду на чинне законодавство.

Приміром, у червні 2000 року 2,5 тис га колгоспних лісів Новоселицького району потрапили до місцевого лісового комунального підприємства (див. прикріплений файл). Через рік обласні депутати їх звідти забрали і двічі віддавали Хотинському лісгоспу. А через кілька місяців – Новоселицькому спецлісництву, ніде не зазначаючи про якесь правонаступництво.

Ще більш дивовижні речі творилися з кіцманськими лісами АПК (я докладно про це розповідала). Кілька років 4 тис га відбірних дубових лісів безконтрольно рубало якесь місцеве комунальне чи то кооперативне підприємство.

Суд за позовами Сокирянської філії також вимушений буде розібратися, яким чином Чернівецька ОВА з барського плеча передавала 15,5 тисяч га ліквідованих лісгоспів АПК-2003 в постійне користування Сокирянському, Хотинському Берегометському ЛГ за голими матеріалами лісовпорядкування.

І яким чином потім Державне агентство лісових ресурсів (голова Віктор Смаль) затверджувало передавальні акти з такими липовими документами.

Проте для місцевих рад, що потрапили під судовий пресинг Сокирянської філії, зараз головне не колупатися в темному минулому лісової галузі і Чернівецької облради, а забезпечити собі світле майбутнє. Тобто, використовуючи цю історію, домогтися реєстрації спірних лісових ділянок (в межах населених пунктів) у власність своєї громади.

Надалі детально висвітлюватиму цей унікальний судовий процес, який розкаже і покаже нам багато цікавого. Наприклад, про голів громад (з прізвищами), які продалися лісівникам і, всупереч інтересам своїх ТГ, повіддавали належні їхнім громадам лісові масиви в незаконне володіння і користування.